12 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/7115/21 пров. № А/857/18676/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,
при секретарі судового засідання: Герман О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Трейдінг» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі №380/7115/21 за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Трейдінг» про визнання дії та бездіяльності протиправними (головуючий суддя першої інстанції - Сасевич О.М., час ухвалення - у письмовому провадженні, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - 15.09.2021),-
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області звернулось до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Трейдінг» із вимогою застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об'єктів, а саме: будівель та споруд за адресою: Дніпропетровська область Верхньодніпровський район, с. Івашкове, вул. Київська, 15-6 Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Трейдінг» (код ЄДРПОУ - 43640880), до повного усунення порушень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 02.04.2021 по 05.04.2021 відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Трейдінг» за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Iвашкове, вул. Київська, 15-б. Актом перевірки об'єктів ТОВ «Вест Ойл Трейдінг» щодо додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту від 05.04.2021 №47 (далі - Акт) встановлені порушення Кодексу цивільного захисту України №5403-VI (далі - КЦЗУ), Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 №1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697 (далі- ППБУ), Державних будівельних норм України «Системи протипожежного захисту», затверджено наказом Мінрегіону України від 13.11.2014 №312, Правила пожежної безпеки для об'єктів зберігання, транспортування та реалізації нафтопродуктів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 березня 2009 р. (далі -НАПБ В.01.058-2008/112), Державних будівельних норм України «Планування та забудова територій», затверджених наказом Мінрегіону України від 26.04.2019 №104, Правил техногенної безпеки, затверджених наказом МBС України від 05.11.2018 № 879, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 27.11.2018 за №1346/32798 (далі-ПТБ). Подальша експлуатація об'єктів ТОВ «Вест Ойл Трейдінг» із вищезазначеними порушеннями пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей. Просять застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації об'єктів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року позов задоволено. Зупинено експлуатацію будівель та споруд за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Iвашкове, вул. Київська, 15-б Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Трейдінг» до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що вважає рішення незаконним, таким, що прийняте за неповного з'ясування судом обставин справи, з порушенням норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що судом не було взято до уваги, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки не забезпечив можливість функціонування системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення шляхом введення в дію пульту централізованого спостереження, тому відповідач, з об'єктивних причин, не може виконати вимоги щодо впровадження на об'єкті системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення.
Щодо пожежного гідранту, що розташовано на території АЗС, то такий не перебуває у власності та на балансі ні у власника АЗС, ні у Відповідача який являється орендарем АЗС.
Відповідно у власника АЗС та орендаря відсутнє будь яке право на утримання пожежного гідранту.
Проте судом, як і Позивачем, дані заперечення не спростовано та не взято до уваги.
Враховуючи те, що заходи реагування застосовуються судом за позовом органу державного нагляду, Позивач повинен обґрунтувати наявність підстав для цього, тобто вказати та довести, що виявлені порушення створюють загрозу життю та здоров'ю людей, а також необхідність застосування конкретного заходу реагування залежно від характеру порушень та ступеню їх небезпеки.
Позивачем, у своїй позовній заяві, цього не було доведено те не обґрунтовано жодного виявленого порушення як такого, що може призвести до виникнення пожежі чи техногенної аварії, на що Відповідач звертав увагу суду у відзиві на позовну заяву.
Крім цього, жодне порушення, що зазначене Позивачем у позовній заяві та Акті, не являється таким, що може призвести до виникнення займання, розповсюдження вогню, виникнення аварій (катастроф).
Також апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції, при розгляді справи, не було взято до уваги, що абзац перший частини другої статті 57 КЦЗУ, на який посилається Позивач стосовно першого порушення в Акті, стосується виключно нерухомості. Газовий модуль, який встановлено на АЗС Відповідача - це суто обладнання, яке не являється нерухомістю та не потребує проведення будівельних робіт або використання приміщень.
Крім того, частина 4 тієї ж статті 57 КЦЗУ визначає зокрема наступне: Декларація не подається: 1) на використання торговельних місць, кіосків та контейнерів, якщо їх розміщено на ринку відповідно до схеми, погодженої з органом державного пожежного нагляду; 2) орендарем об'єкта нерухомості (особою, яка використовує об'єкт нерухомості за цивільно-правовим договором, що не передбачає перехід права власності на цей об'єкт) за умови, що декларацію на об'єкт нерухомості зареєстровано власником; 3) на використання об'єктів, що в установленому законодавством порядку приймаються в експлуатацію після завершення будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.
