Справа № 620/4887/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Житняк Л.О.
03 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;
за участю секретаря: Несін К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Парафіївської селищної ради Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року (розглянута у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження, м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення - 15 вересня 2021 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Парафіївської селищної ради Чернігівської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування рішення, -
У травні 2021 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Парафіївської селищної ради Чернігівської області (далі - відповідач), в якому просить скасувати рішення Парафіївської селищної ради 6 сесії 8 скликання:
- від 23.03.2021 №87-06/08 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 »;
- від 23.03.2021 №88-06/08 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 »;
- від 23.03.2021 №89-06/08 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 ».
В підготовчому засіданні позивачем подано уточнений позовом, в якому він просить скасувати рішення Парафіївської селищної ради 6 сесії 8 скликання:
- від 23.03.2021 №87-06/08 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 »;
- від 23.03.2021 №88-06/08 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 »;
- від 23.03.2021 №89-06/08 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 »;
- від 18.05.2021 №71-08/08 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3 »;
- від 18.05.2021 №70-08/08 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_4 ».
Суд першої інстанції ухвалою від 26.08.2021 закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Парафіївської селищної ради Чернігівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про скасування рішень в частині вимог про скасування рішення Парафіївської селищної ради 6 сесії 8 скликання:
- від 23.03.2021 №88-06/08 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 »;
- від 23.03.2021 №89-06/08 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 »;
- від 18.05.2021 №71-08/08 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3 »;
- від 18.05.2021 №70-08/08 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_4 ».
Так, позовні вимоги про скасування рішення Парафіївської селищної ради 6 сесії 8 скликання від 23.03.2021 №87-06/08 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 », обґрунтовані тим, що позивач на вимогу жителів с. Верескуни звернувся до Парафіївської селищної ради з проханням залишення в користуванні громади земельну ділянку кадастровий номер 7421788500:04:000:0728 для пасовища худоби. Ця земельна ділянка використовувалася Племзаводом Тростянець як літній лагер для ВРХ, на земельній ділянці до цього часу знаходяться споруди для відгодівлі ВРХ (кормушки). Після розпаду господарства жителі с. Верескуни випасали і випасають худобу та хотіли оформити дану земельну ділянку як пасовище. Втім, на сесії під час пакетного голосування без обговорення, без зачитування кадастрового номеру земельної ділянки, було проголосовано за надання дозволу на розробку документації із землеустрою третім особам.
Такі дії щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивач вважає протиправними, та просить позов задовольнити.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Парафіївської селищної ради 6 сесії 8 скликання від 23.03.2021 №87-06/08 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 ».
Не погоджуючись з вказаною постановою відповідачем у справі подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що 24.12.2020 рішенням 2 сесії 8 скликання Парафіївської селищної ради №54-02/08 було прийнято від ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1264,3684 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Парафіївської територіальної громади Ічнянського району Чернігівської області.
04.02.2021 до Парафіївської селищної ради надійшло депутатське звернення від депутата Парафіївської територіальної громади ОСОБА_1 , в якому він просив залишити в користуванні громади земельну ділянку в селі Верескуни для пасовища, де зазначив що на цій земельній ділянці постійно випасалася і випасається худоба та птиця, земельна ділянка розміром біля 5 га з кадастровим номером 7421788500:04:000:0728.
Парафіївською селищною радою була надана відповідь на депутатське звернення ОСОБА_1 із рекомендаціями щодо створення громадського пасовища (лист від 04.02.2021 №03-11/410 «Про створення громадського пасовища»).
При цьому, 15.03.2021 громадянкою ОСОБА_2 було подано заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель комунальної власності Парафіївської селищної ради орієнтованою площею 1,0022 га для ведення особистого селянського господарства. До заяви було додано завірені копії паспорта громадянина України (у формі ID карти), довідка про присвоєння податкового номера, довідка про реєстрацію місця проживання особи, схема розташування земельної ділянки. Згідно даних документів Адміністратором ЦНАП Парафіївської селищної ради ОСОБА_5 складено Опис вхідного пакета документів які надаються для отримання адміністративної послуги.
19.03.2021 на засіданні постійної комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього середовища Парафіївської селищної ради були розглянуті земельні питання зокрема «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 ».
На даній комісії виступив ОСОБА_1 , як депутат Парафіївської селищної ради, який просив залишити в користування земельну ділянку для створення громадського пасовища жителям с. Верескуни, на яку претендує ОСОБА_2 .
В ході обговорення питання старостою Тростянецького старостинського округу (до якого належить село Верескуни) ОСОБА_6 , який був присутній на засіданні комісії повідомлено, що у 2020 році жителі села звернулися до голови Тростянецької сільської ради ОСОБА_6 (до якої відносилась юрисдикція с. Верескуни до входження Тростянецької сільської ради до Парафіївської селищної ради) з проханням юридично оформити вищевказану земельну ділянку для пасовища.
Тростянецькою сільською радою було направлено клопотання до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у комунальну власність земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 02.01.2020 №25-175/14-20-сг було відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою із зазначенням наступної причини: дана земельна ділянка за складом угідь відноситься до ріллі і переведення її у кормові угіддя можливе виключно у разі обґрунтування науково - дослідним сільськогосподарським закладом, доцільності такого переведення через низьку продуктивність орних земель.
23.03.2021 відповідачем було прийняте рішення №87-06/08 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 ».
29.03.2021 до Парафіївської селищної ради надійшло клопотання від депутата Парафіївської територіальної громади ОСОБА_1 , про прохання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 5,2 га, що має кадастровий номер 74211788500:04:000:0728 для створення громадського пасовища та сінокосіння, разом з клопотанням надійшов і протокол Загальних зборів жителів села Верескуни, що відбулися 28.03.2021, в якому було обрано голову та секретаря зборів для створення громадського пасовища.
02.04.2021 до Парафіївської селищної ради надійшов депутатський запит від ОСОБА_1 , в якому він просив винести на розгляд сесії питання про відміну рішень 8 сесії 6 скликання від 23.03.2021 №87- 06/08, №88-06/08 та №89-06/08, так як дані рішення були прийняті з порушенням Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».
06.04.2021 комісія в складі начальника відділу земельних відносин, комунальної власності, благоустрою, житлово-комунального господарства, містобудування і архітектури ОСОБА_7 , депутатів Парафіївської селищної ради ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , провели обстеження земельної ділянки площею 5,0022 га, кадастровий номер 7421788500:04:000:0728 за межами населеного пункту Верескуни Ічнянського району Чернігівської області, на яку ОСОБА_1 , як уповноважена особа від жителів села Верескуни, подав до Парафіївської селищної ради клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 5,2000 га для створення громадського пасовища та сінокосіння. В клопотанні зазначено, що жителі села Верескуни утримують шість корів.
Комісія оглянувши масив за межами села Верескуни, де знаходиться земельна ділянка, на якій жителі села Верескуни бажають створити громадське пасовище, встановила, що земельна ділянка межує з ставком та яром, в якому можна випасати корів, орієнтовною площею 10,000 га.
На підставі вищевказаного, комісія зробила висновок щодо недоцільності створення громадського пасовища для шести корів, так як поряд знаходиться яр, який має орієнтовну площу 10,000 га, в якому можна випасати худобу жителів села Верескуни та склала акт обстеження.
Вищевказаний депутатський запит був розглянутий на засіданні постійної комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього середовища Парафіївської селищної ради 19.04.2021 та прийняте відповідне рішення постійної комісії, а саме: комісія вважає, що рішення 6 сесії Парафіївської селищної ради 8 скликання №87-06/08 від 23.03.2021 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 », №88-06/08 від 23.03.2021 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 », рішення №89-06/08 від 23.03.2021 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 » прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та відмінити чи скасувати їх Парафіївська селищна рада не має правових підстав.
