Справа № 620/3803/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л.
04 лютого 2022 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Ганечко О.М., Карпушової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року,
ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплатити пенсію за вислугу років на підставі пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із 26.02.2021, з дня подання заяви про призначення пенсії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із 26.02.2021, з дня подання заяви про призначення пенсії.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта мотивовані тим, що підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - відсутні, позаяк наявний у позивачки спеціальний стаж - 26 років 1 місяць 16 днів є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років.
Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 лютого 2021 року позивач звернулася до головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі-відповідач) із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Листом від 18.03.2021 № 2500-0303-8/15198 відповідач відмовив в призначенні пенсії відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв'язку з тим, що згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, її загальний страховий стаж становить 34 роки 02 місяці 23 дні, в тому числі спеціальний стаж - 26 років 1 місяць 16 днів (за період з 15.08.1991 по 14.08.1993 таз 16.08.1993 по 10.10.2017).
Вважаючи висновки відповідача щодо відсутності підстав для призначення пенсії протиправними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №2-р/2019, спеціальний стаж, що дає право на пенсію за вислугу років складає більш ніж 25 років, а станом на 10.10.2017 року 26 років 1 місяць 16 днів, а отже позивач має право на пенсію відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
За приписами статті 52 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XII (в редакції, що діяла до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 р. № 911-VIII) встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII) були внесені зміни у вказану статтю та встановлено вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону № 1788) та підвищено вимоги до спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, в даному випадку для позивача, станом з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.
04.06.2019 року Конституційним Судом України було ухвалено рішення № 2-р/2019, яким визнано неконституційними положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 р. № 911-VIII.
Конституційний Суд України, ухвалюючи вищезазначене рішення № 2-р/2019, вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.
Вказані норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 2-р/2019, тобто з 04.06.2019 року.
Отже, починаючи з 04.06.2019 року положення пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII.
Таким чином, на день звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (26.02.2021) із заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти, пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
В силу вимог статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач працювала на посаді вчителя та директора закладів освіти у період з 15.08.1991 по 14.08.1993, та з 16.08.1993 по 10.10.2017, та має спеціальний стаж понад 25 років, а саме 26 років 1 місяць 16 днів, що не заперечено апелянтом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача у призначенні пенсії позивачу у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, є безпідставною.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909, в розділі 1 якого визначено, що робота на посадах учителя або директора загальноосвітнього навчального закладу дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що на момент звернення до відповідача з заявою позивачка мала право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, оскільки спеціальний стаж становить 26 років 1 місяць 16 днів.
Доводи апелянта стосовно того, що рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 року №2-р/2019 не містить положень щодо його виконання, колегія суддів необґрунтованими, оскільки юридична невизначеність стосовно пенсійного забезпечення тих категорій громадян, умови пенсійного забезпечення яких були передбачені положеннями пункту "а" статті 54, статті 55 Закону N 1788 та які втратили чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України (як зазначено в Окремій думці судді Конституційного Суду України Саса С.В. ) не є підставами для відмови у задоволенні позову.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області аналогічна відзиву на позовну заяву та не містить належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: О. М. Ганечко
О. В. Карпушова