Також судом першої інстанції не було взято до уваги, що Відповідачем було доукомплектовано АЗС вогнегасниками (докази було направлено суду).
Судом першої інстанції не було проаналізовано характер виявлених Позивачем порушень, а також не надано оцінку співмірності позовних вимог та змісту і характеру порушень, зазначених у позовній заяві та Акті.
У контексті спірних правовідносин загрозу життю та здоров'ю людей створюють такі порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, які можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для істот та навколишнього природного середовища (пункт 32 частини перша статті 2 Кодексу цивільного захисту України).
Саме такі порушення вимагають вжиття заходів реагування адміністративним судом у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.
У даному випадку виявлені Позивачем порушення установлених законодавством вимог пожежної безпеки самі по собі не створюють безпосереднього ризику виникнення і розвитку пожеж, але можуть створювати небезпеку завдання шкоди життю та здоров'ю людей у процесі самої пожежі.
Проте, оскільки ризик виникнення пожежі має вірогідний характер і він безпосередньо не виникає внаслідок виявлених порушень, то Позивач вправі на підставі положень статей 68, 69 Кодексу цивільного захисту України самостійно вжити заходи реагування шляхом видачі приписів, постанов і розпоряджень щодо усунення таких порушень. Що Позивачем не було здійснено та, зважаючи на формальний характер вказаних у Акті порушень, не було надано можливості на самостійне усунення Відповідачем.
Також Позивачем, у своїй позовній заяві, не доведено, що виявлені порушення викликають необхідність застосування саме судом виняткових заходів реагування у вигляді зупинення та заборони експлуатації певних будівель, споруд і приміщень Відповідача.
З урахуванням наведеного, апелянт просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2021р. по справі №380/7115/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позову про зупинку експлуатацію будівель та споруд Відповідача за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Івашкове, вул. Київська, 15-6 до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримала з підстав наведених у скарзі, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 124 КАС України, судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу.
Позивач в судове засідання не прибув, хоча був повідомлений про дату судового засідання на офіційну електронну адресу.
Частинами другою та третьою статті 129 КАС України визначено, що учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.
Якщо протягом дня, наступного за днем надсилання тексту повістки, підтвердження від учасника судового процесу не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і підтверджує належне повідомлення учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту складання секретарем судового засідання відповідної довідки.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що на підставі наказу Верхньодніпровського районного відділу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 17.03.2021 №4 (з основної діяльності) «Про проведення перевірки» у період з 30 березня по 06 квітня 2021 року та посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) посадовими особами Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (головним інспектором Верхньодніпровського районного відділу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області Крупієм М.А., заступником начальника Верхньодніпровського районного відділу ДСНС України у Дніпропетровській області Гладким Г.А. було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки товариства з обмеженою відповідальністю «Вест ойл трейдінг», перевірено приміщення та територію автозаправних станцій за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с.Івашкове, вул.Київська, 15-б.
Під час проведення позапланового заходу на об'єкті відповідача було встановлено порушення Кодексу цивільного захисту України №5403-VI, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 №1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697, Правила пожежної безпеки для об'єктів зберігання, транспортування та реалізації нафтопродуктів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.03.2009, Правил техногенної безпеки, затверджених наказом МВС України від 05.11.2018 №879, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 27.11.2018 за №1346/32798.
За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) товариства з обмеженою відповідальністю «Вест ойл трейдінг» було складено Акт від 05.04.2021 №47, де зафіксовано ряд порушень Правил пожежної безпеки в Україні, а саме:
- здійснюється використання суб'єктом господарювання газового модуля без поданої та зареєстрованої декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки;
- підтримання експлуатаційної придатності системи пожежної сигналізації майнового комплексу- АЗС не здійснюється відповідно до вимог технічної документації підприємств виготовлювачів та затверджених регламентів робіт з технічного обслуговування;
- підтримання придатності системи пожежної сигналізації не здійснюється відповідно до вимог технічної документації підприємств-виготовлювачів та затверджених регламентів робіт з технічного обслуговування;
- не забезпечено жорсткою буксирною штангою довжиною не менш 3 м для евакуації транспортних засобів з території майнового комплексу-АЗС у випадку пожежі;
- АЗС не забезпечено розрахунковою кількістю плівкоутворювального піноутворювача для ліквідації можливих пожеж протипожежною технікою;
- не доукомплектовано первинними засобами пожежогасіння (вогнегасниками) згідно норм належності;
- під час експлуатації об'єкту допущено зниження рівня пожежної безпеки, встановленого законодавством, яке було чинним на момент початку використання об'єкта;
- не забезпечено постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування на договірній основі аварійно-рятувальними службами, які пройшли атестацію в установленому порядку;
- не створено та не забезпечено функціонування на об'єкті підвищеної небезпеки автоматизованої системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та системи оповіщення.
