26 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 569/6353/21 пров. № А/857/188/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
з участю секретаря судового засідання Петрунів В. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2021 року (прийняте в м. Рівне суддею Тимощуком О. Я.; дата складення рішення в повному обсязі не вказана) в адміністративній справі № 569/6353/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із вказаним позовом та просив визнати протиправною і скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 39666567 від 24.03.2021, винесену інспектором роти 3 батальйону 1 УПП в Житомирській області Чередник І. В. про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що вказана постанова не відповідає дійсним обставинам справи, є необґрунтованою та незаконною; також було порушено процесуальний порядок розгляду справи. Зазначає, що Інструкція № 1026 не передбачає можливості використання приладу типу TruCAM ТС 000632, який не є зафіксованим (тобто не в стаціонарному режимі). Вказане є визначальним, позаяк будь-який рух відповідача вимірювачем швидкості і сам рух відповідача однозначно впливають на показники приладу. Тобто, сам прилад в такому разі буде показувати недостовірну інформацію, що унеможливлює використання його показників для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Будь-яких інших доказів порушення ним швидкісного режиму в оскаржуваній постанові не вказано. Також оскаржувану постанову винесено з істотним порушенням його прав та правових гарантій, на місці вчинення правопорушення, відразу після того, як правопорушення нібито було вчинено. За таких умов він не мав часу та відповідно фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими статтею 268 КУпАП, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою. Також до постанови не було долучено його пояснень, фотофіксацію порушення, не було опитано свідків, зокрема пасажира його автомобіля ОСОБА_2 . Також посадовою особою відповідача його було позбавлено можливості надати пояснення, скористатися правовою допомогою адвоката, у тому числі відкласти розгляд справи.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2021 року позов задоволено частково.
Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 39666567 від 24.03.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, змінено.
Визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП та звільнено останнього від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КУпАП за малозначністю вчиненого, обмежившись відносно ОСОБА_1 усним зауваженням.
Не погодившись із цим рішенням, його оскаржив Департамент патрульної поліції, який вважає, що суд першої інстанції невірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просив скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що приписи статті 22 КУпАП можуть бути застосовані лише органом, який уповноважений вирішувати справу про притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності, а такі повноваження суду законодавством не передбачені. За приписами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) місцевий суд як адміністративний може лише перевіряти оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень щодо законності та обґрунтованості притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, при цьому він може змінити заходи стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення. Відтак, суд першої інстанції, приймаючи рішення про звільнення порушника від адміністративної відповідальності, вийшов за межі своєї компетенції, тим самим втрутившись у дискреційні повноваження відповідача, що не відповідає загальним принципам та засадам адміністративного судочинства.
Відповідно до приписів частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України не здійснювалося.
Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306 (далі - ПДР).
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 12.4 ПДР передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до пункту 12.9 (б) водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Згідно з частиною першою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктами 11, 8 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 р. № 580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань:
- регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів;
- у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Частинами першою, другою статті 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, передбачених частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 122.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Із матеріалів справи видно, що 24 березня 2021 року інспектором роти 3 батальйону 1 УПП в Житомирській області Чередник І. В. відносно ОСОБА_1 була винесена постанова серії ЕАН № 39666567 у справі про адміністративне правопорушення за те, що 24 березня 2021 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Peugeot Partner, д.н.з. НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 77 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в зоні дії дорожнього знаку «Обмеження максимальної швидкості» « 50 км/год» на 27 км/год, чим порушив приписи підпункту 3.29, 3.31 Розділу 33 ПДР. Швидкість руху вимірювалась приладом за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000632).
Відповідно до постанови в справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП і на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 оскаржив її до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції вказав таке.
Для TruCAM встановлений міжповірочний інтервал в 1 рік. На сьогодні TruCAM LTI 20/20 придатний до застосування відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо-регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/19629, виданого ДП "Укрметртестстандарт" від 09.11.2020, яке чинне до 09.11.2021.
Наявність свідоцтва про повірку є єдиним і достатнім документом, що підтверджує, що TruCAM є вимірювальним приладом і його можна використовувати для фіксації перевищення швидкості.
