Справа № 560/8351/21
10 лютого 2022 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в письмовому провадженні заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради про визнання бездіяльності та відмови протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради про визнання бездіяльності та відмови протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Хмельницької міської ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 0,1200 га, з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташованої за адресою: північна околиця міста Хмельницький, Хмельницька територіальна громада, Хмельницький район, Хмельницька область (відповідно до поданих графічних матеріалів) в порядку, передбаченому ст. 118 Земельного кодексу України та ст.ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Зобов'язано Хмельницьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення про надання чи відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення індивідуального садівництва, розташованої за адресою: північна околиця міста Хмельницький, Хмельницька територіальна громада, Хмельницький район, Хмельницька область в порядку, передбаченому ст. 118 Земельного кодексу України та ст.ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької міської ради.
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила:
- визнати протиправними дії управління земельних ресурсів Хмельницької міської ради щодо розгляду Заяви (додаток № 1) ОСОБА_1 (стягувача) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно), орієнтовною площею 0,1200 га, з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташованої за адресою: північна околиця міста Хмельницький, Хмельницька територіальна громада, Хмельницький район, Хмельницька область. При постановленні Постанови врахувати положення пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень” від “26” грудня 2003 року № 15;
- визнати протиправними дії Хмельницької міської ради (боржника) щодо надання суперечливих відомостей щодо фактичних обставин справи про передачу землі для ведення колективного садівництва садівницькому товариству "Кристал-2" та про те, що схемою розташування земельних ділянок садівницького товариства “Кристал-2” наявність вільних земельних ділянок не передбачено. При постановленні Постанови врахувати положення частини 6 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України;
- визнати протиправною бездіяльність Хмельницької міської ради (боржника) щодо не розгляду Заяви ОСОБА_1 (стягувача) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно), орієнтовною площею 0,1200 га, з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташованої за адресою: північна околиця міста Хмельницький, Хмельницька територіальна громада, Хмельницький район, Хмельницька область в порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України та статтями 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні";
- зобов'язати Хмельницьку міську раду (боржника) розглянути Заяву (додаток № 1) ОСОБА_1 (стягувача) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно), орієнтовною площею 0,1200 га, з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташованої за адресою: північна околиця міста Хмельницький, Хмельницька територіальна громада, Хмельницький район, Хмельницька область (відповідно до поданих графічних матеріалів, додаток № 2) в порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України та статтями 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Крім того, враховуючи вимоги зазначені у позовній заяві про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії та у заяві про уточнення позовних вимог у справі № 560/8351/21 та те, що орган місцевого самоврядування не наділений дискреційними повноваженнями при прийнятті рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за статтею 118 Земельного кодексу України (Постанова Верховного Суду України постановлена у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду "11" вересня 2019 року у справі № 819/570/18 адміністративного провадження № К/9901/63008/18), судову практику про те, що зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою не є втручанням у дискреційні повноваження органу (КАС/ВС у справі № 825/2228/18 від "02" липня 2020 року), а також правову оцінку, надану Хмельницьким окружним адміністративним судом у Рішенні від "13" жовтня 2021 року у справі від "08" липня 2021 року № 560/8351/21 про те, що відмова з аналогічних підстав, що перевірялися у межах розгляду даної судової справи, буде вважатися неналежним виконанням судового рішення та нестиме негативні наслідки, передбачені чинним законодавством України.
- зобов'язати Хмельницьку міську раду (боржника) надати ОСОБА_1 (стягувачу) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно), орієнтовною площею 0,1200 га, з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташованої за адресою: північна околиця міста Хмельницький, Хмельницька територіальна громада, Хмельницький район, Хмельницька область.
Взяти до відома перешкоди (викладені у позовній заяві додаток № 34) у ході подання Заяви (додаток № 1) та випадки ухилення суб'єктів владних повноважень від належного виконання судових рішень, у сфері земельних відносин, шляхом вчинення певних управлінських дій або прийняття рішень, спрямованих на імітацію виконання, які по факту жодним чином не поновлюють порушені права та полягають у наданні повторної відмови з аналогічних або інших, не передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, підстав. Тобто, суб'єкти владних повноважень виконують рішення лише формально, повторно розглядаючи заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та відмовляючи у наданні такого дозволу. Таким чином, може мати місце неналежне виконання Постанови суду, яке несе негативні наслідки, передбачені чинним законодавством України.
- у разі задоволення вимог, зобов'язати Хмельницьку міську раду (боржника) повернути мені (стягувачу) кошти, що сплачені мною (стягувачом) за запит та поштові відправлення, відповідно до представлених нею (стягувачем) платіжних документів (квитанцій), на суму 234,40 гривні, у порядку передбаченому законодавством України (додатки № 36, 37, 38), а також за судовий збір в сумі 992,4 гривні та сервісний збір у сумі 19,85 гривні.
Підставою для звернення до суду із даною заявою стало те, що Хмельницькою міською радою, на переконання позивача, неналежним чином виконано рішення суду, а саме при повторному розгляді заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою прийнято рішення №3 від 30.12.2021, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно), орієнтовною площею 0,1200 га, з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташованої за адресою: північна околиця міста Хмельницький, Хмельницька територіальна громада, Хмельницький район, Хмельницька область.
Частиною 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до частини 4 статті 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву без участі представників сторін на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, так як явка сторін не визнавалася судом обов'язковою.
Надаючи оцінку поданій позивачем в порядку статті 383 КАС заяві, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява №18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок подання особою-позивачем, на користь якої ухвалено рішення суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, регламентований статтею 383 КАС України.
Відповідно до частин першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно частини 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Суд встановив, що відповідачем на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 560/8351/21 Хмельницькою міською радою повторно розглянуто заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно), орієнтовною площею 0,1200 га, з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташованої за адресою: північна околиця міста Хмельницький, Хмельницька територіальна громада, Хмельницький район, Хмельницька область.
Також, з долучених до заяви доказів судом встановлено, що за наслідками повторного розгляду поданого позивачем клопотання, відповідачем прийнято рішення №3 від 30.12.2021 яким, відмовлено у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно), орієнтовною площею 0,1200 га, з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташованої за адресою: північна околиця міста Хмельницький, Хмельницька територіальна громада, Хмельницький район, Хмельницька область.
Ознайомившись із зазначеним рішенням, суд вказує наступне.
Частиною 6 ст. 35 Земельного кодексу України визначено, що використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.
Відповідно до ч. 5 ст. 35 Земельного кодексу України приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства, що свідчить про можливість приватизації земельних ділянок в садівничих товариствах лише у разі наявності членства в них (а також підтверджує те, що обов'язковою вимогою для приватизації земельної ділянки у садівницькому товаристві без згоди на те інших його членів с наявність членства у ньому) та свідчить про те, що у разі відсутності у громадянина України членства у садівницькому товаристві, приватизація землі (земельної ділянки), яка входить до його складу, не можлива. Таким чином, оформити право власності на земельну ділянку в садівничому товаристві шляхом отримання її із земель комунальної власності в порядку безоплатної приватизації мають право тільки члени садівничого товариства, на території якого розташована така земельна ділянка.
Згідно з ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Як вбачається з наведених вище норм Земельного кодексу України оформлення права власності на земельні ділянки у садівничих товариствах відбувається шляхом приватизації, яка у свою чергу поширюється лише на земельні ділянки, які перебувають у користуванні громадян, що звернулись до органу місцевого самоврядування з відповідними клопотаннями.
Розглядаючи заяву ОСОБА_1 від 29.04.2021 та долучені до неї додатки, відомостей щодо перебування заявниці в членах садівничого товариства "Кристал- 2" та виділення їй у встановленому статутом товариства порядку земельної ділянки (під певним номером згідно зі схемою організації (планом території)), яку заявниця бажає отримати у власність, або про те, що вказана заявницею земельна ділянка перебуває у її користуванні, відсутні, що унеможливлює надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність вказаної у заяві ОСОБА_1 земельної ділянки.
Відповідно до п. 2.2 статуту садівничого товариства "Кристал-2" прийом громадян в члени товариства, переоформлення садової ділянки на нову особу, зміна власника ділянки, або власника будинку проводиться за письмовою заявою вступаючого в місячний термін правлінням товариства, з наступним затвердженням загальними зборами членів садівничого товариства.
Таким чином, земельна ділянка, яку відображено на графічних матеріалах заявниці, не була передбачена до розподілу між членами садівничого товариства, що підтверджується відсутністю нумерації та контурів на вказаній схемі, якими б окреслювались розміри, конфігурація та площа земельної ділянки, при цьому, при вирішенні питань про виділення земельних ділянок членам товариства відображене заявницею місце розташування не розглядалось як окрема земельна ділянка та не враховувалось при розподілі земельних ділянок між членами товариства. Тому, з наведеного вбачається, що вказане у заяві ОСОБА_1 місце розташування земельної ділянки не передбачене як таке, яке планувалось для облаштування ще однієї земельної ділянки у вказаному садівничому товаристві, а тому підстави для його виділення як земельної ділянки відсутні.
Також слід вказати, що за наслідками розгляду адміністративної справи №560/8351/21 зобов'язано Хмельницьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення про надання чи відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення індивідуального садівництва, розташованої за адресою: північна околиця міста Хмельницький, Хмельницька територіальна громада, Хмельницький район, Хмельницька область в порядку, передбаченому ст. 118 Земельного кодексу України та ст.ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні, що відповідачем було зроблено, що підтверджується рішенням Хмельницької міської ради №3 від 30.12.2021.
Отже наведені у заяві від 21.01.2022 в порядку ст.383 КАС України обставини не свідчить про неналежне виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року по справі №560/8351/21.
Розглянувши заяву та надаючи оцінку доказам, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту своїх інтересів.
Вимоги, заявлені позивачем у заяві від 21.01.2022, не відповідають повноваженням суду при її вирішенні в порядку статті 383 КАС України, адже заявником фактично порушено новий судовий спір із вимогами позовного провадження та не враховано, що за наслідком відповідного судового контролю, судом постановляється окрема ухвала відповідно до вимог статті 249 КАС України, що само собою виключає можливість задоволення нових вимог.
Отже, враховуючи, що рішення суду виконано відповідачем, а позивач не погоджується із винесеним рішенням відповідача, яке фактично створило нові правовідносини (новий спір) на виконання рішення суду, а тому суд вважає, що вирішення порушених питань можливе шляхом ухвалення рішення суду за наслідком розгляду вимог у порядку позовного провадження, а не шляхом постановлення ухвали в порядку статті 249 КАС України.
Протилежний підхід призведе до переоцінки обставин у справі та змісту судового рішення, що є неприпустимим.
Суд зазначає, що позивач не позбавлений права та можливості захисту власних інтересів шляхом пред'явлення позовної заяви із визначеними способами захисту, які передбачені статтею 5 КАС України та кореспондують із повноваженнями суду, що регламентовані статтею 245 КАС України.
Керуючись статтями 248, 254, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст. 383 КАС України, в адміністративній справі № 560/8351/21 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя П.М. Майстер