Справа № 640/10104/21 Головуючий у 1 інстанції: Каракашьян С.К.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
31 січня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Грибан І.О.
Лічевецького І.О.
За участю секретаря Борисовської Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства закордонних справ України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Консульства України в м. Новосибірську, треті особи - Державна міграційна служба України, Міністерство закордонних справ України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Консульства України в м. Новосибірську (далі - Консульство), треті особи - Державна міграційна служба України, Міністерство закордонних справ України, в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати рішення Консульства України в місті Новосибірськ (Росія) щодо скасування рішення про набуття громадянства України, прийняте у формі Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України від 25 вересня 2020 р. стосовно ОСОБА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати рішення Консульства України в місті Новосибірськ (Росія) щодо скасування рішення про набуття громадянства України, прийняте у формі Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України від 25 вересня 2020 р. стосовно ОСОБА_2 .
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Консульства України в місті Новосибірськ (Росія) щодо скасування рішення про набуття громадянства України, прийняте у формі Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України від 25 вересня 2020 р. стосовно ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення Консульства України в місті Новосибірськ (Росія) щодо скасування рішення про набуття громадянства України, прийняте у формі Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України від 25 вересня 2020 р. стосовно ОСОБА_2 .
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Міністерство закордонних справ України звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що позивачем та її дочкою не було подано документів, які б підтверджували факт виконання взятих на себе зобов'язань про припинення громадянства Російської Федерації та, у зв'язку з відсутністю незалежних від них причин неотримання документів про припинення іноземного громадянства, Консульством 25.09.2020 було прийнято рішення про скасування рішення про оформлення набуття зазначеними особами громадянства України.
10 грудня 2021 року електронною поштою та 13 грудня 2021 року засобами поштового зв'язку, а також, 26 січня 2020 року електронною поштою та 27 січня 2022 року засобами поштового зв'язку до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 надійшли відзиви на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
16 грудня 2021 року до суду апеляційної інстанції від третьої особи - Державної міграційної служби України надійшли письмові пояснення.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 та її неповнолітня донька ОСОБА_2 звернулись до консула-керівника Консульства України в м. Новосибірську із заявою від 26.07.2018 про оформлення набуття громадянства за територіальним походженням. Також, 26.07.2018 позивачем та її донькою надано зобов'язання припинити іноземне громадянство.
26 липня 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані громадянками України.
31 липня 2018 року та 21 серпня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 видані паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
25 вересня 2020 року Консульством України в Новосибірську прийняті подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Не погоджуючись із рішеннями відповідача щодо скасування рішення про набуття громадянства України позивачем та її донькою, позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про громадянство» від 18 січня 2001 року №2235-III (надалі - Закон № 2235-III).
Статтею 1 Закону № 2235-III, зокрема, встановлено, що громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України; декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Пунктом 2 частини 1 статті 6 Закону № 2235-III передбачено, що громадянство України набувається за територіальним походженням.
Положеннями статті 8 Закону № 2235-III закріплено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави.
Відповідно до ст. 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Пунктом 9 ч. 2 ст. 9 Закону №2235-ІІІ передбачено, іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.
Умовами прийняття до громадянства України є:
1) визнання і дотримання Конституції України та законів України;
2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).
Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Відповідно до п.п. 12-13 ч. 1 ст. 1 України № 2235-ІІІ, зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України; незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.
За приписами п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону № 2235-ІІІ, декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 липня 2018 року ОСОБА_1 подано до Консульства України в м. Новосибірську заяву, в якій просила оформити набуття громадянства України за територіальним походженням для себе та неповнолітньої доньки ОСОБА_2 (91-92).
Також, 26 липня 2018 року ОСОБА_1 підписано зобов'язання про припинення іноземного громадянства, відповідно до змісту якого, позивач зобов'язалася протягом двох років з моменту набуття громадянства представити до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства іншої держави (а.с. 93).
Оскільки, датою прийняття позивача до громадянства України є 26.07.2018, то з цієї дати позивач повинна була протягом двох років виконати підписане зобов'язання щодо припинення громадянства Російської Федерації.
Також, матеріали справи свідчать про те, що позивач звернулася в Консульство України в Новосибірську за консультацією з приводу процедури припинення громадянства Росії та отримала відповідь № 6119/19-530-555 від 11.03.2020 (а.с. 103).
Із вказаної відповіді вбачається, що ОСОБА_1 необхідно надати (електронною поштою в сканованому вигляді та звичайною поштою в оригіналі) документ, що підтверджує вихід з громадянства Російської Федерації (або декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації) або декларацію про відмову від громадянства України.
Водночас, апелянт зазначає, що позивачем та її дочкою не було подано документів, які б підтверджували факт виконання взятих на себе зобов'язань про припинення громадянства Російської Федерації та, у зв'язку з відсутністю незалежних від них причин неотримання документів про припинення іноземного громадянства, Консульством 25.09.2020 було прийнято рішення про скасування рішення про оформлення набуття зазначеними особами громадянства України.
