27 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/9391/21 пров. № А/857/20493/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шевчук С.М.,
суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.,
за участі секретаря судового засідання Кушик Ю.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року (ухвалене у м. Львові, за правилами загального позовного провадження, судом під головуванням судді Маритинюка В.Я., дата складання повного тексту рішення - не зазначена) у справі № 380/9391/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про зобов'язання вчинити певні дії, суд-
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив:
визнати протиправними дії щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850;
зобов'язати прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року.
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України (адреса: м.Київ, вул.Богомольця, 10; код ЄДРПОУ 00032684) повторно розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення та виплату одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог та в частині покладання на відповідача обов'язку щодо повторного розгляду заяви та прийняти у цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю у спосіб визначений позивачем.
На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що судом обрано неефективний спосіб захисту порушеного права позивача, позаяк рішенням Львівського окружного адміністративного суду уже було зобов'язано відповідача повторно розглянути його заяву, однак таке зобов'язання не призвело до ефективного захисту порушеного права позивача. Також вказує, що суд першої інстанції своїм рішенням дав червоне світло подальшим неправомірним діям відповідача та дав зовсім протилежну оцінку обставинам, які досліджувалися під час розгляду справи №1.380.2019.005344.
Не погодився з рішенням суду першої інстанції також відповідач, який звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не урахував, що у МВС України відсутні документи про призначення позивачу одноразової грошової допомоги. При цьому вказує, що МВС України приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги колишньому працівнику міліції. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог. При цьому зазначає, що медичні довідки та акт про нещасний випадок, про розслідування нещасного випадку містять розбіжності щодо обставин виникнення захворювання позивача.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому заперечує проти задоволення його апеляційної скарги.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.124 КАС України, шляхом надіслання повідомлень засобами поштового зв'язку, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
Представник позивача був повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.124 КАС України, шляхом надіслання повідомлень засобами електронного зв'язку, зазначену даним учасником справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли.
Відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.124 КАС України, шляхом надіслання повідомлень засобами поштового зв'язку, що підтверджується зворотнім рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. В судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив. Клопотань про відкладення слухання справи не направляв.
В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що перелік підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, визначений пунктом 14 Порядку №850, є вичерпним. Пункт 14 Порядку №850 не містить зазначеної відповідачем підстави для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов висновку, що відмова відповідача у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, викладена у листі №Г-11273/15 від 29.04.2021 року є протиправною.
Також судом першої інстанції було враховано, що відповідач, фактично, не навів у чітких підстав для відмови, не проаналізував наявність всіх необхідних документів, вимога до наявності яких ставиться, суд прийшов до висновку про необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивачів про надання дозволу.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 01.09.1993 по 31.03.2010, а 05.05.2005 з ним стався нещасний випадок, у результаті якого позивач отримав травму, а саме важку ЧМТ у вигляді п/тр енцефалопатії з явищами вираженої вн/черепної гіпертензії з частинами З-Ч р в т.
Згідно з актом розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) 05.05.2005 форми Н-5, комісія сформувала висновок, що нещасний випадок з позивачем стався у період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
Аналогічний висновок сформовано у акті №26-2018 про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ, затверджений 26.03.2018 року.
ОСОБА_1 згідно з довідкою МСЕК №002775 серії 12ААА від 01.02.2018 отримав третю групу інвалідності захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
20.06.2018 позивачу, у зв'язку з ІІІ групою інвалідності, видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , терміном дії до 31.01.2019.
У січні 2019 позивач звернувся до Голови Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області із заявою (рапортом) про проведення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що йому встановлено третю групу інвалідності захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
До заяви (рапорта) подав: довідку МСЕК про втрату працездатності; копію виписки МСЕК про групу інвалідності; копію постанови ВЛК; копія актів Н-5; НТ; копія паспорту; копію ІДН; копію рахунку.
29.01.2019 листом за №39/31/01-2019 Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України у Львівській області повторно направила документи для призначення одноразової грошової допомоги пенсіонеру МВС ОСОБА_1 у разі встановлення інвалідності згідно із Законом України “Про міліцію” №565-ХІІ від 20.12.1990.
