27 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/9231/21 пров. № А/857/19409/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року (суддя - Сакалош В.М., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №380/9231/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,
про визнання протиправними дій, зобов'язання здійснити дії,
встановив:
У червні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок пенсії позивачу та її виплату за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, з 13.12.2019 року, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки від 22.02.2021 року №21-627-вих 21, виданої Прокуратурою Львівської області, без обмеження суми пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат; 2) зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ у редакції, що діяла на момент призначення йому пенсії, тобто на 01 грудня 2010 року, та частини двадцятої статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року №1697-VII на підставі довідки прокуратури Львівської області від 22.02.2021 року №21-627 вих-21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій з розрахунку 90% із заробітної плати 61600,00 грн.. Перерахунок та повну виплату провести з 01 лютого 2021 року; 3) відповідно до статті 382 КАС України встановити судовий контроль за виконанням рішення; 4) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн..
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.08.2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та її виплату за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, з 13.12.2019 року, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки від 22.02.2021 року №21-627-вих 21, виданої Прокуратурою Львівської області, з урахуванням раніше проведених виплат. Зобов'язано відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ у редакції, що діяла не момент призначення мені пенсії, тобто на 01 грудня 2010 року, та частини двадцятої статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року №1697-VII на підставі довідки прокуратури Львівської області від 22.02.2021 року №21-627 вих-21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій з розрахунку 90% із заробітної плати 61600,00 грн.. Перерахунок та повну виплату провести з 01 лютого 2021 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 454,00 грн. сплаченого судового збору.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо обмеження пенсії максимальним розміром таким, що прийняте у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що суд першої інстанції не врахував, що оскільки перерахунок пенсії пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення такої. Чинним законодавством встановлено лише тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії по 31.12.2017. Вказує апелянт, що законодавець чітко визначив коло суб'єктів, на яких поширюється дія даної норми, до якого позивач як пенсіонер органів прокуратури не входить, так як у даних правовідносинах має місце перерахунок пенсії, а не її призначення. Оскільки позивачу пенсія була призначена у 2010 році, отже, до розміру його пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені частиною п'ятнадцятої ст.86 Закону №1697-VІІ.
За результатами апеляційного розгляду апелянт (позивач) просить скасувати оскаржене рішення суду від 17.08.2021 року в частині відмови щодо визнання протиправним дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром та ухвалити нове судове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити повністю.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 01.11.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.08.2021 року у справі №380/9231/21.
Ухвалою суду цього ж суду від 21.12.2021 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, та зупинено апеляційне провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №580/5962/20 (адміністративне провадження №К/9901/15917/21).
Ухвалою апеляційної інстанції від 27.01.2022 року поновлено апеляційне провадження.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з врахуванням наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і такі обставини визнаються сторонами, що позивач ОСОБА_1 з грудня 2010 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру” (у редакції від 12.07.2001 №2663-ІІІ, що діяла станом на липень 2009 року) у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати після звільнення з прокуратури Львівської області.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 04.07.2016 у справі №466/6629/16-а, яка набрала законної сили, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури згідно довідки прокуратури Львівської області від 14.06.2016 року №18/1067 про заробітну плату, відповідно до ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру” (із змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001р. №2663-ІІІ, що діяла станом на липень 2009 року) з розрахунку 90% від суми місячного заробітку з 01.01.2016 без обмежень граничного розміру.
Прокуратурою Львівської області видано позивачу довідку від 22.02.2021 №21-627 вих-21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 та ст.81 ЗУ «Про прокуратуру» (а.с. 10).
01.03.2021 позивач звернувся з заявою до ГУ ПФУ у Львівській області про перерахунок пенсії з врахуванням вказаної вище довідки від 22.02.2021 №21-627 вих-21.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішенням №2 від 13.04.2021 року проведено перерахунок пенсії позивача в розмірі 60% від суми заробітної плати із обмеженням максимального розміру пенсії. Розмір пенсії становить 39960,00 грн., проте з врахуванням обмежень із 01.02.2021 року становить 17690,00 грн..
На скарги позивача ОСОБА_1 від 17.03.2021 року та від 25.03.2021 року відповідачем ГУ ПФУ у Львівській області надано відповідь №4138-3512/К-52/8-1300/21 від 14.04.2021 року, де вказано про правильність застосування Управлінням ПФ норм чинного законодавства та здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі рішенням №2 від 13.04.2021 року (а.с. 15, 29, 34).
Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови здійснити перерахунок пенсії виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки від 22.02.2021 року №21-627-вих 21 виданої Прокуратурою Львівської області, та без обмеження суми пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що рішенням суду першої інстанції від 17.08.2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Це рішення суду оскаржене в апеляційному порядку позивачем лише в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправним дій відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром. У частині задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржене сторонами в апеляційному порядку.
Відповідно до ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду здійснюючи розгляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги в частині обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
На час призначення пенсії позивача особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися відповідною редакцією статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ (до 15 липня 2015 року) (далі - Закон №1789-ХІІ).
Вирішуючи питання правомірності застосування відповідачем при перерахунку пенсії, призначеної позивачу як працівнику прокуратури відповідно до Закону №1789-XII, обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, колегія суддів виходить із такого.
За змістом статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI (який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, далі Закон №3668-VI), максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, положення частини п'ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.
При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
Колегія суддів вважає, що положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону №3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Закон №1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності Законом №1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п'ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом №3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII.
Вказаний підхід застосований Верховним Судом під час вирішення справи №580/5962/20 і наведений в постанові від 21.12.2021, який в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Судом встановлено, що внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що не застосування обмеження розміру виплачуваної пенсії при її перерахунку у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури, до осіб, яким призначена пенсія відповідно до положень статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, призведе до ситуації непрямої дискримінації інших пенсіонерів з числа прокурорів, зокрема тих, яким пенсія призначена відповідно до Закону №1697-VII, та суперечитиме принципу рівності перед Законом. Утверджуючи та забезпечуючи права осіб на соціальний захист, держава повинна в процесі виконання своїх соціальних обов'язків вживати заходів для забезпечення рівності між пенсіонерами.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги в частині щодо питання обмеження максимального розміру пенсії, вважаючи, що при здійсненні позивачу перерахунку пенсії пенсійним органом обґрунтовано застосовано вказане обмеження.
Окрім того, аналізуючи питання правомірності встановлення таких обмежень, необхідно зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат.
Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.
Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з'ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v. Bulgaria (заява №2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява №17767/08)).
Хоча виплати соціального страхування є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.
Водночас розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.
При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення».
Отже, позовна вимога у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовної вимоги в частині обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, а відтак апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції в оскарженій частині винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року в адміністративній справі №380/9231/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання здійснити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль