27 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/8557/21 пров. № А/857/23224/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шевчук С.М.,
суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.,
за участі секретаря судового засідання Кушик Ю.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2021 року (рішення ухвалене у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку судом у складі головуючого судді Черняка В.В., повний текст рішення складено 20.10.21) у справі №140/8557/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про скасування постанови, суд -
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Волинської митниці, яким просив:
скасувати постанову Волинської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 2543/20500/18 від 13.06.2018 року.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що судове рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, таке ґрунтується на невідповідності викладених у рішенні висновків фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
На обґрунтування апеляційних вимог позивач посилається на те, що в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 він до Республіки Польща не виїжджав. Вказує, що не здійснював перетину кордону з метою ввозу на територію України транспортного засобу Mitsubishi Pajero Sport, р.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 та ним не надавалися будь-які документи стосовно ввозу на територію України вказаного транспортного засобу. Зазначає, що спірна постанова про порушення митних правил була винесена лише на підставі відомостей, взятих з баз даних ПІК «Інспектор» та ЄАІС ДМС України, а будь-які інші докази про те, що саме позивач ввіз вказаний транспортний засіб відсутні.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений за допомогою електронних засобів зв'язку, шляхом надіслання повістки та ухвал про відкриття апеляційного провадження, призначення справи до апеляційного розгляду на електронну адресу відповідача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
Позивачу копії вказаних вище ухвал надсилались засобами поштового зв'язку шляхом направлення рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
Стосовно ж поданого позивачем клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, то колегія суддів, з огляду на викладені обставини та положення ст.286 КАС України щодо розгляду вказаної категорії спорів у 10 денний строк, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання.
Колегія суддів зазначає, що у позивача була процесуальна можливість прийняти участь у розгляді даної справи шляхом проведення судового засідання в порядку відеоконференції та висловлення своєї позиції як в усній так і у письмовій формі, шляхом надіслання на поштову чи електронну адресу суду. Проте, позивач не зважаючи на широкий обсяг прав, наданих йому щодо забезпечення процесуальні можливості доступу до суду такими правами не скористався без поважних причин.
Водночас, колегія суддів враховує, що судом апеляційної інстанції не була визнана обов'язкова участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі та не явка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи обставини, що 18 травня 2018 року Волинською митницею ДФС було складено протокол про порушення митних правил № 2543/20500/18, відповідно до якого ОСОБА_1 перевищив встановлений ст. 95 МК України строк транзитного перевезення для транспортного засобу, більше ніж на десять діб. Примірник протоколу позивач отримав 18 травня 2018 року особисто, з протоколом згідний не був.
Відповідно до письмових пояснень позивача від 18 травня 2018 року, останній заперечував, що ним ввозився автомобіль марки «Mitsubishi Pajero Sport», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , оскільки у вказаний період він перебував на території України.
Постановою у справі про порушення митних правил № 2543/20500/18 від 13 червня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 МК України, а саме перевищення встановленого ст. 95 МК України строку транзитного перевезення автомобільного транспортного засобу більше ніж на 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці 5 діб) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
Відповідно до постанови у справі про порушення митних правил 2543/20500/18 від 13 червня 2018 року працівниками Волинської митниці ДФС під час здійснення митних формальностей було проведено аналітично перевірочні заходи з використанням баз даних, а саме: ПІК АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС, та встановлено, що 26 грудня 2015 року о 00:12 год. через м/п «Ягодин» Волинської митниці ДФС, громадянин України ОСОБА_1 ввіз для особистого користування з метою транзиту на митну територію України автомобіль марки «Mitsubishi Pajero Sport», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
Вважаючи вказану вище постанову про порушення митних правил протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем надані докази правомірності притягнення громадянина України ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 МК України.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно ч.1 Митного кодексу України (далі МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно до частини першої статті 90 МК України транзит це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Частиною 1 ст.458 Митного кодексу України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Із змісту ч.3 ст.470 Митного кодексу України видно, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.1 ст.95 Митного кодексу України строк транзитного перевезення для автомобільного транспорту становить 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Частиною 1 ст.460 Митного кодексу України передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених ч.3 ст.469, ст.470, ч.3 ст.478, ст.481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
У ст. 95, ст. 192 Митного кодексу України передбачено, що до строку перебування транзитних товарів на митній території України не включається час дії аварії чи обставин непереборної сили.
Пунктом 5 розділу VIII наказу Міністерства фінансів № 657 від 31 травня 2012 року «Про виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2012 року за № 1669/21981 передбачено, що якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.
Таким чином, законодавством чітко визначено умови можливості не включення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії та/або ліквідації їх наслідків: документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили; вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події.
