Справа № 640/8911/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.
31 січня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Єгорової Н.М.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Державного навчального закладу «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Державного навчального закладу «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» про застосування заходів реагування, -
У квітні 2020 року позивач, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення будівлі навчального корпусу №1 Державного навчального закладу «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» (код ЄДРПОУ 05536797; юридична адреса: бульвар Тараса Шевченка, буд. 56, м. Київ, 01032), який розташований за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, буд. 10 у Солом'янському м. Києва, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки, шляхом знеструмлення електроживлення будівлі та накладення печатки на розподільчий електрощит.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю:
Застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення експлуатації приміщення Державного навчального закладу «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» (код ЄДРПОУ 05536797; юридична адреса: бульвар Тараса Шевченка, буд. 56, м. Київ, 01032), який розташований за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, буд. 10 у Солом'янському м. Києва, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки, шляхом знеструмлення електроживлення будівлі та накладення печатки на розподільчий електрощит.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права.
Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідач не отримував позовної заяви та ухвали про відкриття провадження, йому було невідомо про розгляд даної справи в суді.
По суті виявлених перевіркою порушень, апелянт вказує, що 31 з 35 виявлених порушень були усунуті, що пітверджується актом повторної перевірки, решта порушень виконуються, при цьому, останні не становлять загрози життю та здоров'ю людей.
До апеляційної скарги долучено заяву про розгляд апеляційної скарги у відкритому судовому засіданні.
Щодо заявленого відповідачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною другою статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Так, в даному випадку, безпосередня участь сторін у судовому засіданні, не є обов'язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з'ясування фактичних обставин.
З огляду на положення статті 311 КАС України, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, а також високу статистику кількості захворілих, суд приходить до висновку про можливість її розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного навчального закладу «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Державного навчального закладу «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» про застосування заходів реагування та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
29 грудня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Державного навчального закладу «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» про долучення документів до матеріалів справи на підтвердження виконання одного з порушень.
30 грудня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, в якому позивач повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції та вказує про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2022 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги Державного навчального закладу «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві від 26.12.2019 №1117 «Про проведення позапланових перевірок» державним інспекторам у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту доручено у період з 17.01.2020 по 30.01.2020 провести позапланову перевірку Державного навчального закладу «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» (код ЄДРПОУ: 05536797), розташованого за адресою: вул. Гарматна, буд. 10 у Солом'янському районі м. Києва, щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.
За результатами перевірки приміщень Державного навчального закладу «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою», державним інспекторам складено акт щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки від 30.01.2020 №78, яким зафіксовано 35 порушень та встановлено, що об'єкт перевірки експлуатується з порушенням правил та норм пожежної і техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей.
Враховуючи те, що під час проведення перевірки було виявлено ряд порушень правил пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту, які зазначені в Акті перевірки, керуючись ст. 68 Кодексу цивільного захисту України ГУ ДСНС України у м. Києві звернулось з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що подальша експлуатація приміщення Державного навчального закладу «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» із вищезазначеними порушеннями пожежної безпеки створює пряму та/або опосередковану загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Частиною першою статті 11 КАС України передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
КАС України встановлює для судів певну процедуру надсилання процесуальних документів учасникам справи, а також необхідність їх виклику та заслуховування в судовому засіданні.
Відповідно до статті 174 КАС України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.
Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Отже, з аналізу наведених норм КАС України слідує, що передумовою для розгляду справи судом є, зокрема, належне направлення учасникам справи ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви. Належність означає інформування учасників справи у спосіб та за формою, передбаченою процесуальним законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, яка буде розглядатись одноособово суддею Шулежком В.П. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.
Копію вищевказаної ухвали було направлено учасникам справи - Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві та Державному навчальному закладу «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою».
Позивач отримав копію ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2020 року про відкриття провадження 29 квітня 2020 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 59).
