27 січня 2022 року справа № 580/1800/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 з 05 січня 2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію відповідно до п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 05 січня 2021 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що на момент звернення за призначенням пільгової пенсії позивач досягла віку більше 45 років та мала загальний стаж роботи 38 років 11 місяців 27 днів, з яких 12 років роботи за Списком № 1 зараховано у подвійному розмірі. Відповідач відмовив у призначенні пільгової пенсії у зв'язку з тим, що станом на час звернення за призначенням пенсії позивач не досягла 50 років, як того вимагає пункт 1 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Разом з тим, як зазначає позивач, з 23 січня 2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: п. “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII.
Вказані закони містять розбіжності у величині показника вікового цензу, необхідного для призначення пільгової пенсії за Списком № 1, а саме: за п. “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” такий показник складає 45 років, а за п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” - 50 років.
Зважаючи на вищевказане, ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського союзу з прав людини”, рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року по справі “Щокін проти України”, “Сєрков проти України” позивач вважає, що найбільш сприятливим для неї є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений найменшої величини, тобто 45 років.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
29 квітня 2021 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що оскільки ОСОБА_1 не досягла віку, визначеного пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, рішенням комісії головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення (протокол № 232730010503 від 14.01.2021) про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку до статті 114 Закону № 1058-IV.
Також, Головне управління зазначило, що на даний час, до статті 114 Закону № 1058-IV не внесені зміни, даний закон є чинним та не визнаний таким, що не відповідає Конституції України, а враховуючи основні правила розв'язання колізій між діючими актами права, які є рівними за своєю юридичною силою, застосовується пізніше прийнятий акт. Отже, в даному випадку застосовується Закон № 1058-IV від 09.07.2003.
29 квітня 2021 року Головне управління подало до суду клопотання по зупинення провадження у справі, в якому зазначило, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду від 16.12.2020 відкрито провадження у зразковій адміністративній справі №360/3611/20 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення від 17.08.2020 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту “б” статті 13 закону України “Про пенсійне забезпечення” з дати звернення, а саме з 12.08.2020.
Таким чином, правовідносини між позивачем та відповідачем у справі, що розглядається подібні тим, які виникли між сторонами у справі № 360/3611/20.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року зупинено провадження у адміністративній справі № 580/1800/21 до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі № 360/3611/20.
27 травня та 03 грудня 2021 року позивач подала до суду заяви про відновлення провадження у справі.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 поновлено провадження у справі № 580/1800/21.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі з урахуванням строку зупинення провадження.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що у січні 2021 року позивач звернулася до Головного управління із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах як особі, яка працювала на роботах з особливою шкідливістю і особливо важкими умовами праці за Списком № 1.
Головне управління прийняло рішення № 232730010503 від 14 січня 2021 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , оскільки вона не досягла віку, визначеного пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону - 50 років.
За результатами розгляду наданих позивачем документів встановлено, що її загальний страховий стаж становить 38 років 11 місяців 27 днів, з них 12 років роботи за Списком № 1 зараховано в подвійному розмірі.
Такі дії Головного управління позивач вважає протиправними, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернулася до суду.
Під час вирішення спору по суті, суд враховує таке.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 9 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-ІV) розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
“На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах”.
За приписами статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом “а” статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
- чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” № 213-VІІІ від 2 березня 2015 року (далі - Закон № 213-VІІІ), який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом “а” статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 3 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 зазначила, що “Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.”.
За таких обставин рішення Головного управління про відмову в призначенні ОСОБА_1 , яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 45 років, мала страховий стаж роботи 38 років 11 місяців 27 днів, у тому числі на роботах за списком № 1 - 12 років, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею 50-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту “а” статті 13 Закону № 1788-ХІІ, а тому для належного захисту порушених прав позивача слід зобов'язати Головне управління призначити пенсію на пільгових умовах за Списком № 1.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 14 січня 2021 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 з 05 січня 2021 року на підставі пункту “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 27.01.2022.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК