Справа №640/30110/20 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.
02 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
за участю
секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Осадчої В.В.
представника відповідача Бєльського-Панасюка О.О.,
представника третьої особи не з'явився ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
ОСОБА_1 подав на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Кабінету Міністрів України третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в якому просив суд:
- стягнути з Держави Україна користь позивача відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих позивачу прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103, пункти 1, 2 якої та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 13.02.2008 №45, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 по справі №826/3858/18 визнані протиправними та нечинними, у результаті чого позивачу не донарахована та не виплачена різниця у пенсії за вислугу років як військовослужбовцю за період з 01.01.2018 по квітень 2019 року з урахуванням індексу інфляції в сумі 146 784 грн. 44 коп., станом на 22.11.2020.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2021 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Позивач вказує, що під час розгляду справи №826/3858/18 колегія суддів погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про те, що пункти 1, 2 Постанови «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 13.02.2008 №45 є протиправними та такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили. Отже в результаті вказаного з 01.01.2018 виплата його пенсії проводилась не в повному обсязі.
Таким чином, при перерахунку пенсії з 01.01.2018 грошове забезпечення було зменшено на суму 11 985,20 грн., а сума недорахованої щомісячної пенсії складає 8 389,64 грн. (без урахування надбавки до пенсії за непрацездатну дитину віком до 18 років). Отже, ГУ ПФУ в Харківській області позивачу за період з 01.01.2018 по 01.04.2019 недонарахована пенсія у сумі 125 844,60 грн., що обрахована таким чином: 8 389,64 грн. - сума недорахованої щомісячної пенсії (різниця суми грошового забезпечення станом на 01.01.2018 та станом на 05.03.2019) х 15 календарних місяців (період з 01.01.2018 - 31.03.2019).
Позивач вважає, що в результаті прийняття Кабінетом Міністрів України постанови «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яка передбачала проведення перерахунку пенсій з 01.01.2018 лише з частини грошового забезпечення за його посадою та не включала усіх складових грошового забезпечення та проведення підвищення пенсії поступово, з 01.01.2018 по 31.12.2018 - у розмірі 50% підвищення, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - у розмірі 75 % підвищення, йому було завдано збитків, які полягали в нарахуванні мені щомісячної пенсії у розмірі, меншому за той, на який він мав право, що і підтверджується рішеннями судів адміністративної юрисдикції по справі №826/3858/18.
Підтвердженням вини саме Кабінету Міністрів України позивач вважає наступне. В результаті того, що позивачу за останнім місцем служби було видано довідку про складові грошового забезпечення для перерахунку пенсії відповідно до вимог п. 1 постанови «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103, без усіх видів грошового забезпечення за його посадою станом на 01.03.2018, позивачу перераховано пенсію у розмірі, меншому ніж той, на який він мав право. Тобто, в результаті прийняття вказаної постанови, позивач не отримав тих доходів, які б реально міг одержати за звичайних обставинах, якби його право не було порушене.
Таким чином, наявні всі елементи цивільного правопорушення, а саме:
- незаконні дії відповідача, які знайшли відображення у прийнятті ним 21.02.2018 постанови №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пункти 1 та 2 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визнані Окружним адміністративним судом міста Києва такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили;
- протиправність і винність дій органу державної влади - Кабінету Міністрів України доведені при розгляді Окружним адміністративним судом міста Києва, Шостим апеляційним адміністративним судом та Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у справі №826/3858/18.
Також, позивач зауважує, на помилковість висновку суду першої інстанції, що суми виплати, заявлені позивачем (недоплачена сума грошового забезпечення) не підпадають під визначення збитків у статті 22 Цивільного Кодексу України та не можуть бути відшкодовані у порядку статті 25 Бюджетного кодексу України за рахунок коштів державного бюджету.
Крім того, з норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вбачається, що помилковим є твердження суду першої інстанції про те, що заявлені суми до стягнення - це не сума недоотриманого грошового забезпечення військовослужбовців, а збитки у вигляді упущеної виголи, завданих позивачу прийняттям Кабінетом Міністрів України вказаної постанови, у результаті чого йому не донарахована та не виплачена різниця у пенсії за вислугу років як військовослужбовцю.
Позивач зазначає, що сума недоотриманої ним пенсії, яка є єдиним джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) і у розумінні положень ч. 2 ст. 22 ЦК України - ця сума є упущеною вигодою.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судове засідання на 02.02.2022.
25.01.2022 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити таку без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Відповідач повідомляє, що прийняття правових актів Кабінету Міністрів України, що приймаються на основі та на виконання Конституції України та законів України, є реалізацією дискреційних повноважень уряду, тобто наданих державному органу повноважень діяти на власний розсуд в межах закону.
Крім того, посадові особи відповідача не приймали жодних незаконних рішень та не вчиняли будь-яких дій, які в результаті їх реалізації були б направлені на завдання шкоди позивачу.
Також відповідач вважає, що даний спір належать виключно до цивільної юрисдикції та слід розглядати за правилами та у порядку цивільного судочинства.
В судове засідання 02.02.2022 з'явився позивач та його представник, також представник відповідача. Представник третьої особи не з'явився, був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи. За відсутністю заперечень з боку представників сторін, колегія суддів вирішила проводити розгляд справи за даної явки. Позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Представники сторін надали пояснення, правом надати додаткові пояснення не скористались, виступили в судових дебатах.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в третьої особи та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі 70% грошового забезпечення.
21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103).
Пунктами 1 та 2 Постанови №103 (в редакції від 21.02.2018) постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., №77, ст. 2374).
Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:
з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;
з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;
з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Також, Постановою №103 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393» (Офіційний вісник України, 2008 р., №12, ст. 301; 2009 р., №11, ст. 319, №99, ст. 3427; 2010 р., №29, ст. 1098; 2011 р., №84, ст. 3078, №99, ст. 3621; 2012 р., №7, ст. 249, №81, ст. 3272; 2013 р., №41, ст. 1477):, зокрема, пункт 5 викладено у наступній редакції: «5. Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) перерахунок пенсії з 1 січня 2016 р. проводиться з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського, враховуючи оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (Офіційний вісник України, 2015 р., №96, ст. 3281). Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року. Подальші перерахунки здійснюються з урахуванням складових грошового забезпечення, передбачених абзацом першим цього пункту.»
01.01.2018 на підставі довідки про грошове забезпечення станом на 01.03.2018, виданої Управлінням Служби безпеки України в Харківській області, позивачу перераховано пенсію на виконання Постанови №103. Пенсія після перерахунку склала: 16 455 грн., в тому числі: оклад за посадою - 9 490,00 грн.; оклад за спеціальним званням - 1 480,00 грн.; надбавка за вислугу років (50%) - 5 485,00 грн. Виплату пенсії на виконання п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 вирішено здійснювати з 01.01.2018 - 50% суми підвищення пенсії, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75%, з 01.01.2020 - 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
В подальшому рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно- правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Надалі, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом.
Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 по справі №520/697/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління Служби безпеки України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, 75% суми підвищення пенсії з 01.01.2019 за період 05.03.2019 - 03.09.2019 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 за період 05.03.2019 - 03.09.2019. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020 по справі №520/697/2020 за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020, апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 по справі №520/697/2020 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в частині розподілу судових витрат. Прийнято в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: зобов'язано Управління Служби безпеки України в Харківській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з урахуванням положень постанови Кабінету міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 перерахунку пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 на підставі оновленої довідки, отриманої від Управління Служби безпеки України в Харківській області. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії, перерахованої з грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018, з урахуванням 75% підвищення до пенсії, починаючи з 04.09.2019. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату пенсії, перерахованої з грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018, з урахуванням 100% підвищення до пенсії, починаючи з 04.09.2019. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Позивач вважає, що при перерахунку його пенсії з 01.01.2018, грошове забезпечення було зменшено на суму 11 985,20 грн., а сума недорахованої щомісячної пенсії складає 8 389,64 грн. (без урахування надбавки до пенсії за непрацездатну дитину віком до 18 років). Позивач вважає, що причиною вказаного є те, що в результаті прийняття Постанови №103 йому було завдано збитків, які полягали в нарахуванні йому щомісячної пенсії у розмірі, меншому ніж той, на який він мав право, а відтак наявні підстави звернення до суду з даним позовом про стягнення на його користь відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих йому прийняттям Постанови №103, а саме різниці у пенсії за вислугу років, як військовослужбовцю за період з 01.01.2018 по квітень 2019 року з урахуванням індексу інфляції в сумі 146 784 грн. 44 коп., станом на 22.11.2020, відповідно до приписів ст. 56 Конституції України, та статей 1166 та 1175 Цивільного Кодексу України, шляхом безспірного списання з Державного бюджету України на підставі ст. 25 Бюджетного кодексу України.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що обравши такий спосіб захисту прав, як відшкодування завданої шкоди, позивач не довів складових деліктного правопорушення, що є підставою відповідальності держави, а саме визнання незаконними нормативно-правових актів органу державної влади, згідно яких здійснювалися вказані соціальні виплати позивачу.
Щодо предметної юрисдикції даної справи суд першої інстанції вказав, що Шостим апеляційним адміністративним судом 08.04.2021 у даній справі було зроблено висновок, що спірні правовідносини відносяться саме до юрисдикції адміністративного суду.
Керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку посиланню позивача в позовній заяві та апеляційній скарзі на приписи статей 22 та 1175 Цивільного кодексу України та ст. 25 Бюджетного кодексу України в рамках можливості застосувати такі до даних правовідносин, колегія суддів зазначає про наступне.
На виконання ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх службових повноважень.
Також, ч. 3 ст. 152 Конституції України встановлює, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено положеннями Цивільного кодексу України.
Стаття 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) регулює відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Тобто збитками є порушення будь-якого зобов'язання у різноманітній формі. Упущена ж вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Так, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII встановив, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Вказаний припис можна розцінити як зобов'язання держави перед особою, втім не у розумінні ЦК України. Крім того, навіть після перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 на виконання Постанови №103, така не стала менше прожиткового мінімуму, а як підтверджено матеріалами справи, складала 16 455 грн.
За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Сторонами у справі не заперечується, що відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Отже, дії з прийняття Постанови №103, в силу вказаної норми, є правомірними. Як наслідок, в даній справі йдеться про шкоду, завдану правомірними діями. Як зазначено вище, таке відшкодування шкоди згадане в ч. 4 ст. 1166 ЦК України.
Глава 82 ЦК України виділяє окремо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності.
Так, ст. 1175 ЦК України встановлює, шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
З вказаної норми вбачається, що положення вказаної статті підлягають застосуванню тільки у випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної влади визнається незаконним і скасовується. Крім того, вказані норми спрямовані на відшкодування саме майнової шкоди.
На виконання ч. 9 ст. 264 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.
Подібні приписи містить і ст. 21 ЦК України, зокрема, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Натомість, як вказано вище у справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45. Незаконним вказаний нормативно-правовий акт не визнавався та не скасовувався.
Також, на думку колегії суддів, недоотриманий позивачем розмір пенсії не може вважатися збитками у розумінні ст. 22 ЦК України.
Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на наявність підстав для закриття провадження у даній справі не беруться колегією суддів до уваги, оскільки у даній справі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2021, яка не оскаржувалась сторонами та набрала законної сили, вказане питання вже було вирішено.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; п. 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; п. 29).
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом повно з'ясовано обставини справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 310, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Постанова в повному обсязі складена 03 лютого 2022 року.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан