Справа № 640/13570/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.
25 січня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючий суддя: Черпіцька Л.Т.
Пилипенко О.Є.
судді:Собків Я.М.
за участю секретаря: Висоцького А.М.
за участю:
представника Державного підприємства - Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «УКРРИБПРОЕКТ» - Лузан Л.І.
представника Державного агентства меліорації та рибного господарства - Даценко Т.М.
представників позивача: Перепелюка О.В., Маменка О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства - Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «УКРРИБПРОЕКТ» та Державного агентства меліорації та рибного господарства на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.21 у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у місті Києві до Державного підприємства "Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна боржника про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна боржника ,
Головне управління ДПС у місті Києві в травні 2021 року звернулося до суду з позовною заявою, в якій просило надати дозвіл на реалізацію майна державного підприємства - Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «УКРРИБПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ 00468177), яке перебуває у податковій заставі з метою погашення усієї суми податкового боргу боржника.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що станом на момент подачі позовної заяви у відповідача обліковується податковий борг на загальну сумі 3 444 044,95 грн, вказана сума податкового боргу перед бюджетом є узгодженою та виникла у зв'язку з несплатою сум податкових зобов'язань, нарахованих самостійно платником податків, згідно поданих податкових декларацій. У зв'язку з наявністю податкового боргу у відповідача, суб'єктом владних повноважень вжито усіх передбачених чинним податковим законодавством заходів щодо стягнення боргу у судовому порядку. Зокрема, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з Державного підприємства - Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «УКРРИБПРОЕКТ» податкового боргу та за результатами чого, Окружним адміністративним судом міста Києва рішенням у справі № 640/13841/19 від 28 жовтня 2019 року, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року, задоволено позовну заяву податкового органу повністю. З метою стягнення коштів на користь бюджету та виконання податкових зобов'язань відповідачем, Головним управлінням ДПС у місті Києві неодноразово вживались заходи, зокрема оформлювались інкасові доручення, з метою примусового списання коштів з розрахункових рахунків платника податків. Проте, банк відмовляв у прийнятті до виконання вище зазначених доручень у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках платник.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2021 року позов задоволено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки податковим органом вживались заходи з погашення податкового боргу, у тому числі шляхом направлення податкової вимоги, звернення до суду про стягнення коштів, звернення до банку, які не призвели до погашення податкового боргу відповідача за рахунок його грошових коштів, то наявні підстави для надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Також суд вказав, що оскільки рішення суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі виконується не Державною виконавчою службою, то норми Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» не поширюється на правовідносини в цій справі, оскільки має місце погашення заборгованості, самостійно податковим органом, а не за рішенням, що підлягає виконанню Державною виконавчою службою.
Щодо Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07 липня 1999 року № 847-XIV, то суд зазначив, що на момент звернення податкового органу до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна боржника цей Закон втратив чинність та законодавцем, починаючи з моменту втрати чинності Закону, не прийнято іншого нормативно-правового акту який передбачав таку заборону, та Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» не передбачена заборона на погашення податкового боргу платників податків - боржників, шляхом реалізації майна органами податкової служби в порядку, передбаченим Податковим кодексом України.
Відповідач, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що суд першої інстанції всупереч п.4 ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, оскільки в цій справі заявлена вимога про стягнення грошових коштів у розмірі 3444044,95 грн, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа мала розглядатись за правилами загального позовного провадження.
Скаржник вказує, що суд першої інстанції не врахував, що рішення у цій справі впливає на права, свободи, інтереси або обов'язки Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву та Державного агентства меліорації та рибного господарства та не залучив ці органи до участі у справі, у якості третіх осіб без самостійних вимог, оскільки адміністративний будинок за адресою: м. Київ, вулиця Тургенєвська, будинок 82-А, який перебуває у податковій заставі, належить державі в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства і погодження на відчуження надається Фондом державного майна України.
Також скаржник вказує, що відповідач знаходиться в переліку об'єктів, які не підлягають приватизації під номером 468177. Зазначає, що Закон України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» втратив чинність 20.10.2019, проте на момент опису майна у жовтні 2017 року положення цього Закону були чинними, тобто майно відповідача не мало бути предметом застави у 2017 році.
Державне агентство меліорації та рибного господарства відповідно до приписів ст. 293 КАС України також звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позовних вимог.
У апеляційній скарзі наводить аналогічні доводи для скасування рішення суду першої інстанції.
Скаржники заявили клопотання про розгляд справи за участі сторін та клопотання про залучення до участі у справі, в якості третьої особи без самостійних вимог, Фонд державного майна України.
Щодо клопотань про розгляд справи за участю сторін, колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення реалізації процесуальних прав всіх учасників справи, у тому числі особи, яка не брала участі у цій справі, вказані клопотання задоволені ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Що стосується клопотань про залучення до участі у справі, в якості третьої особи без самостійних вимог, Фонд державного майна України, яке обґрунтовано тим, що заставним майном виступає об'єкт державної власності, тому рішення у цій справі може вплинути на права та обов'язки Фонд державного майна України, то колегія суддів у судовому засіданні (протокольною ухвалою) відмовила у залученні третьої особи, з тих підстав, що предметом спору у цій справі є лише надання дозволу податковому органу на погашення суми податкового боргу підприємства за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, а не дії контролюючого органу щодо продажу вказаного майна.
