Справа № 640/13917/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Григорович П.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
03 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в якому просив:
1) визнати протиправними дії КМВК щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні та наданні до ГУ ПФУ в м. Києві довідки про розмір грошового забезпечення, станом на 01.01.2020, яке складається з наступних його видів: посадового окладу у розмірі 8 320,00 грн., окладу за військове звання у розмірі 1 480,00 грн., процентної надбавки за вислугу років (50 %) у розмірі 4 900,00 грн., надбавки за таємність (15 %) у розмірі 1 248,00 грн., надбавки за особливі проходження служби (65 %) у розмірі 9 555,00 грн., премії (35 %) - 2 912,00 грн., у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, для здійснення обчислення та перерахунку з 11.01.2020 основного розміру пенсії ОСОБА_1 ;
2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до ГУ ПФУ в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.01.2020, яке складається з наступних його видів: посадового окладу у розмірі 8 320,00 грн., окладу за військове звання у розмірі 1 480,00 грн., процентної надбавки за вислугу років (50 %) у розмірі 4 900,00 грн., надбавки за таємність (15 %) у розмірі 1 248,00 грн., надбавки за особливі проходження служби (65 %) у розмірі 9 555,00 грн., премії (35 %) - 2 912,00 грн., у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, для здійснення обчислення та перерахунку з 11.01.2020 основного розміру пенсії ОСОБА_1
3) визнати протиправними дії КМВК щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні та наданні до ГУ ПФУ в м. Києві оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020, яке складається з наступних його видів: посадового окладу у розмірі 11 150,00 грн., окладу за військове звання у розмірі 1 980,00 грн., процентної надбавки за вислугу років (50 %) у розмірі 6 565,00 грн., надбавки за таємність (15 %) у розмірі 1 672,50 грн., надбавки за особливі проходження служби (65 %) у розмірі 12 801,75 грн., премії (35 %) - 3 902,50 грн., у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2020 основного розміру пенсії ОСОБА_1 ;
4) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до ГУ ПФУ в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 29.01.2020, яке складається з наступних його видів: посадового окладу у розмірі 11 150,00 грн., окладу за військове звання у розмірі 1 980,00 грн., процентної надбавки за вислугу років (50 %) у розмірі 6 565,00 грн., надбавки за таємність (15 %) у розмірі 1 672,50 грн., надбавки за особливі проходження служби (65 %) у розмірі 12 801,75 грн., премії (35 %) - 3 902,50 грн., у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2020 основного розміру пенсії ОСОБА_1 .
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року в задоволенні значеного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, починаючи з 14.12.2002 року ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримував пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (надалі - Закон №2262).
Починаючи з 01.12.2010 року ОСОБА_1 перейшов на пенсію за вислугою років, відповідно до Закону України «Про державну службу».
Передумовою виникнення спірних правовідносин стало те, що позивач, згідно доводів позовної заяви, має намір знову перейти на пенсію згідно із Законом №2262.
При цьому, як свідчать матеріали, на час виникнення спору, власне як і станом на дату звернення до суду з даним позовом, ОСОБА_1 отримує пенсію, відповідно до Закону України «Про державну службу», тобто не перейшов на пенсію згідно із Законом №2262.
У той же час, 13.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив надати розрахунок пенсії з обґрунтуванням.
Листом від 18.02.2020 року №ВСЗ/855 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило позивача про те, що з 01.01.2007 року призначенням, перерахунком, виплатою пенсії займаються органи Пенсійного фонду, внаслідок чого позивачу слід звернутись з питанням отримання розрахунку пенсії за належністю.
19.03.2020 року позивач вдруге звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії та формує розрахунок його пенсії за вислугу років станом на 01.01.2020 та довідку про розрахунок пенсії.
Листом від 10.04.2020 року №ВСЗ/1601 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до п.3 Порядку №45 від 13.02.2008, довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії складаються військовими комісаріатами та надаються до органів ПФУ для здійснення перерахунку на підставі списків осіб пенсії яких підлягають перерахунку. Оскільки, як станом на 10.04.2020, так і станом на 01.03.2018, відповідно до Постанови КМУ №103 від 21.02.2018, від ГУ ПФУ на адресу КМВК список для оформлення довідки про грошове забезпечення позивача не надходив, відповідно, підстави для оформлення та надання довідки про розмір грошового забезпечення відсутні.
26.05.2020 позивач втретє звернувся до КМВК з аналогічною за змістом заявою, у відповідь на яку отримав аналогічну за змістом відповідь.
Вважаючи, що відповідачем протиправно не видано запитувані довідки, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки після 01.12.2010 позивач так і не перейшов на пенсію відповідно до Закону №2262, відповідно орган Пенсійного фонду з того часу не мав правових підстав для направлення і не направляв до КМВК інформацію про позивача, як наслідок, у відповідача не виник обов'язок по складанню і направленню нової довідки про розмір грошового забезпечення позивача.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ).
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
Кабінет Міністрів України постановою від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» затвердив Порядок № 45.
Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, як на час звернення позивача до відповідача із заявами про видачу довідки про розміри його грошового забезпечення, так і станом на дату вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, пункт 3 Порядку № 45 передбачав, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Згідно з абзацами другим, четвертим та п'ятим пункту 2.6 Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 року №937, на обласні військові комісаріати покладаються: оформлення та подання до органів, що призначають пенсії, документів для призначення за Законом пенсій особам, звільненим з військової служби, та членам сімей померлих військовослужбовців і осіб, звільнених з військової служби; визначення розміру грошового забезпечення для обчислення і перерахунку пенсій органами, що призначають пенсії, відповідно до Закону № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей» (зі змінами) та Порядку №45 і Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (зі змінами), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок № 3-1).
У разі якщо розмір грошового забезпечення на день призначення пенсій особам, звільненим з військової служби, та членам їх сімей змінився, обласний військовий комісаріат складає довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій згідно з нормами, що діють на день призначення пенсії за відповідною посадою.
Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає підстави дійти висновку про те, що на КМВК покладено функції по складанню довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій у разі надходження від територіального пенсійного органу списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку.
Разом з тим, після 01.12.2010 року ОСОБА_1 так і не перейшов на пенсію, відповідно до Закону №2262, а тому пенсійний орган з того часу не мав правових підстав для направлення і не направляв до КМВК інформацію про позивача для проведення перерахунку пенсії останнього.
Як наслідок, у КМВК не виникло обов'язку, передбаченого законом, по складанню і направленню нової довідки про розмір грошового забезпечення позивача, для перерахунку пенсії останнього, адже ОСОБА_1 не отримує пенсію, відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що останній позбавлений можливості перейти на пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ без отримання запитуваних довідок від КМВК є безпідставними та не заслуговують на увагу суду, адже видача вказаної довідки має наслідком перерахунок вже отримуваної пенсії, а не її призначення.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в цій частині права та законні інтереси ОСОБА_1 не порушені відповідачем, проте останній не позбавлений права звернутися до пенсійного органу та реалізувати свої законне право на перехід на інший вид пенсії без отримання запитуваних довідок від КМВК.
Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Отже, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Аналіз наведених положень дає підстави дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, відповідно доводи апеляційної скарги є безпідставними, а інші позовні вимоги є похідними та не підлягають задоволенню.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року -залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Л.О. Костюк
А.Г. Степанюк
Повний текст виготовлено 03.02.2022 року