Справа № 620/4023/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Тихоненко О.М., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
03 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року про встановлення зміни способу і порядку виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту - ГУ ПФУ у Київській області) від 29.10.2021 року про зміну способу та порядку виконання судового рішення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким змінити порядок виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 року по справі №620/4023/21.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 року по справі №620/4023/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо не нарахування та невиплати з 17.07.2018 підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії повернуто особі, яка її подала.
Отже, рішення суду від 17.05.2021 року набрало законної сили 23.09.2021 року.
29.10.2021 року ГУ ПФУ в Київській області звернулося до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій просило:
- змінити спосіб і порядок виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі №620/4023/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії:
- щодо механізму нарахування та виплати підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за рішенням суду за умови працевлаштування пенсіонера ОСОБА_1 з 20 травня 2019 року;
- щодо механізму нарахування та виплати підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за рішенням суду за умови звільнення пенсіонера ОСОБА_1 з 19 листопада 2019 року;
- щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визнання посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат починаючи з 17 липня 2018 року, оскільки запроваджено нову розрахункову величину для визначення розмірів тих чи інших виплат шляхом заміни мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум.
Вказана заява обґрунтована тим, що належне виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 року по справі № 620/4023/21 неможливе, оскільки потребує зміни способу і порядку виконання рішення суду, у зв'язку з тим, що у період з 20.05.2019 по 18.11.2019 змінювався статус позивача, а саме: ОСОБА_1 був працюючим пенсіонером. Так, з 20.05.2019 року позивач працевлаштувався до ТОВ «Дніпрове» на посаду охоронця, а отже втратив статус непрацюючого пенсіонера, відповідно, на думку відповідача, і право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер. Після звільнення з роботи 18.11.2019 у позивач знову набув статусу непрацюючого пенсіонера, починаючи з 19.11.2019. Також, пенсійний орган вказує, що запроваджено нову розрахункову величину для визначення розмірів тих чи інших виплат шляхом заміни мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяви ГУ ПФУ у Київської області 29.10.2021 року про зміну способу та порядку виконання судового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявник в поданій заяві, фактично просить суд дослідити обставини, а саме: статус позивача, як працюючого пенсіонера та нову розрахункову величину для визначення розмірів тих чи інших виплат шляхом заміни мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, які не були предметом розгляду даної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічний висновок викладено у ч. 2-3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Таким чином, положеннями адміністративного судочинства визначено умови, виконання яких є обов'язковим для задоволення заяви про зміну способу або порядку виконання рішення.
При цьому, заявник в поданій заяві про встановлення зміни способу і порядку виконання рішення суду фактично просить суд дослідити обставини, а саме: статус позивача, як працюючого пенсіонера та нову розрахункову величину для визначення розмірів тих чи інших виплат шляхом заміни мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, які не були предметом розгляду даної справи.
Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Дослідивши обставини даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ГУ ПФУ в Київській області про встановлення зміни способу і порядку виконання рішення суду у даній справі.
Так, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу суду.
Таким чином, судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містить обґрунтувань які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 254, 294, 321, 325, 328, 378 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року про встановлення зміни способу і порядку виконання рішення суду - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Л.О. Костюк
А.Г. Степанюк
Повний текст виготовлено 03.02.2022 року