Справа № 560/14237/21
іменем України
11 лютого 2022 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області , Державної судової адміністрації України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, Державної судової адміністрації, в якому просить:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України від 14.11.2019 № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік";
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 на підставі статті 130 Конституції України та частини 2 статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів";
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді за січень-липень 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 в розмірі 2102,00 грн;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді за січень-вересень 2021 року у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2021 складає 2270,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суддівська винагорода за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 йому нарахована та виплачена на підставі статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", а не статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", що призвело до зменшення її розміру і, відповідно, порушення його прав та гарантій. Також на переконання позивача відповідач повинен був нарахувати суддівську винагороду за період січень-вересень 2021 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021 в розмірі 2270,00 грн.
У відзиві на позов відповідачі зазначили, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області як розпорядник коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (в редакції Закону Україну від 13.04.2020 №553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", який набрав чинності 18.04.2020). Рішенням від 28.08.2020 №10-р/2020 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України положення частин 1, 3 статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (в редакції Закону Україну від 13.04.2020 №553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", який набрав чинності 18.04.2020). З 18.04.2020 по 28.08.2020 вказані положення статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" були чинними, тому позивач правомірно отримував суддівську винагороду в обмеженому розмірі. Також відповідачі зазначили, що виплата позивачу суддівської винагороди за січень-вересень 2021 року здійснена відповідно до Закону України від 15.12.2020 №1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік", який не визнаний неконституційним. Відповідно до рішення Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №340/1916/20 територіальне управління не могло виплачувати суддівську винагороду понад виділені йому для цього бюджетні асигнування, на власний розсуд вирішуючи який нормативно-правовий акт потрібно виконувати.
Ухвалою від 26.10.2021 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 02.12.2021 Хмельницький окружний адміністративний суд залучив до участі у справі як другого відповідача Державну судову адміністрацію України, залучив до участі у праві як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області.
Ухвалою від 07.02.2022 Хмельницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання Державної судової адміністрації України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.
Позивач - ОСОБА_1 працює на посаді судді Нетішинського міського суду Хмельницької області (указ Президента України від 28.09.2017 №295/2017).
За період з 18.04.2020 по 28.08.2020 позивачу нарахована та виплачена суддівська винагорода згідно з статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020.
Крім цього, позивачу нарахована та виплачена суддівська винагорода за січень-вересень 2021 року, обчислена виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 в розмірі 2102,00 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді у неналежному розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 135 цього Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
За змістом частини 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Частиною 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Відповідно до частин 5-8 статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
За змістом частини 9 статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Разом з тим, 12.03.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою з 12.03.2020 на усій території України встановлений карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.
18.04.2020 набрав чинності Закон України від 13.04.2020 №553-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнений статтею 29, відповідно до якої встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).
Водночас, статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Конституційний Суд України в пункті 4.1 рішення від 11.03.2020 у справі № 4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24.06.1999 №6-рп/99, від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 18.06.2007 №4-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, від 19.11.2013 №10-рп/2013, від 08.06.2016 №4-рп/2016, від 04.12.2018 №11 -р/2018, від 18.02.2020 №2-р/2020.
Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (рішення від 24.06.1999 №6-рп/99, рішення від 03.06.2013 №3-рп/2013, рішення від 04.12.2018 №11-р/2018).
Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосудця (частина 1 статті 124 Конституції України).
Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу.
Разом з тим, рішенням від 28.08.2020 №10-р/2020 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин 1, 3 статті 29 Закону №294-ІХ (в редакції Закону №553-ІХ).
У вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов правового висновку, що, навіть, за умови допустимого обмеження виплат суддівської винагороди (за умов воєнного чи надзвичайного стану), втрачені, у зв'язку з цим кошти, підлягають компенсуванню відповідними виплатами.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", при цьому застосування статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прямо суперечить статті 130 Конституції України.
Посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України щодо збалансованості бюджету України та щодо того, що соціально-економічні права громадян не є абсолютними, та на рішення Європейського суду з прав людини з цього питання є необґрунтованими, оскільки ці рішення жодним чином не стосуються гарантій суддівської незалежності, однією з яких є суддівська винагорода.
Посилання відповідача на рішення Ради суддів України є також безпідставними, оскільки вони не є нормативно-правовими актами і, відповідно, не носять обов'язковий характер.
Суд також враховує, що на виконання ухвали від 02.12.2021 Державна судова адміністрація України 28.10.2021 надала письмову інформацію щодо обсягу асигнувань, які надані Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області на фінансове забезпечення Нетішинського міського суду Хмельницької області. Відповідно до наданої інформації бюджетні асигнування, передбаченні кошторисом на 2020 рік територіальному управлінню за КПКВК 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя" за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" у сумі 183920,8 тис грн, відкриті у повному обсязі.
