Справа № 640/16870/21
07 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
за участю секретаря Ковтун К.В.
розглянувши у порядку письмового провадження клопотання підприємства "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів України" про компенсацію сплаченого судового збору у справі за адміністративним позовом підприємства "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів України" до Головного управління ДПС у м.Києві, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в м.Києві про стягнення заборгованості з бюджету у вигляді пені, інфляційних, -
Підприємство "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів України" звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом про стягнення заборгованості з бюджету у вигляді пені, інфляційних.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року адміністративний позов - повернуто позивачу.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням суду позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року апеляційну скаргу підприємства "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів України"- задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 липня 2021 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо прийняття до провадження позовної заяви.
30 грудня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява про компенсацію судового збору.
01 лютого 2022 року на запит суду надійшла справа з Окружного адміністративного суду м.Києва.
Відповідно до ч.3 ст. 252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
З огляду на зазначене та враховуючи, що судове рішення було ухвалено у порядку письмового провадження, розгляд даної заяви також здійснюється у порядку письмового провадження.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, колегія суддів зазначає про таке.
Згідно з ч.1 ст. 252 КАС Українисуд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Тобто, наведеною нормою визначено, що додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням.
Водночас, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного судового рішення та перелік підстав, за яких суд може прийняти додаткове судове рішення, є вичерпним. Прийняття додаткового судового рішення за юридичною природою є засобом доповнення вже ухваленого судового рішення.
Про відмову в ухваленні додаткового судового рішення суд постановляє ухвалу (ч.4 ст.252 КАС України).
За загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, компенсуються понесені у зв'язку з розглядом справи судові витрати за рахунок іншої сторони. У разі часткового задоволення адміністративного позову судові витрати розподіляються за принципом пропорційності.
Згідно з частиною 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Разом з тим, судове рішення про направлення справи для продовження розгляду не є рішенням, прийнятим на користь однієї із сторін у справі, оскільки передбачає повторну передачу справи до суду відповідної інстанції для продовження розгляду по суті.
Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що у випадках направлення справи для продовження розгляду судові витрати у справі, здійснює адміністративний суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Таким чином, при ухваленні судового рішення про направлення справи для продовження розгляду розподіл судових витрат не здійснюється.
У постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі №160/3496/19 наведено аналіз ст.ст.132, 139 КАС України та зазначено, що колегія суддів дійшла висновку про те, що вирішення питання розподілу судових витрат здійснюється під час прийняття рішення, яким завершується розгляд справи, а тому судовий збір за подання апеляційної скарги не належить розподілу у разі ухвалення рішення судом апеляційної інстанції про направлення справи на продовження розгляду до суду першої інстанції. А тому такий судовий збір включається до складу витрат і належить до розподілу в кінцевому рішенні судом першої інстанції та/або за результатами апеляційного його розгляду по суті позовних вимог.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки викладені у заяві про компенсацію судових витрат вимоги не узгоджуються з нормами процесуального права та суперечать інституту додаткового судового рішення, у задоволенні клопотання підприємства "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів України" слід відмовити.
Керуючись статтями 252, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,-
У задоволені клопотання підприємства "Благодар" Всеукраїнської організації інвалідів України" про компенсацію судового збору відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю.Коротких