Керівник Мережі АЗС І.І. Путь з актом ознайомлений. Подав письмові заперечення до акту перевірки від 05.04.2021. Щодо впровадження на об'єкті системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення, зазначив, що на сьогоднішній час не існує правил по улаштуванню, експлуатації та технічного обслуговування автоматизованих систем раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та систем оповіщення, які б були затверджені центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Також зазначив, що пожежний гідрант, що розташований на території АЗС за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Iвашкове, вул. Київська, 15-б, не перебуває у власності та на балансі ні у власника АЗС, ні у ТзОВ «Вест Ойл Тредінг», яке являється орендарем АЗС, тому у власника АЗС та орендаря відсутнє будь-яке право на утримання пожежного гідранту.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідачем не дотримано вимоги законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки і цивільного захисту та небезпечність зазначених в акті перевірки порушень, свідчать про високий ризик виникнення надзвичайних ситуацій у будівлях та спорудах за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Iвашкове, вул. Київська, 15-б Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Трейдінг».
Колегія суддів апеляційного суду вважає висновки суду невірними з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються Кодексом цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року №5403-VI, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі Закон №877-V) та Правилами пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом Міністерством внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року №1417, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697 (далі - ППБУ).
Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон України №877-V), державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Частиною першою статті 4 Закону України №877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Положеннями статті 64 Кодексу цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року №5403-VI встановлено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.
Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (частина 2 статті 64 Кодексу цивільного захисту України).
До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи (частина 3 статті 64 Кодексу цивільного захисту України).
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1052 (далі - Положення), Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
У пункті 3 зазначеного Положення визначено, що основними завданнями ДСНС України, зокрема, є здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.
Відповідно до п.п. 57 п.4 Указу Президента України №20/2013 від 16.01.2013 Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій Державна служба з надзвичайних ситуацій України відповідно до покладених на неї завдань організовує та проводить перевірки додержання вимог законодавства у сферах цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, організації виконання заходів щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на підприємствах, в установах, організаціях, що входять до складу залізничного, автомобільного, авіаційного, морського та річкового транспорту, на базах, складах, арсеналах зберігання та у місцях виробництва, утилізації ракетно-артилерійського озброєння, компонентів рідкого ракетного палива.
Згідно з частиною 2 статті 51 Кодексу цивільного захисту України, забезпечення техногенної безпеки суб'єкта господарювання покладається на його керівника.
Забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання (частина 3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України).
Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (статті 66 Кодексу цивільного захисту України).
Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Відповідно до частини 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Положеннями частини 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.
Водночас, відповідно до частини сьомої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Аналіз наведених норм дає підстави суду для висновку, що зупинення експлуатації приміщень є заходом, який застосовується за наявності таких порушень пожежної та техногенної безпеки, які створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей.
Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб'єкті господарювання на ній або водному об'єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров'ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об'єкті, провадження на ній господарської діяльності.
Відповідно до пункту 25 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров'ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків.
Підпунктом 4.3.7 пункту 4.3 ДСТУ 2272-06 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять» встановлено, що небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.
Згідно з вимогами пункту 33 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов'язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.
Отже, законодавець відносить пожежі до надзвичайних ситуацій та пов'язує настання реальної загрози життю та здоров'ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.
Тобто, загроза життю та здоров'ю людей виникає не лише при наявності порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що безпосередньо можуть до неї призвести, але й за наявності інших порушень по нездійсненню заходів щодо захисту людей від шкідливого впливу небезпечних чинників при вже виниклій пожежі або які підвищують ризик розвитку пожеж.
Відповідно до частини другої статті 70 КЦЗ України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Суд, при вирішенні даного спору, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 (справа № 809/443/16), від 11.09.2019 (справа №807/1410/17), від 19.05.2020 (справа №420/5156/18), які полягають у такому.