Враховуючи викладене, необхідно визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 до 28.08.2020 із застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди на підставі частини 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 18.04.2020 до 28.08.2020, без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Разом з тим, Законом України "Про судоустрій та статус суддів" визначений базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлений на 1 січня календарного року.
Водночас, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2270 гривень.
У вищевказаній статті також запроваджена нова величина у розмірі 2102 гривні - "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня".
Тобто, положення статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" щодо запровадження величини "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді" не відповідають нормам Конституції України та нормам спеціального Закону №1402-VIII, тому не можуть бути застосовані до визначення розміру виплати суддівської винагороди.
Зокрема, норми спеціального Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачають базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який з 1 січня 2021 року що складає 2270 гривень.
До спеціального Закону України "Про судоустрій та статус суддів", а також до статті 130 Конституції України не вносилися жодні зміни після запровадження у Законі України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" такої величини як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді".
Більше того, у спеціальному Законі України "Про судоустрій та статус суддів", як до 01.01.2021, так і після настання цієї дати, розмір посадового окладу судді місцевого суду визначався та визначається виходячи з розміру саме прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не будь-якої іншої спеціально запровадженої величини.
Однак, відповідач діючи всупереч приписам статей 19 та 130 Конституції України, порушив норми діючого законодавства України та виплатив позивачу винагороду у розмірі меншому, ніж це визначено спеціальним Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Слід також зазначити, що саме з 30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)".
Вказаним Законом, з-поміж іншого, стаття 130 Конституції України викладена в новій редакції. У контексті спірних правовідносин потрібно наголосити, що Конституція України у редакції Закону України "Про судоустрій та статус суддів" вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", які у поєднанні (системному зв'язку) дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.
Отже, Закон України "Про судоустрій та статус суддів" є спеціальним для правовідносин щодо врегулювання розміру суддівської винагороди, і з врахуванням доктринальних правил подолання змістових колізій, збігу темпоральної та змістовної колізій, збігу ієрархічної та змістовної колізій пріоритет зазвичай віддається спеціальній нормі.
Верховний Суд в постанові від 03.03.2021 у справі №340/1916/20 дійшов висновку про те, що для такої групи правовідносин у сфері організації судової влади (йдеться про суддівську винагороду) закон про судоустрій є спеціальним законом, відповідно він має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами не лише змістовний, але й певною мірою ієрархічний. Щодо останнього, то мається на увазі те, що позаяк Конституція України, відповідно до її статті 8, має найвищу юридичну силу, наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди слугує безапеляційним способом подолання будь-яких протиріч у правовому регулюванні правовідносин на кшталт тих, з яких виник цей спір, на користь спеціального закону (про судоустрій). Норми Конституції України є нормами прямої дії, а отже, при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо, особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить (частина 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розмір суддівської винагороди визначений у статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", який є законом про судоустрій в значенні частини 2 статті 130 Конституції України.
Тому до спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", які попри те, що в часі цей закон прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік".
Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік" не може змінювати правове врегулювання виплати суддівської винагороди, яке визначене Законом України "Про судоустрій та статус суддів", оскільки не є спеціальним законом в цих правовідносинах.
Водночас, зміни до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у досліджуваний період не вносились, тому законних підстав для обмеження її виплати не було.
Подібні юридичні позиції були сформовані Конституційним Судом України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), які суд враховує у цій справі.
Таким чином, обмеження виплати позивачу, починаючи з січня 2021 року суддівської винагороди (шляхом обчислення її розміру виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн) було неправомірним.
Тому відповідач зобов'язаний був при визначенні розміру суддівської винагороди позивача у період з січня 2021 року по вересень 2021 року діяти відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів", та відповідно обчислювати розмір суддівської винагороди виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет на 2021 рік", саме у значенні 2270,00 грн.
У зв'язку з цим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, зокрема про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задоволити.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 до 28.08.2020 із застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України від 14.11.2019 №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 на підставі частини 2 статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" з утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів за період з 18.04.2020 до 28.08.2020, без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України від 14.11.2019 №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди судді за січень-вересень 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 в розмірі 2102,00 грн.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди судді за січень-вересень 2021 року у відповідності до вимог статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій та статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2021 складає 2270,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Рішення в частині присудження виплати суддівської винагороди у межах суми за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
Відповідач:Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області (вул. Соборна, 75,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 26293548) Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5,Мсп601,Центральна Частина Києва, Київ,01601 , код ЄДРПОУ - 26255795)
Головуючий суддя О.Л. Польовий