Справа № 640/29039/20 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О.
26 січня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,
за участю секретаря: Масловської К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 25 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, треті особи Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, ОСОБА_2 , у якому просила:
- визнати протиправним (незаконними та такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним Положення про порядок призначення субсидії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 (в редакції постанови від 14.08.2019 № 807) в окремій його частині, а саме:
- підпункту 5 частини 1 пункту 14 за яким «структурним підрозділом з питань соціального захисту населення отримано інформацію про наявність простроченої понад три місяці (на дату надання такої інформації) заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, строк позовної давності якої не минув і загальна сума якої перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день звернення за призначенням житлової субсидії (крім заборгованості за послугу з постачання та розподілу природного газу, що нарахована виконавцем комунальної послуги з посиланням на рішення суду щодо норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу та у зв'язку з приведенням об'ємів використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, а також заборгованості, що виникла у зв'язку з тим, що управитель, об'єднання, виконавець комунальних послуг не уклали договору з AT "Ощадбанк" (його установами) для перерахування сум житлових субсидій у грошовій безготівковій формі)»;
- частини 2 пункту 14 якою «Житлова субсидія у випадку, передбаченому підпунктом 5 цього пункту, призначається з початку опалювального (неопалювального) сезону за умови документального підтвердження сплати заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі) протягом двох місяців з початку такого сезону, в іншому випадку - з місяця, що настає за тим, в якому до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення надійшло документальне підтвердження сплати заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі)».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2021 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, представника відповідача, третю особу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з метою спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 21.10.1995 №848 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива", якою затверджено Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №807 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" внесено зміни до Постанови від 21.10.1995 №848. Встановлено, що фінансування та виплата житлових субсидій, нарахованих у готівковій формі до 1 жовтня 2019 р., здійснюються відповідно до Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848, у редакції, що діяла до набрання чинності цією постановою. Визнано такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.
На підставі Постанови від 14.08.2019 №807 затверджено зміни до Положення призначення житлових субсидій (надалі - Положення), яким визначено механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі, умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій.
Згідно з підпунктом 5 частини першої пункту 14 вказаного Положення житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо структурним підрозділом з питань соціального захисту населення отримано інформацію про наявність простроченої понад місяць (на дату надання такої інформації) заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, загальна сума якої перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день звернення за призначенням житлової субсидії (крім заборгованості за послугу з постачання та розподілу природного газу, що нарахована виконавцем комунальної послуги з посиланням на рішення суду щодо норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу та у зв'язку з приведенням об'ємів використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, а також заборгованості, що виникла у зв'язку з тим, що управитель, об'єднання, виконавець комунальних послуг не уклали договору з АТ "Ощадбанк" (його установами) для перерахування сум житлових субсидій у грошовій безготівковій формі).
В свою чергу, частиною другою підпункту 7 пункту 14 Положення визначено, що житлова субсидія у випадку, передбаченому підпунктом 5 цього пункту, призначається з початку опалювального (неопалювального) сезону за умови документального підтвердження сплати заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі) протягом двох місяців з початку такого сезону, в іншому випадку - з місяця, що настає за тим, в якому до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення надійшло документальне підтвердження сплати заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі).
ОСОБА_1 , вважаючи підпункт 5 частини першої пункту 14 та частину другу підпункту 7 пункту 14 Положення протиправними, та такими, що порушують її право на отримання субсидії, звернулась до суду з даним позовом.
Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з приписами статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій: забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян; забезпечує підготовку проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій; забезпечує розроблення та виконання державних програм соціальної допомоги, вживає заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази закладів соціального захисту інвалідів, пенсіонерів та інших непрацездатних і малозабезпечених верств населення.
Пунктом 7 частини першої статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить встановлення порядку надання пільг та житлових субсидій населенню в частині забезпечення надання житлових субсидій як частки вартості житлово-комунальних послуг, у тому числі їх виплати у грошовій формі.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України в межах компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Так, умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива визначаються Положенням про порядок призначення житлових субсидій, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848.