Відповідно до частини першої статті 40 ЗУ «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману з автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Лазерний вимірювач TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів (ТЗ), тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі. В автоматичному режимі без участі оператора забезпечується циклічне виконання послідовності дій: вибір цільового ТЗ, вимірювання швидкості руху ТЗ, документування результатів вимірювання та фотофіксація належної до цих результатів дорожньої ситуації.
Встановлено, що вимірювальний прилад TruCAM ТС 000632 є лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCAM, виробництва фірми Laser Technology, Inc., США. Згідно експертного висновку НДЦ «ТЕЗІС» НТУУ «КПІ» механізми технічного захисту інформації лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20, виробництва фірми Laser Technology, Inc., США відповідають вимогам нормативних документів системи технічного захисту інформації в Україні в обсязі функцій, зазначених у документі «Лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20.
Можливість використання виробу TruCAM LTІ 20/20 виробництва Laser Technology Inc. США, підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018.
Так, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/19629, виданого ДП "Укрметртестстандарт" від 09.11.2020, чинного до 09.11.2021, для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: ±2 км/год. в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год.; ±1 км/год. в діапазоні від 201 км/год. до 320 км/год.
Згідно експертного висновку від 27.09.2018 у приладі TruCAM LTI 20/20 правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES відповідно до ДСТУ ІSO/ІЕС 18033-3:2015, забезпечує конфіденційність, цілісність та автентичність зареєстрованих даних.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач на законних підставах застосував лазерний вимірювач швидкості TruCАМ (серійний номер ТС000632) та відсутні будь-які дані щодо недостовірності отриманих ним показників, пов'язаних із вимірюванням швидкості руху транспортного засобу.
З повідомлення служби автомобільних доріг у Житомирській області № 11-02/763 від 03.05.2019 видно, що на ділянці автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп кілометри 106-107 встановлені знаки: 3.29 (90) на розподільчій смузі та праворуч (105 км + 068), знаки 3.29 (70) на розподільчій смузі та праворуч (105 км + 232), панно «Аварійно-небезпечна ділянка дороги» праворуч (105 км + 292), знаки 3.29 (50) на розподільчій смузі та праворуч (105 км + 400), знаки 3.29 (50) на розподільчій смузі та ліворуч (106 км + 235), знаки 3.29 (70) на розподільчій смузі на ліворуч (106 км + 437), знаки 3.29 (90) на розподільчій смузі та ліворуч, панно «Аварійно-небезпечна ділянка дороги» ліворуч (106 км + 642) №11-02/763, на ділянці автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп кілометри 106-107 встановлені знаки: 3.29 (90) на розподільчій смузі та праворуч (105 км + 068), знаки 3.29 (70) на розподільчій смузі та праворуч (105 км + 232), панно «Аварійно-небезпечна ділянка дороги» праворуч (105 км + 292), знаки 3.29 (50) на розподільчій смузі та праворуч (105 км + 400), знаки 3.29 (50) на розподільчій смузі та ліворуч (106 км + 235), знаки 3.29 (70) на розподільчій смузі на ліворуч (106 км + 437), знаки 3.29 (90) на розподільчій смузі та ліворуч, панно «Аварійно-небезпечна ділянка дороги» ліворуч (106 км + 642) №11-02/763, на ділянці автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп кілометри 106-107 встановлені знаки: 3.29 (90) на розподільчій смузі та праворуч (105 км + 068), знаки 3.29 (70) на розподільчій смузі та праворуч (105 км + 232), панно «Аварійно-небезпечна ділянка дороги» праворуч (105 км + 292), знаки 3.29 (50) на розподільчій смузі та праворуч (105 км + 400), знаки 3.29 (50) на розподільчій смузі та ліворуч (106 км + 235), знаки 3.29 (70) на розподільчій смузі на ліворуч (106 км + 437), знаки 3.29 (90) на розподільчій смузі та ліворуч, панно «Аварійно-небезпечна ділянка дороги» ліворуч (106 км + 642). Факт встановлення цих знаків і панно, а також їх облаштування за правилами абзацу п'ятого пункту 10.5.25 ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування», підтверджується також наявними на наданому відповідачем диску фотографіями.
Встановлено, що автомобіль, яким керував позивач рухався на 105 кілометрі + 800 метрів траси М-06 Київ-Чоп зі швидкістю 77 км/год та перевищив встановлене обмеження швидкості руху 50 км/год на 27 км/год, чим порушив приписи підпункту «б» пункту 12.9 ПДР, що належним чином відображено в оскаржуваній постанові.
За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази.
З покликанням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 27.12.2019 у справі № 310/4817/17, від 07.11.2019 у справі № 487/2179/17, від 07.12.2018 у справі № 286/648/17, від 17.05.2018 у справі № 681/972/17, від 14.02.2018 у справі № 536/583/17 та від 31.01.2018 у справі № 689/1525/16-а, а також рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015, суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи позивача про недотримання відповідачем норм КУпАП та розгляд справи на місці зупинки транспортного засобу.
Суд вказав, що у вказаній категорії справ про адміністративні правопорушення передбачене скорочене провадження, яке включає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення, що виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративного правопорушення в загальному порядку.
Положеннями КУпАП України, що стосуються розгляду вказаної категорії справ про адміністративне правопорушення, передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП України, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частини четвертої статті 258 КУпАП України.
Також спростовуючи покликання позивача на те, що інспектор поліції порушив порядок розгляду справи, оскільки позбавив його можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими статтею 268 КУпАП, суд зазначив, що вказану норму позивачу було роз'яснено на місці розгляду адміністративної справи, про що свідчить відеозапис № 20210324211724000022, наданий відповідачем.
Позаяк санкція статті 122 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи було забезпечено в суді під час звернення з адміністративним позовом про скасування постанови.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що постанова серії ЕАН № 39666567 від 24.03.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частиною першою статті 122 КУпАП винесена посадовою особою відповідача у межах своїх повноважень, зміст постанови відповідає вимогам статей 283 - 284 КУпАП, адміністративне стягнення накладено в межах санкції статті, при тому, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного вище адміністративного правопорушення підтверджується наявними у справі належними доказами.
Вказані висновки суду першої інстанції сторонами у справі не оспорюються.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 22 КУпАП, з огляду на таке.
Статтею 22 КУпАП визначено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Як уже було зазначено вище, відповідно до статті 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною другою статті 122 КУпАП, розглядають органи Національної поліції.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно із пунктом 10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і підвідомчістю.
За приписами пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на зазначене, суд, розглядаючи скаргу на постанову про адміністративне правопорушення, наділений повноваженнями змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.
Натомість, повноваження відповідача щодо вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема на підставі частини другої статті 122 КУпАП, є виключною компетенцією уповноваженого органу, в цьому випадку - працівників органів і підрозділів Національної поліції. І саме цьому органу (посадовій особі) законодавцем надано право звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 січня 2018 року в справі № 660/575/16-а.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року в справі № 455/415/16-а, відповідно до якого в адміністративного суду, який переглядає постанову в справі про адміністративне правопорушення, відсутні повноваження на застосування до особи, що його скоїла, положень статті 22 КУпАП, яка, в свою чергу, надає органу (посадовій особі), уповноваженій вирішувати справу, право звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, а також на закриття в зв'язку з цим справи про адміністративне правопорушення, оскільки юрисдикцію, повноваження адміністративних судів та порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає саме КАС України, який таких повноважень адміністративного суду не передбачає.
При цьому колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зауважити, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Відтак, приймаючи рішення про звільнення порушника від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КУпАП, суд першої інстанції вийшов за межі своєї компетенції, тим самим втрутившись в дискреційні повноваження відповідача, що не відповідає загальним принципам та засадам адміністративного судочинства.
У цій справі здійснювався розгляд скарги на постанову в справі про адміністративне правопорушення, а не про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, при цьому відповідно до норм КАС України суд не був наділений повноваженнями звільняти особу від адміністративної відповідальності за малозначності вчиненого правопорушення, позаяк сфера застосування статті 22 КУпАП поширюється саме на орган, уповноважений вирішувати справу.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість звільнити позивача від адміністративної відповідальності за правилами статті 22 КУпАП.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 31 жовтня 2019 року в справі № 266/3228/16-а.
Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення дійшов помилкового висновку про можливість застосування судом статті 22 КУпАП при вирішенні питання про звільнення від адміністративної відповідальності, враховуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, з огляду на неправильне застосування цим судом норм права.
Керуючись ст.ст. 229, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2021 року в адміністративній справі № 569/6353/21 скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Постанова складена у повному обсязі 28 січня 2022 року.