06.03.2019 Департамент фінансово-облікової політики МВС України повторно повернув на доопрацювання матеріали на призначення одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку з невідповідністю діагнозу, зазначеному у п. 12 виписки з акта огляду МСЕК заявника від 01.02.2018 №807123, діагнозу, зазначеному у постанові медичної (військово-лікарської комісії від 23.08.2018 №68), виданої заявнику Державною установою “Територіальне медичне об'єднання по Львівській області”.
Отже вирішення питання призначення одноразової грошової допомоги позивачу можливе після усунення вказаних недоліків.
14.03.2019 Ліквідаційною комісією повернуто матеріали для призначення одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до листа ДФОП МВС України від 06.03.2019 №15/2-909.
24.04.2019 Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України у Львівській області звернулася до Головного лікаря - головного експерта “Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи”, позивача із листом №Оп-82/31/01-2019, відповідно до якого зазначила, що під час розгляду матеріалів позивача виявлено, що у п. 12 копії виписки з акта огляду МСЕК заявника причиною інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зазначено діагноз: “Наслідки перенесеної важкої ЧМТ у вигляді п/тр енцефалопатії з явищами вираженої гіпертензії”. З копії довідки від 08.04.2016 №33 виданої військово-лікарською комісією ДУ “ТМО МВС України по Львівській області”, до захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, віднесено такі діагнози: “ЗЧМТ. Забій головного мозку легкого ступеня (05.05.2005). Консолідований злам (05.05.2005) лівої скроневої кістки з переходом на основу черепа. Дифузний зоб 1 ст., еутиреоз. П'яткова шпора зліва без порушення ходи. Хронічний лобічний отити. Хронічний євстахеїт.”. Згідно з актами розслідування нещасного випадку форми Н-5 та НТ діагноз: “ЗЧМТ. Забій головного мозку легкого ступеня. Лінійний злам з переходом на основу” визнано нещасним випадком, що стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків. Отже неузгодженість між собою наданих документів унеможливлює прийняття рішення за цими матеріалами.
07.06.2019 листом за № 262/31/01-2019 Ліквідаційна комісія скерувала позивачу листа, відповідно до якого також вказано про неузгодженість між собою поданих для виплати одноразової грошової допомоги документів, що унеможливлює прийняття рішення за відповідними матеріалами.
Позивач вважаючи, що Ліквідаційною комісією не вжито усіх належних заходів для скерування заяви (рапорта) позивача до МВС України для вирішення питання про призначення чи відмови у призначення одноразової грошової допомоги, а МВС України не прийняло рішення відповідно до Порядку №850 щодо його заяви (рапорта), порушили його права, а тому звернувся за їх захистом до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 року у справі №1.380.2019.005344 позов задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області повторно подати в Міністерство внутрішніх справ України заяву (рапорт) ОСОБА_1 від січня 2019 року з доданими до неї документами про призначення, виплату ОСОБА_1 одноразової матеріальної допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_1 від січня 2019 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами та прийняти рішення, із врахуванням висновків суду. У задоволенні інших вимог позовної заяви відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 року у справі №1.380.2019.005344 апеляційну скаргу Головного управління МВС України у Львівській області залишено без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.005344 - без змін.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020 року у справі №1.380.2019.005344 апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.005344 повернуто скаржнику.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 року у справі №1.380.2019.005344 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.005344.
29.04.2021 року Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України надіслав на адресу позивача листа №Г-11273/15, яким повідомив, що на виконання Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 року у справі №1.380.2019.005344 було розглянуто надіслані ліквідаційною комісією Головного управління МВС України у Львівській області документи щодо призначення одноразової грошової допомоги. За результатами розгляду вказаних документів Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України вказано на те, що медико-соціальну експертизу йому проведено з порушенням п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС. Зокрема, повідомлено, що у порушення вимог Положення при проведенні медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися. Крім того, Сектором Державного нагляду за охороною праці МВС України висловлено зауваження до актів за формами НТ* №26-2018 від 26.03.2018 року та Н-5* від 26.03.2018 року. Наявність зазначених недоліків унеможливила затвердження Міністерством висновку про призначення одноразової грошової допомоги згідно з Порядком у зв'язку із чим у призначенні допомоги позивачу відмовлено.
