26 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/998/21 пров. № А/857/18387/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,
з участю секретаря судового засідання - Єршової Ю. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року у справі № 300/998/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій,-
суддя в 1-й інстанції - Григорук О.Б.,
час ухвалення рішення - 20.07.2021 року,
місце ухвалення рішення - м.Івано-Франківськ
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів - Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України, в якому просив визнати неправомірними дії Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України щодо не зарахування позивачу в наказі про звільнення №226 с/ч від 12 жовтня 2020 року до календарної вислуги років (25 років 09 місяців 14 днів) на пільгових умовах часу участі у службі з конвоювання осіб, узятих під варту, осіб, засуджених до позбавлення волі, та охорони їх під час судового засідання - один місяць за півтора місяця; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України обчислити йому вислугу років з урахуванням вимог Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" та внести зміни до наказу №226 від 12 жовтня 2020 року про звільнення позивача відповідно до п.п. "б" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з урахуванням до вислуги років на пільгових умовах часу участі у службі з конвоювання осіб, узятих під варту, осіб, засуджених до позбавлення волі, та охорони їх під час судового засідання в періоди: з 01 вересня 2013 року по 31 грудня 2013 року; з 01 січня 2014 року по 30 червня 2014 року; з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року; з 01 квітня 2015 року по 30 червня 2015 року; з 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року; з 01 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року; з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року; з 01 червня 2018 року по 30 червня 2018 року; з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2019 року та з 01 червня 2020 року по 31 липня 2020 року - один місяць за півтора місяця; зобов'язати відповідача обчислити позивачу вислугу років для призначення пенсії на пільгових умовах (один місяць служби за півтора місяця) на підставі пункту 1 п.п. 3 та пункту 2 наказу МВС від 05 серпня 2014 року №771 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 серпня 2014 року №986/25763), у зв'язку з тим, що позивач проходив військову службу на посадах, передбачених переліком посад (додаток №3 наказу МВС від 05 серпня 2014 року №771) та умов зарахування військовослужбовцями, які виконують обов'язки з конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, у тому числі під час їх екстрадиції, а також забезпечують охорону осіб, які тримаються під вартою, під час судових засідань у судах, вислуги років для призначення на пільгових умовах (один місяць за півтора місяця), у період: з 06 листопада 2002 року по 15 липня 2003 року; з 20 жовтня 2004 року по 01 березня 2006 року; з 01 березня 2006 року по 31 серпня 2007 року; з 31 серпня 2007 року по 12 березня 2011 року та з 12 березня 2011 року по 26 листопада 2012 року; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України оформити та подати необхідні документи до органів Пенсійного фонду для перерахунку вислуги років відповідно до статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України щодо не зарахування ОСОБА_1 на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця до вислуги років для призначення пенсії відповідно до підпункту «в» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року, періоди проходження служби: з 01 вересня 2013 року по 31 грудня 2013 року; з 01 січня 2014 року по 30 червня 2014 року; з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року; з 01 квітня 2015 року по 30 червня 2015 року; з 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року; з 01 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року; з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року; з 01 червня 2018 року по 30 червня 2018 року; з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2019 року та з 01 червня 2020 року по 31 липня 2020 року; визнано протиправними та скасовано внесені зміни до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 12 жовтня 2020 року за №226 щодо зарахування ОСОБА_1 на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця до вислуги років для призначення пенсії, відповідно до підпункту «в» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України зарахувати ОСОБА_1 на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця до вислуги років для призначення пенсії відповідно до підпункту «в» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року періоди проходження служби: з 01 вересня 2013 року по 31 грудня 2013 року; з 01 січня 2014 року по 30 червня 2014 року; з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року; з 01 квітня 2015 року по 30 червня 2015 року; з 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року; з 01 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року; з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року; з 01 червня 2018 року по 30 червня 2018 року; з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2019 року та з 01 червня 2020 року по 31 липня 2020 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач у частині задоволених позовних вимог оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, а тому підлягає скасуванню, покликаючись на те, що згідно з Переліком посад та умов зарахування військовослужбовцям військових частин та підрозділів (загонів) Національної гвардії України вислуги років для призначення пенсій на пільгових умовах (один місяць служби за півтора місяця) посада заступника командира військової частини з громадської безпеки не відноситься до даного переліку. Зазначає, що військовослужбовцям підрозділів з конвоювання за всіма військово-обліковими спеціальностями, посади яких не ввійшли до Переліку та або функціональними обов'язками яких не передбачена участь у службі з конвоювання, зарахування вислуги років на пільгових умовах проводиться за умови виконання ними цієї служби, коли їх конвоювання викликано службовою необхідністю. Звертає увагу, що позивачу за період залучення до виконання завдань з конвоювання у відповідності до вимог розділу VІІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам №200 виплачено надбавку за особливості проходження служби в розмірах до 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Таким чином, вважає, що підстави для зарахування вислуги років для призначення пенсій на пільгових умовах (один місяць служби за півтора місяця) позивачу відсутні. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Учасники справи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 28 грудня 1994 року проходив військову службу у внутрішніх військах МВС України та Національній гвардії України. З 12 січня 2019 року до 12 жовтня 2020 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України.