Як вже було зазначено вище, постановою від 14.08.2019 №807 до Положення були внесенні наступні зміни, зокрема:
- підпункт 5 частини першої пункту 14 Положення: житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо структурним підрозділом з питань соціального захисту населення отримано інформацію про наявність простроченої понад місяць (на дату надання такої інформації) заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, загальна сума якої перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день звернення за призначенням житлової субсидії (крім заборгованості за послугу з постачання та розподілу природного газу, що нарахована виконавцем комунальної послуги з посиланням на рішення суду щодо норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу та у зв'язку з приведенням об'ємів використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, а також заборгованості, що виникла у зв'язку з тим, що управитель, об'єднання, виконавець комунальних послуг не уклали договору з АТ "Ощадбанк" (його установами) для перерахування сум житлових субсидій у грошовій безготівковій формі).
- частина друга підпункту 7 пункту 14 Положення: житлова субсидія у випадку, передбаченому підпунктом 5 цього пункту, призначається з початку опалювального (неопалювального) сезону за умови документального підтвердження сплати заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі) протягом двох місяців з початку такого сезону, в іншому випадку - з місяця, що настає за тим, в якому до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення надійшло документальне підтвердження сплати заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі).
З листа Виконавчого органу Костянтинівської міської ради від 08.01.2020 №БА-10077414, вбачається, що на обліку в управління як одержувач субсидії на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 перебувала з 01.09.2015 року по 01.11.2018 року.
В субсидії з листопада 2018 року позивачу було відмовлено на підставі рішення міської комісії з питання призначення та надання житлових субсидій, пільг на житлово-комунальні послуги, придбання твердого палива та скрапленого газу у виключних випадках №51 від 13.12.2018, відповідно до підпунта 3 пункту 6, пункту 7 Положення, рішення від 02.01.2019.
Також у листі від 08.01.2020 №БА-10077414 зазначено про те, що субсидію ОСОБА_1 буде призначено у разі докуменального підтвердження сплати заборгованості або укладення договорів про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку.
Заборгованість зі сплати позивачем житлово-комунальних послуг підтверджується належним чином завіреною копією довідки про заборгованість щодо теплопостачання станом на 01.01.2019 від 07.06.2021 №224.
Разом з тим, відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Викладені в сукупності приписи Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Положення свідчать, що вони стосуються правових питань щодо: розрахунків субсидії; зобов'язань осіб, яким призначено субсидію; порядку припинення надання раніше призначеної субсидії і набуття права на її призначення на наступні періоди.
Отже, станом на момент внесення відповідних змін до Постанови від 21.10.1995 №848 вищевказані положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" були діючими.
В свою чергу, в абзаці 4 пункту 18 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №807, зазначено, що громадяни, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, зобов'язані щомісяця сплачувати вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії.
Пунктами 9-11 Положення встановлено, що 9. Призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення.
У територіальних громадах (в тому числі об'єднаних), у виконавчих органах яких відсутні структурні підрозділи з питань соціального захисту населення, прийняття заяв громадян з необхідними документами для призначення житлових субсидій та передачу їх відповідним структурним підрозділам з питань соціального захисту населення безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг чи їх фронт-офіси здійснюють уповноважені особи, які визначаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.
Інформація про призначені житлові субсидії вноситься структурним підрозділом з питань соціального захисту населення до Єдиного державного реєстру отримувачів житлових субсидій.
В окремих випадках за рішеннями комісій, утворених районними, районними у мм. Києві та Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - комісії), житлові субсидії непрацездатним непрацюючим особам, які проживають самі, можуть призначатися на норму, яка перевищує встановлену законодавством соціальну норму житла (далі - понаднормова площа житла).
Рішення про призначення (відмову в призначенні) житлових субсидій на понаднормову площу житла приймається комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства і переглядається у разі зміни складу осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), складу сім'ї члена домогосподарства, працевлаштування таких осіб або виникнення у них інших джерел доходів.
Положення про комісії затверджують органи, які їх утворили.
