Справа № 620/805/21 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є.
31 січня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Кучми А.Ю., Степанюка А.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії щодо відмови, викладеній в листі від 14.12.2020 №893/15-16, у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати зарахувати до стажу державної служби період служби у радянській армії (з 10.05.1976 по 15.05.1978), періоди роботи інструктором в Коропському райкомі комсомолу (з 12.06.1978 по 01.10.1985), інструктором Коропського райвиконкому (з 01.10.1985 по 06.10.1987), консультантом, інструктором Коропського райкому компартії України (з 06.10.1987 по 11.01.1991), начальником організаційного відділу виконавчого апарату Коропської районної ради (з 04.07.2001 по 14.01.2021) включно;
- зобов'язати перевести з 14.01.2021 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснивши перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату від 11.01.2021, № 01-19/1 та довідки про заробітну плату від 11.01.2021 №01-19/2 на загальну суму 15540,00 грн, відповідно до Закону України від «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та виплатити недоотримані кошти.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року адміністративний позов задоволено частково:
Визнано протиправним та скасовано протокол Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 47 від 14.12.2020 про відмову ОСОБА_1 в переході з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період служби в рядах Радянської армії з 10.05.1976 по 15.05.1978, періоди роботи інструктором Коропського райкому ЛКСМУ (з 12.06.1978 по 01.10.1985), інструктором Коропського райвиконкому (з 01.10.1985 по 06.10.1987), консультантом, інструктором Коропського райкому Компартії України (з 06.10.1987 по 11.01.1991), начальником організаційного відділу виконавчого апарату Коропської районної ради (з 04.072001 по 30.11.2020).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 з 09.12.2020 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, здійснивши розрахунок розміру пенсії з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 11.01.2021 № 01-19/1 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, від 11.01.2021 № 01-19/2, та здійснити виплату із врахування виплачених сум.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Зокрема, апелянт вказує, що до 20-річного стажу, який дає право на призначення пенсії державного службовця, незалежно від місця роботи під час досягнення пенсійного віку, зараховуються періоди роботи на посадах, віднесених статтею 25 Закону України «Про державну службу» до відповідних категорій посад державних службовців. Зважаючи на те, що посади працівників органів місцевого самоврядування не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ, зарахувати позивачу до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком як державному службовцю, вказані ним періоди роботи немає законних підстав. Також не враховуються до стажу державної служби робота в комсомольських органах та служба в Радянській армії.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримує пенсію за віком.
В трудовій книжці ОСОБА_1 наявні, зокрема, записи про те, що він:
10.05.1976 - 15.05.1978 служба в рядах Радянської армії;
12.06.1978 - 01.10.1985 затверджено інструктором Коропського райкому ЛКСМУ;
01.10.1985 - 06.10.1987 працював на посаді інструктором Коропського райвиконкому;
06.10.1987 - 11.01.1991 працював консультантом, інструктором Коропського райкому компартії України;
04.07.2001 присвоєний 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування;
04.07.2001 - 14.01.2021 працював начальником організаційного відділу виконавчого апарату Коропської районної ради (а.с.4-13)
Позивачем відповідачу було подано заяву про перерахунок пенсії.
Листом від 14.12.2020 №893/15-16 відповідачем відмовлено позивачу в переведенні на пенсію за віком відповідного Закону України «Про державну службу», оскільки відповідно до пункту 12 розділу XI Закону для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. В період з 04.07.2001 по 30.11.2020 працював в органі місцевого самоврядування. На момент набрання чинності Закону України «Про державну службу» він не обіймав посаду державної служби в державному органі та не мав необхідного стажу державної служби. Право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» відсутнє (а.с. 16-18).
Вважаючи відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив частково та зазначив, що не включення відповідачем до стажу державної служби періоду роботи з 12.06.1978 по 11.01.1991 (12 р. 07 міс. 00 дн.) на посадах інструктора Коропського райкому ЛКСМУ, інструктора Коропського райвиконкому, консультантом, інструктором Коропського райкому компартії України є протиправним. Також, суд першої інстанції зазначив, що періоди військової служби як до 01.05.2016 так і після 01.05.2016 зараховуються до стажу державної служби.
Суд першої інстанції виходив з того, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Враховуючи зазначене, записи, наявні у трудовій книжці ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що станом на дату набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII (станом на 01.05.2016) у позивача наявний стаж державної служби більше 20 років.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), у якому передбачені певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців, зокрема, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ визнано, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Відповідно до розділу IX Закону № 889-VIII передбачено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, та можуть розраховувати дві категорії:
1. державні службовці, які на день набрання чинності Законом № 889- VІІІ (01.05.2016) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України (пункт 10);
2. особи, які на день набрання чинності Закону № 889-VІІІ (01.05.2016) мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України (пункт 12).
Після 01.05.2016 відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 25 Закону № 3723-ХІІ визначено сім категорій посад державних службовців, які вони могли обіймати у відповідних державних органах, та передбачено, що віднесення існуючих на той час посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців провадиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 попереднього Закону "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 попереднього Закону "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 попереднього Закону в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону № 3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VІІІ, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
З матеріалів справи вбачається, що 09.12.2020 позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ у Чернігівській області про переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , то на момент звернення із зазначеною вище заявою позивачу було 64 років, тобто, необхідний вік, передбачений статтею 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом № 889-VІІІ.
Відповідно до п. 2 розд. XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ з 01.05.2016 втратив чинність Закон № 3723-ХІІ, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, пп. 10, 12 розд. XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-ІV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пунктом 8 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Стаж державної служби, до набрання чинності Закону № 889-VІІІ обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. № 283 (далі - Порядок № 283).
Згідно пункту 3 Порядку №283 до стажу державної служби включаються, зокрема, час роботи в організаціях, передбачених абзацом 4 пункту 3 Положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 №1049 (далі - Положення №1049), відповідно до якого до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених ст. 118 КЗпП України (зокрема, у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях).
Відповідно до ст. 118 КЗпП України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
Згідно з роз'ясненнями Міністерства юстиції України від 03.06.1994 №4-5-1156, погодженими з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії cт.6 Конституції УРСР і внесення змін до cт.7 Конституції УРСР (до 24.10.1990).
Вказаними статтями за партійними, профспілковими і комсомольськими органами закріплювалося право на участь у здійсненні управлінських функцій. Відповідальною вважають посаду, на яку приймають колегіальним органом (постановою конференції, зборів, комітету, бюро) партійних, комсомольських та профспілкових організацій.
Згідно з п. 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах, зокрема, керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.
Так, у вказаному додатку міститься перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, періоди роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби, до яких віднесено серед іншого, виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.
Діяльність ВЛКСМ була врегульована Статутом, прийнятим XIV з'їздом ВЛКСМ, із змінами, внесеними XV, XVII и XVIII з'їздами ВЛСМ.
Так, пунктом 11 цього Статуту було встановлено, що одним із керівних принципів організаційної побудови комсомолу є демократичний централізм, що означає, зокрема виборність усіх керівних органів комсомолу знизу доверху.
Пунктами 13,14 цього Статуту визначено, що вищим керівним органом комсомольської організації є: загальні збори (для первинних організацій), конференція (для районних, міських, окружних, обласних, крайових організацій), з'їзд (для комсомольських організацій союзних республік, для ВЛКСМ). Загальні збори, конференція або з'їзд обирають бюро або комітет, які є їх виконавчим органом та здійснює керівництво усією поточною роботою комсомольської організації.
Пунктом 41 цього Статуту встановлено, що окружний, міський, районний комітет комсомолу обирає бюро, в тому числі секретарів комітету.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 12.06.1978 по 01.10.1985 позивач затверджений інструктором Коропського райкому ЛКСМУ - протокол № 7 від 12.06.1978; з 01.10.1985 по 06.10.1987 працював на посаді інструктора Коропського райвиконкому - розпорядження № 146-р від 01.10.1985; з 06.10.1987 по 11.01.1991 затверджений консультантом, інструктором Коропського райкому компартії України - постанова бюро райкома партії № Б-23/32 від 14.10.1987.
Затвердження на зазначені посади здійснювалося за результатами звітних - виборчих зборів шляхом таємного голосування - тобто ці періоди роботи є роботами на виборчій посаді.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невключення відповідачем до стажу державної служби періоду роботи з 12.06.1978 по 11.01.1991 (12 р. 07 міс. 00 дн.) на посадах інструктора Коропського райкому ЛКСМУ, інструктора Коропського райвиконкому, консультантом, інструктором Коропського райкому компартії України є протиправним.
Відповідно до роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби від 23.07.2020 № 105-р/з стаж державної служби обчислюється відповідно до статті 46 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229.
Крім того, пунктом 8 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок), додатка до нього та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до пункту 3 Порядку до стажу державної служби включався час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
При цьому, до стажу державної служби осіб включаються усі види військової служби, які вони проходили у Збройних Силах та інших військових формуваннях України та колишнього СРСР до 01 травня 2016 року.
Частиною другою статті 46 Закону № 889-VIII та пунктом 4 вказаного Порядку передбачено періоди роботи, служби та навчання, які зараховуються до стажу державної служби, зокрема до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Крім того, статтею 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно встановив, що періоди військової служби як до 01.05.2016 так і після 01.05.2016 зараховуються до стажу державної служби, а тому період служби в рядах Радянської армії з 10.05.1976 по 15.05.1978 (02 р. 0 міс. 07 дн.) підлягає зарахуванню до стажу державної служби позивача.
Правовий статус посадових осіб, які працюють в органах місцевого самоврядування, регулюється Конституцією України, КЗпП та Законами України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 № 93-IV, «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280), «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III (далі - Закон № 2493) та іншими законодавчими актами. Закон № 2493 визначає порядок вступу на службу до органів місцевого самоврядування. Для цієї категорії посад передбачено особливі правила набуття повноважень, які визначено профільним Законом № 280. Нюанси проходження служби в органах місцевого самоврядування врегульовано Законом № 2493. На сьогодні це єдині нормативно-правові акти, які визначають систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і порядок проходження служби посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 2493 посади сільського, селищного, міського голови, голови та заступників голови районної, обласної ради, голови постійної комісії з питань бюджету обласних рад належать до категорії виборних посад. Статтею 2 Закону № 2493 визначено, що особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує зарплату коштом місцевого бюджету, є посадовою особою місцевого самоврядування. Дія Закону № 2493 не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 3 Закону № 2493 до посад в органах місцевого самоврядування відносяться: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної в місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. Посади в органах місцевого самоврядування розподілено за відповідними категоріями згідно зі ст. 14 Закону № 2493, а саме посади начальників відділів виконавчого апарату районних рад віднесено до шостої категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу держаної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Обставина щодо втрати чинності Порядку № 283, у зв'язку із затвердженням 25.03.2016 Постановою № 229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби, судом не враховується, оскільки його норми були чинними на час здобуття позивачем стажу державної служби.
Порядок № 229 у пункті 6 містить аналогічну норму, як і в пункті 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII про те, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
При цьому, суд звертає увагу, що як Порядок № 283 у пункті 2, так і чинний на теперішній час Порядок № 229 у пункті 4 передбачає, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування та періоди військової служби.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у спірний період (з 04.072001 по 30.11.2020), що включає момент набуття чинності Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, працював в Коропській районній раді на посаді начальника організаційного відділу виконавчого апарату Коропської районної ради.
Суд першої інстанції вірно вказав, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а тому, враховуючи записи, наявні у трудовій книжці ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що станом на дату набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII (станом на 01.05.2016) у позивача наявний стаж державної служби більше 20 років.
Вищевикладене також свідчить про безпідставність доводів апелянта про неможливість врахування довідок від 11.01.2021 № 01-19/1 та № 01-19/2.
Згідно з приписами частини першої-другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було виконано процесуального обов'язку, покладеного приписами статті 77 КАС України, та не доведено правомірності прийнятого рішення про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідного Закону України «Про державну службу».
При цьому, доводи апелянта про те, що позовні вимоги позивача полягають у переведенні на пенсію за віком державного службовця, але шляхом призначення та здійснення нарахування останньої, є необгрунтованими, оскільки, як вбачається зі змісту оскаржуваної відмови пенсійного органу, відповідачем було відмовлено саме у переведенні позивача на пенсію за віком, що і є предметом оскарження у даній справі.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року.
До того ж, доводи апеляційної скарги є абсолютно ідентичними тим, що вже були викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, та яким судом першої інстанції було надано вірну правову оцінку.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді А.Ю. Кучма,
А.Г. Степанюк