Позивач подав відзив (пояснення) на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство - український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у місті Києві, є платником податків за основним місцем обліку та зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 13 березня 1996 року за № 10741200000013965, код ЄДРПОУ 00468177, зареєстроване за юридичною адресою: 04050, місто Київ, вулиця Тургенівська, будинок 82-А.
Станом на 01 липня 2021 року, згідно з даними інтегрованих карток, за Державним підприємством - Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» обліковується податковий борг у розмірі: 3 188 724,21 грн, у тому числі:
- податок на додану вартість (код платежу 14010100) у розмірі: 1 890 464,52 грн, який виник у період з 30 березня 2017 року по 30 червня 2021 року;
- земельний податок з юридичних осіб (18010600) у розмірі: 1 298 259,69 грн, який виник у період з 30 березня 2018 року по 30 червня 2021 року.
На підставі виникнення вказаного боргу та його непогашення, контролюючим органом вживались заходи з погашення податкового боргу державного підприємства - Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків платника податків, відкритих у банківських установах.
Так, податковий орган, у зв'язку з наявністю у державного підприємства - Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» податкового боргу, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва щодо стягнення з останнього податкового боргу з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року у справі № 640/13841/19 адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до державного підприємства - український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» задоволено та стягнуто з рахунків державного підприємства - український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» (04050, м. Київ, вулиця Тургенєвська, будинок 82-А, ідентифікаційний код 00468177) ) у банках, що обслуговують такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу грошову суму у розмірі: 2 391 072, 74 грн.
На підставі вказаного рішення, Головним управлінням ДПС у місті Києві неодноразово вживались заходи, зокрема оформлювались інкасові доручення з метою примусового списання коштів з розрахункових рахунків платника податків, що підтверджується наявними в матеріалах справи інкасованими дорученнями (а.с. 52-56)
Однак, відповідними банками відмовлено в прийнятті до виконання інкасованих доручень у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках платника.
На підставі викладених обставин та у зв'язку з вжиттям, на думку позивача, всіх передбачених заходів щодо стягнення податкового боргу, податковим органом подано адміністративний позов до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна боржника.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (надалі - Податковий кодексу України).
За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 цієї статті Кодексу у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
За змістом підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14, пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України вбачається, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Згідно з пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Пунктом 89.6 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.
Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Суд зазначає, що джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків визначені статтею 87 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов'язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.
Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 Податкового кодексу України.
За приписами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
У силу пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
При цьому, процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права контролюючого органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Колегія суддів зауважує, що обов'язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.
Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
Із системного аналізу викладених вище норм вбачається, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, водночас рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.
Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника. При зверненні до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, контролюючий орган повинен обґрунтувати, в першу чергу, недостатність у такого платника грошових коштів, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив такий контролюючий орган для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року у справі № 640/13841/19 адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до державного підприємства - український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» задоволено та стягнуто з рахунків державного підприємства - український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» (04050, м. Київ, вулиця Тургенєвська, будинок 82-А, ідентифікаційний код 00468177) ) у банках, що обслуговують такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу грошову суму в розмірі: 2 391 072, 74 грн.
На підставі вказаного рішення, Головним управлінням ДПС у місті Києві неодноразово вживались заходи, зокрема оформлювались інкасові доручення, з метою примусового списання коштів з розрахункових рахунків платника податків, що підтверджується наявними в матеріалах справи інкасованими дорученнями (а.с.52-56).
Також контролюючий орган з метою доведення обставини відсутності коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, надав відомості про діючі (закриті) рахунки відповідача у фінансових установах та інкасові доручення (розпорядження).
Внаслідок виставлення контролюючим органом інкасових доручень банківськими установами, в яких відповідачем відкриті рахунки, податковий борг не погашено.
Крім цього, в інкасових дорученнях (розпорядженнях) містяться відмітки про повернення інкасових доручень (розпоряджень) у зв'язку з відсутністю грошових коштів. Факт відсутності коштів для погашення заборгованості не заперечується і відповідачем у справі.
Отже, враховуючі надані представником позивача докази, а саме інкасовані доручення (розпорядження), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом відповідно до приписів податкового законодавства підтверджено відсутність грошових коштів на всіх рахунках, відкритих відповідачем у фінансових установах та про які відомо контролюючому органу, або неможливість стягнення коштів через наявність постанов про арешт коштів боржника, що надійшли до банку раніше, або неможливість виконання вимоги через те, що рахунок відкритий для акумулювання страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податковим органом здійснені усі необхідні заходи для погашення податкового боргу, визначених законом.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування приписів Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29 листопада 2001 року № 2864-ІІІ.
Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2021 року у справі № №440/1449/20 дійшов висновку, що при вирішенні вимог про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, до предмету доказування входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків. На переконання колегії суддів, при застосуванні приписів статті 95 ПК України з'ясування саме цих обставин є першочерговим. Питання ж щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону №2864-ІІІ у взаємозв'язку з положеннями пункту 87.2 статті 87 ПК України підлягає вирішенню судами за наслідками перевірки обставин дотримання податковим органом вищезазначених процедур та встановлення обставин того, що податковий орган дійсно вжив усю сукупність заходів, спрямованих на стягнення коштів з платника податків до звернення з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановити мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Статтею 2 цього Закону передбачено, що для цілей Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою.
Колегія суддів зауважує, що дія цього Закону застосовувалась до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. З 01.01.2011 питання погашення податкового боргу регулюються ПК України, який прийнято 02.12.2010 та встановлює механізм і процедуру такого погашення. Крім того, дія цього Закону розповсюджується на механізм звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, а не податковим органом.
Аналогічна правова позиція викладене Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2020 року у справі №822/1262/17.
Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Отже, Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні ПК України.
Оскільки рішення суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі не виконується Державною виконавчою службою, то норми Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» не поширюється на правовідносини в цій справі, адже має місце погашення заборгованості, самостійно податковим органом, а не за виконавчим документом, який підлягає виконанню Державною виконавчою службою.
Щодо доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, про поширення на спірні правовідносини дії Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07 липня 1999 року № 847-XIV, оскільки на момент опису майна у жовтні 2017 року положення цього Закону були чинними, колегія суддів зауважує таке.
З матеріалів справи вбачається, що майно платника податків передано у податкову заставу згідно з актом опису майна № 5/26-15-17-02-17 від 31 жовтня 2017 року, обтяження зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Дії податкового органу щодо передачі майна в податкову заставу відповідачем або іншими особами не оскаржувались, рішення про опис майна в податкову заставу та акт опису на час розгляду справи чинні та не скасовані в судовому або адміністративному порядку.
Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» № 145-ІХ від 20 жовтня 2019 року визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».
Статтею 3 Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» встановлено, що забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом.
Отже, Закон України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» на момент звернення податкового органу до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна боржника втратив чинність та законодавцем, починаючи з того моменту не було прийнято іншого нормативно-правового акту, який передбачав таку заборону. Також Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» не передбачена заборона на погашення податкового боргу платників податків - боржників, шляхом реалізації майна органами податкової служби в порядку, передбаченим Податковим кодексом України.
Як зазначалось, у цьому випадку мова йде про надання дозволу на продаж майна, що перебуває в податковій заставі, яке буде здійснюватися контролюючим (податковим) органом, а не Державною виконавчою службою.
Отже, доводи відповідача про поширення на спірні правовідносини дії Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07 липня 1999 року № 847-XIV, колегія суддів відхиляє.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки податковим органом вживались заходи з погашення податкового боргу, у тому числі шляхом направлення податкової вимоги, звернення до суду про стягнення коштів, звернення до банку, які не призвели до погашення податкового боргу відповідача за рахунок його грошових коштів, то наявні підстави для надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Щодо наданих представниками відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доповнень до апеляційної скарги, у яких останні зазначають, що на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції здійснюються результативні заходи (оформлення правовстановлюючих документів на право власності ДП «УКРРИБПРОЕКТ» на автогараж з майстернею, ринкова вартість яких станом на 31.12.2020 становить 3799680,00 грн), які дадуть змогу розглянути питання щодо заміни предмету застави відповідно до п. 89.7 ст. 89 ПК України, то колегія суддів зазначає, згідно з поданою представниками позивача в судовому засіданні інформацією про податковий борг, яка викладена в листі Головного управління ДПС у місті Києві від 25.01.2022 № 2557/5/26-15-13-05-08, станом на 24.01.2022 у відповідача обліковується податковий борг у розмірі 3220572,55 грн, що підтверджує доводи позивача про наявність підстав для надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Колегія суддів відхиляє аргумент відповідача про не залучення судом першої інстанції до участі у справі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву та Державного агентства меліорації та рибного господарства, у якості третіх осіб без самостійних вимог, оскільки відповідне клопотання сторонами під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявлялось.
Крім того, залучення третіх осіб до участі у справі є правом суду, якщо він встановить правовий зв'язок цих осіб зі сторонами спору і дійде висновку, що вирішене за наслідками розгляду справи питання буде стосуватися прав, інтересів та обов'язків таких осіб, причому суд має встановити, що такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Однак, суд першої інстанції дійшов висновку про розгляд цієї справи без залучення будь-яких третіх осіб.
Також колегія суддів відхиляє доводи відповідача про безпідставний розгляд судом першої інстанції справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки ця справа не належить до визначених ч.4 ст. 257 КАС України справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Предметом спору в цій справі є надання дозволу на реалізацію майна державного підприємства, яке перебуває у податковій заставі з метою погашення усієї суми податкового боргу боржника, а не оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Крім того, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції клопотання про розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження із викликом сторін не заявляв.
Інші доводи апеляційних скарг колегія суддів не приймає з підстав, наведених вище.
Аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст.241,242,310,316,321,322,325,329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги Державного підприємства - Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «УКРРИБПРОЕКТ» та Державного агентства меліорації та рибного господарства залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 31 січня 2022 року.
Головуючий суддя: Л.Т. Черпіцька
судді:О.Є. Пилипенко
Я.М. Собків