Однак, позивач всупереч ст. 77 КАС України не надав суду належних, достовірних та допустимих доказів які свідчать про те, що останній в межах десятиденного строку, з часу ввезення транспортного засобу, звертався до митного органу із письмовою заявою та подавав інформацію про обставини аварії, непереборної сили тощо.
Щодо доводів позивача про те, що він не переміщував через державний кордон України транспортний засіб марки «Mitsubishi Pajero Sport», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , а будь-які інші докази про те, що саме він ввіз вказаний транспортний засіб відсутні, колегія суддів зазначає наступне.
Так, ст. 495 МК України передбачено, що доказами у справі про порушення митних правил є, зокрема, інші документи (належним чином завірені їх копії або витяги з них) та інформація, у тому числі ті, що перебувають в електронному вигляді.
Зокрема, встановлення факту ввезення вищевказаного транспортного засобу на митну територію України позивачем відбулось за допомогою електронних баз даних «Інспектор» та ЄАІС ДФС, що підтверджується відповідним витягом та є безспірним фактом.
Відповідно до п. 7 «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» затверджених Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005р. № 1118, власник транспортного засобу або вповноважена особа, який переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).
Згідно п. 9 «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» затверджених Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005р. № 1118, не підлягає пропуску через митний кордон України транспортний засіб, увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).
Пунктом 34 ч.1 ст.4 МК України визначено, що перевізник особа, яка здійснює перевезення товарів через митний кордон України та/або між органами доходів і зборів на території України або є відповідальною за такі перевезення.
Із змісту п. 2 ч.2 ст.191 МК України видно, що перевізники зобов'язані: у строк, встановлений статтею 95 цього Кодексу, доставляти товари до органу доходів і зборів призначення, а також подавати передбачені законодавством документи на них.
Таким чином, враховуючи, що транспортний засіб ввезено на митну територію України позивачем, обов'язок вивезення такого покладено на нього та, відповідно, в нього наявні документи на право користування цим транспортним засобом.
При цьому, виготовлення копій документів (свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, доручень на користування ними, паспортів громадян тощо) та зберігання їх у справах митних органів нормативно-правовими актами чи питань державної митної справи не передбачено.
Пунктом 7 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012р. № 451 передбачено, що митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску здійснюється шляхом застосування таких форм митного контролю:
- перевірка документів та відомостей, які відповідно до законодавства надаються митним органам під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України;
- митний огляд (огляд та переогляд автомобільних транспортних засобів і товарів, огляд та переогляд ручної поклажі та багажу, особистий огляд громадян);
- усне опитування громадян та посадових осіб підприємств;
- облік автомобільних транспортних засобів і товарів;
- взяття проб (зразків) товарів;
- використання службових собак, технічних та спеціальних засобів контролю;
- подання запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, наданих митним органам.
Пунктом 2 розділу І «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» затверджених Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005р. № 1118 визначено терміни, що вживаються в цих правилах, а саме:
- вантажна митна декларація - використовується як ДКД у разі переміщення ТЗ, нового або знятого з реєстраційного обліку у відповідних підрозділах реєстраційних органів України або іноземної держави, транзитом через митну територію України.
Згідно п.6 розділу І «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» затверджених Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року № 1118 визначено:
- квитанція МД застосовується при внесенні грошової застави в сумі податків і зборів, що підлягають сплаті при ввезенні ТЗ на митну територію України з метою вільного обігу, в разі транзиту, як гарантія доставки ТЗ до митного органу призначення або прийняття ТЗ митним органом на зберігання.
В п.3.1 розділу IV «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» затверджених Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 р. № 1118 передбачено, що у разі ввезення громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну територію України ТЗ, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, або ввезення з цією самою метою громадянином-резидентом ТЗ, зареєстрованого постійно в цьому органі та який йому належить, що підтверджується відповідним документом про право власності на такий транспортний засіб та реєстраційним документом, декларування такого транспортного засобу здійснюється в усній формі.
Частиною 1 ст.381 МК України встановлено, що транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, дозволяється ввозити на митну територію України з метою транзиту без письмового декларування та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів з метою вільного обігу.
При цьому, згідно з гл. 55 розділ XII МК України поміщення громадянином - резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжуватиметься обов'язковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбачених Митним кодексом України (письмове зобов'язання про зворотне вивезення, застосування заходів гарантування тощо).
Аналіз вказаних норма дає підстави дійти висновку, що виготовлення копій документів (свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, доручень на користування ними, паспортів громадян тощо) та зберігання їх у справах митних органів нормативно-правовими актами з питань державної митної справи не передбачено.
