Справа № 320/2352/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Лапій С.М.
03 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І;
за участю секретаря: Несін К.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Запаскіна Максима Романовича на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2021 року (розглянута у порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за розглядом заяви представника ОСОБА_1 - Запаскіна Максима Романовича про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, наказу про звільнення та поновлення на посаді,
У березні 2020 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач) , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження в.о. голови Білоцерківської районної державної адміністрації від 25.11.2019 № 523 «Про впорядкування структури Білоцерківської районної державної адміністрації» в частині ліквідації управління адміністративних послуг та державної реєстрації Білоцерківської райдержадміністрації та скорочення посад працівників управління, а також утворення замість управління сектору адміністративних послуг Білоцерківської райдержадміністрації та введення посад сектору;
- визнати протиправним та скасувати п. 12 наказу керівника апарату Білоцерківської районної державної адміністрації від 23.01.2020 № 01-к «Про звільнення в зв'язку зі скороченням», яким було звільнено ОСОБА_1 27.01.2020 з посади начальника відділу державної реєстрації - державного реєстратора управління адміністративних послуг та державної реєстрації Білоцерківської районної державної адміністрації у зв'язку зі скороченням цієї посади;
- поновити її на посаді начальника відділу державної реєстрації - державного реєстратора управління адміністративних послуг та державної реєстрації Білоцерківської районної державної адміністрації та стягнути з Білоцерківської районної державної адміністрації на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;
- стягнути з Білоцерківської районної державної адміністрації моральну шкоду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
До Київського окружного адміністративного суду звернулась гр. ОСОБА_1 із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у даній адміністративній справі.
Заява обґрунтовується тим, що судом не вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 заяву задоволено.
Стягнено на користь гр. ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області судові витрати у розмірі 14 624 (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять чотири) грн 40 коп.
Не погоджуючись з зазначеним додатковим судовим рішенням представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції як таке, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та задоволити вимоги викладені у заяві про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.
Частково задовольняючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що стягнення витрат на психологічне дослідження при діагностиці моральної шкоди у розмірі 6000, 00 грн, зазначено, що в частині стягнення моральної шкоди рішенням суду позивачці було відмовлено, а отже, у цій частині витрати на психологічне дослідження не стягуються.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.
За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Як слідує з тексту рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 у даній справі, судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відтак, з положень ч. 6 ст. 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх не співмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
З матеріалів справи слідує, що між ОСОБА_1 та АО «Арбітріум Ліберум» укладено договір - доручення про надання правничої (правової) допомоги № 27 від 09.12.2019.
На підтвердження понесених витрат у розмірі 38400, 00 грн позивачем надано суду додаткові угоди від 10.12.2019 № 1, від 10.03.2020 № 2, від 20.03.2020 № 3, від 01.09.2020 № 4 до договору - доручення про надання правничої (правової) допомоги № 27 від 09.12.2019, акти від 01.10.2021 № 36/27/01-09, від 19.05.2020 № 7/27/01-09 про надання правничої допомоги відповідно до договору про надання правничої допомоги № 27 від 09.12.2019, табель обліку робочого часу, квитанції від 22.05.2020 № 0.0.1715252151.1 у розмірі 5400, 00 грн та від 04.10.2021 № 7МР2-НК95-0К95-0К3Т-Р7Е3 у розмірі 15000, 00 грн (призначення платежу за правову допомогу згідно договору від 09.12.2019 № 27).
Враховуючи викладене, з урахуванням задоволення позовних вимог частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Білоцерківської районної державної адміністрації витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Щодо стягнення витрат на психологічне дослідження при діагностиці моральної шкоди у розмірі 6000, 00 грн, колегія суддів зазначає, що в частині стягнення моральної шкоди рішенням суду позивачці було відмовлено, а отже, у цій частині витрати на психологічне дослідження не стягуються.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви до суду та за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду від 16.03.2020 у справі № 320/2352/20 у розмірі 4624, 40 грн., що підтверджується квитанціями від 07.03.2020 № 77073 у розмірі 2 522, 40 грн. та від 21.03.2020 № 11961 у розмірі 2 102, 00 грн.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково, відшкодуванню позивачці з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у розмірі 14624, 40 грн (витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн + судовий збір у розмірі 4624, 40 грн).
З огляду на викладене заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Запаскіна Максима Романовича - залишити без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П.Бужак
М.І. Кобаль