Не погодившись із такою відповіддю позивач звернувся із даним позовом до суду.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №580-VIII), відповідно до частини 1 статті 97 якого одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Вказаними абзацами пункт 15 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII доповнено згідно із Законом №900-VIII від 23.12.2015, який прийнято з метою відновлення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей, реалізації конституційних принципів рівності, справедливості, пропорційності й недискримінаційності під час унормування Законом соціального й правового захисту як поліцейських, так і колишніх працівників міліції, у тому числі пенсіонерів, інвалідів, а також членів їх сімей, інших осіб.
Таким чином, особа, яка втратила працездатність у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ не повинна позбавлятися права на отримання одноразової грошової допомоги та ставитися у менш вигідне становище порівняно з працівниками міліції, які змогли реалізувати своє право після звільнення з органів внутрішніх справ, або поліцейськими, які втратили працездатність під час проходження служби в поліції.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002).
До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» порядок виплати одноразової грошової допомоги врегульовувався нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
Так, відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-XII (в редакції Закону України від 13.02.2015 №208-VIII, який набрав чинності 12.03.2015) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 07.03.2018 (справа №464/5571/16-а), від 21.06.2018 (справа №822/31/18), від 28.08.2018 (справа №804/6297/17), від 05 листопада 2019 року (справа №405/705/17(2-а/405/30/17)).
Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» Постановою Кабінет Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850), відповідно до пункту 2 якого днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності.
Згідно з пунктом 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
Таким чином, за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання чи встановлено інвалідність, що пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850. Таке право обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов'язане, з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13.02.2018 у справі №808/1866/16, від 18.10.2018 у справі №369/13187/17 та від 28.03.2019 у справі №296/10138/16-а, від 17 квітня 2020 року у справі №822/736/17, від 16 березня 2020 року у справі №641/10426/16-а.
Пунктом 1 Порядку № 850 встановлено, що даний порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Згідно з п. 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 3 Порядку № 850 визначені окремі підстави, які надають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, однією із яких є установлення працівникові міліції інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. При цьому розмір такої допомоги залежить від встановленої групи інвалідності.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом вище, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 01.09.1993 по 31.03.2010, а 05.05.2005 з ним стався нещасний випадок, у результаті якого позивач отримав травму, а саме важку ЧМТ у вигляді п/тр енцефалопатії з явищами вираженої вн/черепної гіпертензії з частинами З-Ч р в т.
Згідно з актом розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) 05.05.2005 форми Н-5, комісія сформувала висновок, що нещасний випадок з позивачем стався у період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
Аналогічний висновок сформовано у акті №26-2018 про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ, затверджений 26.03.2018.
ОСОБА_1 згідно з довідкою МСЕК №002775 серії 12ААА від 01.02.2018 року отримав третю групу інвалідності захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Тобто, із цього часу в позивача виникли підстави, які згідно п. 3 Порядку № 850 надають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі, що передбачений для ІІІ групи, тобто 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Пунктом 7 Порядку №850 визначено перелік документів, які подає за місцем служби працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності.
Відповідно до п. 8 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (пункт 9 Порядку № 850).
Як вбачається із матеріалів справи, що позивач первинно звернувся у січні 2019 року до Голови Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області із заявою (рапортом) про проведення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що йому встановлено третю групу інвалідності захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Якої додав: довідку МСЕК про втрату працездатності; копію виписки МСЕК про групу інвалідності; копію постанови ВЛК; копія актів Н-5; НТ; копія паспорту; копію ІДН; копію рахунку. Проте, вказані матеріали для призначення одноразової грошової допомоги повернуто позивачу, не погоджуючись з такими діями позивач звернувся до суду.
На виконання Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 року у справі №1.380.2019.005344 Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту фінансово-облікової політики надіслав на адресу позивача лист №Г-11273/15 від 29.04.2021 року, у якому повідомив, що на виконання обумовленого судового рішення було розглянуто надіслані ліквідаційною комісією Головного управління МВС України у Львівській області документи щодо призначення одноразової грошової допомоги за результатами щодо прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав того, що:
-медико-соціальну експертизу йому проведено з порушенням п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС. Зокрема, повідомлено, що у порушення вимог Положення при проведенні медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися.
-сектором Державного нагляду за охороною праці МВС України висловлено зауваження до актів за формами НТ* №26-2018 від 26.03.2018 року та Н-5* від 26.03.2018 року.
