01 лютого 2022 року справа № 580/9856/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 у переході на пенсію по інвалідності відповідно до ст.32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати в стаж роботи ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.03.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 на пенсію по інвалідності з 11.05.2021 відповідно до ст. 32 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахування стажу з 01.01.2021 по 31.03.2021.
В обґрунтування позовних вимог, викладених у позовній заяві, позивачем зазначено, що він отримує пенсію по інвалідності, як інвалід дитинства та звернувся до відповідача про переведення його на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 32 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак відповідач відмовив у такому переведенні з підстав недостатності необхідного страхового стажу, у обсязі 1 рік встановленого ст. 32 Закону №1058. Позивач вважає спірну відмову протиправною, та зазначає, що відомостями форми ОК -5 підтверджується наявність у позивача страхового стажу - більш як 14 місяців, а відповідач безпідставно не врахував до страхового стажу позивача період з 01.01.2021р. по 31.03.2021р.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.11.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
28.12.2021р., в межах строку встановленого судом, до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити а задоволенні позову, зазначивши при цьому, що відповідно до відомостей персоніфікованого обліку станом на 17.05.2021 (на дату звернення до Головного управління із заявою про переведення на інший вид пенсії) страховий стаж позивача становив 11 місяців 8 днів. Натомість відомості персоніфікованого обліку від 11.06.2021, які долучені позивачем до позовної заяви, та в яких наявні відомості про сплату страхових внесків за 2021 рік не могли бути враховані Головним управлінням під час розгляду заяви позивача від 11.05.2021р., оскільки отримані після прийняття спірного рішення про відмову у переведенні пенсії позивача з виду на вид, а тому не можуть бути належним та допустимим доказом у даній справі. Вказано, що вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо відмови у переведені пенсії з виду на вид з урахуванням відомостей персоніфікованого обліку від 11.06.2021р. є передчасними, так як рішення з урахуванням таких відомостей персоніфікованого обліку від 11.06.2021р. Головним управлінням не приймалось. Зазначено про дискреційність повноважень відповідача з питань переводу особи на інший вид пенсії.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) отримує пенсію по інвалідності, встановлену 2 групи з дитинства.
11.05.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з заявою про перехід на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, за результатами розгляду заяви позивача, листом від 09.06.2021р. повідомлено позивача, що за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб на день звернення (11.05.2021р.) страховий стаж позивача становить 11 місяців 8 днів (по 31.12.2020). Оскільки позивачу виповнилось 23 роки, а наявний страховий стаж становить лише 11 місяців 8 днів, що є менше, ніж передбачено статтею 32 Закону, тому право на переведення на пенсію по інвалідності відсутнє.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб'єкта владних повноважень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у ст. 20 Закону №1058-ІV), якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. (ч. 2 ст. 20 Закону № 1058-ІV).
Відповідно до ст. 11 Закону № 1058-ІV застрахованими особами є громадяни, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру.
За осіб, які працюють на вищезазначених умовах, страхувальник (роботодавець) зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати до солідарної системи в установлені строки та в повному обсязі страхові внески від об'єкту для їх нарахування.
Згідно ч. 5, 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV, страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 нього Закону, календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 етапі 14 цього Закону квартал.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закон №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно ч.2 ст. 24 Закону №1058-IV), страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 30 Закону №1058-IV, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Згідно ч.1 ст. 32 Закону №1058-IV , особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: до досягнення особою 23 років включно - 1 рік.
Законами України від 19 вересня 2019 року №116-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подання єдиної звітності з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і податку на доходи фізичних осіб» та №115-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» змінено порядок подання звітності про нарахування єдиного внеску, зокрема, передбачено подання звітності про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України (далі - ПКУ).
Форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі - Розрахунок), за якою подається об'єднана звітність, затверджено наказом Мінфіну від 15 грудня 2020 року № 773 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4» (далі - Наказ № 773).
У Наказі №773 зазначено, що перший раз Розрахунок подається за І квартал 2021 року. Також він містить інформацію щодо сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу).
Відповідно до пп. «б» п. 176.2 ПКУ такий Розрахунок подається податковими агентами та платниками єдиного внеску лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду.
З 01 січня 2021 року набрав чинності наказ Мінфіну від 05 листопада 2020 року №670 «Про затвердження Змін до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Наказ № 670), яким визначено порядок подання звітності з єдиного внеску. Наказ № 670 вносить зміни до Порядку від 14 квітня 2015 року № 435 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Звітний період для нової звітності - податковий квартал (п. 51.1 Податкового кодексу, далі - ПК). Строк подання - протягом 40 календарних днів після закінчення звітного кварталу. Якщо строк закінчується у вихідний або святковий день, тоді останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (п. 1 розд. II Порядку № 4).
З урахуванням зазначених положень, вбачається, що за І квартал 2021 року Розрахунок щодо сум нарахованого єдиного внеску, страхувальник мав подати, у період з 01.04.2021р., але не пізніше 11 травня.
Як вбачається із листа відповідача, за наслідками заяви позивача щодо переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058, та відзиву на позову, підставою для відмови у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058 стало те, що що за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб на день звернення (11.05.2021р.) страховий стаж позивача становить 11 місяців 8 днів (по 31.12.2020), що є менше, ніж передбачено статтею 32 Закону. В свою чергу, період з 01.01.2021р. по 31.03.2021р. не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки з огляду на відсутність відомостей про сплату страхових внесків за 2021 рік.
Надавши оцінку правомірності спірної відмови суд зазначає наступне.
Суд встановив, що відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу форма (ОК-5) сформованих 17.05.2021р., вбачається сума заробітку позивача та кількість трудових днів у період з 01.01.2021р. по 31.03.2021р., та містить відомості про несплату страхувальником страхових внесків за вказаний період.
Разом з тим, відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу форма (ОК-5) сформованих 11.06.2021р., наявні відомості про сплату страхувальником страхових внесків за позивача за вказаний період.
Вказані обставини свідчать про те, що за період з 01.01.2021р. по 22.03.2021р. (період роботи у ДНЗ “Золотоніський професійний ліцей”) страхувальником було сплачено страхові внески за позивача, відтак вказаний період підлягає включенню до страхового стажу позивача, а загальний страховий стаж позивача становить - 14 місяців, що є достатнім для переходу на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону №1058, у зв'язку із чим позовні вимоги суд вважає обгрунтованими.
При цьому, судом враховано, що відсутність відомостей про сплату за період з 01.01.2021р. по 22.03.2021р. страхувальником страхових внесків за позивача зумовлена несвоєчасністю подачі страхувальником Розрахунку щодо сум нарахованого єдиного внеску.
Суд зазначає, що згідно положень ст. 106 Закону №1058-ІV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, як і обов'язок своєчасної подачі відповідності звітності.
В свою чергу, що невиконання страхувальником обов'язку щодо своєчасного подання звітності про суми нарахованого єдиного внеску, позбавило позивача соціальної захищеності, що виразилась у відмові відповідача у переведенні позивача на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону №1058, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи з 01.01.2021р. по 22.03.2021р. до страхового стажу, а також у вигляді відмови у переведенні на вид пенсії, на який набув право за порушення, вчинене страхувальником (роботодавцем), оскільки відповідальність за несплату страхових внесків та за несвоєчасне подання звітності про суми нарахованого єдиного внеску несе підприємство-страхувальник.
При цьому, вимога позивача про зарахування періоду роботи з 01.01.2021р. по 31.03.2021р. до його страхового стажу, підлягає частковому задоволенню, оскільки як зазначає сам позивач у позові, він працював у ДНЗ “Золотоніський професійний ліцей” до 22.03.2021р., що в свою чергу підтверджується відомостями Індивідуальних відомостей про застраховану особу форма (ОК-5) - 19 робочих днів у березні 2021 року.
Доводи відповідача щодо дискреційності повноважень відповідача при вирішенні питання щодо переведення на інший вид пенсії, у межах даних правовідносин, суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Зобов'язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
У випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.
Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов'язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Як вбачається із спірної відмови, позивачу відмовлено у переведення на пенсію по інвалідності із єдиної підстави - наявний страховий стаж становить лише 11 місяців 8 днів (по 31.12.2020р.), що є меншим ніж передбачено статтею 32 Закону №1058. З урахуванням висновків суду, висловлених в даному рішенні, щодо безпідставності не зарахування періоду роботи позивача з 01.01.2021р. по 22.03.2021р. у ДНЗ “Золотоніський професійний ліцей” до його страхового стажу та наявності у позивача достатнього страхового стажу для переходу на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону №1058, на переконання суду, повноважень діяти на власний розсуд, за даних обставин у відповідача немає, у зв'язку із чим доводи відповідача щодо дискреційності повноважень у вказаній частині суд вважає необгрунтованими.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевказаного, суд доходить висновку про те що дії відповідача щодо не врахування до страхового стажу позивача періоду роботи позивача з 01.01.2021р. по 22.03.2021р. у ДНЗ “Золотоніський професійний ліцей” та відмови у переведенні позивача на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону №1058 є протиправними, з огляду на що позовні вимоги суд вважає обгрунтованими та такими, що належить задовольнити повністю.
Згідно положень статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до положень ст. 5 Закону України “Про судовий збір”.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 32 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ - 21366538) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який дає право на пенсію по інвалідності, період роботи з 01.01.2021р. по 22.03.2021р. у ДНЗ “Золотоніський професійний ліцей”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ - 21366538) прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на пенсію по інвалідності з 11.05.2021р. відповідно до ст. 32 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Суддя Марина БІЛОНОЖЕНКО