Наказом командувача Національної гвардії України від 14 серпня 2020 року за №165 о/с відповідно до підпункту "б" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" припинено (розірвано) контракт та звільнено підполковника ОСОБА_1 заступника командира Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України з військової служби за станом здоров'я у запас Збройних Сил України. Відповідно до цього наказу вислуга років станом на 01 серпня 2020 року становить: у календарному обчисленні - 25 років 07 місяців 03 дні; у пільговому обчисленні - 29 років 02 місяці 14 днів (а.с.15).
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 12 жовтня 2020 року за №226 позивач виключений з 12 жовтня 2020 року зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років станом на 12 жовтня 2020 року становить: час служби в календарному обчисленні - 25 років 09 місяців 14 днів; час служби в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 03 роки 11 місяців 25 днів (а.с.16).
Відповідно до розрахунку вислуги років на пенсію позивача особистий номер М-072470 до вислуги років для призначення пенсії зараховується: час служби в календарному обчисленні - 25 років 09 місяців 14 днів; час служби в пільговому обчисленні - 02 роки 11 місяців 06 днів (а.с.54, 55).
Згідно з послужним списком ОСОБА_1 особистий номер М-072470 (а.с.21-25) у спірні періоди з 06 листопада 2002 року по 26 листопада 2012 року позивач проходив військову службу у внутрішніх військах МВС України та брав участь у службі з конвоювання, перебуваючи на посадах:
з 06 листопада 2002 року по 15 липня 2003 року заступник командира 4 стрілецької роти Військової частини 1241 ВВ МВС України;
з 20 жовтня 2004 року по 01 березня 2006 року командир взводу 4 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_2 ВВ МВС України;
з 01 березня 2006 року по 31 серпня 2007 року командир 4 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_2 ВВ МВС України;
з 31 серпня 2007 року по 12 березня 2011 року заступник начальника штабу батальйону Військова частина НОМЕР_3 МВС України;
з 12 березня 2011 року по 26 листопада 2012 року заступник командира батальйону з громадської безпеки Військової частини НОМЕР_2 ВВ МВС України.
Крім того, з послужного списку позивача особистий номер М-072470 (а.с.21-25) вбачається, що у спірні періоди з 01 вересня 2013 року по 26 грудня 2014 року позивач проходив військову службу у внутрішніх військах МВС України, а з 26 грудня 2014 року по 31 липня 2020 року позивач проходив військову службу в Національній гвардії.
Відповідно до витягів з наказів №549 від 29 грудня 2012 року, №280 від 01 липня 2013 року, №203 від 12 вересня 2013 року, №216 від 30 вересня 2013 року, №266 від 28 листопада 2013 року, №276 від 11 грудня 2013 року, №11 від 20 січня 2014 року, №39 від 19 лютого 2014 року, №52 від 04 березня 2014 року, №96 від 28 квітня 2014 року, №112 від 20 травня 2014 року, №135 від 16 червня 2014 року, №3 від 24 жовтня 2014 року, №19 від 12 березня 2014 року, №43 від 10 грудня 2014 року, №83 від 27 лютого 2015 року, №223 від 05 травня 2015 року, №288 від 02 червня 2015 року, №366 від 01 липня 2015 року, №489 від 03 вересня 2015 року, №734 від 11 грудня 2015 року, №771 від 30 грудня 2015 року, №165 від 22 липня 2016 року, №858 від 03 жовтня 2019 року, №934 від 04 листопада 2019 року, №503 від 03 липня 2020 року, №571 від 03 серпня 2020 року, записів у листку обліку участі в службі з конвоювання (а.с.26-53) та записів послужного списку позивача особистий номер М-072470 за періоди: з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року; з 01 червня 2018 року по 30 червня 2018 року; з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2019 року та з 01 червня 2020 року по 31 липня 2020 року (а.с.25), позивач залучався до участі у службі та виконував обов'язки з конвоювання осіб, узятих під варту, осіб, засуджених до позбавлення волі, та забезпечував охорону осіб, які тримаються під вартою, під час судових засідань у судах в спірні періоди: з 01 вересня 2013 року по 31 грудня 2013 року; з 01 січня 2014 року по 30 червня 2014 року; з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року; з 01 квітня 2015 року по 30 червня 2015 року; з 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року; з 01 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року; з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року; з 01 червня 2018 року по 30 червня 2018 року; з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2019 року та з 01 червня 2020 року по 31 липня 2020 року.