Аналізуючи зміст відмови, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказане відповідачем порушення обумовлене відповідними нормами Положення про медико - соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317.
Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 затверджене Положення про медико-соціальну експертизу (далі Положення №1317), яке визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (пункт 3 Положення №1317).
Відповідно до пункту 4 Положення №1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.
Згідно з пунктом 6 Положення №1317 висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.
Відповідно до пункту 10 Положення №1317 залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.
Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров'я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.
До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.
Згідно з пунктів 16,19 Положення №1317 голова лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я представляє хворого, що досяг повноліття, потерпілого від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, який направляється на комісію вперше, документи цієї особи у разі заочного проведення медико-соціальної експертизи. Для вирішення соціальних питань і створення з урахуванням ступеня втрати життєдіяльності та професії потерпілого спеціальних умов для виконання роботи запрошується представник власника підприємства, установи та організації, де працює хворий, що досяг повноліття, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, або представник уповноваженого ним органу та профспілкового комітету.
Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Пунктом 22 Положення №1317 визначено, що рішення Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, Кримської республіканської, обласних, центральних міських комісій (у тому числі в разі проведення огляду у складних випадках) приймається більшістю голосів членів комісій. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії. Член комісії, не згодний з прийнятим рішенням, викладає свою думку в письмовому вигляді, яка додається до акта огляду. На вимогу такого члена комісії акт огляду надсилається МОЗ.
Відповідно до норм пункту 24 Положення №1317 комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Видача особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, виписки з акта огляду комісії на руки забороняється.
Суд враховує, що за нормою пункту 10 Положення №1317 комісії складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров'я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки.
При цьому, колегією суддів ураховано, що позивач не впливає на формування складу комісії та її фактичний склад, а також процедуру прийняття нею рішень.
З наданих позивачем доказів щодо проходження медико-соціальної експертизу названої відповідачем інформацію встановити неможливо, оскільки довідка містить лише підпис голови МСЕК. Більше того, відповідач таке твердження не обґрунтовує та не підтверджує жодним доказом.
За таких обставин, суд вважає безпідставним посилання відповідача на ту обставину, що при проведенні медико-соціальної експертизи позивача представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучались, позаяк вказане не доведене відповідачем в установленому порядку.
Окрім того, пунктом 14 Порядку №580 закріплено вичерпні підстави, за яких призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, а зокрема: якщо інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Як наслідок положення вказаного пункту 14 Порядку №580 не передбачає можливості відмовити позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав того, що:
- медико-соціальна експертиза позивача проведена без представників закладів охорони здоров'я МВС, які до складу комісії не залучалися;
- наявності зауважень у сектора Державного нагляду за охороною праці МВС України до актів за формами НТ* №26-2018 від 26.03.2018 року та Н-5* від 26.03.2018 року.
Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням позивача про те, що йому відмовлено у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги з підстав, які суперечать нормам чинного законодавства та не передбачені пунктом 14 Порядку № 850.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність відмови Міністерства внутрішніх справ України у призначенні і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІII групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ України.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що довідка військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» №33; постанова медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» №68 від 23.08.2018 року; акт про нещасний випадок невиробничого характеру №20 затверджений головою ліквідаційної комісії ГУ МВС у Львівській області від 08.12.2020 року; акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 05.05.2005 року о 14 год. 30 хв. складений головою ліквідаційної комісії ГУ МВС у Львівській області 08.12.2020 року) містять розбіжності щодо обставин виникнення захворювання позивача, яке слугувало підставою для встановлення йому інвалідності, позаяк такі висновки суду першої інстанції у даній справі суперечать обставинам справи, встановленим у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 року у справі №1.380.2019.005344, яке набрало законної сили і є обов'язковим для врахування.
Окрім того, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав наявності зауважень до актів за формами НТ* №26-2018 від 26.03.2018 року та Н-5* від 26.03.2018 року, відповідач не конкретизував суті таких зауважень та як такі зауваження впливають та спростовують висновки медико-соціальної експертизи стосовно встановлення позивачу третьої групи інвалідності захворювання пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ. При цьому, відповідач не урахував обставин з приводу того, що позивач ніяким чином не міг вплинути на складання актів за формами НТ* №26-2018 від 26.03.2018 року та Н-5* від 26.03.2018 року, позаяк такі акти складаються відповідними комісіями за участю представника установи у якій проходив службу позивач.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо оскарження рішень медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
Відповідач не надав суду доказів оскарження ним і скасування в судовому порядку рішення МСЕК про встановлення позивачу третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби внаслідок наявності зауважень щодо складу такої комісії МСЕК, її висновків (в тому числі із урахуванням певних зауважень щодо актів за формами НТ* №26-2018 від 26.03.2018 року та Н-5* від 26.03.2018 року).
