Справа № 822/1300/15
іменем України
09 лютого 2022 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в складі колегії: головуючого-судді Ковальчук А.М. , суддів Петричковича А.І. , Ковальчук О.К.
за участю:секретаря судового засідання Корзун Н.О. позивача ОСОБА_1 представника відповідача Цимбалюк О.В. представника третьої особи Дмитришиної В.В.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України , Вінницької митниці , Вінницької митниці ДФС , Державної фіскальної служби України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство юстиції України про визнання протиправними, скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Позивач звернувся в суд з позовом, в якому, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог від 03.08.2021, просить:
1) визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 12.03.2015 № 158 “Про звільнення ОСОБА_1 ”;
2) визнати протиправним та скасувати наказ Вінницької митниці ДФС від 16.03.2015 р. № 90-о “Про звільнення та розрахунок”;
3) зобов'язати Державну митну службу України поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Вінницької митниці як територіальному органі Державної митної служби України, або рівнозначній посаді;
4) стягнути з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 13.03.2015 до дня поновлення на роботі.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що наказ Міндоходів України від 12.03.2015 №158-о був підписаний головою комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів, головою Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 . Однак згідно з розпорядженням від 24.02.2015 р. №120-р ОСОБА_2 був відсторонений від виконання повноважень за посадою голови Державної фіскальної служби України до завершення службового розслідування. Таким чином, зазначена особа не мала повноважень видавати будь які нормативно-правові та розпорядчі документи.
Крім того, відповідачі, звільняючи позивача з посади, не дотрималися будь-якого порядку доведення його винуватості у вчиненні діянь, передбачених ч.2 ст.1 Закону України "Про очищення влади", чим порушили приписи ст.62 Конституції України. Звільнення з державної служби з підстав лише займання певної посади є протиправним.
Ухвалою суду від 15.04.2015 відкрито провадження у справі .
Вінницька митниця ДФС подала заперечення на позов та просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що за період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 позивач обіймав посаду заступника начальника Вінницької митниці - начальника служби по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил. Враховуючи вимоги Закону України "Про очищення влади" (який є чинним та підлягає обов'язковому виконанню), видано наказ про звільнення позивача.
Крім цього, розпорядженням КМ України 24.02.2015 №120 ОСОБА_2 було відсторонено від виконання повноважень за посадою Голови ДФС. Від виконання повноважень Голови комісії з реорганізації Міндоходів України його не було звільнено. Тому наказ Міндоходів від 12.03.2015р. № 158-о був підписаний правомочною особою.
Міністерство юстиції України надало письмові пояснення по справі, згідно яких просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що звільнення позивача відбулось в порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади".
Ухвалою суду від 18.05.2015 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Конституційного суду України у справі (об'єднаному провадженні) за конституційними поданнями 47 народних депутатів України та Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про очищення влади".
Ухвалою суду від 25.08.2021 поновлено провадження у справі. Також замінено відповідачів з "Міністерство доходів і зборів України" на "Державна митна служба України"; "Вінницька митниця Державної фіскальної служби України" на "Вінницька митниця".
Державна митна служба України подала відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що Міністерство доходів і зборів України, звільнивши позивача з посади, виконало вимоги Закону №1682. На момент прийняття оспорюваного наказу та на дату звернення позивача до суду Конституційним Судом України не були визнані норми Закону № 1682 неконституційними.
Вінницькою митницею також подано відзив на позов, у якому звертає увагу на те, що питання законності та конституційності прийнятого Закону України “Про очищення влади” не входять до компетенції розгляду його в адміністративному суді і є виключною компетенцією Конституційного Суду України. У задоволенні позову просить відмовити.
Розпорядженням керівника апарату Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.09.2021 №321 призначено повторний автоматизований розподіл справи №822/1300/15 у частині заміни головуючого судді.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2021, головуючим суддею визначено ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 26.01.2022 залучено до участі у справі в якості відповідачів Вінницьку митницю ДФС та Державну фіскальну службу України.
У судовому засіданні 09.02.2022 позивач позовні вимоги підтримав.
Представники Державної митної служби України та третьої особи просили відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України від 04 червня 2013 року №1252-о ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Вінницької митниці - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Міндоходів в порядку переведення, звільнивши з посади заступника начальника Вінницької митниці - начальника служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил.