Орган, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, у разі виявлення факту недотримання вимог пожежної безпеки, на підставі акта, складеного за результатами здійснених заходів (перевірок, тощо), має право звернутися до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд, тощо. При цьому, захід реагування у вигляді повного зупинення об'єкту до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є крайнім заходом, обрання якого є доцільним лише у разі, якщо допущенні порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей. Законодавець пов'язує настання реальної загрози життю та здоров'ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню. Вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.
Захід реагування у вигляді повного зупинення будівництва (робіт) є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей. При обранні такого заходу реагування, позивачем як суб'єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами. Під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб'єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення. В протилежному випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, в судовому порядку поширюватиметься на всіх суб'єктів господарювання, відносно яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров'ю людей. Втім, за своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров'ю людей (частина п'ята статті 4 Закону№ 877-V), у зв'язку з чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування.
Щодо порушення «не створено та не забезпечено функціонування на об'єкті підвищеної небезпеки автоматизованої системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та системи оповіщення».
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Кодексу цивільного захисту України, на об'єктах підвищеної небезпеки з метою своєчасного виявлення на них загрози виникнення надзвичайних ситуацій та здійснення оповіщення персоналу та населення, яке потрапляє в зону можливого ураження, створюються та функціонують автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення (далі - автоматизовані системи).
Відповідно до ч. 3 ст. 53 КЦЗ України, на об'єктах з масовим перебуванням людей створюються та функціонують об'єктові системи оповіщення.
Згідно із ч. 4 ст. 53 КЦЗ України, вимоги до автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та систем оповіщення, а також їх улаштування, експлуатації і технічного обслуговування визначаються правилами, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Таким чином, чинним законодавством, а саме частинами 1 та 4 ст. 53 КЦЗ України визначено два критерії для виникнення у суб'єктів господарювання обов'язку щодо встановлення автоматизованих систем раннього сповіщення про надзвичайні ситуації: автоматизовані системи встановлюються на об'єктах підвищеної небезпеки; вимоги до автоматизованих систем, їх улаштування, експлуатації і технічного обслуговування, повинні визначатися правилами, затвердженими МНС України чи ДСНС.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки», об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.
Згідно із ч. 4 ст. 9 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки», на основі ідентифікаційних даних Кабінет Міністрів України затверджує класифікацію об'єктів підвищеної небезпеки і порядок їх обліку.
Згідно із ст.13 Закону України «Про екологічну експертизу», перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, об'єктами підвищеної небезпеки є також і об'єкти, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, тому можна стверджувати, що об'єкти підвищеної екологічної небезпеки є об'єктами підвищеної небезпеки, оскільки є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.
Постановою КМУ №808 від 28.08.2013 р. до таких об'єктів підвищеної екологічної небезпеки віднесено АЗС, в т.ч. автомобільні газозаправні станції зрідженого газу.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 53 КЦЗ України, АЗС зобов'язані встановити автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення, тобто, щодо АЗС наявний перший критерій (належність до об'єктів підвищеної небезпеки).
Відповідно до частини 4 статті 53 КЦЗ України, Вимоги до автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та систем оповіщення, а також їх улаштування, експлуатації і технічного обслуговування визначаються правилами, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Правила, що встановлюють вимоги до автоматизованих систем було затверджено Наказом МНС України «Про затвердження Правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення» №288 від 15.05.2006 р. Проте, вказані Правила втратили чинність на підставі Розпорядження КМУ №166-р (166-2017-р) від 10.03.2017.
Вказаним наказом МНС України було затверджено також перелік об'єктів, що підлягають обладнанню системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій. До 03.08.2011 р. у цьому переліку пунктом 5 було зазначено також АЗС та автомобільні газозаправні станції.
Проте, з 03.08.2011р. АЗС та автомобільні газозаправні станції з переліку було виключено.
Таким чином, щодо АЗС на сьогодні відсутні правила улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення, тому відповідно другий критерій щодо АЗС (Правила) - відсутній.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, оскільки для АЗС правил, що встановлюють вимоги до автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та систем оповіщення, а також їх улаштування, експлуатації і технічного обслуговування, затверджених центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, поки що не існує, фактично існує колізія, оскільки суб'єкти господарювання хоч і зобов'язані встановлювати автоматизовані системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та систем оповіщення, але одночасно законно не встановлюють їх у зв'язку з відсутністю правил їх улаштування, експлуатації та відсутності АЗС в переліку об'єктів, що підлягають обладнанню системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій.
Крім цього, розробка технічного завдання та робочого проекту щодо улаштування комплексу автоматизованих систем раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення можливе за умови дотримання в повному обсязі вимог ДБН В.2.5-76:2014 «Автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення».