Враховуючи тривалість строку, що минув від дати звернення позивача про отримання допомоги (з січня 2019 року), МВС України мало достатньо часу для оскарження результатів медико-соціальної експертизи, проте не скористалося такою можливістю.
За таких обставин відповідач не довів, що рішення МСЕК є протиправним, а отже таке рішення є для нього обов'язковим при прийняття рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги.
У рішенні Конституційного суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень частини шостої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини сьомої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа щодо права на пільги) Конституційний суд зазначив, що служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень Порядку №850.
З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку про те, що чинне законодавство передбачає чіткий алгоритм дій щодо порядку та умов призначення і виплати відповідної одноразової грошової допомоги, а також чітко регламентовані повноваження Міністерства внутрішніх справ України за результатами розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги, а саме: прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову у призначенні такої допомоги.
Натомість, з 2019 року відповідач ухиляється від призначення позивачу одноразової грошової допомоги.
Крім цього, вирішуючи питання про найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З приписів вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання вчинити дії.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20, від 03.06.2021 у справі №2340/4545/18, 23 вересня 2021 року у справі №440/1389/19.
Колегія суддів враховує ту обставину, що недобросовісне виконання відповідачами судових рішень створює перешкоди у реалізації позивачем свого права на належне соціальне забезпечення, проте за відсутності рішення МВС України, постановленого у відповідності до вимог пункту 9 Порядку №850, суд не може перебирати на себе повноваження цього органу та вирішувати питання про виплату грошової допомоги.
Враховуючи вищенаведене, оскільки відповідач неодноразово вчиняв протиправні дії щодо не призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, що підтверджено судовим рішенням у справі №1.380.2019.005344, яке набрало законної сили та позивачем виконано всі умови, визначені законом для затвердження МВС України висновку щодо призначення такої допомоги, а тому, в силу ст. ст. 5, 245 КАС України з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача у визначений ним спосіб про зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
При цьому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що обраний судом спосіб захисту порушеного права позивача є неефективним, позаяк покладення на відповідача обов'язку щодо повторного розгляду його заяви та документів, з огляду призводить що чергової ухилення суб'єкта владних повноважень від виконання покладених на нього законодавством обов'язків в частині призначення позивачу одноразової грошової допомоги.
Як наслідок, апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення, а рішення суду першої підлягає скасуванню в частині в частині відмови у задоволені позовних вимог та в частині покладання на відповідача обов'язку щодо повторного розгляду заяви з прийняттям у цій частині нового судового рішення, яким позов задовольнити повністю у спосіб визначений позивачем.
Стосовно ж апеляційної скарги МВС України, то з урахуванням приведених обставин справи та положень законодавства вказана апеляційна скарга підлягає до задоволення частково. При цьому, колегія суддів зазначає, що відсутність у МВС України документів про призначення позивачу одноразової грошової допомоги через їх повернення, не перешкоджає можливості МВС України витребувати необхідні документи та вчинити невідкладні дії щодо прийняття рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, виходить з того, що позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат ним не понесено, у зв'язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.
Відповідно до частини 6 ст. 12 КАС України вказана справа віднесена судом до справ незначної складності, а відтак на неї поширюються положення пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України.
Керуючись ст. 308, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 380/9391/21 скасувати в частині зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України про повторний розгляд заяви (рапорту) ОСОБА_1 стосовно призначення та виплату одноразової грошової допомоги та в частині відмови у задоволенні позову.
Ухвалити у вказаній частині постанову, якою позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України - задовольнити повністю.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (КОД ЄДРПОУ 00032684, адреса вул. Богомольця, 10, м. Київ, 06601) прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
У решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді С. П. Нос
Р. В. Кухтей
Повне судове рішення складено 27 січня 2022 року