27 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/4602/21 пров. № А/857/19254/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року (ухвалене у порядку письмового провадження без повідомлення сторін за правилами спрощеного позовного провадження у м. Тернополі суддею Подлісною І. М.) у справі № 500/4602/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просила:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області) щодо здійснення перерахунку та виплати їй пенсії у розмірі 90 % від заробітної плати (грошового забезпечення) заступника прокурора району, посаду якого вона обіймала перед виходом на пенсію;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Тернопільській області провести перерахунок призначеної їй пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури на підставі рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р (II) 2019 та відповідно до довідки прокуратури Тернопільської області від 03.03.2020 № 18-23-20 у розмірі 90 % від заробітної плати заступника прокурора Тернопільського району, яка становить 37 365,13 грн (тобто без обмеження максимального (граничного) розміру пенсії), та виплатити різницю в розмірі пенсії з 13.12.2019 за 12 місяців з урахуванням проведених раніше виплат у розмірі 23 7504 грн, а також провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 по цей час без обмеження максимального (граничного) розміру пенсії з урахуванням проведених раніше виплат.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач при здійсненні перерахунку її пенсії відповідно до рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 на підставі довідки Тернопільської обласної прокуратури від 03.03.2020 № 18-23-20 протиправно зменшив її розмір з 90 % до 60 % від середнього місячного заробітку та обмежив її розмір десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Щодо зменшення відповідачем відсоткового значення розміру пенсії позивач вказує, що при перерахунку пенсії пенсіонерам органів прокуратури має застосовуватися норма, що визначає її розмір у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії (стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII (далі - Закон № 1789-ХІІ). Частина друга статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) регулює правовідносини з призначення пенсії, а не перерахунку, що не є тотожним поняттям, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Оскільки перерахунок пенсії пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працівників прокуратури, то при визначенні перерахованого її розміру не може бути застосоване законодавство, яке стосується порядку призначення пенсії. Щодо обмеження відповідачем розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, позивач вказує, що вона вже є пенсіонером і пенсія їй призначена на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ. Отже до її пенсії не можуть застосовуватися обмеження максимальним розміром, визначені абзацом шостим частини 15 статті 86 Закону № 1697-VII.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року позов задоволено.
Не погодившись із цим рішенням, його оскаржило ГУ ПФУ в Тернопільській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що перерахунок пенсій працівникам прокуратури здійснюється відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019. Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-XII, якими змінено відсоткове значення розміру пенсії з 80 до 70 відсотків, а Законом України від 28.12.2014 № 76-VIIІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» змінено відсоткове значення розміру пенсії з 70 до 60 відсотків. Тому безпідставними є посилання позивача на необхідність здійснення перерахунку його пенсії, виходячи з розміру 90 % від суми місячної заробітної плати. Також вказує на те, що Тернопільський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 24.02.2021 зобов'язав провести перерахунок, проте у рішенні не вказано, що його необхідно здійснити в розмірі 90 % від середнього місячного заробітку.
Згідно з абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, а також положень Закону України від 08.07.2011 № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Положення вказаного Закону неконституційними не визнавалися, а тому він підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію за вислугою років, яка призначена з 2010 року, відповідно до вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати заступника прокурора Тернопільського району, посаду якого позивач обіймала. Надалі, відповідно до цього Закону, проводився перерахунок її пенсії у зазначеному розмірі у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1155 “Про умови оплати праці прокурорів” яка набрала чинності 16.01.2020, збільшено заробітну плату працівникам прокуратури за посадою, яку займає позивач. Вказаною постановою Кабінету Міністрів України затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років.
