Справа № 711/7131/21 Суддя (судді) першої інстанції: Демчик Р.В.
07 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б. Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2021 року (місце ухвалення: місто Черкаси, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 08.12.2021) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, треті особи: поліцейський взводу №1 роти ТОР батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Ясюк Ігор Борисович, Департамент патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся в Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до Управління патрульної поліції у Черкаській області Департаменту патрульної поліції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору поліцейський взводу №1 роти ТОР батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Ясюк І.Б., Департамент патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що спірну постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнято з порушенням.
Апелянт зазначає, що розгляд справи посадовими особами здійснено з порушенням приписів КУпАП, за місцем вчинення правопорушення, більш того, не забезпечено його право на правову допомогу.
Також апелянт зазначає, що при винесенні спірної постанови відповідачем не враховано несправність транспортного засобу позивача.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2021 року та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
В судове засідання сторони не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, у зв'язку із чим, судом апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.2021 року о 14:00 год ОСОБА_1 залишив транспортний засіб AUDI Q7 державний номер НОМЕР_1 у такому місці, що зробило неможливим рух автомобіля ВАЗ 2106 державний НОМЕР_2 ( власником якого є ПАТ «Черкасиобленерго»), чим порушив п. 15.10.Д ПДР України, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.
У зв'язку із викладеним ОСОБА_1 , постановою поліцейського взводу №1 роти ТОР батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Ясюка І.Б. серії ДП 18 № 691291 від 07.10.2021 року визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 680 грн.
Вважаючи дії інспектора щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року №80731-X; Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII; Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 року №2862-IV; Постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 року №1306; Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 липня 2006 року №191 «Про затвердження національних стандартів, змін до національних стандартів та скасування нормативних документів», ДСТУ 4278:2019 «Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів. Загальні вимоги. Правила застосування».
Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію»)
Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відтак, доводи апелянта, що справа про адміністративне правопорушення повинна була розглядатись за місцем знаходження уповноваженого органу.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч.3 ст.122 КУпАП, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із змісту оскаржуваної постанови, суть адміністративного порушення допущеного позивачем полягає в тому, що він залишив транспортний засіб таким чином, що перешкодив руху іншого транспортного засобу.
Статтею 251 КпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що достатньою та необхідною правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення ПДР є наявність в її діях (бездіяльності) відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і необхідними доказами, одним з яких є відеозапис.
Відповідно до змісту п.15.10.д ПДР стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.
Відтак, визначальною ознакою вчинення правопорушення позивачем, є стоянка транспортним засобом, що зробило неможливим рух інших транспортних засобів, в даному випадку - автомобілю ВАЗ 2106 державний номер НОМЕР_3 .
Поряд із цим, як вбачається із наданих доказів та не заперечувалось відповідачем при вирішенні спору в суді першої інстанції, транспортний засіб, яким керував позивач, після здійснення зупинки виявився несправним, та до завершення розгляду справи про адміністративне правопорушення місця зупинки не змінював, однак, автомобіль ВАЗ 2106, зміг самостійно залишити місце зупинки.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що хоча транспортний засіб позивача і ускладнив рух автомобіля ВАЗ 2106, однак не унеможливив його, а тому у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого п.15.10.д ПДР.
Крім того, як вбачається з дослідженого судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, що здійснював розгляд справи про адміністративне правопорушення, останнім хоч і роз'яснено позивачу належним чином права та обов'язки, однак неодноразові звернення щодо необхідності в отриманні правової допомоги поліцейським проігноровано.
Наведене свідчить, що відповідачем під час винесення постанови були грубо порушені норми діючого законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності право на об'єктивний та справедливий розгляд справи.
Таким чином, постанова, яка винесена без додержання вказаних вище норм діючого законодавства, не може бути визнана належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення та транспорті» роз'яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова скасуванню.
Відтак доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції в частині відсутності підстав для задоволення позову.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його часткового скасування.
У відповідності до ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Частиною третьою статті 272 КАС України визначено, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Відповідно до ст. 139 КАС України вирішенню підлягає питання про розподіл судових витрат.
Як зазначено раніше, між позивачем та адвокатом Орленко В.В. укладено договір про надання правової допомоги від 01.10.2021 року.
Відповідно до пункту 4.1 договору вартість наданих послуг визначається сторонами у додатку до договору №1.
Змістом додаткової угоди до вказаного договору встановлено, що вартість наданих послуг розраховується відповідно до години роботи за формулою, де 1 година дорівнює 1000,00 грн.
На підтвердження надання клієнту правової допомоги сторонами підписано акт обсягів наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості (детальний опис робіт) від 01.11.2021 року та розрахунок суми гонорару. В підтвердження оплати за надані послуги надано копію квитанції від 01.11.2021 №б/н (а.с. 24-29).
Відповідно до змісту акту надання послуг, загалом адвокатом для надання послуг витрачено загалом 3 год. при цьому вартість однієї години робіт становить 1 000,00грн (3 год. * 1000,00 грн).
Також апелянтом вказується на необхідність стягнення з відповідача витрат на правову допомогу понесену апелянтом при зверненні до суду апеляційної інстанції в розмірі 5 000,00грн, однак доказів що такі послуги надавались, а позивачем понесено такі витрати, як до апеляційної скарги так і під час розгляду справи не надано.
Керуючись ст. ст. 229, 271, 286, 272, 308, 310, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, треті особи: поліцейський взводу №1 роти ТОР батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Ясюк Ігор Борисович, Департамент патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2021 року скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП 18 № 691291 від 07.10.2021 року.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.
Стягнути з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 3000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя А. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 07.02.22)