27 січня 2022 рокуСправа № 607/15987/21 пров. № А/857/21387/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Затолочного В.С.,
при секретарі судового засідання - Юрченко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Тернопільська окружна прокуратура, про визнання дії та бездіяльності протиправними, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 4 листопада 2021 року (суддя Сливка Л.М., м.Тернопіль, повний текст складено 4 листопада 2021 року),
У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (далі - Управління, ДМСУ відповідно) в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільського міського відділу Управління про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Азейбарджан ОСОБА_1 від 10.08.2021 №90 (далі - Рішення).
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 4 листопада 2021 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права просить таку скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В доводах до апеляційної скарги вказує, що застосування судом пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) при постановленні ухвали є абсолютно необґрунтованим та незаконним, оскільки в позовній заяві скаржник виявив бажання проводити розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Тернопільська окружна прокуратура відзиву на апеляційну скаргу не подала.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин та від нього не надходила заяви про розгляд справи за його відсутності.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.
Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 вересня 2021 року відкрито провадження в цій справі, з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи на 20.09.2021.
Через неявку сторін на вказану дату у судове засідання розгляд справи відкладено на 19.10.2021 та 04.11.2021 у зв'язку з перебуванням головуючого судді в іншому судовому засіданні.
Про дати судового розгляду справи сторони повідомлялись повістками-повідомленнями про виклик до суду та повісткою про виклик. Проте, згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень усі судові виклики, що були адресовані позивачу на адресу АДРЕСА_1 поверненні до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
04.11.2021 представниками відповідача та третьої особи були заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав неодноразової неявки позивача в судові засідання.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із частиною першою статті 45 КАС учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначені статтею 205 КАС. Частиною п'ятою цієї статті передбачено, що в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Наведена норма кореспондується із закріпленим у пункті 4 частини першої статті 240 КАС правилом, за яким позов залишається судом без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
З аналізу наведених норм КАС слідує, що застосування наведених норм статті 205 КАС і, як наслідок пункту 4 частини першої статті 240 КАС, передбачає наявність таких обов'язкових умов: 1) позивач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання; 2) позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки; 3) неявка позивача перешкоджає розгляду справи по суті; 4) від позивача не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності; 5) відповідач не наполягає на розгляді справи по суті за відсутності позивача на підставі наявних у ній доказів.
З матеріалів справи видно, що подаючи позов скаржник вказав, що через причини особистого характеру просив справу за цим позовом розглядати без його участі на підставі наявних у справі матеріалів.
В розрізі викладеного, необхідно зазначити, що однією з умов залишення позову без розгляду через повторну неявку у судове засідання позивача чи його представника є вирішення питання про можливість/неможливість розгляду справи по суті за відсутності указаних осіб. Апеляційний суд зазначає, що якщо неявка позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, тому судом мають застосовуватись приписи пунктів 1, 2 частини третьої статті 205 КАС. Проте, надання оцінки цьому питанню має бути належним чином відображено у відповідному судовому рішенні. Разом з тим, судом першої інстанції у цій справі не було надано відповіді на зазначене питання, попри те, що матеріали справи містили достатньо документів (позовна заява та додатки до неї, відзив на позовну заяву та додатки до нього) для того, щоб розглянути вказану справу за наявними у ній письмовими доказами.
Крім того, суд жодним чином не звернув уваги на те, що позивач просив проводити розгляд справи у його відсутності.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції не було встановлено сукупності умов для застосування положень пункту 4 частини першої статті 240 КАС, що свідчить про порушення судом норм процесуального права.
Відповідно до статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до цього ж суду для продовження її розгляду по суті.
Керуючись статтями 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 4 листопада 2021 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 27 січня 2022 року.