03.03.2020 прокуратурою Тернопільської області, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020, видано позивачу довідку № 18-23-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що розраховується для перерахунку пенсії за відповідною (прирівняною) посадою - “заступника прокурора району” за нормами чинними на 06.09.2017 та становить:
- посадовий оклад - 7460,00 грн;
- оклад за класний чин/військовим званням - 2200,00 грн;
- надбавка за вислугу років (40 %) - 2984,00 грн;
- інші щомісячні надбавки, доплати - 8850,80 грн;
- премія (49 %) - 10 532,45 грн;
- матеріальні допомоги для оздоровлення та для вирішення соціально - побутових питань (1/12) - 5337,88 грн;
Усього: 37 365,13 грн.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 у справі № 500/1095/20 зобов'язано ГУ ПФУ в Тернопільській області з 13.12.2019 здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VII на підставі довідки прокуратури Тернопільської області № 18-23-20 від 03.03.2020 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Вважаючи, що відповідач провів неналежний перерахунок її пенсії, 25.06.2021 позивач звернулася із заявою до ГУ ПФУ в Тернопільській області про перерахунок та виплату їй пенсії згідно із довідкою прокуратури Тернопільської області від 03.03.2020 № 18-23-20 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії у розмірі 90% від суми заробітної плати (грошового забезпечення), яка становила 37 365,13 грн, та на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 у справі № 500/1095/20, яке набрало законної сили, про проведення перерахунку пенсії позивачу та виплати різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
ГУ ПФУ в Тернопільській області листом від 15.07.2021 № 3889-3742-П-02/8-1900/21, якого ОСОБА_1 отримала 26.07.2021, відмовило у задоволенні її вимог, мотивуючи відмову тим, що Тернопільський окружний адміністративний суд 24.02.2021 не приймав рішення про проведення перерахунку пенсії у розмірі 90 % від грошового забезпечення. Також, свою відмову відповідач обґрунтував обставинами, зазначеними у частинах другій, п'ятнадцятій статті 86 Закону України “Про прокуратуру” та у Законах України “Про державний бюджет України на 2020 рік” і “Про державний бюджет України на 2021 рік”.
Не погоджуючись з відмовою відповідача провести перерахунок та виплату призначеної їй пенсії на підставі довідки прокуратури Тернопільської області від 03.03.2020 № 18-23-20 у розмірі 90 % заробітної плати, позивач звернулася з позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках, у редакції, що діяла на момент призначення пенсії, тобто у цьому випадку з розрахунку 90 % складових заробітної плати. Враховуючи, що позивачу пенсія була призначена у 2010 році, дія положень Закону № 911-VIII щодо визначення максимального розміру пенсії до неї не застосовується.
Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з таких підстав.
Статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у редакції, чинній до 01.10.2011) було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у статтю 50-1 Закону № 1789-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» у статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у частинах другій і п'ятій цифри « 80» замінено цифрами « 70».
Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» у статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у частинах другій та п'ятій цифри « 70» замінено цифрами « 60».
За правилами частини вісімнадцятої цієї статті (у редакції, чинній до 01.01.2015) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 01.01.2015 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.
Водночас 15.07.2015 набрав чинності Закон № 1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон № 1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015.
З набранням чинності Законом № 1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно з частиною двадцятою цієї статті призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Вирішуючи питання щодо визначення норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Ураховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон № 1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону № 1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.
Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону № 1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.
Ураховуючи наведене, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом № 1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону № 1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону № 1697-VII.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
Колегія суддів зазначає, що гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.
Відтак, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на час призначення пенсії.
На час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону № 1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо доводів позивача щодо протиправності дій відповідача в частині обмеження пенсії максимальним розміром, суд зазначає таке.
За змістом статті 2 Закону № 3668-VI (який набрав чинності 1 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення частини п'ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.
При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
На думку колегії суддів, положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Закон № 1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності Законом № 1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом № 1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п'ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
Колегія суддів зазначає, що пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються приписи абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Варто зауважити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат.
Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.
Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з'ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа VALKOV AND OTHERS V. BULGARIA (заява № 2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява № 17767/08)).
Хоча виплати соціального страхування є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.
Водночас розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.
Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, висловленою у постанові від 21.12.2021 у справі № 580/5962/20.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
За наведених обставин, судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до пункту 1 частини першої статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.229, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року у справі № 500/4602/21 скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин