Справа № 640/8368/21 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.
31 січня 2022 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Ганечко О.М., Карпушової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2021 року
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якій просив:
- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 08.08.2020 №17409-17413/С-02/8-2600/20 відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2020 у справі № 640/12952/19 в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах за списком №2 протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити та виплатити ОСОБА_1 відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2020 у справі № 640/12952/19, пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 починаючи з 21.10.2018.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2021 року позовну заяву повернуто.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що судом першої інстанції порушено положення процесуального закону при поверненні позовної заяви у справі, порушивши права та законні інтереси апелянта, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.
Розгляд апеляційної скарги проведено у порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 2 ст. 312 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від Києва від 26.04.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду:
- позовної заяви (з примірниками для інших учасників справи) з уточненням в її прохальній частині дати та номера листа Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому, на думку позивача, викладена протиправна відмова у задоволенні вимог ОСОБА_1 до пенсійного органу або надання до суду засвідченої копії листа Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 08.08.2020 №17409-17413/С-02/8-2600/20;
- засвідченої копії рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 23.04.2020 №26240000530;
- письмових пояснень із зазначенням коли позивачем отримано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 06.08.2020 №17409-17413/С-02/8-2600/20 та від 23.04.2020 №26240000530, за необхідності заяви про поновлення строку звернення до суду.
На виконання вимог ухвали суду позивачем подано позовну заяву, в якій позивач просив:
- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 06.08.2020 №17409-17413/С-02/8-2600/20 відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2020 у справі № 640/12952/19 в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах за списком №2 протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити та виплатити ОСОБА_1 відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2020 у справі № 640/12952/19, пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 починаючи з 21.10.2018.
Щодо надання засвідченої копії рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 23.04.2020 №26240000530, то позивач вказав, що копію такого рішення не отримував, а отримав від відповідача лише листа від 23.04.2020 о/р 26274000530 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Окрім того, щодо строку звернення до суду, позивач вказав, що в даній категорії справ шестимісячний строк звернення до адміністративного суду не застосовується, з огляду на приписи статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", однак просив визнати причину пропуску строку звернення до суду поважною.
З урахуванням викладеного вище, позивач просив суд відкрити провадження у справі.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на таке.
Відповідно до норм ч. ч. 1-2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з приписами ч. ч. 3, 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З наведених норм вбачається, що за загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Колегія суддів зазначає про те, що загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з'ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв, визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до цього Закону, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Згідно ст. ст. 42, 44, 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом Пенсійного фонду за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.
Пунктом 4.1 Порядку № 22-1, передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 340/1019/19).
Оцінюючи доводи ОСОБА_1 стосовно наявності підстав для відкриття провадження у даній справі, суд першої інстанції аргументовано вказав, що в клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивачем не вказано, коли ним отримано листа Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 06.08.2020 №17409-17413/С-02/8-2600/20, проте до клопотання долучено конверт Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, адресований ОСОБА_1 , на якому відображена дата штемпеля Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" 11.08.2020. В той же час до адміністративного суду позивач звернувся 26.03.2021, тобто з пропуском строку.
Крім того, вірно відхилено посилання позивача на приписи статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в даній нормі йдеться про нараховані суми пенсії не отримані пенсіонером з власної вини або з вини органу, що призначає і виплачує пенсію в той час, коли предметом даного спору є не перерахунок вже призначеної пенсії, а відмова в призначені пенсії на пільгових умовах за Списком №2. Відтак, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, а в клопотанні про поновлення такого строку не вказано жодних поважних причин пропуску.
Враховуючи все викладене вище, колегія суддів погоджується з тим, що оскільки позивачем пропущено процесуальний строк звернення з даним позовом до суду, то зазначена обставина позбавила суд попередньої інстанції можливості відкрити провадження у справі, а отже встановлено правові підстави для повернення позовної заяви.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з ч. 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Як зазначає Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії», заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду прав людини у справі «Каракуця проти України»).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Peretyaka And Ukraine» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, §33).
Відтак, зважаючи на те, що апелянтом при зверненні з позовною заявою до суду не було належно усунуто недоліки позовної заяви, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2021 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: О. М. Ганечко
О. В. Карпушова