Такі дії позивач вважає протиправними, внаслідок чого звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.
Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
В силу пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (уразі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко- економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Виходячи з аналізу зазначених норм, будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства.
Водночас у статті 118 Земельного кодексу України міститься загальне посилання на те, що місце розташування земельної ділянки повинно відповідати вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити:
- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України);
- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України);
- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України);
- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»)
Таким чином, підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути невідповідність місця розташування об'єкта (земельної ділянки) наведеним вище вимогам.
Як вже зазначалось, частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до статті 4 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» об'єктами містобудування на місцевому рівні є планувальна організація території населеного пункту, його частини (групи земельних ділянок) зі спільною планувальною структурою, об'ємно-просторовим рішенням, інженерно-транспортною інфраструктурою, комплексом об'єктів будівництва, що визначаються відповідно до:
у населених пунктах - меж населених пунктів, їх функціональних зон , житлових районів, мікрорайонів (кварталів), приміських зон відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні;
за межами населених пунктів - меж приміських зон, а також функціональних зон відповідно до містобудівної документації на регіональному рівні.
А отже, сільська, селищна, міська рада має повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, які віднесено до земель комунальної власності та у межах населеного пункту (села, селища, міста).
Межі населеного пункту встановлюються, змінюються відповідними компетентними органами у відповідності до положень земельного законодавства та законодавства про містобудівну діяльність, яке діяло на час утворення населеного пункту або зміни його меж.
Межі населеного пункту вважаються встановленими, а органи місцевого самоврядування набувають права розпоряджатися земельними ділянками, які відповідно до розроблених проектів щодо встановлення меж відповідної сільської, селищної, міської ради включаються до їх територій, після встановлення (винесення) меж території населеного пункту в натуру (на місцевість), закріплення меж території межовими знаками та внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру, якщо межі населеного пункті не були встановлені/змінені у іншому порядку передбаченому законодавством, яке діяло на час утворення населеного пункту його розбудови та/або зміни меж.
Разом з тим, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про земельну ділянку з кадастровим номером 7421788500:04:000:0728 за категорією земель є землями запасу. Вказаний кадастровий номер земельної ділянки на публічній кадастровій карті відсутній.
Таким чином, відповідач надав дозвіл на розробку проекту землеустрою ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства без затверджених змінених меж Парафіївської об'єднаної територіальної громади із земель запасу не врахувавши інтереси жителів с. Верескуни про надання їм даної земельної ділянки під пасовище для випасання власної худоби.
Колегія суддів також зазначає, що статтею 3 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15.10.1985, ратифікованої Україною 15.07.1997 передбачено, що місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення.
Стаття 12 Європейської хартії визначає, що Кожна Сторона зобов'язується вважати для себе обов'язковими принаймні двадцять пунктів частини І цієї Хартії, з яких принаймні десять пунктів мають належати до пунктів, які наведені в Хартії, серед яких пункти 1 та 2 статті 3.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з оцінкою усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка, щодо якої надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою знаходиться поблизу водойми. Позивачем замовлено позасудове експертне дослідження за результатами-дешифрування місцевості. Компанією ТОВ «Твіс Юкрейн» 04.06.2021 було проведено повітряну зйомку з БПЛА, а також отримано витяги з Державного земельного кадастру з точними координатами ділянок. В результаті дослідження були пораховані відстані від водного об'єкту до земельних ділянок та середні кути нахилу місцевості.
Як визначено частинами1 та 2 статті 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
З висновку експерта №16/06-1 (т.2 а.с.33-44) вбачається, що крутизна схилів порахована від 8 до 13 градусів, майже в тричі перевищує три градуси, а отже мінімальна ширина прибережної захисної смуги має складати вдвічі більше ніж 50 метрів. Тобто складати 100 метрів, оскільки згідно листа Ічнянського національного природного парку від 11.06.2021 №78/01-32/21 (т.2 а.с.21) площа водойми складає 3,2288 га.