З даного приводу, слід зазначити наступне
Так, 18 березня 2020 року позивач оформила у нотаріуса декларацією про відмову від іноземного громадянства від 18.03.2020 під № 483 в реєстрі нотаріуса (щодо ОСОБА_1 ) та декларацією про відмову від іноземного громадянства від 18.03.2020 року під № 484 в реєстрі нотаріуса (щодо ОСОБА_2 ) (а.с. 106-107).
Вказані декларації були надіслані відповідачу 25 червня 2020 року, що підтверджується квитанцією про відправлення поштової кореспонденції службою DHL та фіскальним чеком (а.с. 29-30).
Окрім того, відповідно до опису поштового відправлення, 13 липня 2020 року ОСОБА_1 направлені засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з описом вкладення в Генеральне консульство Росії в Харкові: паспорт громадянина РФ ОСОБА_1 ; закордонний паспорт громадянина РФ ОСОБА_1 ; закордонний паспорт громадянина РФ ОСОБА_2 (а.с. 31).
Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на те, що, відповідно до довідок про реєстрацію місця проживання особи від 06 лютого 2019 року № 03607/18-07/19 та від 25 березня 2019 року № 09497/18-07/19 ОСОБА_1 та її неповнолітня донька ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23-24).
Поряд з цим, ОСОБА_1 обґрунтовує неподання документа про припинення громадянства Російської Федерації неможливістю з незалежних від неї причин отримання такого документа від уповноваженого на те органу Російської Федерації, відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону №2235-ІІІ.
Виникнення незалежної від особи причини спеціальний нормативно-правовий акт пов'язує, зокрема, з вартістю оформлення припинення іноземного громадянства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про громадянство», незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.
Отже, із вищевказаної норми вбачається, що незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства, зокрема, є випадок, коли вартість процедури припинення іноземного громадянства перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі, з 1 січня - 3723 гривні.
Таким чином, половина розміру мінімальної заробітної плати у 2018 році становила - 1861,50 грн.
Колегією суддів встановлено, що за інформацією із сайту Консульського відділу Посольства Російської Федерації в Україні та у відповідності до розділу II, пункту 2 Наказу Посольства Російської Федерації в Україні від 30.01.2021 "Тариф збір за здійснення консульських дій", передбачено необхідність сплати за оформлення заяви про вихід з громадянства Російської Федерації в загальному та спрощеному порядку в розмірі 78 дол. США чи 2262 грн., у тому числі консульський збір у розмірі - 1885 грн., у тому числі, збір за відшкодування фактичних витрат у розмірі - 377 грн.
Також, з відкритих джерел встановлено, що, у відповідності до розділу II, пункту 2 Наказу Посольства Російської Федерації в Україні за №1 від 10.01.2020 "Тариф збір за здійснення консульських дій", передбачено необхідність сплати за оформлення заяви про вихід з громадянства Російської Федерації в загальному та спрощеному порядку в розмірі: збору за здійснення консульських дій у розмірі - 1950 грн., в тому числі консульський збір у розмірі - 1625 грн., в тому числі, збір за відшкодування фактичних витрат у розмірі - 325 грн.
Таким чином, станом на дату набуття громадянства України позивачем, вартість припинення громадянства Російської Федерації перевищувала половину розміру мінімальної заробітної плати, натомість, такі обставини слід кваліфікувати як незалежну від особи причину неотримання документа про припинення іноземного громадянства, у розумінні Закону України «Про громадянство України».
Апелянт зазначає, що вартість подання заяви про вихід з громадянства Російської Федерації у розмірі 1477, 34 грн. не перевищує половини розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», на момент, коли позивач та її донька набули громадянство України.
Колегія суддів вважає такі доводи апелянта необгрунтованими, оскільки, апелянт помилково застосовує вартість припинення громадянства на момент, коли позивач та її донька набули громадянство України, адже, таку вартість необхідно розраховувати на момент припинення іноземного громадянства.
Крім того, слід зазначити, що статтею 21 Закону України № 2235-III передбачено випадки, коли рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, а саме, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Отже, статтею 21 Закону України № 2235-III встановлено виключні підстави для скасування рішення про набуття громадянства України.
Колегія суддів наголошує на тому, що не отримання позивачем документа про припинення іноземного громадянства, в даному випадку, не свідчить про неправдивість відомостей чи поданих документів, для оформлення рішення про набуття громадянства України, та, відповідно, не може бути підставою для його скасування.
Водночас, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів, які б підтверджували, що позивач подала неправдиві відомості або фальшиві документи, або приховала факти, які унеможливлюють набуття нею громадянства України.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно прийнято оскаржувані рішення щодо скасування рішення про набуття громадянства України, прийняте у формі Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України від 25 вересня 2020 р. стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Міністерства закордонних справ України залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Грибан І.О.
Лічевецький І.О.
Повний текст постанови виготовлено 04.02.2022 р.