Справа № 580/6146/21 Суддя (судді) першої інстанції: Гайдаш В.А.
04 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., за участю секретаря - Рейтаровської О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, в якому просив:
- признати так звану відповідь від 16.08.2021 за №01-08/Г-77з-84 протиправною, для чого витребувати від відповідача матеріали перевірки заяв позивача від 08.06.2021 та від 19.07.2021, справу позивача №25 і невідоме позивачу рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.04.2001 по справі №2-59/04;
- визнати бездіяльність відповідача, як суб'єкта владних повноважень, протиправною та зобов'язати його надати законну, повну та об'єктивну відповідь по правових нормах ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»;
- дати оцінку стану додержання встановлених прав і свобод інваліда 2 групи від трудового каліцтва державним органом начальником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області ОСОБА_2 , внести в установленому порядку пропозиції щодо поліпшення її діяльності з метою припинення постійної брехні;
- а так, як згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження дій суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вона: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно. Предметом розгляду даної справи є перевірка правомірності дій відповідача стосовно складення та направлення замість відповіді чорти що з посиланням на невідомі позивачу документи, то розгляд позову проводити з обов'язковою участю позивача.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач розглянув подану ним заяву не у відповідності до вимог чинного законодавства.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
На думку апелянта суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивач зокрема зазначає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач розглянув його заяву з порушенням вимог чинного законодавства.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 08.06.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою від 08.06.2021 (вх. №Г-63), в якій просив: 1. «Подготовить ответы на вопросы по преступному невыполнению судебных решений от 13.04.2016 у 12.05.2016 по делу №711/12517/14-а и от 12.12.2015 по делу №823/3413/14. 2. Подтвердить или опровергнуть факты садизма ко мне инвалиду уже с Вашей стороны, как марионетки у ОСОБА_3 ».
На вказане звернення позивача відповідачем надано відповідь листом від 06.07.2021 №01-08/Г-63з-75.
19.07.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою від 19.07.2021 (вх. №Г-77), в якій просив:
« 1. Прийняти назад шизофренію викладену в №01-08/Г-63з-75 від 06.07.2021.
2. Вирішити питання про направлення ОСОБА_4 на амбулаторну психіатричну експертизу, так як вона не дає звіту своїм діям і їх наслідкам. Добавлю - ця покидьок навіть назву суду з рішення від 16.04.2004 злочинно підміняє, а ви злочинно цю підміну підписуєте. То чим ваш злочин відрізняється від злочину ОСОБА_4 ?
3. Тому вам необхідно направити мою заяву від 08.06.2021 працівників без психічних відхилень, так як ви сама не в силі засвоїти мої звернення, а грамотний і добросовісний ОСОБА_6 не зміг далі терпіти важу наругу над Конституцією та законами України.»
На вищевказану заяву позивача від 19.07.2021 відповідачем надано відповідь листом від 16.08.2021 за №01-08/Г-77з-84.
Не погоджуючись із вказаною відповіддю, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач надав відповідь на заяву позивача з дотриманнями вимог чинного законодавства.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як убачається з матеріалів справі предметом спору є правомірність надання відповідачем відповіді від 16.08.2021 №01-08/Г-77з-84 на заяви позивача від 08.06.2021 та 19.07.2021.
Проаналізувавши зміст вказаних заяв позивача, колегія суддів прийшла до висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами з приводу звернення з названими заявами і наданої відповідачем відповіді врегульовані положеннями Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР).
Згідно преамбули Закону №393/96-ВР він регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Статтею 1 Закону №393/96-ВР установлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно зі статтею 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - це звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
У відповідності до статті 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Положеннями статті 19 Закону №393/96-ВР установлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було дотримано вимог вказаного закону під час розгляду заяв позивача.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши зазначені норми права, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає, що відповідач здійснив розгляд вказаних звернень позивача у строк та у спосіб, передбачений вимогами Закону №393/96-ВР і надав повну й своєчасну відповідь, яка ґрунтується на об'єктивній і всебічній перевірці відповідних заяв.
За таких обставин, колегія суддів уважає правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Водночас суд апеляційної інстанції відхиляє посилання позивача на незастосування судом першої інстанції до цих правовідносин положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки зі змісту заяв останнього, й зокрема їхніх прохальних частин убачається, що вони не є заявами з якими особи можуть звернутися до органів Фонду соціального страхування на підставі цього Закону, а тому його положення не можуть застосовуватися щодо цих правовідносин.
З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Доводи апеляційних скарг висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при ухваленні додаткового судового рішення неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального закону.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
Суддя В.П.Мельничук
Суддя О.М.Оксененко