Справа № 640/21839/20 Суддя першої інстанції: Шевченко Н.М.
07 лютого 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Файдюка В.В. та Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог абз. 7 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог абз. 7 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року вказаний адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Скаржник вказує на те, що документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. Натомість ОСОБА_1 надав лише копію довідки від 25 червня 2009 року № 493 на підтвердження стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку на підставі абз. 7 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також відповідач вказує на необхідність надання документів, які б підтверджували приналежність в 1986 році смт Гостомель до Ірпінської міської ради, адже в довідці від 25 червня 2009 року № 493 зазначено про приналежність смт Гостомель до Києво-Святошинського району.
Додатково Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зазначає, що напрями використання коштів Пенсійного фонду України визначені у ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і не можуть спрямовуватися на інші цілі, у зв'язку з чим стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є необґрунтованим.
Відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року - без змін, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 09 вересня 2009 року ОСОБА_1 є громадянином, який тимчасово працював на території зони безумовного обов'язкового відселення у 1986-1987 роках та має право на пільги і компенсації, встановлені законом для осіб, які тимчасово працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років на території безумовного відселення.
ОСОБА_1 у липні 2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абз. 7 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом від 12 серпня 2020 року № 2600-0314-8/112413 позивача повідомлено про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідних документів для надання пільг при призначенні пенсії, а саме - оригіналу довідки від 25 червня 2009 року № 493 та документів, які б підтверджували приналежність в 1986 році смт Гостомель до Ірпінської міської ради.
Не погоджуючи із такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що законодавець встановив перелік документів, що подаються до органу пенсійного фонду для призначення пенсії особі, яка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи. Єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Суд першої інстанції встановив, що позивачу в установленому законом порядку видано посвідчення серії НОМЕР_1 від 09 вересня 2009 року, яким підтверджується юридичний факт, необхідний для зменшення пенсійного віку на 2 роки. В той час як довідка від 25 червня 2009 року № 493 є лише підставою для видачі такого посвідчення та не є необхідним документом для застосування абз. 7 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Під час розгляду справи та ухвалення рішення суд першої інстанції врахував правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 344/9789/17, від 24 жовтня 2019 року у справі № 152/651/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 464/4150/17 та від 27 квітня 2020 року у справі № 212/5780/16-а.
Колегія суддів в цілому погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно зі ст. 9 вказаного Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи -громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, серед інших, особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Для зазначених осіб встановлено особливі умови надання пенсій за віком, які визначені у ст. 55 вказаного Закону.
Відповідно до абз. 7 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Для потерпілих від Чорнобильської катастрофи - осіб, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що виконувалися за урядовими завданнями пенсійний вік зменшується на 2 роки.
Між сторонами цієї справи виник спір щодо переліку документів, якими ОСОБА_1 зобов'язаний підтвердити наявність умов, визначених абз. 7 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
За доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, таким документом є посвідчення серії НОМЕР_1 від 09 вересня 2009 року. У свою чергу відповідач наполягає на необхідності надання також оригіналу довідки від 25 червня 2009 року № 493.
У вказаній довідці зазначено, що ОСОБА_1 працював з 01 по 18 червня 1986 року в населеному пункті Гостомель на посаді дозиметриста невоєнізованого формування Цивільної оборони та виконував роботи дезиметричного контролю транспортних засобів. Звертаючись до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за призначенням пенсії, ОСОБА_1 надав копію такої довідки.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, колегія суддів враховує, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Також вказані посвідчення є документами, які надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 65 вказаного Закону учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Дітям, які не досягли повноліття, посвідчення видаються на загальних підставах та вручаються батькам.
Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Колегія суддів враховує, що для користування пільгою, передбаченою абз. 7 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачу необхідно підтвердити не лише статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, а й довести, що він належить до осіб, які, зокрема, працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів.
Відповідно до п. 7 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 громадянам, які тимчасово працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 і 1987 років на території зони безумовного (обов'язкового) відселення, за умови, що їх було направлено в цю зону за розпорядженнями міністерств, відомств, виконавчих комітетів обласних Рад народних депутатів, видаються посвідчення рожевого кольору, серія Г, на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 1).
Вказаний Порядок втратив чинність 25 липня 2018 року на у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян».
Згідно з п. 31 вказаної постанови посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 2 та 3), особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2), потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), потерпілого від Чорнобильської катастрофи (серія Г), дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (серія Д), дружини (чоловіка), опікуна дітей померлого громадянина із числа (ліквідаторів, потерпілих), смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, видані за зразками, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року № 501 «Про порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 20 січня 1997 року № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 21 серпня 2001 року № 1105 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 51», є дійсними до заміни їх в установленому порядку.
Судом встановлено, що видане ОСОБА_1 посвідчення серії НОМЕР_1 від 09 вересня 2009 року відповідає п. 7 та додатку 1 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51.
Таким чином, зазначене посвідчення підтверджує не лише встановлення позивачу статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, а й вказує на ознаку, за якою його віднесено до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Крім того, в посвідченні серії НОМЕР_1 від 09 вересня 2009 року чітко зазначено, що пред'явник цього посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені законом для осіб, які тимчасово працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років на території безумовного відселення.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посвідчення серії НОМЕР_1 від 09 вересня 2009 року є документом, який підтверджує право позивача на зменшення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на 2 роки відповідно до абз. 7 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Доводи Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві грунтуються на тому, що перелік документів, необхідних для призначення пенсії за віком із застосуванням ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначений в пп. 5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок).
Згідно з вказаною нормою права одними із документів, які засвідчують особливий статус особи при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Колегія суддів вважає, що зазначену норму Порядку слід застосовувати виходячи із того, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи є обов'язковим документом для підтвердження особливого статусу особи, натомість відповідну довідку належить вимагати лише у тому випадку, якщо посвідчення не містить в собі усіх відомостей, необхідних для вирішення питання про зменшення пенсійного віку.
Враховуючи, що посвідчення серії НОМЕР_1 від 09 вересня 2009 року містить відомості, які є необхідними для зменшення пенсійного віку на підставі абз. 7 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у відповідача не було підстав для відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат між сторонами відповідає вимогам абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України.
Доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 21 жовтня 2021 року, та не можуть бути підставами для його скасування.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді В.В. Файдюк
Л.Т. Черпіцька