Наказом Державної фіскальної служби України від 12.11.2014 №1362-о ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Вінницької митниці Міндоходів, звільнивши з посади заступника начальника Вінницької митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями.
У подальшому Державною фіскальною службою України прийнято наказ від 24.02.2015 №117 “Про початок проведення перевірки відповідно до Закону України “Про очищення влади” стосовно посадових і службових осіб Міндоходів”.
02.03.2015 Вінницька митниця ДФС листом №958/8/02-80-04 повідомила заступника начальника Вінницької митниці Міндоходів ОСОБА_1 про початок перевірки та надіслала йому для ознайомлення наказ ДФС України №117 від 24.02.2015.
11.03.2015 позивач написав заяву про проведенні перевірки, передбаченої Законом України “Про очищення влади”.
Відповідно до довідки про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці від 11.03.2015, за результатами перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці ОСОБА_1 , установлено, що відповідно до критеріїв здійснення очищення влади, визначених у частині другій статті 3 Закону №1682-VII, позивач за період з 21.11.2013 по 22.02.2014 обіймав посаду(и), щодо яких встановлена заборона - заступник начальника Вінницької митниці Міндоходів - начальник управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями.
Наказом Міністерства доходів і зборів України від 12 березня 2015 року № 158-о ОСОБА_1 звільнено 13 березня 2015 року з посади заступника начальника Вінницької митниці Міндоходів з підстав, передбачених Законом України “Про очищення влади”, пункт 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Наказ підписано головою комісії з реорганізації ОСОБА_4 .Білоусом.
У подальшому Вінницькою митницею ДФС прийнято наказ “Про звільнення та розрахунок ОСОБА_1 ” № 90-о від 16.03.2015, згідно яким вирішено вважати ОСОБА_1 таким, що звільнений 13 березня 2015 року із займаної посади заступника начальника Вінницької митниці Міндоходів, відповідно до п.7-2 частини першої статті 36 КЗпП України (з підстав, передбачених Законом України “Про очищення влади”).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Щодо доводів позивача про те, що наказ Міндоходів України від 12.03.2015 №158-о був підписаний відстороненою від виконання повноважень особою, суд враховує, що розпорядженням КМ України від 24.02.2015 №120 ОСОБА_2 був відсторонений від виконання повноважень за посадою голови Державної фіскальної служби України до завершення службового розслідування.
Водночас, розпорядженням КМ України від 09.07.2014 № 630-р утворено комісію з реорганізації Міністерства доходів і зборів. Затверджено головою комісії голову Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 .
Від виконання повноважень Голови комісії з реорганізації Міндоходів України ОСОБА_2 не було відсторонено.
У чинному законодавстві відсутнє чітке визначення поняття "відсторонення від виконання повноважень", тому суд зазначає, що під таким відстороненням слід розуміти один із випадків, передбачених законодавством, призупинення виконання посадових обов'язків, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов'язку виконувати роботу згідно посадових обов'язків.
Призупинення трудових правовідносин в такому випадку не тягне за собою обов'язкове їх припинення. При цьому на період усунення від роботи за посадовою особою зберігається робоче місце.
Тому, оскільки ОСОБА_2 був відсторонений від виконання повноважень за посадою голови Державної фіскальної служби України (а не голови комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів), наказ Міндоходів від 12.03.2015 №158-о був підписаний уповноваженою на те особою.
Надаючи оцінку доводам щодо неправомірності оскаржуваних наказів внаслідок застосування Закону України "Про очищення влади", суд звертає увагу на наступне.
16 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року № 1682-VII (далі - Закон № 1682-VII).
Очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (частина перша статті 1 Закону № 1682-VII).
Стаття 2 Закону №1682-VII містить перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації), а стаття 3 цього ж Закону визначає критерії, на яких ґрунтується очищення влади (люстрація).
Так, згідно з пунктом 4 частини другої статті 3 Закону №1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21.11.2013 по 22.02.2014 та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням, зокрема заступника керівника територіального (регіонального) органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику.
Згідно з пунктом 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені Законом України "Про очищення влади"
Відповідно до довідки про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці від 11.03.2015, за результатами перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці ОСОБА_1 , установлено, що відповідно до критеріїв здійснення очищення влади, визначених у частині другій статті 3 Закону №1682-VII, позивач за період з 21.11.2013 по 22.02.2014 обіймав посаду(и), щодо яких встановлена заборона - заступник начальника Вінницької митниці Міндоходів - начальник управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями.
Тобто, заходи з очищення влади (люстрації) до позивача були застосовані на підставі довідки про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі, про перебування позивача на відповідній посаді.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою застосування заборони, передбаченої Законом №1682-VII, є наявність двох умов, а саме: особа має обіймати посаду (посади) у період з 21.11.2013 по 22.02.2014 та є такою, що не звільнилася в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням; особа має займати посаду заступника керівника територіального (регіонального) органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику.
Міндоходів є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну митну політику. Отже, на посаду, яку займав позивач, поширюється дія Закону №1682-VII.
Водночас, із аналізу цих норм слідує, що встановлення для осіб заборони обіймати певні посади в органах державної влади чи їхніх самостійних структурних підрозділах пов'язується із самим лише фактом зайняття ними певних посад, незалежно від того, чи сприяли вони своїми рішеннями, діями (бездіяльністю) узурпації влади, підриву основ національної безпеки і оборони України або протиправному порушенню прав і свобод людини, тобто не враховуючи жодної індивідуальної дії чи зв'язку особи з будь-якими антидемократичними подіями.
Таким чином, суд дійшов висновку у необхідності формулювання відповіді на питання, чи достатньо самого факту перебування позивача на вказаній посаді для застосування заборон, визначених частиною третьою статті 1 Закону №1682-VII. Відповідь на це питання є визначальною для вирішення цього публічно-правового спору.
Питання застосування визначених люстраційним законодавством заходів досліджувалася Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду під час розгляду справи №817/3431/14, за результатами розгляду якої Верховний Суд у складі судової палати ухвалив постанову від 03 червня 2020 року.
Так, у постанові від 03 червня 2020 року у справі № 817/3431/14 Верховний Суд звернув увагу на необхідності доведеності вини кожної особи, яка піддається люстраційним процедурам, про що наголошує Венеціанська комісія у Проміжному (пункти 64, 82, 104) та Остаточному (пункт 18) висновках №788/2014 щодо Закону №1682, як на загальновизнаному міжнародному стандарті.
Парламентська асамблея Ради Європи у Резолюції ПАРЄ № 1096 (1996) звертає увагу держав-членів на те, що "люстрація" застосовується до осіб у випадку доведення їх провини в кожному конкретному випадку, а не як інструмент формального звільнення з посади. Зокрема, у пункті 12 Асамблея підкреслила, що загалом люстраційні заходи можуть будуть сумісними з демократичною державою, заснованій на принципі верховенства права, за умов дотримання деяких критеріїв. По-перше, провина, а саме особиста, а не колективна, повинна бути доведена в кожному окремому випадку; це наголошує на потребі в індивідуальному, а не колективному, застосуванні законів про люстрацію. По-друге, повинні гарантуватися право на захист, презумпція невинуватості до доведення провини і право на судовий перегляд ухваленого рішення. Помста у жодному разі не може бути метою таких заходів, а процес люстрації не повинен допускати політичне або соціальне зловживання результатами люстрації. Метою люстрації є не покарання осіб, які вважаються винними (це входить до завдань прокурорів, які керуються кримінальним законодавством), а захист молодих демократій.
17 жовтня 2019 року ЄСПЛ прийняв рішення у справі “Полях та інші проти України” (заяви № 58812/15, № 53217/16, № 59099/16, № 23231/18, № 47749/18), яке 24 лютого 2020 року набуло статусу остаточного, та стосувалося звільнення п'ятьох державних службовців на підставі приписів Закону №1682-VII.
У вказаній справі ЄСПЛ визнав, що застосовані до заявників заходи ґрунтувалися на національному законодавстві, однак піддав сумніву наявність легітимної мети звільнення заявників на підставі Закону №1682-VII, проте продовжив розгляд скарг, призюмуючи, що цілі Закону №1682-VII можуть розглядатися як такі, що загалом відповідають цілям, визнаним Судом законними у його практиці щодо посткомуністичної люстрації в державах Центральної та Східної Європи. ЄСПЛ зазначив, що він має переконатися чи переслідували законну мету застосовані до заявників заходи розглянуті не in abstracto, а з огляду на конкретні обставини їхніх справ, і чи були вони “необхідні у демократичному суспільстві” у розумінні пункту 2 статті 8 Конвенції. Втручання вважатиметься “необхідним у демократичному суспільстві” для досягнення законної мети, якщо воно відповідає “нагальній суспільній необхідності”, та, зокрема, якщо воно є пропорційним переслідуваній законній меті.
