Справа № 640/3827/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.
31 січня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Кучми А.Ю., Степанюка А.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагідна Долина» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагідна Долина» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У лютому 2020 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лагідна Долина», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2018 року №0194401206.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що порушення терміну реєстрації податкових накладних, перелік яких наведено в акті від 26 березня 2018 року №2889/26-15-12-06-220/40185484 «Про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних Товариством з обмеженою відповідальністю «Лагідна Долина», мало місце з огляду на наявність протиправних дій відповідача щодо реєстрації Договору про визнання електронних документів від 05 січня 2017 року, за відсутності вини позивача, тому підстави для застосування штрафних санкцій відсутні.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагідна Долина» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагідна Долина» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
02 грудня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому відповідач повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції та вказує про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази (квитанції) на підтвердження факту подання позивачем відповідних накладних для реєстрації саме 05 січня 2017 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагідна Долина» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 75.1 статті 75 та в порядку пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних Товариством з обмеженою відповідальністю «Лагідна Долина» за грудень 2016 - грудень 2017 року, за результатом якої складено акт від 26 березня 2018 року №2889/26-15-12-06-220/40185484 (далі - акт перевірки).
Так, встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Лагідна Долина» за період грудень 2016 - грудень 2017 року граничних строків реєстрації податкових накладних, перелік яких наведено в акті перевірки.
На підставі вказаних висновків акта перевірки Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2018 року №0194401206, яким до позивача застосовано штрафні санкції на загальну суму 113 177,66 грн.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення контролюючого органу протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що що належним доказом направлення податкової накладеної є відповідна квитанція, проте, в матеріалах справи відсутні належні докази (квитанції) на підтвердження факту подання позивачем відповідних накладних для реєстрації саме 05 січня 2017 року.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
У силу пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Відповідно до п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю та формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постановах від 23.06.2018 року по справі №803/552/17, від 21.06.2018 року по справі № 813/448/17, від 27.02.2018 року по справі № 808/918/17, від 13.02.2018 року по справі № 805/4016/16-а.
Зміст наведених законодавчих положень також дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки, крім питань правильності оформлення податкових декларацій, уточнюючих розрахунків можуть бути й інші питання, зокрема пов'язані із своєчасністю реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН), арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов'язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена статтями 120, 120-1, 120-2 ПК України.
Так, як вбачається з матеріалів справи, Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 75.1 статті 75 та в порядку пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних Товариством з обмеженою відповідальністю «Лагідна Долина» за грудень 2016 - грудень 2017 року, за результатом якої складено акт від 26 березня 2018 року №2889/26-15-12-06-220/40185484 (далі - акт перевірки).
Під час перевірки встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Лагідна Долина» за період грудень 2016 - грудень 2017 року граничних строків реєстрації податкових накладних, перелік яких наведено в акті перевірки.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
За умовами, визначеними пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246) (у редакції на час подання накладних) визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр), звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у Реєстрі.
За пунктом 1 Порядку № 1246, подання податкової накладної та/або розрахунку коригування ДФС в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пунктів 2, 7-10 Порядку № 1246, внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі ДФС з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.
Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація.
Для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.
Причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.
Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається протягом операційного дня платникові податку засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
Датою та часом подання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі ДФС є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття.
З системного аналізу наведених норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним доказом направлення податкової накладеної є відповідна квитанція.
Як вказує позивач, податкові накладні, перелік яких наведено в акті перевірки, виписано за період 27-31 грудня 2016 року та подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних 05 січня 2017 року разом із договором про визнання електронних документів від 05 січня 2017 року.
Позивачем отримано квитанцію №1 про отримання договору про визнання електронних документів від 05 січня 2017 року. Проте, квитанція №2 надійшла позивачу 24 січня 2017 року із зазначенням «Документ не прийнято. Виявлено помилки».
25 січня 2017 року позивачем повторно направлено для реєстрації договір про визнання електронних документів від 05 січня 2017 року. Відповідно до квитанції №2 від 10 лютого 2017 року «Документ не прийнято. Виявлено помилки».
13 лютого 2017 року позивачем знову направлено для реєстрації договір про визнання електронних документів від 05 січня 2017 року. Згідно наявної в матеріалах справи квитанції №2 від 14 лютого 2017 року документ прийнято, реєстраційний номер документу 9017256501.
Так, позивач вказує, що накладні, перелік яких наведено в акті перевірки, виписано за період 27-31 грудня 2016 року та подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних 05 січня 2017 року.
Однак, як вірно наголосив суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутні належні докази (квитанції) на підтвердження факту подання позивачем відповідних накладних для реєстрації саме 05 січня 2017 року.
В матеріалах справи наявні лише квитанції, які засвідчують факт подання позивачем податкових накладних 14 лютого 2017 року. Відповідні податкові накладні було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 14 лютого 2017 року.
Апелянт, наголошуючи на неправомірності застосування відповідачем оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації згадуваних податкових накладених, посилається на протиправність дій Державної фіскальної служби України при реєстрації договору про визнання електронних документів від 05 січня 2017 року.
Так, апелянт вказує, що оскільки зі сторони податкового органу вказаний договір було підписано лише 14.02.2017 року, лише тоді у ТОВ «Лагідна долина» з'явилась можливість направити на реєстрацію податкові накладні, тому на думку позивача, вина в несвоєчасній реєстрації останніх лежить саме на податковому органі.
Однак, колегія суддів наголошує, що в межах спірних правовідносин, предметом спору є виключно правомірність податкового повідомлення-рішення від 26 квітня 2018 року №0194401206, яким накладено штрафні санкції за порушення термінів реєстрації згадуваних податкових накладених, а не правомірність дій Державної фіскальної служби України при реєстрації договору про визнання електронних документів.
При цьому, позивач, вважаючи, що ДФС України було допущено протиправні дії/бедіяльність при реєстрації договору про визнання електронних документів, не був позбавлений можливості звернутись з відповідним позовом до суду.
В межах же даної справи, єдиним належним доказом відсутності вини з боку позивача, може бути відповідна квитанція про направлення податкової накладеної у встановлений законодавством строк. Зокрема, якби позивачем було подано на реєстрацію податкові накладні своєчасно, що підтверджувалось би відповідними квитанціями, а податковим органом було допущено бездіяльність щодо їх реєстрації, в такому випадку може йти мова про відсутність вини з боку позивача щодо порушення термінів реєстрації податкових накладених.
Однак, як вже було наголошено вище та вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні належні докази (квитанції) на підтвердження факту подання позивачем відповідних накладних для реєстрації саме 05 січня 2017 року.
Надані позивачем квитанції засвідчують факт подання позивачем податкових накладних лише 14 лютого 2017 року, тобто з порушенням термінів реєстрації податкових накладених.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність застосування відповідачем оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації згадуваних податкових накладених.
Отже, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагідна Долина» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагідна Долина» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді А.Ю. Кучма,
А.Г. Степанюк