Наведені обставини в сукупності дають підстави для висновку, що оспорюване рішення відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства не ґрунтується на вимогах Закону.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про достатність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Парафіївської селищної ради Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування рішення.
Щодо посилання апелянта не те, що позивач є спеціальним суб'єктом оскарження, є депутатом селищної ради та має права представлення інтересів громади лише на сесі відповідної ради, колегія суддів зазначає наступне.
Так, як встановлено з посилань позивача в судовому засіданні, ОСОБА_1 звернувся як фізична особа, громадянин у зв'язку із порушенням його особистих прав та інтересів зазначаючи, що як громадянин України маю право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля - на захист земель водного фонду національного природного парку, до якого увійшов ставок «Солоха», на прибережну захисну смугу якого, є порушення Земельного і Водного кодексів України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України», спірним рішенням селищної ради наданий дозвіл на виготовлення документації із землеустрою для передачі земельної ділянки прибережної захисної смуги в приватну власність для осг.
Щодо посилання апелянта на недопустимість і експертного висновку, колегія суддів зазначає наступне.
Так, вказані заперечення не спростовують факту порушення положень Земельного і Водного кодексів України щодо заборони передачі у приватну власність прибрежної захисної смуги ставка «Солоха».
При цьому, у позивача, як учасника справи є процесуальне право відповідно до ст. 104 КАС України замовити висновок експерта.
За висновком експерта від 16.06.2021 року №16/06-1 чітко проглядається, стометрова межа прибережної захисної смуги ставка «Солоха (площа водойми більше 3 га. зазначено у довідці Ічнінського національного природного парку, а також підтверджене Парафієввською селищною радою затвердженням проектів на земельні ділянки кадастрових номерів 7421 788500:04:000:0812 та 7421 788500:04:000: 0813, що прямо вказує на порушення вимог ст.60 , ст 83 п. 4, Земельного кодексу України, та ст.ст.85, 87, 88, 89 Водного кодексу України, оскільки надання земель прибережної захисної смуги у приватну власність не передбачено.Вказаний факт чітко вказує на незаконність прийнятого спірного рішення селищної ради.
Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що висновок експерта не надає експертної оцінки законності прийнятого рішення селищної ради, а дешифрує місцевість на основі матеріалів аерофотозйомки та даних з Державного земельного кадастру.
У висновку зазначені відстань від урізу води ставка «Солоха» до земельних ділянок , а також крутизну схилу прибережної захисної смуги 8-13 градусів. З висновку видно умовну прибережну захисну смугу (синя лінія), в нашому випадку площа водойми більше 3 га ( довідка Ічнянського національного природного парку №78/01-32/21 від 11.06.2021р., лист Деснянське БУВР 4.14/3268 від 25.11.2021, акт перевірки ДЕІ № 116/12 від 01.12.2021) ,у висновку зазначена крутизна схилу 8-13 градусів, відповідно до висновку прибережна захисна смуга повинна бути 100 м. Підтвердженням крутизни схилу також є акт перевірки ДЕІ № 116/12 від 01.12.2021. Селищна рада не переконалася в законності надання дозволу на виготовлення проектної документації гр. ОСОБА_2 .
Експертиза проведена після надання дозволу на виготовлення проектної документації із землеустрою гр. ОСОБА_2 на земельних ділянках з кадастровими номерами 7421788500:04:000:0812, 7421788500:04:000:0813, 7421788500:04:000:0814, 7421788500:04:000:0815, які утворилися в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7421788500:04:000:0728 на яку ОСОБА_2 писала заяву в селищну раду та просила надати з земельної ділянки кадастровий № 7421788500:04:000:0728 ділянку площею 1.05 га, про що свідчить протокол селищної ради №6. Після проведення поділу та утворення нових земельних ділянок, документація на земельну ділянку з кадастровим № 7421788500:04:000:0728 надійшла до архіву держгеокадастру лист ГУ Держгеокадастр в Чернігівській обл. від 06.05.20021р. К-138/0-0 26. 137/131-21. Те, що відповідач не визнає рішення суду першої інстанції, який бере до уваги висновок експерта ,не спростовує самого факту порушення.
Тому, висновок експерта слугує доказом, у висновку зазначені відстань від урізу води ставка Солоха до земельних ділянок а також крутизну схилу прибережної захисної смуги біля 10 градусів, У висновку на сторінці 11 у тривимірній моделі місцевості чітко видно крутизну схилу захисної смуги, а на сторінках 8, 9, 10 видно залишки бетонних споруд.
Спірним рішенням селищної ради наданий дозвіл на виготовлення проектної документації для ОСГ із земельної ділянки кадастровий № 7421788500:04:000:0728, в акті перевірки комісії селищної ради, з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього середовища, вказано, що земельна ділянка на яку наданий дозвіл на виготовлення проектної документації для ОСГ гр. ОСОБА_2 межує зі ставком та яром, також акт перевірки ДЕІ № 116/12 від 01.12.2021 вказує на пряме порушення селищною радою ст.60 , ст. 83 п. 4 Земельного кодексу України, та ст.ст.85, 87, 88, 89 Водного кодексу України, оскільки надання земель прибережної захисної смуги у приватну власність не передбачено.
Аналіз проведено експертом ОСОБА_12 , освіта вища інженерна, досвід обробки даних дистанційного зондування Землі (зйомка з літаків, безпілотників та супутникова зйомка) з 2002 року, стаж роботи за спеціальністю «Геоінформаційні системи та технології» - 19 років.
Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу нате, що 01.12.2021 року державною екологічною інспекцією було проведено перевірку дотримання вимог екологічного закондавства при прийнятті рішень Парафіївською селищною радою в частині надання дозволу на виготовлення проектної документації із землеустрою та передачу частини прибережної захисної смуги ставка Солоха в приватну власність.
В акті про результати державного нагляду (контролю) за дотримання вимог природоохоронного законодавства № 116/12 від 01.12.2021 року зазначено, що Парафіївською селищною радою Прилуцького району Чернігівської області та її виконавчими органами не забезпечено розроблення документації із землеустрою, що до встановлення розмірів і меж прибережної захисної смуги ставка Солоха, що є порушенням Земельного, Водного кодексів та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Колегія суддів звертає до увагу до уваги надані додаткові пояснення позивача у справі, а саме те, що рішенням Парафіївської селищної ради 10 грудня 2021 року №13-16/08 «Про скасування рішення шостої сесії Парафіївської селищної ради 8 скликання №87-06/08 від 23.03.2021 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 », скасовано зазначене вище рішення на підставі клопотання ОСОБА_2 та рішенням Парафіївської селищної ради 20 грудня 2021 року №22-17/08 «Про надання згоди на прийняття у комунальну власність земельної ділянки, що перебувала у власності ОСОБА_3 » на підставі поданого клопотання ОСОБА_3 про добровільну відмову від земельної ділянки.
Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Також, за змістом ч.9 ст.139 КАСУ, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за проведення експертизи, яка стосується предмету спору, сплачено суму в розмірі 14 600,00 грн, що підтверджується актом надання послуг від 25.06.2021 та квитанцією від 26.05.2021.
Так відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. А отже, оскільки вказаним висновком було встановлено обставини куту нахилу та відстані до водойми, тобто витрати були фактичними і неминучими, сума судових витрат у розмірі 14 600,00 грн є обґрунтованою та підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Парафіївської селищної ради Чернігівської області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
(Повний текст виготовлено - 03 лютого 2022 року).
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак
М.І. Кобаль