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що конверт із ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2020 року, направлений Державному навчальному закладу «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою», повернувся на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва неврученим відповідачеві з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 60), що свідчить про необізнаність відповідача з відповідною ухвалою та загалом фактом відкриття провадження у цій справі.
У свою чергу, колегія суддів наголошує, що положення КАС України не передбачають повернення рекомендованих листів з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», така відмітка не передбачена як причина невручення судового рішення. Ця відмітка не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист. Отже, дана відмітка не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі, зокрема не визначає чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано судове рішення, не виявлено за місцем проживання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18, постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 814/1469/17, від 29 грудня 2020 року у справі № 640/21490/19.
За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 та від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18, повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи.
Також слід відзначити і те, що на офіційному веб-сайт іДержавного навчального закладу «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» зазначено номери засобів телефонного зв'язку, електронна пошта, проте суд першої інстанції, отримавши конверт (поштове відправлення), який повернувся із зазначенням причини невручення «за закінченням встановленого строку зберігання», не направив ухвалу про відкриття провадження у справі за допомогою інших засобів зв'язку, не направив останню повторно за адресою відповідача.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 6 Конвенції кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, отже особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обов'язок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду.
При вирішенні цієї справи суд враховує рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України», в якому Суд зазначив про те, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов'язок з'ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов'язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.
У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Крім того, Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Право учасників справи, зокрема, бути належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі, відповідає основним засадам адміністративного судочинства, таким як, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи.
Отже, розгляд справи у порядку письмового провадження за відсутності належних відомостей про вручення учаснику справи копії ухвали про відкриття провадження у справі, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вищевикладене унеможливило участь відповідача у справі в суді першої інстанції, поданням ним відзиву, пояснень, тощо.
Згідно з частиною третьою статті 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Враховуючи, що оскаржуване рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року ухвалено в порядку письмового провадження без належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у цій справі та неотримання останнім ухвали про відкриття провадження і копії позовної заяви, чим відповідач, зокрема, обгрунтовує апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про наявність безумовних підстав, визначених частиною третьою статті 317 КАС України, для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року та ухвалення нового рішення суду в цій справі.
Спірні правовідносини врегульовані Кодексом цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 р. № 5403-VI, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 р. № 877-V.
Згідно статті 64 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять, зокрема, органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду.
Відповідно до Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
До основних завдань ДСНС України віднесено здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.
Відповідно до статті 66 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.
Пунктом 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки віднесено звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
В силу частини 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.
Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб'єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.
Враховуючи норми законодавства та наявні у справі докази, колегія суддів зазначає, що контролюючий орган при проведенні позапланової перевірки та складанні за її наслідками розпорядчих документів, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Обов'язок держави - захищати життя людини (стаття 27 Конституції України).
Визначення небезпечного чинника міститься у пункті 26 Кодексу цивільного захисту України та означає складову частину небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров'ю людини.
Отже, законодавець пов'язує настання реальної загрози життю та здоров'ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/4267/16.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки приміщень Державного навчального закладу «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою», державним інспекторам складено акт щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки від 30.01.2020 №78, яким зафіксовано 35 порушень:
приміщення в навчальних корпусах та їдальні не забезпечені відповідними знаками безпеки (порушено п. 8 розділу II ППБУ);
членів добровільної пожежної дружини, які підлягають обов'язковому особистому страхуванню (на випадок загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних під час ліквідації пожежі або наслідків аварії), не застраховано відповідно до вимог нормативно-правових актів (порушено п. 12 розділу II ППБУ);
посадові особи призначені відповідальними за протипожежний стан приміщень не пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки v порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 №444 (порушено п. 16 розділу II ППБУ);
не надано документацію щодо типу заповнення прорізів у протипожежних перешкодах (протипожежні двері) складських (підсобних) приміщень, електрощитових, тощо (навчальні корпуси № 1, 2,3 та їдальня) (порушено абзац другий пункту 2.3 глави 2 розділу III ППБУ);
отвори, що утворені при перетинанні протипожежних перешкод комунікаційними системами не зашпаровані негорючим матеріалом, який забезпечує межу вогнестійкості та димогазонепроникнення (навчальні корпуси № 2 та № 3) (порушено п.2.4 глави 2 розділу III ППБУ);
дерев'яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності (навчальні корпуси №1, 2, 3) (порушено абзац перший пункту 2.5 глави 2 розділу III ППБУ);
для складських приміщень не визначений клас зони згідно з «Правилами будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок» (далі -НПАОП 40.1-1.32-01) (навчальні корпуси № 2, 3 та їдальня) (порушено п.2.9 глави 2 розділу III ППБУ);
для всіх приміщень складського призначення не визначена категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки (навчальні корпуси № 2, 3 та їдальня) (порушено п. 2.9 глави 2 розділу III ППБУ);
допускається встановлення на вікнах приміщень 1-го поверху, де перебувають люди, глухих ґрат, які не розкриваються, розсуваються та не знімаються (навчальні корпуси № 1,2,3 та їдальня) (порушено п. 2.16 глави 2 розділу III ППБУ);
опорядження (облицювання) стін на шляхах евакуації виконано з матеріалів з невизначеним показником щодо коефіцієнта займистості, димоутворювальної здатності та токсичності (навчальний корпус № 1 та № 2) (порушено п. 2.17 глави 2 Розділу III ППБУ);
висота дверей на шляхах евакуації в будівлі їдальні менше 2 м (їдальня) (порушено п. 2.23 глави 2 розділу III ППБУ);
двері евакуаційних виходів не зачинено на замки які відчиняються з середини без ключа (навчальні корпуси № 1,2,3 та їдальня) (порушено п. 2.27 глави 2 розділу III ППБУ);
не всі шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням, а евакуаційні виходи не позначені світловими покажчиками «Вихід» (навчальні корпуси № 1, 2, 3 та їдальня) (порушено п. 2.31 глави 2 розділу III ППБУ);
допускається улаштування підсобного приміщення під сходовою кліткою (навчальні корпуси № 1 та 2) (порушено п. 2.37 глави 2 розділу III ППБУ);
допускається знімання дверей вестибюлів, холів і сходових кліток (навчальні корпуси №1, 2, 3) (порушено п. 2.37 глави 2 розділу III ППБУ);
допускається захаращення шляхів евакуації та евакуаційних виходів меблями та матеріальними цінностями (навчальні корпуси № 2 та 3) (порушено п. 2.37 глави 2 розділу III ППБУ);
на сходовій клітці допускається влаштування решіток, які перешкоджають вільній евакуації людей (навчальні корпуси № 1 та № 2) (порушено п. 2.37 глави 2 розділу III ППБУ);
з'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (навчальні корпуси № 1,2, 3 та їдальня) (порушено п. 1.6 глави 1 розділу IV ППБУ);
допускається експлуатація та влаштування тимчасових ділянок електромереж (навчальні корпуси № 1,2, 3 та їдальня) (порушено п. 1.8 глави 1 розділу IV ППБУ);
не надано акти проведення прихованих робіт на прокладання електропроводки над підвісними стилями (навчальні корпуси № 1, 2, 3 та їдальня) (порушено п. 1.12 глави 1 розділу IV ППБУ);
