26 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/7325/21 пров. № А/857/19315/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,
з участю секретаря судового засідання - Єршової Ю. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Чистота і порядок" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у справі № 460/7325/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Чистота і порядок" до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправним та скасування припису,-
суддя в 1-й інстанції - Друзенко Н.В.,
час ухвалення рішення - 27.07.2021 року,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 30.07.2021 року,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Чистота і порядок" звернулося в суд з позовом до відповідача - Управління Держпраці у Рівненській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис №326п/04-10/326а від 12 травня 2021 року.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Чистота і порядок" оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що відповідач незаконно привласнив собі функцію суду, а саме: з метою збереження місця роботи та виплати середнього заробітку ОСОБА_1 вимагає у приписі поновити працівника на роботі, що суперечить приписам статті 124 Конституції України. Апелянт вважає, що відповідно до поновлення на роботі ОСОБА_1 компетентним судом припис відповідача, яким він вимагає від апелянта збереження місця роботи звільненого працівника без його поновлення на роботі є таким, який містить вимогу про вчинення дій, які не передбачені чинним законодавством України, не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а відтак є протиправним, тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та доведеністю обставин. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Учасники справи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, відповідач подав клопотання про розгляд справи без його участі, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Чистота і порядок» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 15 квітня 2016 року, номер запису 16081020000012463. Основний вид діяльності товариства - КВЕД «81.10 Комплексне обслуговування об'єктів (основний); 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту».
Наказом ТОВ «Управляюча компанія «Чистота і порядок» № 68-п від 07 грудня 2018 року «Про прийняття на роботу» ОСОБА_1 (помилково в наказі зазначено - Володимирівна ) прийнята на посаду двірника у цех обслуговування з 07 грудня 2018 року.
З наказу «Про надання проведення службового розслідування та відібрання пояснення про причину відсутності працівника на робочому місці» №104 від 28 серпня 2020 року вбачається, що директор ТОВ «Управляюча компанія «Чистота і порядок» доручено комісії в складі голови комісії - заступника директора ОСОБА_2 та членів комісії інженера ОСОБА_3 , майстра ОСОБА_4 провести службове розслідування по факту відсутності на робочому місці ОСОБА_1 27 та 28 серпня 2020 року.
Підставою видання такого наказу вказано службові записки від 27 серпня 2020 року та 28 серпня 2020 року, однак такі суду не надані.
Комісія у складі, який визначений наказом №104 від 28 серпня 2020 року, підписала три тотожних за змістом акти про те, що двірник ОСОБА_1 відсутня на робочому місці 31, 28 та 27 серпня 2020 року.
31 серпня 2020 року зазначена комісія підписала Акт проведення службового розслідування по факту відсутності на робочому місці ОСОБА_1 , в якому вказала, що факт відсутності ОСОБА_1 підтверджено актами; про причини відсутності на робочому місці 27 серпня 2020 року, 28 серпня 2020 року, 31 серпня 2020 року ОСОБА_1 працівників ТОВ не повідомляла, заяв від неї за період з 08 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року не надходило; на телефонні дзвінки не відповідала; за місцем її проживання двері для комісії ніхто не відчинив; відібрати пояснення про причини відсутності немає можливості. За наведеного, комісія дійшла висновку про те, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 27 серпня 2020 року, 28 серпня 2020 року та 31 серпня 2020 року без поважних причин.
Наказом «Про припинення трудового договору» №107-п від 31 серпня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади двірника Цеху обслуговування ТОВ «Управляюча компанія «Чистота і порядок» за прогул без поважних причин - п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України з 31 серпня 2020 року. Підставою звільнення вказано Акт про службове розслідування від 31 серпня 2020 року.
На наказі підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з його змістом відсутній.
Також відсутні будь-які відомості про вручення ОСОБА_1 копії зазначеного наказу та про отримання нею трудової книжки.
Судом першої інстанції встановлено, а сторонами в повній мірі визнано, що в період з 27 по 31 серпня 2020 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці з поважних причин.
Так, повісткою військового комісара, ОСОБА_1 було викликано до Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на 26 серпня 2020 року згідно з пунктом 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», та пунктом 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с.67).
Також судом встановлено, що 27 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України підписано контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу на строк 3 (три) роки (а.с.62-65).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №183-РС від 27 серпня 2020 року ОСОБА_1 зараховано до складу Збройних Сил України, присвоєно військове звання «Солдат» та призначено на посаду звукометриста радіотелефоніста взводу звукометричної розвідки батареї управління та артилерійської розвідки управління військової частини НОМЕР_1 Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України (а.с.66).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 27 серпня 2020 року написала на ім'я директора ТОВ «Управляюча компанія «Чистота і порядок» заяву з проханням звільнити її від виконання службових обов'язків на підставі ст.119 КЗпП України у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду. В додатках до заяви зазначала копію контракту від 27 серпня 2020 року, витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 та повістку Рівненського ОМТЦК та СП (а.с.26).
На такій заяві є резолюція керівника: «п. ОСОБА_2 . Розглянути в межах діючого законодавства». Разом з тим дата під резолюцією відсутня.
Встановити дату надходження вказаної заяви з додатками до позивача не виявилося можливим.
При цьому, суд не може прийняти доводи позивача про отримання зазначеної заяви з додатками 3 вересня 2020 року, оскільки сама лише відмітка в нижньому правому кутку заяви: «вх.214 - 03.09.2020» не є належним і допустимим доказом.
Разом з тим, вказана заява разом з усіма додатками перебуває в розпорядженні позивача.
Матеріалами справи також підтверджено, що ОСОБА_1 01 вересня 2020 року написала на ім'я директора ТОВ «Управляюча компанія «Чистота і порядок» заяву з проханням звільнити її від виконання службових обов'язків на підставі ст.119 КЗпП України у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду. В додатках до заяви зазначала копію контракту від 27 серпня 2020 року (а.с.25).
На такій заяві є резолюція керівника: «п. ОСОБА_2 . Розглянути в межах діючого законодавства». Однак дата під резолюцією також відсутня. Відсутня на такій заяві і відмітка з вхідним номером і датою.
Разом з тим, і стороною позивача, і стороною відповідача не заперечується факт надіслання заяви ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення 02 вересня 2020 року і отримання адресатом 03 вересня 2020 року (а.с.27-28,68-69).
Доводи позивача про те, що в поштовому конверті знаходилась заява ОСОБА_1 , датована саме 27 серпня 2020 року, а не 01 вересня 2020 року нічим не підтверджуються та не піддаються логічному поясненню, оскільки обидві заяви завізовані без зазначення дати, а зареєстрована по вхідній лише одна.
Крім того, позивач не заперечує того факту, що 01 вересня 2020 року було зареєстровано заяву ОСОБА_1 , в якій вона просила увільнити її від виконання службових обов'язків на підставі статті 119 КЗпП України.
Таким чином, беззаперечним залишається той факт, що 01 вересня 2020 року позивачу було відомо про те, що ОСОБА_1 з 27 серпня 2020 року набула статусу військовослужбовця, який проходить військову служу за контрактом під час дії особливого періоду.
Як встановлено судом першої інстанції, 20 квітня 2021 року відповідачем було отримано письмове звернення від ОСОБА_1 з приводу порушення її трудових прав і гарантій, на підставі якого було ініційовано проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі перевірки щодо додержання вимог законодавства у сфері праці у ТОВ «Управляюча компанія «Чистота і порядок».
На підставі наказу №414 від 07 травня 2021 року (а.с.53) та направлення №339-Н/09-27 від 07 травня 2021 року (а.с.54), у період з 11 травня 2021 року по 12 травня 2021 року головним державним інспектором відділу з питань здійснення держаного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Рівненській області Кондрачук О.В. було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі перевірки щодо додержання законодавства у сфері праці в ТОВ «Управляюча компанія «Чистота і порядок», за результатами якого складено Акт №326а/04-10 від 12 травня 2021 року (а.с.55-59).
Підставою для проведення відповідачем позапланового заходу контролю, як зазначено у направленні, визначено лист Державної служби України з питань праці №2851/3.1/4.5-21 від 29 квітня 2021 року (а.с.54 на звороті). Копію вказаного направлення отримано керівником ТОВ «Управляюча компанія «Чистота і порядок» ОСОБА_5 11 травня 2021 року, що підтверджується її особистим підписом (а.с.54 на звороті).
За результатами проведеної перевірки інспектор праці склав Акт, у якому зазначив про порушення позивачем, а саме: частини третьої статті 119 КЗпП України, яке полягало у тому, що ОСОБА_1 звільнена з роботи, тоді як за працівниками, прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Акт підписаний директором ТОВ «Управляюча компанія «Чистота і порядок» із вказівкою про те, що будуть надані зауваження.
Крім того, 12 травня 2021 року інспектором праці Кондрачук О.В. складений припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №326п/04-10/326а, яким директора ТОВ «Управляюча компанія «Чистота і порядок» зобов'язано у строк до 11 червня 2021 року усунути виявлені за результатами перевірки порушення (а.с.60-61).
Не погоджуючись з вказаним приписом про усунення виявлених порушень законодавства про працю №326п/04-10/326а, позивач звернувся в суд з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Головним Управлінням Держпраці у Рівненській області припис про усунення виявлених порушень прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, а тому оскаржуваний припис є таким, що відповідає критеріям, встановленим ч.2 ст.2 КАС України.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Ст.43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.
У свою чергу, перелік, обсяг та зміст гарантій і компенсацій для працівників врегульовані положеннями глави VIII КЗпП України.
Згідно з ч.1, 3 ст.119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Ч.1 ст.1 Закону України «Про мобілізацію» передбачає, що особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
З моменту прийняття Президентом України Указу від 17 березня 2014 року "Про часткову мобілізацію" Збройні Сили України переведені на функціонування в умовах особливого періоду.
Матеріалами справи стверджується, що 27 серпня 2020 року між ОСОБА_6 та Міністерством оборони України підписано контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу на строк 3 (три) роки і цього ж дня ОСОБА_1 зараховано до складу Збройних Сил України з присвоєнням військового звання «Солдат», вона 27 серпня 2020 року набула статусу військовослужбовця, який проходить військову служу за контрактом під час дії особливого періоду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме з 27 серпня 2020 року ОСОБА_1 отримала передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України гарантії у вигляді збереження місця роботи, посади і середнього заробітку в ТОВ «Управляюча компанія «Чистота і порядок», тобто в товаристві, де вона працювала на час підписання контракту.
Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що наказ №107-п від 31 серпня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади двірника Цеху обслуговування ТОВ «Управляюча компанія «Чистота і порядок» за прогул без поважних причин - п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України з 31 серпня 2020 року є протиправним.
Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, при звільненні ОСОБА_1 з роботи у неї не були відібрані письмові пояснення, і жодним документом не підтверджено той факт, що такі пояснення адміністрація намагалася отримати (немає ні письмової пропозиції, надісланої або врученої ОСОБА_1 , ні усної пропозиції, заактованої належним чином). Також ОСОБА_1 не була ознайомлена під розписку з наказом звільнення за прогул і їй не було направлено жодного повідомлення про необхідність прибути до роботодавця для отримання розрахунку і трудової книжки, належних доказів на спростування цих обставин матеріали справи не містять.
Щодо доводів апелянта про присвоєння Інспекцією повноважень наданих суду з метою збереження місця роботи та виплати середнього заробітку ОСОБА_1 зазначених у приписі, а саме: поновлення працівника на роботі, то колегія суддів зазначає наступне.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007.
Відповідно до ст.1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Згідно з ч.5 ст.2 цього Закону заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у частині п'ятій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону (частина шоста статті 2 Закону № 877-V).
Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (стаття 3 Закону № 877-V).
За змістом ч.4 ст.4 вищевказаного Закону виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
Ч.1 ст.259 КЗпП України передбачає, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.
Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підпункт 6 пункту 4 Положення № 96).
Згідно з п.7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 11 лютого 2015 року визначено, що територіальним органом Держпраці на території Рівненської області є Управління Держпраці у Рівненської області.
Положення про Управління Держпраці у Рівненській області затверджене наказом Державної служби №України з питань праці №84 від 03 серпня 2018 року.
У відповідності до зазначених норм управлінню Держпраці у Рівненській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
21 серпня 2019 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №823, якою затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю.
Абз.2 п.1 Порядку № 823 передбачає, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог Закону та з урахуванням пунктів 2-4 цього Порядку.
Підстави для здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) визначені статтею 6 Закону № 877-V.
Відповідно до положень абз.5 ч.1 цієї статті підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
Згідно з абз.6 ч.1 ст.6 Закону № 877-V у такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом.
Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю) (абзац 10 частини першої статті 6 Закону № 877-V).
З системного аналізу наведених вище норм Закону №877-V вбачається, що встановлене законом коло суб'єктів здійснює державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності шляхом планових та позапланових заходів, формами яких є перевірки, ревізії, огляди, обстеження та в інші форми, визначені законом.
Ч.1 ст.9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Таким чином, врахувавши зазначені норми чинного законодавства, суд першої інстанції правильно зазначив, що правовою підставою для проведення контролюючими органами заходів державного контролю з питань праці є також Конвенція Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України № 1985-IV від 08.09.2004.
Відповідно до ст.12 Конвенції № 81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.
У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків.
Інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм (стаття 16 Конвенції №81).
Згідно з ч.1 ст.4 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
За змістом ч.6 ст.7 цього Закону за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Відповідно до ч.7 ст.7 Закону №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (частина восьма статті 7 цього ж Закону).
Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що жодних процедурних порушень під час проведення відповідачем позапланового заходу державного контролю та оформлення його результатів не допущено; разом з тим встановлено порушення позивачем ч.3 ст.119 КЗпП України, яке полягало у тому, що ОСОБА_1 звільнена з роботи у період прийняття на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві в якому вона працювала на час призову, доказів на спростування цих обставин матеріали справи не містять, а тому відповідач правомірно виніс припис №326п/04-10/326а від 12 травня 2021 року, який в повній мірі відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим ч.2 ст.2 КАС України.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і такими, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 139, 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Чистота і порядок" залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у справі № 460/7325/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 28 січня 2022 року.