Відповідно до вимог п. 3.2. вказаної Автоматизованої системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення (СРВНСО) - автоматизована система класу «людина-машина», у якій суміщено автоматичні процеси виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій, спостереження та оброблення інформації щодо поточного стану об'єктів та будівель, інженерних споруд, мереж, що розташовані на територія з ризиком прояву небезпечних явищ і процесів, оперативне надання користувачам фактичної та прогнозованої інформації, а також оповіщення (за необхідності) працівників та керівників об'єкта, відповідальних за стан техногенної безпеки, посадових осіб органів виконавчої влади та місцевого самоврядування і населення при безпосередній участі людини-оператора.
Монтування СРВНСО виконується на підставі затвердженої проектної документації та технічної документації підприємств-виробників з урахуванням вимог норм із монтажу систем автоматизації, протипожежного захисту, інших норм та нормативно-правових актів (пункт 5.9.1 ДБН).
Для забезпечення віддаленого цілодобового нагляду за технічним станом СРВНСО, а також для прийняття з СРВНСО та передавання (ретрансляції) тривожних сповіщень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій до систем вищого рівня реагування на ці сповіщення - системи централізованого пожежного та техногенного спостереження (надалі - СЦПТС) застосовуються Пульти централізованого спостереження за СРВНСО (далі - ПЦС). Порядок підключення ПЦС до СЦПТС визначається нормативно-технічними та нормативно-правовими документами щодо створення та функціонування СЦПТС (п. 8.1 ДБН).
Згідно з вимогами п. 8.2.1. ДБН В.2.5-76:2014 ПЦС розміщується в приміщеннях центрів обробляння тривожних сповіщень.
З п. 8.2.1 ДБН В.2.5-76:2014 слідує, що оперативно-диспетчерська служба територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, отримує та реагує на сигнал з СРВНСО за допомогою ПЦС, який розміщується в приміщеннях центрів обробляння тривожних сповіщень.
Відповідно до вимог п. 5.2.20 ДБН В.2.5-76:2014 СРВНСО повинна автоматично формувати та за командою оператора передавати до ПЦС тривожне сповіщення щодо виявлення загрози або виникнення НС разом з ідентифікатором електронної картки аварії, з можливістю отримання від ПЦС сигналу підтвердження його прийняття.
За відсутності відповідного реагування оператора СРВНСО на інформацію про наявність ознак загрози виникнення НС СРВНСО автоматично формує та передає до ПЦС відповідне тривожне сповіщення з ідентифікатором картки аварії за найгіршим сценарієм розвитку НС (п. 5.2.21 вказаних ДБН).
Наведене свідчить, що ПЦС повинен отримувати з СРВНСО відповідні службові та тривожні сповіщення щодо загрози виникнення НС, у зв'язку з чим здійснюється відповідне подальше реагування на усунення загрози у порядку, визначеному вимогами ДБН В.2.5-76:2014.
Окрім цього, згідно додатку А «Склад системи» ДБН В.2.5-76:2014 до складу системи ПЦС має входити: сервер обробки даних, автоматизоване робоче місце оператора ПЦС, комунікаційне обладнання.
Як слідує з додатку Е «Перевірка СРВНСО», під час прийняття СРВНСО до експлуатації проводиться перевірка, зокрема, наявності акта проведення дослідної експлуатації. При введенні в єксплуатацію СРОВНСО складається акт, невід'ємним додатком до якого є Акт тестового випробування щодо визначення технічної можливості передачі тривожного сигналу від систем спостереження до оперативно-диспетчерської служби (додатки Е, Ж ДБН В.2.5-76:2014).
Згідно з наказом ДСНС України від 22 серпня 2014 р. № 481 «Про організацію централізованого та техногенного спостерігання» центром спостерігання було визначено ДП «Центр громадської безпеки 112».
Проте, у зв'язку з реорганізаційними заходами в системі ДСНС ДП ЦГБ-112» наказом від 11 травня 2016 р. № 218 «Про припинення ДП «Центр громадської безпеки 12» шляхом ліквідації» - ліквідовано.
Таким чином, наведене вище свідчить про те, що у відповідача відсутня фактична можливість усунення вказаного позивачем в акті перевірки порушення, оскільки у самого позивача відсутній відповідний уповноважений орган, який би забезпечував прийом сигналу з ПЦС від СРВНСО для реагування в разі виявлення загрози чи виникнення НС, як того вимагає ДБН В.2.5-76:2014.
