27 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/7529/21 пров. № А/857/18657/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року (ухвалене головуючим-суддею Брильовським Р.М. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися в суд із зазначеним позовом, в якому просили визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) щодо не нарахування та невиплати в неналежному розмірі у строки, визначені законодавством індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 31.08.2018 ОСОБА_1 , з 01.01.2014 по 17.10.2018 ОСОБА_2 , з 01.01.2014 по 12.09.2018 ОСОБА_3 , з 01.01.2014 по 27.09.2019 ОСОБА_4 та зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити з 01.01.2014 по 31.08.2018 ОСОБА_1 , з 01.01.2014 по 17.10.2018 ОСОБА_2 , з 01.01.2014 по 12.09.2018 ОСОБА_3 , з 01.01.2014 по 27.09.2019 ОСОБА_4 індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січня 2008 року, з урахуванням виплачених сум індексації грошового забезпечення за вказаний період, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб (далі - ПДФО) відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 (далі - Порядок №44), зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їм компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по день її фактичної виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III від 19.10.2000 (далі - Закон №2050-III) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 (далі - Порядок №159), з одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку №44.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 позовні вимоги були задоволені частково. Визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати в належному розмірі у строки, визначені законодавством індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 31.08.2018 ОСОБА_1 , з 01.01.2014 по 17.10.2018 ОСОБА_2 , з 01.01.2014 по 12.09.2018 ОСОБА_3 , з 01.01.2014 по 27.09.2019 ОСОБА_4 , зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум індексації грошового забезпечення за вказаний період, з одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку №44 та зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачам компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по день її фактичної виплати відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, з одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку № 44. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, в/ч НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивам у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд безпідставно задовольнив позовні вимоги позивачів, оскільки згідно бланку особових рахунки позивачів, індексація їм виплачувалася. Щодо компенсації втрати частини доходів, вважає таку вимогу передчасною, оскільки суми індексації грошового забезпечення позивачам не були нараховані.
Позивачі не скористалися правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України (далі - ЗСУ) на посаді старшого оперативного чергового - заступника командира в/ч НОМЕР_1 . Наказом командувача Повітряних Сил ЗСУ №429 від 13.08.2018 (по особовому складу) звільнений в запас. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 №183 від 31.08.2018 (по стройовій частині) виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
ОСОБА_2 проходив військову службу у ЗСУ на посаді старшого штурмана відділу напрямків на авіацію в/ч НОМЕР_1 . Наказом командувача Повітряних Сил ЗСУ (по особовому складу) №591 від 10.10.2018 звільнений в запас. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 №220 від 17.10.2018 (по стройовій частині) виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
ОСОБА_3 проходив військову службу у ЗСУ на посаді старшого оперативного чергового розвідувально-інформаційного відділу в/ч НОМЕР_1 . Наказом командувача Повітряних Сил ЗСУ №429 від 13.08.2018 (по особовому складу) звільнений в запас. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 №191 від 12.09.2018 (по стройовій частині) виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
ОСОБА_4 проходив військову службу у ЗСУ на посаді заступника начальника відділу напрямків на авіацію в/ч НОМЕР_1 . Наказом командувача Повітряних Сил ЗСУ №382 від 07.08.2019 (по особовому складу) звільнений в запас. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 №212 від 27.09.2019 (по стройовій частині) виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Згідно архівних довідок Територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №179_2/П-1977/37 від 13.01.2021 про грошове забезпечення ОСОБА_1 , №179_2/Н-1980/2255 від 30.12.2020 про грошове забезпечення ОСОБА_2 , №179_2/М-1967/2257 від 30.12.2020 про грошове забезпечення ОСОБА_3 , №179_2/М-1964/36 від 13.01.2021 про грошове забезпечення ОСОБА_4 , індексація грошового забезпечення позивачам не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки згідно вищевказаних довідок судом встановлено, що індексацію грошового забезпечення не відображено.
Позивачі вважають, що оскільки з 01.01.2014 по день виключення із списків особового складу частини індексація грошового забезпечення їм не нараховувалася та не виплачувалася, при нарахуванні індексації грошового забезпечення в період з січня 2014 по момент звільнення кожного з позивачів підлягає застосуванню базовий місяць січень 2008 року та березень 2018 року (як місяць, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення ).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у даній справі індексація грошового забезпечення не була нарахована та виплачена позивачам. Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивачів ще не порушені. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, відповідно до положень Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078) та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII від 03.07.1991 , покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов'язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця відсутні. Суд першої інстанції погодився з позивачами, що нарахування та виплату індексації грошового забезпечення слід проводити з врахуванням п.2 Порядку №44. Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Враховуючи вимоги ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що до складу грошового забезпечення входять : посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно ч.3 ст.9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом №1282-XII.
Згідно дефініції, наведеної у статті Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
За змістом ч.1 ст.4 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1282-XII, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч.2 ст.5 Закону №1282-XII).
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч.6 ст.5 Закону №1282-XII).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком №1078.
Відповідно до п.11 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №491-ІV від 06.02.2003.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз.8 п.4 Порядку №1078).
Згідно п.6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 по справі №9-рп/2013 (далі - Рішення №9-рп/2013) за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Верховний Суд у постановах від 19.06.2019 по справі №825/1987/17, від 20.11.2019 по справі №620/1892/19, від 05.02.2020 по справі №825/565/17 дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Відтак, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється відповідно до Порядку №1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення та підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті відповідно до Закону №1282-XII.
Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
З аналізу наведених вище норм слідує, що місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розрахунок індексації грошового забезпечення, зокрема визначення базового місяця, є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Як визначено частиною четвертою статті 308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Стосовно доданих відповідачем до апеляційної скарги додаткових доказів на підтвердження своїх вимог, зокрема, бланку особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_4 №33, бланку особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 , бланку особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_2 , бланку особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_3 , колегія суддів не приймає такі до уваги, оскільки скаржником не було надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, а тому ставить під сумнів їх достовірність.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом №2050-ІІІ та Порядком №159.
Відповідно до ст.1 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 цього Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно ст.3 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до ст.4 Закону №2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно п.1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Пунктом 3 Порядку №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Відповідно до п.4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Згідно п.5 цього Порядку сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є : 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Зміст та правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.02.2018 по справі №336/4675/17, від 21.06.2018 по справі №523/1124/17, від 03.07.2018 по справі №521/940/17, від 10.04.2019 по справі №686/13725/17, від 15.10.2020 по справі №240/11882/19, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.
Оскільки судом встановлено факт невиплати позивачам індексації грошового забезпечення за спірні періоди, то такі мають право на компенсацію втрати частини грошового забезпечення, у зв'язку з порушенням строків його виплати.
Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені в апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року по справі №380/7529/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук