Справа № 560/15845/21
іменем України
09 лютого 2022 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури про стягнення коштів,
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хмельницької обласної прокуратури в якому просить стягнути з Хмельницької обласної прокуратури середній заробіток за період затримки розрахунку з 26.05.2020 по 27.10.2021 в сумі 229555,49 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що звільнена з 25.05.2020 з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII). Зазначає, що відповідач протиправно не провів з нею повного розрахунку при звільненні, а саме вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку. Така виплата в розмірі 19624,92 грн. була виплачена позивачу лише 27.10.2021. На звернення позивача щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідач листом повідомив про відмову в такій виплаті, у зв'язку з відсутністю законних на це підстав. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених соціальних прав. Просить суд задовольнити позов.
Відповідач подав відзив на позов, згідно якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.08.2021 по справі №560/7728/21 позивачу нарахована та виплачена вихідна допомога при звільненні в сумі 19624,92 грн. Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за кожен день затримки розрахунку вказав, що Законом України "Про прокуратуру", який передбачає інший порядок звільнення, ніж КЗпП України, у разі звільнення на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" не передбачена виплата вихідної допомоги. Таким чином, невиплата вихідної допомоги при звільненні позивачу сталася не з вини прокуратури області. Крім цього, заявлена позивачем до стягнення сума середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги є очевидно неспівмірною із розміром виплаченої вихідної допомоги.
Позивач подала відповідь на відзив, в якій просить позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою від 16.11.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд встановив, що Наказом прокурора Хмельницької області від 22.05.2020 №360к ОСОБА_1 звільнена з посади прокурора відділу роботи з кадрами прокуратури Хмельницької області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 25.05.2020. Цим же наказом зобов'язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області провести остаточний розрахунок та виплатити ОСОБА_1 усі належні виплати.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.08.2021 у справі №560/7728/21 позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з Хмельницької обласної прокуратури на її користь вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку в сумі 19624,92 грн.
На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 нарахована та виплачена вихідна допомога при звільнення в сумі 19624,92 грн.
Вважаючи наявність підстав для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, та виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених соціальних прав.
ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За правилами пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.
Згідно з довідкою Хмельницької обласної прокуратури про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 23.06.2020 №18-101, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 934,52 грн.
Оскільки позивач звільнена з 25.05.2020, а день фактичного розрахунку по вихідній допомозі при звільненні - 27.10.2021, затримка розрахунку при звільненні становить 358 робочих днів.
Відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 334558,16 грн. (середньоденне грошове забезпечення 934,52 грн. х 358 календарних днів).
При цьому, суд звертає увагу на те, що при розмірі невчасно виплаченої вихідної допомоги в сумі 19624,92 грн., позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку, який, як встановлено судом, складає 229555,49 грн., що набагато перевищує розмір невчасно виплаченої суми вихідної допомоги.
Суд звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 39-41 постанови від 18.03.2020 по справі №711/4010/13-ц, згідно яких встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статті.117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:
1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.
2. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.
3. Ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.
4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Аналогічні висновки викладені також Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 у справі №816/1640/17.
У пунктах 77-78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі №761/9584/15-ц також зазначено, що законодавство України не передбачає обов'язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
У пункті 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі №761/9584/15-ц викладено правову позицію, відповідно до якої з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
Верховний Суд відмітив, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Верховний Суд вказав, що особливості застосування положення статті 44 КЗпП України, а також обмеження щодо його застосування, зокрема, у випадку звільнення прокурора у разі ліквідації чи реорганізації органів прокуратури, не встановлено даним Кодексом.
Отже, тривалість періоду затримки розрахунку щодо виплати вихідної допомоги була пов'язана у тому числі із нечіткістю чинного законодавства.
Позивач не вказує про наявність будь-яких майнових втрат, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні в частині невиплати відповідної допомоги.
Враховуючи вказані обставини, а саме: наявність судового спору з приводу необхідності виплати позивачу вихідної допомоги, розмір такої допомоги, співвідношення її розміру порівняно із сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення у цій справі сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є очевидно неспівмірною.
З врахуванням принципу справедливості та співмірності середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком позивача.
Такий висновок узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 24.07.2019 у справі №805/3167/18-а, від 03.04.2019 у справі №662/1626/17 та від 30.10.2019 у справі №806/2473/18, від 30.07.2020 по справі №806/2682/16.
Зокрема, істотність частки невиплаченої при звільненні суми вихідної допомоги в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 19624,92 грн. (розмір вихідної допомоги) / 334558,16 грн. (середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 5,866%.
Сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 5,866% становить: 934,52 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 5,866% х 358 ( днів затримки розрахунку) =19625,18 грн.
Таким чином, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 19625,18 грн., з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком.
Враховуючи наведене, позовну вимогу про стягнення середнього заробітку необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 19625,18 грн.
Водночас, стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08.11.2018 у справі №805/1008/16-а.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач згідно з квитанцією №9250-0493-9217-9991 від 05.11.2021 сплатила судовий збір у розмірі 2295,55 грн.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 196,27 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Прокуратури Хмельницькій області.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з Хмельницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.05.2020 по 27.10.2021 в сумі 19625 (дев'ятнадцять тисяч шістсот двадцять п'ять) грн. 18 коп., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в розмірі 196 (сто дев'яносто шість) грн. 27 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької обласної прокуратури.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 09 лютого 2022 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Хмельницька обласна прокуратура (провул. Військоматський, 3, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 02911102)
Головуючий суддя В.В. Матущак