Тобто, неможливість відповідача встановити СРВНСО на АЗС є наслідком неможливості дотримання самим позивачем вказаних вище вимог ДБН В.2.5-76:2014 щодо необхідності забезпечення ПЦС, функціонування якого є обов'язковою умовою для улаштування та введення в експлуатацію СРВНСО на об'єкті.
Щодо пожежного гідранту.
Згідно «Інструкції про порядок утримання, обліку та перевірки технічного стану джерел зовнішнього протипожежного водопостачання», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №696 від 15.06.2015р.:
1. Утримання джерел зовнішнього протипожежного водопостачання зобов'язані здійснювати юридичні особи, яким на підставі прав власності або іншого речового права належать такі об'єкти.
2. Утримання пожежних гідрантів (далі - ПГ), встановлених на трубопровідних системах централізованого водопостачання населених пунктів, зобов'язані здійснювати підприємства питного водопостачання. Утримання інших ПГ здійснюють юридичні особи, яким вони належать на підставі права власності або іншого речового права.
Судом також встановлено, що відповідно до Договору суборенди №6-Д від 20.08.2020р. відповідач, ТОВ «Вест ойл трейдінг» прийняв у платне строкове володіння та користування майновий комплекс - АЗС, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Івашкове, вул. Київаська, 15-Б, а також майно вказане в Специфікаціях - Додатку до цього Договору.
Отже, наведене свідчить, що відповідач користується наведеним вище об'єктом за договором суборенди, тобто пожежний гідрант, що розташовано на території АЗС, не перебуває у власності та на балансі ні у власника АЗС, ні у відповідача який являється орендарем АЗС.
Відповідно у власника АЗС та орендаря відсутнє будь яке право на утримання пожежного гідранту.
Щодо порушення «здійснюється використання суб'єктом господарювання газового модуля без поданої та зареєстрованої декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки».
Вказане порушення позивач обґрунтовує нормами абзацу першого частини другої статті 57 КЦЗУ, відповідно до якої початок роботи новоутворених підприємств, початок використання суб'єктом господарювання об'єктів нерухомості (будівель, споруд, приміщень або їх частин) здійснюється суб'єктом господарювання на підставі поданої декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки (далі - декларація), а для суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику - також за наявності позитивного висновку за результатами оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об'єкта чи приміщення (далі - оцінка протипожежного стану).
З аналізу наведеної норми слідує, що вона стосується виключно нерухомості. Натомість газовий модуль, який встановлено на АЗС Відповідача - це суто обладнання, яке не являється нерухомістю та не потребує проведення будівельних робіт або використання приміщень.
Крім того, частиною 4 статті 57 КЦЗУ встановлено, що Декларація не подається орендарем об'єкта нерухомості (особою, яка використовує об'єкт нерухомості за цивільно-правовим договором, що не передбачає перехід права власності на цей об'єкт) за умови, що декларацію на об'єкт нерухомості зареєстровано власником.
Як уже апеляційним судом було зазначено вище, відповідно до пункту 26 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров'ю людини; пожежна безпека - це відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов'язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю (пункт 33 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України).
Відповідно до пункту 43 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України - техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об'єктах, а також у суб'єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.
Згідно з пунктом 26 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечний чинник - це складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров'ю людини.
Отже, в контексті вищенаведених норм настання реальної загрози життю та здоров'ю людей пов'язується з обставинами, які можуть призвести до займання, розповсюдження вогню, виникнення аварій (катастроф) та з впливом небезпечних факторів, які породжують вказані явища.
Враховуючи те, що заходи реагування застосовуються судом за позовом органу державного нагляду, позивач повинен обґрунтувати наявність підстав для цього, тобто вказати та довести, що виявлені порушення створюють загрозу життю та здоров'ю людей, а також необхідність застосування конкретного заходу реагування залежно від характеру порушень та ступеню їх небезпеки.
Разом з тим, позивачем у позовній заяві, не доведено те не обґрунтовано жодного виявленого порушення як такого, що може призвести до виникнення пожежі чи техногенної аварії та є таким, що може призвести до виникнення займання, розповсюдження вогню, виникнення аварій (катастроф).
Крім цього, апеляційний суд зазначає, що захід реагування має бути співрозмірним до мети його застосування і що таке втручання у права Відповідача буде пропорційним і, таким чином, буде досягнуто справедливий баланс між інтересами Відповідача та публічними інтересами.