До непрацездатних непрацюючих осіб, які проживають самі і яким житлову субсидію може бути призначено на понаднормову площу житла, належать: особи, які не досягли повноліття; громадяни, які отримують пенсію за віком, у зв'язку з втратою годувальника або по інвалідності, а також ті, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і отримують пенсію за вислугою років; громадяни, які отримують державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю; громадяни, які отримують державну соціальну допомогу особі, яка не має права на пенсію, та особам з інвалідністю; громадяни, які отримують тимчасову державну соціальну допомогу непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що повноваження Уряду щодо встановлення порядку надання пільг та житлових субсидій населенню та обов'язок громадян, яким призначено субсидію сплачувати вартість спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії.
Крім того, право визначеної Законом категорії громадян на отримання адресної беготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, кореспондується з виконанням останнім певних обов'язків, а саме, щодо розрахунку за фактично спожиті житлово-комунальні послуги.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.08.2018 у справі №805/1719/18-а у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради відмовлено щодо позовних вимог про визнання протиправним рішення, дій та бездіяльності стосовно відмови у призначенні та наданні з травня 2017 року субсидії; зобов'язання призначити з 1 травня 2017 року субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг; зобов'язання надати ВО ОКП "Донецьктеплокомуненерго" "Костянтинівкатепломережа" та КП "Служба єдиного замовника" рішення про призначення субсидії з 1 травня 2017 року для здійснення перерахунку з урахуванням надмірно сплачених платежів за користування житлово-комунальними послугами у період з травня 2017 року по момент ухвалення судового рішення.
Таким чином, в даному випадку, відмова позивачеві у призначенні житлової субсидії була надана структурним підрозділом з питань соціального захисту населення та визнана правомірною, про що свідчить рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.08.2018 у справі №805/1719/18-а.
Отже, проаналізувавши наведене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи не підтверджено наявність у позивача порушеного права безпосередньо Кабінетом Міністрів України, оскільки законодавчо передбачено можливість призначення житлової субсидії за певної сукупності обставин.
Стосовно твердження апелянта про порушення порядку прийняття окремих положень оскаржуваної постанови, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5 § 33 глави 2 розділу 4 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, який вносить проект акта до Кабінету Міністрів України.
Частиною першою § 48 Регламенту передбачено, що проекти актів Кабінету Міністрів вносяться на розгляд Кабінету Міністрів головними розробниками - міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (крім тих органів, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через відповідних міністрів), державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.
Проекти актів, підготовлені центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через відповідного міністра, вносяться на розгляд Кабінету Міністрів відповідним міністром.
Пунктом 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Положення №423), передбачено, що Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального діалогу, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей тощо.
Пунктом 2 Положення № 423 встановлено, що Мінсоцполітики у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 3 цього ж Положення основними завданнями Мінсоцполітики є, зокрема, забезпечення формування та реалізації державної політики щодо здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального забезпечення належить до повноважень Мінсоцполітики, відтак, саме цей орган є відповідальним за стан державного управління у цій сфері.
При цьому прийняття актів Уряду передбачає багатостадійний процес, в якому проект відповідного акта готує міністерство, що визначається головним розробником, та надає його на розгляд Уряду.
Щодо посилання позивача стосовно відсутності антикорупційної експертизи, колегія суддів зазначає, що відповідно до Висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи до проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов КМУ" у проекті постанови не виявлено положень, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень (корупціогенних факторів).
Разом з тим, відповідно до довідки Міністерства соціальної політики України проект вказаної постанови не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, порядок прийняття оскаржуваного положення повністю узгоджується з нормами Регламенту, а тому, суд вважає, що позивач дійшла до помилкового висновку щодо порушення відповідачем порядку прийняття оскаржуваного нормативно-правового акту.
Щодо решти аргументів апелянта, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року)
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова, в частині, яка є предметом оскарження, не скасовує і не звужує обсяг прав позивача на отримання житлової субсидії, а лише встановлює порядок її призначення, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Глущенко Я.Б.
Суддя Черпіцька Л.Т.
Повний текст постанови виготовлено - 31 січня 2022 року.