На звернення позивача від 20 січня 2021 року щодо надання розрахунку вислуги років позивача на пенсію, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України надала відповідь №50/08/22-Б-185 від 29 січня 2021 року, в якій повідомила, що станом на 12 жовтня 2020 року відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 12 жовтня 2020 року №226 та особової справи, вислуга позивача згідно з розрахунком складає: час служби в календарному обчисленні - 25 років 09 місяців 14 днів; час служби в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 02 роки 11 місяців 06 днів, вислуга років для призначення пенсії становить - 28 років 08 місяців 20 днів (а.с.17, 18).
За результатом повторного звернення позивача від 16 лютого 2021 року про надання інформації (роз'яснення) щодо розбіжностей в обчисленні пільгового періоду служби та здійснення перерахунку вислуги років з урахуванням пільгового періоду проходження військової служби, відповідач листом №50/08/22-Б-406 від 26 лютого 2021 року, повідомив позивача про те, що під час попереднього розрахунку вислуги років, а саме: пільгового періоду, було допущено помилку, а саме: займана позивачем посада не відноситься до переліку посад та умов зарахування військовослужбовцям, які виконують обов'язки з конвоювання осіб, узятих під варту відповідно наказу МВС України №711 від 05 серпня 2014 року та наказу КНГУ №297 від 19 вересня 2014 року, у зв'язку з чим до наказу №226 від 12 жовтня 2020 року було внесено зміни (а.с.19, 20).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки пунктом 3 Переліку, затвердженого наказом МВС України від 26 березня 2013 року №287 та пунктом 4 Переліку, затвердженого наказом МВС України 05 серпня 2014 року №771 передбачено зарахування вислуги років на пільгових умовах за умови виконання ними цієї служби та безпосередньої участі в спеціальних операціях військовослужбовцям за всіма військово-обліковими спеціальностями, посади яких не ввійшли до даних Переліків, відповідач безпідставно не врахував позивачу на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця належним чином підтверджені періоди: з 01 вересня 2013 року по 31 грудня 2013 року; з 01 січня 2014 року по 30 червня 2014 року; з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року; з 01 квітня 2015 року по 30 червня 2015 року; з 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року; з 01 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року; з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року; з 01 червня 2018 року по 30 червня 2018 року; з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2019 року та з 01 червня 2020 року по 31 липня 2020 року, залучення позивача до участі у службі та виконання обов'язків з конвоювання осіб, узятих під варту, осіб, засуджених до позбавлення волі, та забезпечення охорони осіб, які тримаються під вартою, під час судових засідань у судах, тому необхідно визнати протиправними та скасувати внесені зміни до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 12 жовтня 2020 року за №226 щодо зарахування позивачу на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця до вислуги років для призначення пенсії, відповідно до підпункту «в» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року та зобов'язати відповідача зарахувати позивачу на пільгових умовах вищевказані періоди проходження служби один місяць служби за півтора місяця до вислуги років для призначення пенсії, відповідно до підпункту «в» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Колегія суддів зазначає, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України обчислити позивачу вислугу років з урахуванням вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393, та внести зміни до наказу №226 від 12 жовтня 2020 року з врахуванням до вислуги років на пільгових умовах часу участі у службі з конвоювання осіб, узятих під варту, осіб, засуджених до позбавлення волі, та охорони їх під час судового засідання в періоди: з 01 вересня 2013 року по 31 грудня 2013 року; з 01 січня 2014 року по 30 червня 2014 року; з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року; з 01 квітня 2015 року по 30 червня 2015 року; з 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року; з 01 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року; з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року; з 01 червня 2018 року по 30 червня 2018 року; з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2019 року та з 01 червня 2020 року по 31 липня 2020 року - один місяць за півтора місяця.
Таким чином, з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до п.«в» ст.1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.
За змістом ч.1 ст.21 Закону України "Про Національну гвардію України" Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Частини 1,2 ст.21 Закону України "Про Національну гвардію України" передбачають, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов'язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.
Згідно з ч.8 ст.21 Закону України "Про Національну гвардію України" пенсійне забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії, серед інших, зараховуються: а) військова служба; б) служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Ст.17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачає, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом ст.17-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом.
Перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абз.1 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року №393 (надалі також - постанова Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992) для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.
З системного аналізу наведених вище правових норм суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року.
Таким чином, з врахуванням викладеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Як вбачається з матеріалів справи, у спірні періоди з 01 вересня 2013 року по 26 грудня 2014 року позивач проходив військову службу у внутрішніх військах МВС України на посаді заступник командира полку з громадської безпеки, а з 26 грудня 2014 року по 31 липня 2020 року позивач проходив військову службу в Національній гвардії на посадах: з 26 грудня 2014 року заступник командира полку з громадської безпеки, з 12 січня 2019 року заступник командира військової частини з громадської безпеки, з 25 жовтня 2019 року заступник командира частини з громадської безпеки ВОС-0222002, з 19 квітня 2020 року заступник командира військової частини зі служби ВОС-0210002.
Відповідно до п.2 наказу МВС України від 26 березня 2013 року №287 (наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ №771 від 05 серпня 2014 року), військовослужбовцям внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 на пільгових умовах зараховується весь час проходження служби на відповідних посадах.
Згідно з п.3 Переліку посад та умов зарахування військовослужбовцям підрозділів з конвоювання внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України вислуги років для призначення пенсій на пільгових умовах (один місяць служби за півтора місяця), затвердженого наказом МВС України від 26 березня 2013 року №287, військовослужбовцям підрозділів з конвоювання за всіма військово-обліковими спеціальностями, посади яких не ввійшли до цього Переліку та/або функціональними обов'язками яких не передбачена участь у службі з конвоювання, зарахування вислуги років на пільгових умовах проводиться за умови виконання ними цієї служби, коли їх залучення до конвоювання викликано службовою необхідністю.
Відповідно до п.2 наказу Міністерства внутрішніх справ №771 від 05 серпня 2014 року встановлено, що військовослужбовцям Національної гвардії України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 на пільгових умовах зараховується весь час проходження служби на відповідних посадах.
Згідно з п.4 Переліку посад та умов зарахування військовослужбовцям підрозділів (загонів) спеціального призначення Національної гвардії України вислуги років для призначення пенсій на пільгових умовах (один місяць служби за півтора місяця), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 05.08.2014 №771 військовослужбовцям за всіма військово-обліковими спеціальностями, посади яких не ввійшли до цього Переліку, зарахування служби на пільгових умовах проводиться за час їх безпосередньої участі в спеціальних операціях.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, пунктом 3 Переліку, затвердженого наказом МВС України від 26 березня 2013 року №287 та пунктом 4 Переліку, затвердженого наказом МВС України 05 серпня 2014 року №771 передбачено зарахування вислуги років на пільгових умовах за умови виконання ними цієї служби та безпосередньої участі в спеціальних операціях військовослужбовцям за всіма військово-обліковими спеціальностями, посади яких не ввійшли до даних Переліків.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до витягів з наказів №549 від 29 грудня 2012 року, №280 від 01 липня 2013 року, №203 від 12 вересня 2013 року, №216 від 30 вересня 2013 року, №266 від 28 листопада 2013 року, №276 від 11 грудня 2013 року, №11 від 20 січня 2014 року, №39 від 19 лютого 2014 року, №52 від 04 березня 2014 року, №96 від 28 квітня 2014 року, №112 від 20 травня 2014 року, №135 від 16 червня 2014 року, №3 від 24 жовтня 2014 року, №19 від 12 листопада 2014 року, №43 від 10 грудня 2014 року, №83 від 27 лютого 2015 року, №223 від 05 травня 2015 року, №288 від 02 червня 2015 року, №366 від 01 липня 2015 року, №489 від 03 вересня 2015 року, №734 від 11 грудня 2015 року, №771 від 30 грудня 2015 року, №165 від 22 липня 2016 року, №858 від 03 жовтня 2019 року, №934 від 04 листопада 2019 року, №503 від 03 липня 2020 року, №571 від 03 серпня 2020 року, записів в листку обліку участі в службі з конвоювання (а.с.26-53) та записів послужного списку позивача особистий номер М-072470 за періоди: з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року; з 01 червня 2018 року по 30 червня 2018 року; з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2019 року та з 01 червня 2020 року по 31 липня 2020 року (а.с.25), ОСОБА_1 залучався до участі у службі та виконував обов'язки з конвоювання осіб, узятих під варту, осіб, засуджених до позбавлення волі, та забезпечував охорону осіб, які тримаються під вартою, під час судових засідань у судах у спірні періоди: з 01 вересня 2013 року по 31 грудня 2013 року; з 01 січня 2014 року по 30 червня 2014 року; з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року; з 01 квітня 2015 року по 30 червня 2015 року; з 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року; з 01 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року; з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року; з 01 червня 2018 року по 30 червня 2018 року; з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2019 року та з 01 червня 2020 року по 31 липня 2020 року, і цей факт не заперечується відповідачем.
Разом з тим, апелянт покликається на те, що за період залучення до виконання завдань з конвоювання ОСОБА_1 виплачено надбавку за особливості проходження служби в розмірах до 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а права на зарахування цього періоду у відношенні один місяць за півтори у відповідача не виникає, оскільки його посада не передбачена Переліком посад та умов зарахування військовослужбовцям військових частин та підрозділів (загонів) Національної гвардії України вислуги років для призначення пенсій на пільгових умовах.
Проте, колегія суддів зазначає, що згідно з пп.«в» п.3 постанови Кабінету Міністрів України №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця: час проходження служби військовослужбовцями внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ у підрозділах з конвоювання осіб, узятих під варту, осіб, засуджених до позбавлення волі, та охорони їх під час судового засідання за переліком посад і на умовах, що визначаються Міністерством внутрішніх справ (підпункт "в" пункту 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ №1023 від 07.11.2012); час проходження служби в Національній гвардії військовослужбовцями, які виконують обов'язки з конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, у тому числі під час їх екстрадиції, а також забезпечують охорону осіб, які тримаються під вартою, під час судових засідань у судах, за переліком посад і на умовах, що визначаються Міністерством внутрішніх справ (підпункт "в" пункту 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ №162 від 04.06.2014).
Таким чином, виплата позивачу надбавки за період залучення до виконання завдань з конвоювання не спростовує факту наявності підстав для зарахування позивачу на пільгових умовах належним чином підтвердженого періоду залучення до виконання завдань з конвоювання, тому колегія суддів не приймає до уваги вищевказані покликання апелянта з врахуванням вищенаведених мотивів.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки пунктом 3 Переліку, затвердженого наказом МВС України від 26 березня 2013 року №287 та пунктом 4 Переліку, затвердженого наказом МВС України 05 серпня 2014 року №771 передбачено зарахування вислуги років на пільгових умовах за умови виконання ними цієї служби та безпосередньої участі в спеціальних операціях військовослужбовцям за всіма військово-обліковими спеціальностями, посади яких не ввійшли до даних Переліків, відповідач безпідставно не врахував позивачу на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця належним чином підтверджені періоди: з 01 вересня 2013 року по 31 грудня 2013 року; з 01 січня 2014 року по 30 червня 2014 року; з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року; з 01 квітня 2015 року по 30 червня 2015 року; з 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року; з 01 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року; з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року; з 01 червня 2018 року по 30 червня 2018 року; з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2019 року та з 01 червня 2020 року по 31 липня 2020 року, залучення позивача до участі у службі та виконання обов'язків з конвоювання осіб, узятих під варту, осіб, засуджених до позбавлення волі, та забезпечення охорони осіб, які тримаються під вартою, під час судових засідань у судах, тому необхідно визнати протиправними та скасувати внесені зміни до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 12 жовтня 2020 року за №226 щодо зарахування позивачу на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця до вислуги років для призначення пенсії, відповідно до підпункту «в» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року та зобов'язати відповідача зарахувати позивачу на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця до вислуги років для призначення пенсії, відповідно до підпункту «в» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року вищевказані періоди проходження служби.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що, оскільки рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача обчислити позивачу вислугу років для призначення пенсії на пільгових умовах (один місяць служби за півтора місяця) на підставі п.1 пп.3 та п.2 наказу МВС від 05 серпня 2014 року №771 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.08.2014 №986/25763), в зв'язку з тим, що позивач проходив військову службу на посадах, передбачених переліком посад (додаток №3 наказу МВС від 05.08.2014 №771) та умов зарахування військовослужбовцями, які виконують обов'язки з конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, у тому числі під час їх екстрадиції, а також забезпечують охорону осіб, які тримаються під вартою, під час судових засідань у судах, вислуги років для призначення на пільгових умовах (один місяць за півтора місяця), в період: з 06 листопада 2002 року по 15 липня 2003 року; з 20 жовтня 2004 року по 01 березня 2006 року; з 01 березня 2006 року по 31 серпня 2007 року; з 31 серпня 2007 року по 12 березня 2011 року та з 12 березня 2011 року по 26 листопада 2012 року та про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України оформити та подати необхідні документи до органів Пенсійного фонду для перерахунку вислугу років відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" позивачем не оскаржується, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі доводів апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року у справі № 300/998/21- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 28 січня 2022 року.