Метою застосування цього заходу є відвернення ймовірного настання для прав та інтересів невизначеного кола осіб негативних наслідків виявлених порушень. Такі негативні наслідки полягають у завданні шкоди життю та здоров'ю людей, але їх настання є вірогідною подією.
У контексті спірних правовідносин загрозу життю та здоров'ю людей створюють такі порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, які можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для істот та навколишнього природного середовища (пункт 32 частини перша статті 2 Кодексу цивільного захисту України).
Саме такі порушення вимагають вжиття заходів реагування адміністративним судом у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.
Зазначена правова позиція висловлена у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019р. у справі №826/19328/16, від 19.03.2020 року у справі №140/2323/19, від 21.06.2021 року у справі №320/3171/20, від 19 березня 2020 року у справі №140/2323/19.
Колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено, що виявлені порушення установлених законодавством вимог пожежної безпеки створюють безпосередній ризик виникнення і розвитку пожеж, однак можуть створювати небезпеку завдання шкоди життю та здоров'ю людей у процесі самої пожежі.
Проте, оскільки ризик виникнення пожежі має вірогідний характер і він безпосередньо не виникає внаслідок виявлених порушень, то Позивач вправі на підставі положень статей 68, 69 Кодексу цивільного захисту України самостійно вжити заходи реагування шляхом видачі приписів, постанов і розпоряджень щодо усунення таких порушень.
Крім цього, як уже зазначалось вище, необхідно звернути на те, що відповідач використовує територію, будівлі та технічне обладнання майнового комплексу - АЗС, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Івашкове, вул. Київаська, 15-Б, на підставі договору суборенди.
Верховний Суд у Постанові від 25.06.2020 року №640/21249/18 зробив наступні висновки:
«Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання, а також орендарів, обов'язки яких щодо дотримання правил пожежної безпеки повинні бути узгоджені умовами договору.
Питання розподілу обов'язків із забезпечення пожежної безпеки в інших спорудах, які покладаються на власників або орендарів згідно договорів найму, впливає на господарські правовідносини між суб'єктами цивільних правовідносин та не можуть виключати реалізацію дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень.
При цьому, саме за домовленістю сторін цивільно-правового договору визначаються права та обов'язки орендаря та орендодавця щодо забезпечення пожежної безпеки та відповідальності за порушення вимог пожежної безпеки на об'єкті оренди відповідно до пункту 6 Розділу І, підпунктів 2, 9 пункту 2.1, підпункту 3.22 Розділу V Правил №1417.
Натомість у договірний обов'язок сторін зазначений у договорі оренди №г-0/3 від 01 серпня 2017 року щодо «дотримання протипожежних правил приміщення» є більш вузьким поняттям та не є тотожним поняттю «забезпечення пожежної безпеки» відповідно до частини шостої статті 55 Кодексу цивільного захисту України.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, що саме на ТОВ «Будівельна компанія ЗЗБК№1» за договором покладаються всі обов'язки забезпечення пожежної безпеки в орендованому приміщенні, Верховний Суд зазначає, що пунктом 6.1.4. частини 6.1. розділу VI договору оренди №г-0/3 від 01 серпня 2017року на орендаря покладений обов'язок дотримуватись санітарних норм і правил пожежної безпеки, переданих в користування на підставі договору.
У зв'язку з чим, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, що саме на орендаря - ТОВ «Будівельна компанія ЗЗБК №1» покладається обов'язок усунення порушень, виявлених у ході перевірки.
Подібний висновок вже був висловлений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 804/3214/18 і Суд не знаходить підстав для відступу від нього».
З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд вважає, що вимоги позивача стосовно повного зупинення роботи АЗС відповідача не відповідають тяжкості порушення, яке зазначено в Акті перевірки, порушення, які залишились не усунутими підприємством, не створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей, тому відсутні підстави для застосування заходів реагування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Трейдінг» шляхом зупинення експлуатації будівель та споруд за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Iвашкове, вул. Київська, 15-б до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Трейдінг» задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі №380/7115/21 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
У зв'язку із перебуванням судді Бруновської Н.В. в період з 17.01.2022 по 24.01.2022 включно у щорічній відпустці та у зв'язку із подальшим перебуванням судді Хобор Р.Б. у щорічній відпустці з 25.01.2022 по 27.01.2022 включно, повний текст постанови складено у строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 28.01.2022.