Справа №640/23204/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.
31 січня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2021 року, прийнятого у письмовому провадженні, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду міста Києва позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, в якому просив суд:
- визнати протиправними дій та бездіяльність відповідача щодо не присвоєння позивачу спеціального звання - «старший лейтенант поліції»;
- зобов'язати відповідача присвоїти позивачу спеціальне звання - «старший лейтенант поліції» з часу поновлення на службі в поліції, а саме з 04.11.2017;
- зобов'язати відповідача перерахувати позивачу грошове забезпечення з врахуванням окладу поліцейського за спеціальним званням «старший лейтенант поліції» з часу поновлення на службі в поліції, а саме з 04.11.2017;
- зобов'язати відповідача виплатити різницю між нарахованим позивачу грошовим забезпеченням з врахуванням окладу поліцейського за спеціальним званням «старший лейтенант поліції» та виплаченим грошовим забезпеченням з врахуванням окладу поліцейського за спеціальним званням «рядовий поліції» з часу поновлення на службі в поліції, а саме з 04.11.2017;
- зобов'язати відповідача внести зміни до послужного списку позивача стосовно присвоєння спеціального звання «старший лейтенант поліції», видати завірений витяг з послужного списку особової справи та інші документи, необхідні для переоформлення пенсії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2021 позов задоволено частково:
визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо не присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання «старший лейтенант поліції»;
зобов'язано Головне управління Національної поліції у місті Києві присвоїти ОСОБА_1 спеціальне звання «старший лейтенант поліції» з моменту повторного прийняття на службу в поліції, а саме з 04 листопада 2017 року;
зобов'язано Головне управління Національної поліції у місті Києві перерахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням окладу поліцейського за спеціальним званням «старший лейтенант поліції» з моменту повторного прийняття на службу в поліції, а саме з 04 листопада 2017 року;
зобов'язано Головне управління Національної поліції у місті Києві виплатити різницю між нарахованим ОСОБА_1 грошовим забезпеченням з урахуванням окладу поліцейського за спеціальним званням «старший лейтенант поліції» та виплаченим грошовим забезпеченням з урахуванням окладу поліцейського за спеціальним званням «рядовий поліції» з моменту повторного прийняття на службу в поліції, а саме з 04 листопада 2017 року;
зобов'язано Головне управління Національної поліції у місті Києві внести зміни до послужного списку ОСОБА_1 стосовно присвоєння спеціального звання «старший лейтенант поліції»;
в іншій частині адміністративного позову відмовлено;
стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 801,50 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот одна гривня п'ятдесят копійок);
встановлено Головному управлінню Національної поліції у місті Києві строк в один місяць з дня набрання рішенням суду законної для подання звіту про виконання рішення;
попереджено Головне управління Національної поліції у місті Києві про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ГУ НП у місті Києві подало апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2021 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач зауважує, що відповідно до частини 5 Розділу І Порядку №177, первинні спеціальні звання особам, зазначеним у пунктах 2, 3 цього розділу, присвоює Голова Національної поліції України, натомість у ГУ НП у місті Києві такі повноваження відсутні.
Відповідач вважає, що правові підстави для присвоєння позивачу спеціального звання середнього складу - «старший лейтенант поліції» на момент прийняття його до поліції, а саме станом на 04.11.2017 відсутні.
А відтак, у зв'язку з відсутністю рішення про присвоєння позивачу звання «старший лейтенант поліції», відповідач не міг перерахувати позивачу грошове забезпечення з урахуванням окладу поліцейського за спеціальним званням «старший лейтенант поліції», виплатити різницю грошового забезпечення, внести зміни до послужного списку ОСОБА_1 , отже, на думку відповідача, не надано доказів його бездіяльності в цій частині заявлених позовних вимог.
Також, відповідач вказує, що документи, що підтверджують факт надання послуг з правничої допомоги із заявою про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 18 801,50 грн. на адресу ГУ НП у місті Києві направлені не були, що позбавило відповідача права заявити клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Серед іншого, відповідач просить розглядати дану справу за його участі в судовому засіданні.
11.01.2022 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити таку без задоволення, а оспорюване рішення - без змін.
Позивач вважає, що відповідач порушив пряму норму ч. 8 ст. 81 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки громадянам, які були звільнені зі служби в поліції, під час повторного прийняття на службу присвоюється спеціальне звання поліції, яке вони мали на момент звільнення.
Позивач зазначає, що посилання ГУ НП у м. Києві на те, що позивачу має бути присвоєно первинне спеціальне звання середнього складу поліції головою Національної поліції України у зазначеному випадку є безпідставним. Первинне спеціальне звання середнього складу поліції - старшин лейтенант поліції присвоєно ОСОБА_1 відповідно до розділу ХІ «Перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію». Підтвердженням вказаного позивач серед іншого вважає те, що первинне спеціальне звання «старший лейтетант поліції» йому присвоєно наказом т.в.о. начальника ГУ НП в місті Києві від 07.11.2015 №8 о/с генералом поліції третього рангу ОСОБА_2 .
Щодо витрат на правову допомогу, позивач зазначає, що у Кодексі адміністративного судочинства України відсутнє зобов'язання для сторони справи щодо направлення документів, що підтверджують факт надання послуг з правничої допомоги на адресу іншого учасника справи.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Щодо клопотання ГУ НП у м. Києві про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 ст. 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ відповідно до наказу ГУ МВС у м. Києві від 26.07.2008 №714.
Наказом ГУ МВС у м. Києві від 10.07.2012 №433о/с за направленням Державної комісії з розподілу молодих спеціалістів освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» Національної академії внутрішніх справ, лейтенант міліції ОСОБА_1 призначений дільничним інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції 1-го територіального відділу міліції Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві у званні лейтенанта міліції.
Відповідно до наказу ГУ НП від 07.11.2015 №8о/с, згідно з пунктами 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 , який мав спеціальне звання «старший лейтенант міліції», призначено старшим інспектором відділу поліції №1 Солом'янського управління поліції, присвоївши йому спеціальне звання «старший лейтенант поліції».
Згідно з наказом ГУ НП від 17.05.2016 №454о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено оперуповноваженим сектору розкриття злочинів проти особи кримінальної поліції Солом'янського управління поліції, звільнивши його з посади старшого інспектора відділу поліції №1 Солом'янського управління поліції.
11.08.2016 позивача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням, наказом від 08.08.2016 №689о/с.
Наказом ГУ НП від 04.11.2017 №1111о/с, позивача прийнято на службу в поліції за конкурсом та призначено дільничним офіцером поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Солом'янського управління поліції, присвоївши спеціальне знання «рядовий поліції».
Відповідно до наказу ГУ НП від 30.08.2019 №958о/с рядового поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби у поліції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) на підставі рапорта від 22.08.2018 та свідоцтва про хворобу №1298/у, виданого військово-лікарською комісією Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» 08.08.2019.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції прийшов до висновку, що враховуючи, що ОСОБА_1 мав спеціальне звання «старший лейтенант поліції» на момент звільнення зі служби в поліції, то після прийняття на службу в поліцію за конкурсом, мало бути присвоєне спеціальне звання «старший лейтенант поліції», а не «рядовий поліції», а тому такі дії відповідача є протиправними, що є підставою для зобов'язання ГУ НП в м. Києві присвоїти позивачу спеціальне звання «старший лейтенант поліції» з часу поновлення на службі в поліції, а саме з 04.11.2017, та внести зміни до послужного списку ОСОБА_1 стосовно присвоєння спеціального звання «старший лейтенант поліції». Також, враховуючи протиправність дій відповідача, щодо не присвоєння позивачу спеціального звання «старший лейтенант поліції» з моменту прийняття на службу в поліцію, задоволенню підлягають позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення з урахуванням окладу поліцейського за спеціальним званням «старший лейтенант поліції» та виплатити різницю між нарахованим грошовим забезпеченням за окладом поліцейського за спеціальним званням «старший лейтенант поліції» та виплаченим грошовим забезпеченням з урахуванням окладу поліцейського за спеціальним званням «рядовий поліції» з часу поновлення на службі в поліції, а саме з 04.11.2017.
Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині зобов'язання видати завірений витяг з послужного списку особової справи та інші документи, необхідні для переоформлення пенсії, задоволенню не підлягають як передчасні.
Також, суд першої інстанції, виходив з того, що надані докази підтверджують, що позивач поніс документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 801,50 грн. У суду відсутні підстави сумніватися у співмірності понесених витрат, а відповідач розмір витрат на професійну правничу допомогу та їх співмірність не заперечував.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням, що міститься у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Закону №580-VIII установлюються такі спеціальні звання середнього складу поліцейських: молодший лейтенант поліції; лейтенант поліції; старший лейтенант поліції; капітан поліції; майор поліції; підполковник поліції; полковник поліції.
За приписами частин 2, 4, 8 ст. 81 Закону №580-VIII первинні спеціальні звання середнього складу поліції присвоює керівник поліції в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України.
Громадянам, уперше прийнятим на службу в поліції, присвоюється звання рядового поліції, якщо відсутні визначені цим Законом підстави для присвоєння іншого спеціального звання.
Громадянам, які були звільнені зі служби в поліції, під час повторного прийняття на службу присвоюється спеціальне звання поліції, яке вони мали на момент звільнення.
Відповідно до пункту 12 розділу ХІ Закону №580-VIII працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до такої схеми співвідношення спеціальних звань: Спеціальне звання міліції - Спеціальне звання поліції.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2016 №177 затверджено Порядок присвоєння спеціальних звань поліції та позбавлення спеціальних звань (далі - Порядок №177), який визначає умови присвоєння спеціальних звань поліції та позбавлення спеціальних звань, перелік необхідних для цього документів та строки їх подання.
Абзац 1 п. 3 Порядку №177 встановлює, що первинні спеціальні звання поліції присвоюються особам, уперше прийнятим або переведеним на службу в поліцію з інших органів державної влади, з наявним військовим або іншим спеціальним званням у порядку переатестування, після закінчення курсів первинної професійної підготовки (спеціалізації).
Як вказано вище, звання «старший лейтенант поліції» віднесено до спеціальних звань середнього складу, відтак присвоєння такого звання здійснюється керівником Національної поліції у встановленому Міністерством внутрішніх справ України порядку.
Натомість позивач визначив відповідачем у даній справі лише ГУ НП у м. Києві та у відповіді на відзив на позовну заяву та у відзиві на апеляційну скаргу вказував, що ГУ НП у м. Києві наділений функцією присвоєння звання, зокрема у випадку ОСОБА_1 .
За приписами частин 1-4 ст. 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач згоден на його заміну іншою особою, але така особа не згодна на участь у справі, суд залишає позовну заяву без розгляду, про що постановляється відповідна ухвала.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
З вказаних норм вбачається, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. Так, суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
У даній справі позивач вважає належним відповідачем ГУ НП у м. Києві, втім відповідач не позбавлений права подати відповідне клопотання, чого ним зроблено не було. Також у даній ситуації суд першої інстанції має процесуальну можливість залучити НП України в якості другого відповідача.
Проте у даній справі, суд першої інстанції не надав оцінки таким аргументам сторін та вищенаведених вимог процесуального закону не дотримався, та, вирішуючи спір щодо не присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання «старший лейтенант поліції» під час прийняття на службу, не з'ясував хто є належним відповідачем у справі щодо зазначеної позовної вимоги та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.
Доказів того, що суд першої інстанції запропонував позивачу залучити до участі у справі другого відповідача чи змінити відповідача матеріали справи не містять.
Однак, колегія суддів зазначає, що питання про необхідність залучення відповідача під час розгляду справи відповідно до положень КАС України належить до повноважень суду першої інстанції, натомість суд апеляційної інстанції таких повноважень не має. А вирішити позовні вимоги у сформований позивачем спосіб, суд апеляційної інстанції не вважає за можливе, оскільки такі заявлені не до належного відповідача.
Аналогічні правові висновки в частині розмежування компетенції щодо присвоєння спеціальних звань викладено в постанові Верховного Суду у справі №826/8310/18 від 23.06.2020.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права та прийшов до передчасного висновку про задоволення позовних вимог. Натомість доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час перегляду рішення суду першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2021 року скасувати та винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан