Справа № 359/9556/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Журавський В.В.
03 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Степанюка А.Г.;
за участю секретаря: Несін К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Кермача Андрія Івановича на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2021 року року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Бориспіль, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора 4-ї роти 1-го батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області лейтенанта поліції Довбенка Дмитра Віталійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
У грудні 2020 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Інспектора 4-ї роти 1-го батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області лейтенанта поліції Довбенка Дмитра Віталійовича (далі - відповідач 1), Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач - 2), який обґрунтував тим, що 16 листопада 2020 року о 6 годині 30 хвилин керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався в м. Бориспіль Київської області та на вимогу поліцейського здійснив зупинку. Під час спілкування поліцейський 4-ї роти 1-го БПП у м. Бориспіль УПП у Київській області Довбенко Д.В. повідомив позивачу причину зупинки: «не працював причіп на транспортному засобі і не працювали габарити». Відповідач, після ознайомлення з посвідченням водія, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу і причепу, а також відповідними страховими полісами, повідомив про складення відносно позивача постанови за ч.1 ст.121 КУпАП у зв'язку з непрацюючими задніми габаритними вогнями на причепі та на транспортному засобі, а також у зв'язку з експлуатацією причепу, на одній осі якого встановлено резину з різним малюнком протектору. В подальшому позивач отримав копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №3436699 від 16 листопада 2020 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 340 гривень. Проте, в розділі 5 постанови частини: «час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення» зазначено про порушення п.31.4.4 ПДР України, а саме керування водієм транспортним засобом, що має несправності склоочисника склообмивача вітрового скла. Водночас, згідно постанови позивач не порушував п.31.4.4 ПДР України, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП. Крім цього, відповідач порушив порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема не повідомив про початок розгляду справи та не представився, не повідомив хто притягується до адміністративної відповідальності, не роз'яснив права та обов'язки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не заслухав пояснення та клопотання позивача. У зв'язку з цим, ОСОБА_1 просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №243436699 від 16 листопада 2020 року про накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень, а також закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таку, що складена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно п.2 ч.1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
З огляду на викладене та у зв'язку із неприбуттям учасників справи у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також враховуючи те, що справу можливо вирішити на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 КАС України.
02 лютого 2022 року на електронну пошту Шостого апеляційного адміністративного суду представником позивача подано заяву щодо надання розрахунку судових витрат та їх стягнення, а також докази на підтвердження судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Колегія суддів приймає до уваги зазначену вище заяву та зазначає, що вказане питання буде вирішено після надання додаткових доказів представником відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що 16 листопада 2020 року інспектором БПП №1 роти №4 в м Бориспіль УПП у Київській області ДПП лейтенантом поліції Довбенко Д.В. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №3436699, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП (а.с.4).
Зі змісту даної постанови вбачається, що 16 листопада 2020 року о 6 годині 35 хвилин в м. Бориспіль по вул. Покровська, 4 ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у якого некоректно працювали задні габарити та на одну вісь було встановлено шини з різним малюнком протектору та різного виробника, чим порушив п.31.4.4 ПДР України - керування водієм транспортним засобом, що має несправності склоочисника і склообмивача вітрового скла.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо правомірності винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення від 16.11.2020 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КпАП України та застосовано адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу в сумі 340, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, (із змінами і доповненнями) відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону. Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган (п.1.5 ПДР України).
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення адміністративного правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі, тощо.
Поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі якщо водій порушив ПДР (ст. 35 Закону).
У відповідності до положення ч.1 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з вимогами п.31.4.4 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема склоочисники і склообмивачі вітрового скла: а) не працюють склоочисники; б) не працюють передбачені конструкцією транспортного засобу склообмивачі.
Тоді як згідно з п.31.4.5 г) забороняється експлуатація транспортного засобу у випадку якщо на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і непошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора.
Згідно з положенням п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
На підставі ч.1 ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.121 цього Кодексу.
З дослідженого відеозапису з нагрудної камери інспектора вбачається факт руху автомобіля марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача, з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на одну вісь якого були встановлені шини з різним малюнком протектору. На відеозаписі чітко відображено причіп з реєстраційним номером НОМЕР_2 , а також ліве та праве колесо, які за своїми зовнішніми ознаками, а саме малюнком протектора відрізняються одне від одного (а.с.34).
Матеріалами справи встановлено, що в розділі 5 оскаржуваної постанови «час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення» зазначено, що « 16 листопада 2020 року о 06 годині 35 хвилин в м. Бориспіль, вул. Покровська, 4, водій керував транспортним засобом з причепом НОМЕР_2 у якого некоректно працювали задні габарити та на одну вісь було встановлено шини з різним малюнком протектору та різного виробника, чим порушив п.31.4.4 ПДР - керування водієм транспортним засобом, що має несправності склоочисника склообмивача вітрового скла».
Окрім зазначеного вище, колегія суддів зазначає, що фабула постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №3436699 від 16.11.2020 року містить суть вчинено правопорушення, а саме «Водій керував транспортним засобом з причепом НОМЕР_2 у якого некоректно працювали задні габарити та на одну вісь було встановлено шини з різним малюнком протектору та різного виробника….», хоч і мистить описку де замість п.31.4.5 ПДР, вказано - п.31.4.4 ПДР.
Таким чином, за змістом фабули постанови про адміністративне правопорушення, а також досліджених доказів, зокрема відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції, встановлено, що позивач порушив саме п.31.4.5 г) ПДР України.
Колегія суддів зазначає, що під час складання оскаржуваної постанови інспектором поліції допущена описка в зазначені пункту ПДР України, який порушив позивач.
Проте, вказана описка в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕМ №3436699 від 16 листопада 2020 року, не спростовує обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
В даному випадку основною та обов'язково ознакою об'єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення якого підтверджено відео матеріалами, відсутність якого б виключала склад адміністративного правопорушення.
З огляду на це, обставини, викладені позивачем в адміністративному позові, вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв'язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують про неправомірність дій відповідача.
Крім цього, відеозапис з нагрудної камери інспектора спростовує і інші доводи позивача щодо порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Оскільки, інспектором патрульної поліції Довбенком Д.В. виконано положення, передбачені Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, під час фіксування адміністративного правопорушення та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення із встановленням кваліфікації дій позивача відповідно до ч.1 ст.121 КУпАП.
Тому, інспектор патрульної поліції Довбенко Д.В. діяв в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Щодо посилання позивача стосовно того, що інспектор патрульної поліції Довбенко Д.В. під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не дав можливості скористатися правами, передбаченими ст.268 КУпАП, також не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Зокрема, вказівку позивача на те, що було порушено його право скористуватись правовою допомогою, суд вважає необґрунтованою. Зважаючи, на те, що законом не передбачено обов'язкової участі адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв'язку. Також позивач не довів, що вчиняв дії, спрямовані саме на прибуття адвоката на місце зупинки транспортного засобу.
Крім цього, Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 грудня 2011 року у справі «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.
В той же час, санкція ч.1 ст.121 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
За правилами ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №3436699 від 16 листопада 2020 року, складена повноважною особою, за своєю формою та змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.121 КУпАП.
Тому, приймаючи вказану постанову відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови з огляду на її правомірність.
Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення пред'явленого адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення пред'явленого адміністративного позову.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 205, 241, 242, 243, 251, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Кермача Андрія Івановича - залишити без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак
А.Г. Степанюк