При цьому, пропуск даного транспортного засобу відбувається після перевірки в усній формі контролюючим органом документів, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження), оскільки саме їх відсутність передбачає відмову у пропуску через державний кордом на територію України.
Крім того, п.2.3.2.17 Технологічної схеми пропуску осіб, транспортних засобів і вантажів у міжнародному автомобільному пункту пропуску через державний кордон України передбачено, що митний контроль здійснюється посадовою особою митного органу шляхом візуального огляду транспортного засобу, перевірку документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб (користування ним), реєстраційних (технічних) документів, документів, що підтверджують постійне місце проживання особи, а також внесення відповідного електронного журналу відомостей про модель та місце проживання водія та інші дані транспортного засобу.
В силу п. 1.7. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.10.2012 року № 1066, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2012 року № 2120/22432, для здійснення контролю за переміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення і виявлення фактів їх не доставлення до митниці призначення використовується Єдина автоматизована інформаційна система митних органів України (далі ЄАІС).
З огляду на вказане, з врахуванням п.2.3.2.17 Технологічної схеми пропуску осіб, транспортних засобів і вантажів у міжнародному автомобільному пункту пропуску через державний кордон України у базу даних внесено саме дані позивача, як особу відповідальну за ввезення транспортного засобу на митну територію України.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу. Натомість позивач не довів належними доказами обставин з приводу того, що він не переміщував через державний кордон України транспортний засіб марки «Mitsubishi Pajero Sport», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
Щодо доводів позивача про те, що дані особи, яка ввезла вказаний автомобіль в первинних документах не відповідають його даним та містять ознаки кримінального правопорушення, то такі колегія до уваги не приймає, оскільки будь-яких доказів щодо звернення позивача до правоохоронних органів з даного приводу останнім не надано і такі в матеріалах справи відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом. Тобто ст. 467 МК України не визначає виключного переліку триваючих порушень, а тільки вказує на деякі з них.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що триваючі правопорушення слід розглядати як формально закінчені з моменту їх суб'єктивного офіційного виявлення, тобто з часу виявлення і фіксації в протоколі про адміністративне правопорушення, приписі, акті перевірки і т.д.
Статтею 487 МК передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Так, за фактом перевищення встановленого ст. 95 МК України транзитного строку перевезення автомобіля «Mitsubishi Pajero Sport», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , що перебуває під митним контролем, більш ніж на десять діб, відносно позивача складено протокол про порушення митних правил №2543/20500/18 від 18.05.2018.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно із нормами ч.2 ст. 95 МК України до строків зазначених у ч.1 даної статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст.192 МК України.
Разом з тим, ч. 1 ст. 192 МК України передбачено, що у разі, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, перевізник зобов'язаний терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місце знаходження товарів і транспортного засобу.
Зазначена норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за вказане порушення митних правил. Такими умовами відповідно є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.
У відповідності до Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 №1118, до обставин непереборної сили відносяться смерть власника транспортного засобу, стихійне лихо (пожежа, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище, закриття шляхів тощо), військові дії чи надзвичайний стан у регіоні, через який переміщується транспортний засіб, страйк, злочинні дії третіх осіб, спрямовані проти власника транспортного засобу, дорожня пригода за участю транспортного засобу, яка спричинила повне або часткове його пошкодження, неможливість подальшого руху транспортного засобу, якщо зсув або ожеледиця створює небезпеку чи загрозу дорожньому руху, життю чи здоров'ю людей або навколишньому середовищу, інші схожі за характером обставини чи події.
Розділом VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 № 657, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.10.2012 № 1669/21981 (далі Порядок), визначено порядок документального підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили.
Пунктом 2 розділу VIII Порядку визначено, що обставини непереборної сили надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема, стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових дії особи, закриття шляхів, проток каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події; аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв'язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Отже, обов'язковою ознакою обставин непереборної сили є надзвичайність та невідворотність такої.
Крім того, відповідно до п.5 розділу VIII Порядку якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.
Всупереч ст.192 МК України ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС із повідомленням щодо факту аварії або дії обставин непереборної сили до завершення строку транзиту не звертався. Також, позивачем будь-яких відповідних документів, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, визначених статтею 460 Митного кодексу України, до митного органу подано не було.
З аналізу вказаних норм та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що начальник Волинської митниці ДФС Кривіцький В.Б. при винесенні постанови у справі про порушення митних правил №2543/20500/18 від 13.06.2018 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України та притягненні його до адміністративної відповідальності, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, в зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил є безпідставними, та правомірно залишені без задоволення судом першої інстанції.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2021 року у справі № 140/8557/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді С. П. Нос
Р. В. Кухтей
Повне судове рішення складено 27 січня 2022 року