допускається влаштування апаратів відключення силових та освітлювальних мереж безпосередньо в складських приміщеннях (навчальні корпуси № 1, 2, 3 та їдальня) (порушено п. 1.15 розділу IV ППБУ);
не всі електрощити та групові електрощитки оснащені схемами підключення електроспоживачів з пояснюючими написами і вказаним значенням номінального струму апарату захисту (навчальні корпуси № 1, 2, 3 та їдальня) (порушено п. 1.16 розділу IV ППБУ);
допущено використання в пожежонебезпечних зонах світильників з лампами розжарювання без захисного суцйтьного скла (ковпаків), а також з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих матеріалів (навчальні корпуси № 2, 3 та їдальня) (порушено п. 1.18 глави 1 розділу IV ППБУ);
електророзетки встановлені на горючій основі (конструкції) без підкладання під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 метра (навчальний корпус № 1) (порушено п. 1.17 глави 1 Розділу IV ППБУ);
не проведені розрахунки допустимого струмового навантаження електричних мереж в порушення п. 1.1. ПУЕ (навчальні корпуси № 1, 2, 3 та їдальня) (порушено п. 1.20 розділ IV ППБУ);
не надані підтверджуючі матеріали щодо захисту будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів (навчальні корпуси № 1,2,3 та їдальня) (порушено п. 1.21 глави 1 розділу IV ППБУ);
для гасіння пожеж при загорянні жиру в зонах з кухонним обладнанням (плита), при кількості посадочних місць 50 та більше, не обладнано АСПГ, призначеними для такого виду загорянь (їдальня) (порушено п. 1.2 глави 1 розділу V ППБУ);
над кухонним обладнанням при кількості посадочних місць 50 та більше, системи вентиляції, витяжні труби не обладнано АСПГ (їдальня) (порушено п. 1.2 глави 1 розділу V ППБУ);
не всі приміщення обладнані системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (СПС, СО) (порушено п. 1.2 глави 1 розділу V ППБУ);
не проводилась перевірка системи зовнішнього протипожежного водопроводу (пожежного гідранту) на тиск та витрату води з оформленням відповідного акту (порушено пп. 4 пункту 2.1 глави 2 розділу V ППБУ);
приміщення не забезпечені нормативною кількістю первинних засобів пожежогасіння (вогнегасниками) (навчальні корпуси № 1,2,3 та їдальня) (порушено п. 3.9 розділу V ППБУ);
вогнегасники не навішені на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення (навчальні корпуси № 1,2,3 та їдальня) (порушено п.3.10 розділу V ППБУ);
вогнегасники не встановлено в легкодоступних та видних місцях, а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі (навчальні корпуси № 1,2,3 та їдальня) (порушено п. 3.15 глави 3 розділу V ППБУ);
не здійснено навчання керівного складу, працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки (порушено п. 8 частини 1 статті 20 КЦЗУ);
відсутні спеціально призначені особи з питань цивільного захисту (порушено ч. 2 статті 20 КЦЗУ).
В подальшому, відповідачем частково усунені раніше виявлені контролюючим органом порушення. Колегія суддів бере до уваги те, що відповідач не відмовляється від виправлення порушень у сфері техногенної та пожежної безпеки та те, що Державним навчальним закладом «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» було усунуто частину порушень, зафіксованих у акті перевірки від 30.01.2020 року № 78.
Так, згідно з наданим апелянтом актом від 26.07.2021 року № 753, залишилося не усунені 4 порушення, а саме:
1) не надано документацію щодо типу заповнення прорізів у протипожежних перешкодах (протипожежні двері) складських (підсобних) приміщень, електрощитових, тощо (навчальні корпуси № 1, 2,3 та їдальня) (порушено абзац другий пункту 2.3 глави 2 розділу III ППБУ);
2) дерев'яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності (навчальні корпуси №1, 2, 3) (порушено абзац перший пункту 2.5 глави 2 розділу III ППБУ);
3) для гасіння пожеж при загорянні жиру в зонах з кухонним обладнанням (плита), при кількості посадочних місць 50 та більше, не обладнано АСПГ, призначеними для такого виду загорянь (їдальня) (порушено п. 1.2 глави 1 розділу V ППБУ);
4) над кухонним обладнанням при кількості посадочних місць 50 та більше, системи вентиляції, витяжні труби не обладнано АСПГ (їдальня) (порушено п. 1.2 глави 1 розділу V ППБУ).
Щодо п. 1, апелянт вказав, що у протипожежних перешкодах (протипожежні двері) складських (підсобних) приміщень, електрощитових, тощо (навчальні корпуси № 1, 2,3 та їдальня) відповідачем враховано вимогу щодо недопущення зниження класу вогнестійкості елементів заповнення прорізів у протипожежних перешкодах. Протипожежні двері, ворота, вікна, люки, клапани, завіси (екрани) у протипожежних перешкодах утримуються у справному стані.
Однак, колегія суддів звертає увагу, що виявлене позивачем порушення полягало саме у ненаданні документації щодо типу заповнення прорізів у протипожежних перешкодах (протипожежні двері) складських (підсобних) приміщень, електрощитових, тощо (навчальні корпуси № 1, 2,3 та їдальня).
Доказів наявності такої документації та надання її позивачу, апеялнтом надано не було.
Щодо п. 2, відповідач зазначив, що ним проводиться закупівля послуг просочування вогнегасними сумішами дерев'яних конструкцій, протипожежений захст покрівлі, згідно з Законом України «Про публічні закупівлі».
В подальшому, 29 грудня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Державного навчального закладу «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» про долучення документів до матеріалів справи.
Відповідачем було долучено фотоматеріали та акт виконаних робіт № 1 за грудень 2021 року щодо здійснення вогнегасної обробки дерев'яних конструкцій.
В контексті викладеного, колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 580/3213/19, внаслідок усунених порушень, якщо такі матимуть місце, відповідач не позбавлений можливості звернутися з відповідною інформацією до позивача. Надання ж судом адміністративної юрисдикції оцінки питанню, чи були усунуті виявлені порушення до висновку компетентного органу в цьому питанні є передчасним.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що за наданими лише фотоматеріалами та актом виконаних робіт, суд позбавлений можливості впевнитись та підтвердити, що виявлене контролюючим органом фактично було усунуто в повній мірі та належним способом.
Щодо п. 3 та 4, апелянт вказав, що відповідачем облаштовано спеціальні місця з необхідними матеріалами для гасіння пожеж при загорянні жиру в зонах з кухонним обладнанням. До того ж, дану вимогу застосовують при кількості посадочних місць 50 та більше, а відповідно до документації кількість посадочних місць у відповідача - 48.
З приводу вищевикладеного, апеляційний суд звертає увагу, що по-перше, апелянтом не було надано відповідної документації на підтвердження зазначених обставин, по-друге, не надано жодних доказів усунення виявлених позивачем порушень.
Відповідачем було надано лист Державного навчального закладу «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» на ім'я директора Департаменту осіти і науки виконавчого органу КМР (КМДА) О. Фіданянз проханням про включення до бюджетної пропозиції на 2022 рік виділення коштів для обладнання автоматичної системи пожежогасіння.
Однак, вищевказаний лист не підтверджує ані виділення коштів, ані усунення порушень по обладнанню автоматичною системою пожежогасіння.
При цьому, відсутність бюджетних коштів та належного фінансування не звільняє відповідача від виконання ним імперативних норм протипожежного законодавства. Чинне законодавство не ставить в залежність необхідність в застосуванні заходів реагування від наявності чи відсутності бюджетних коштів (фінансової спроможності) відповідача. Сама по собі відсутність коштів на забезпечення протипожежної та техногенної безпеки, в тому числі й у зв'язку з відсутністю відповідного бюджетного асигнування не може бути підставою для відкладення вжиття заходів щодо усунення факторів небезпеки життю, здоров'ю громадян.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26 березня 2020 року у справі № 520/6694/19.
В контексті спірних правовідносин, апеляційний суд наголошує, що під час розгляду і вирішення апеляційної скарги, колегія суддів враховує не послідовність дій, вчинених відповідачем з метою усунення порушень, а перевіряє чи є порушення, які продовжують існувати, такими, що створювати небезпеку для життя і здоров'я людей.
Усунення частини виявлених порушень не свідчить про відсутність загрози життю та здоров'ю людей та, як наслідок, відсутність підстав для застосування відповідних заходів реагування, оскільки не усунутими залишились ті порушення, які, перш за все, створюють загрозу життю та здоров'ю людей.
Колегія суддів дійшла висновку, що виявлені порушення є суттєвими та потребують усунення, оскільки можуть призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, не дозволять у випадку виникнення пожежі вчасно її ліквідувати, призведуть до стрімкого розвитку та можуть потенційно загрожувати життю та здоров'ю людей. Суд також звертає увагу, що наведені порушення не є формальними, а стосуються виключно відсутності у відповідача необхідної системи заходів для уникнення виникнення пожежі, її гасіння та швидкого реагування у разі її виникнення.
Колегія суддів звертає увагу, що такі порушення, зокрема, як автоматичної системи пожежогасіння, відсутність обробки дерев'яних покриттів засобами вогнезахисту (оскільки саме позивач може встановити усунення такого порушення в дійсності, належним чином та в повній мірі), не можуть призвести до пожежі, однак, не усунення цих порушень, у разі виникнення пожежі, може створити умови, що призведуть до загибелі людей або ж нанесенню шкоди їх здоров'ю.
Верховний Суд у постанові від 23 червня 2021 року у справі №640/16673/19 зауважив, що відповідач згідно частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» повинен був звернутися з письмовою заявою до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням та для перевірки усунення порушень вимог законодавства виявлених під час планової перевірки.
При цьому, апелянт не заперечує той факт, що декілька вказаних вище виявлених перевіркою ГУ ДСНС України у м. Києві порушень на об'єкті досі мають місце.
Апеляційний суд наголошує, що той факт, що відповідачем частково усунуто виявлені порушення, не спростовує наявності підстав для застосування заходів реагування.
При цьому, колегія суддів враховує, що застосування заходу реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень.
Відновлення діяльності після її зупинення рішенням суду в силу частини п'ятої статті 4 Закону № 877-V можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб'єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.
Тобто, внаслідок усунених порушень, якщо такі матимуть місце, відповідач не позбавлений можливості звернутися з відповідною інформацією до позивача. Надання ж судом адміністративної юрисдикції оцінки питанню, чи були усунуті виявлені порушення до висновку компетентного органу в цьому питанні є передчасним.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 580/3213/19.
Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об'єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації будівлі є тимчасовим заходом, який направлений саме на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об'єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей (зокрема, постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 815/6378/17, від 19 листопада 2020 року у справі № 824/448/19-а).
До того ж, важливим є те, що відповідач є навчальним закладом, що передбачає постійне заходження в ньому великої кількості студентів, освітніх працівників, адміністрації.
За таких обставин, повне зупинення будівлі навчального корпусу №1 Державного навчального закладу «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, буд. 10 у Солом'янському м. Києва, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки, шляхом знеструмлення електроживлення будівлі та накладення печатки на розподільчий електрощит, є пропорційною та повною мірою реагування, а відтак для збереження безпеки та здоров'я працівників підприємства, необхідно зупинити експлуатацію відповідного об'єкта до повного усунення порушень зазначених в акті від 30.01.2020 року № 78 та від 26.07.2021 року № 753 .
Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов'язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов'язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.
При цьому, апеляційний суд враховує, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень. Крім того, застосований до апелянта захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Державного навчального закладу «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» про застосування заходів реагування.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог частини третьої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з огляду на допущення порушення норм процесуаьного права, прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Державного навчального закладу «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року - скасувати.
Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Державного навчального закладу «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» про застосування заходів реагування - задовольнити повністю.
Застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення експлуатації приміщення Державного навчального закладу «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» (код ЄДРПОУ 05536797; юридична адреса: бульвар Тараса Шевченка, буд. 56, м. Київ, 01032), який розташований за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, буд. 10 у Солом'янському м. Києва, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки, шляхом знеструмлення електроживлення будівлі та накладення печатки на розподільчий електрощит.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.М. Єгорова