Справа № 640/15093/21
01 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
судді: Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.
28 січня 2022 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Конституційним Судом України справи, зокрема, за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності частині першій статті 8, частинам першій, третій, п'ятій статті 17, частинам другій, третій статті 22, частинам першій, другій статті 24, частинам першій, четвертій, п'ятій статті 41, частині першій статті 46, частині першій статті 58, статті 64, частині першій статті 126, частині першій статті 129 Конституції України (є неконституційними), положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697), частини першої статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI в частині поширення їх дії на Закон № 1697, якими встановлено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Посилаючись на вказане, заявник просив задовольнити клопотання та зупинити провадження у даній справі, оскільки предметом вказаної конституційної скарги та позову в даній справі є подібні правовідносини, а тому він вважає, що вирішення зазначеної скарги має правові наслідки для вирішення його справи по суті.
Розглянувши зазначене клопотання про зупинення провадження у даній справі, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити дане клопотання, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з сайту Конституційного Суду України, Першим сенатом Конституційного Суду України 20 жовтня 2021 року на відкритому пленарному засіданні у формі письмового провадження розглядалася справа за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України положень абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ (далі - Закон № 1697), частини першої статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI в частині поширення їх дії на Закон № 1697, якими встановлено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. На думку суб'єкта права на конституційну скаргу, оспорювані положення законів порушують її права на власність та на соціальний захист, гарантовані Конституцією України. З метою забезпечення повного й об'єктивного розгляду справи Судом направлено запити до органів державної влади та наукових установ. Суд дослідив матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
Згідно з частиною 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Колегія суддів також враховує приписи частини 4 статті 7 КАС України, відповідно до яких якщо суд доходить висновку, що якщо закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Водночас, наведена норма процесуального закону не врегульовує випадки, коли на момент розгляду справи судом у провадженні Конституційного Суду України перебуває справа щодо визнання таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окремих положень Закону, які мають бути застосовані у межах розгляду відповідної судової справи. Натомість, відповідне питання вирішено законодавцем у вищезазначеному пункті 3 частини 1 статті 236 КАС України, в якому передбачений обов'язок суду зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням, зокрема Конституційного Суду України, у випадку об'єктивної неможливості її розгляду.
Колегія суддів звертає увагу, що станом на час розгляду клопотання відсутня інформація про прийняття рішення Конституційним Судом України, а отже наявні підстави для задоволення клопотання позивача.
В свою чергу, згідно із статтею 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими.
Колегія суддів також враховує, що ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку.
Разом з тим, оскільки у межах спірних правовідносин тривале зволікання зумовлене об'єктивними, незалежними від адміністративного суду причинами, суд апеляційної інстанції вважає виправданим зупинення провадження у даній справі з огляду на положення статті 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Таким чином, оскільки позивачем оскаржується дії Пенсійного Фонду щодо наявності підстав для перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури, розміру відсотків, який підлягає застосуванню при перерахунку пенсії, а також застосування при перерахунку такої пенсії обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, висновки Конституційного суду України викладені у рішенні у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України положень абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI (надалі - Закон № 3668), матимуть преюдиціине значення для цієї адміністративної справи, а відтак колегія суддів приходить до висновку про необхідність зупинення провадження у справі до винесення Конституційним Судом України рішення у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України положень абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697) зі змінами, статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668).
Керуючись ст.ст. 236, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №640/15093/21 задовольнити.
Зупинити апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії до розгляду Конституційним Судом України конституційної скарги ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України положень абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697) зі змінами, статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668).
Зобов'язати учасників справи після усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі, повідомити про це суд.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання судом.
Касаційна скарга на ухвалу суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.