ЄСПЛ зазначив, що застосування до заявників встановлених Законом №1682-VII заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки їхньої поведінки. Насправді, ніколи не стверджувалося, що самі заявники вчинили які-небудь конкретні дії, що підривали демократичну форму правління, верховенство права, національну безпеку, оборону або права людини. Вони були звільнені на підставі Закону лише тому, що обіймали певні відносно високі посади державної служби, коли пан ОСОБА_5 був Президентом України (пункт 294 рішення у справі “Полях та інші проти України”).
У ситуації заявників у справі “Полях та інші проти України” ЄСПЛ констатував, що передбачені Законом №1682-VII заходи могли бути застосовані навіть до державного службовця, призначеного на його посаду задовго до того, як пан ОСОБА_5 став Президентом України, лише на тій підставі, що він не пішов зі своєї посади протягом року після приходу до влади пана ОСОБА_5 . Іншими словами, причиною застосування обмежувальних заходів, передбачених Законом №1682-VII, є прихід до влади пана ОСОБА_5 , а не будь-яка подія, що підірвала демократичний конституційний лад, яка могла статися під час його правління та до якої могла бути причетна відповідна посадова особа. Суд уважає, що обмежувальні заходи такої суворості не можуть застосовуватись до державних службовців лише через те, що вони залишились на своїх посадах державної служби після обрання нового глави держави (пункти 299-300 рішення у справі “Полях та інші проти України”).
Так само, на думку ЄСПЛ, немає переконливого пояснення часовим рамкам, установлених Законом №1682-VII, як основного критерію для застосування передбачених законом обмежувальних заходів. Як немає і пояснення, чому однорічний період є ключовим критерієм для застосування Закону №1682-VII (пункти 301-302 рішення у справі “Полях та інші проти України”).
У підсумку ЄСПЛ дійшов висновку, що не було доведено, що втручання щодо будь-кого із заявників було необхідним у демократичному суспільстві. Отже, було порушено статтю 8 Конвенції щодо всіх заявників.
Аналіз цього рішення ЄСПЛ та встановленого у ньому порушенні статті 8 Конвенції дозволяє дійти висновку, що застосований до заявників законодавчий механізм очищення влади (люстрації), визначений Законом №1682, суперечить верховенству права, оскільки порушує права людини, поважати які Україна взяла на себе міжнародні зобов'язання, ратифікувавши Конвенцію, а тому його застосування становить порушення положень Конвенції.
У цій справі до позивача був застосований найсуворіший захід очищення влади (люстрації) на підставі Закону №1682, законодавчому механізму якого була надана оцінка ЄСПЛ у рішенні по цій справі. Тож при вирішенні цього спору застосуванню підлягають положення статті 8 Конвенції, тлумачення якої надано у справі “Полях та інші проти України”, оскільки за висновками Європейського суду сам Закон №1682, що укладений з порушенням міжнародних стандартів у сфері люстрації, є причиною порушення положень Конвенції.
Звільнення позивача проведено на підставі довідки про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі про перебування позивача на відповідній посаді. При цьому встановлення фактів особистої протиправної поведінки позивача не було метою цієї перевірки. У свою чергу, відповідачі ніколи не стверджували про причетність позивача до будь-яких порушень прав людини чи підтримання останнім антидемократичних заходів.
Отже, оцінюючи пропорційність обмежень, застосованих до позивача, щодо легітимної мети (очищення влади), якої прагнули досягти органи державної влади, суд вважає їх непропорційними, невиправданими та не необхідними у демократичному суспільстві.
Як наслідок, оскаржувані накази не відповідають критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, зокрема, винесені непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення, та становлять непропорційне втручання у право позивача на приватне життя, що є порушенням статті 8 Конвенції. Таким чином, такі накази є протиправними та підлягають скасуванню.
Аналогічні висновки відповідають послідовній практиці Верховного Суду - як у постанові від 03 червня 2020 року у справі № 817/3431/14, так і наступній, зокрема, у постановах від 21 січня 2021 року по справі №826/1799/17, від 04 листопада 2021 року по справі № 826/6301/15 та від 23 грудня 2021 року по справі № 826/7030/15.
Згідно абз.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При цьому, суд звертає увагу, що законодавство не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Отже поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 22.05.2015 внесено запис про припинення юридичної особи Вінницька митниця Міндоходів (позивача звільнено з посади заступника начальника Вінницької митниці Міндоходів).
Вінницька митниця ДФС на момент вирішення спору у цій справи перебуває у стані припинення.
Відповідно до пункту 2 постанови КМУ "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" від 06 серпня 2014 р. № 311, постановлено реорганізувати територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема Вінницька митниця Міндоходів приєдналась до Вінницької митниці ДФС
Також суд враховує те, що відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 р. № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" (далі - Постанова №1200) постановлено утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Згідно з п.2 Постанови №1200 Державна митна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства
Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
16.07.2019 проведено державну реєстрацію Державної митної служби України.
Отже, з 16.07.2019 повноваження та функції у сфері державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства здійснює Державна митна служба України.
Відповідно до п.п.14 п.11 Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227, голова Держмитслужби призначає на посаду та звільняє з посади за погодженням з Міністром фінансів керівників та заступників керівників територіальних органів Держмитслужби, у тому числі у разі покладення обов'язків за вакантними посадами, призначає на посаду та звільняє з посади керівників митних постів.
У той же час, на підставі п.2 Постанови №1200 у зв'язку з утворенням Держмитслужби ДФС України припинила здійснювати повноваження та функції у сфері державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства, зокрема, в частині призначення заступників та керівників територіального митного органу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1. Реорганізовано деякі територіальні органи ДФС шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Держаної митної служби за переліком згідно з додатком №2 (Вінницька митниця ДФС та Хмельницька митниця ДФС реорганізовані в Подільську митницю Держмитслужби).
15.11.2019 проведено державну реєстрацію Подільської митниці Держмитслужби.
Постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання територіальних органів Державної митної служби” від 30.09.2020 № 895 (далі - Постанова №895) реорганізовано територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком шляхом їх приєднання до Державної митної служби (у тому числі Подільську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350542).
Постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання територіальних органів Державної митної служби” від 30.09.2020 № 895 (далі - Постанова №895) реорганізовано територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком шляхом їх приєднання до Державної митної служби (у тому числі Подільську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350542).
Територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються.
03.12.2020 утворено Вінницьку митницю, як відокремлений підрозділ Держмитслужби (код ЄДРПОУ ВП: 43997544).
Відповідно до наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 №472 “Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України, покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи”, з 01.07.2021 розпочали свою роботу митниці, як відокремлені підрозділи Держмитслужби України.
Отже, Вінницька митниця Міндоходів припинена, а тому посади, з якої звільнено позивача, на момент прийняття рішення у справі не існує. Вінницька митниця ДФС, в якій працював позивач та якою його було протиправно звільнено, реорганізована, виконання її повноважень в установленому законодавством порядку передано іншій особі. Тому поновити позивача на раніше займану посаду або на посаду державної служби у реорганізованій установі об'єктивно неможливо.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2021 року по справі № 825/3682/14.
У цій постанові також звернуто увагу на те, що Верховний Суд, вирішуючи схожі спори в частині поновлення незаконно звільнених працівників в структурах державних органів, які внаслідок процесів реформування державних органів періодично змінюють свою структуру шляхом ліквідації чи реорганізації старих органів та утворення нових, виходить із особливостей публічного правонаступництва.
У постанові від 22 січня 2020 року у справі № 2а-15057/09/2670 Верховний Суд указав, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому, обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У цьому разі, при реорганізації до правонаступника переходять права та обов'язки юридичної особи, які стосуються не лише майнових правовідносин, але і правовідносин з приводу проходження публічної служби, зокрема, в частині продовження дії трудового договору з працівниками.
Таким чином, виходячи із специфіки даної категорії публічно-правових спорів, поняття "попередня робота" слід трактувати дещо ширше, зокрема, як обсяг та перелік функціональних завдань та обов'язків працівника, його повноважень та відповідальності за відповідною посадою.
При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.
Таким чином, оскільки призначення на посади заступників керівників територіальних органів Держмитслужби належить до повноважень голови Держмитслужби, саме на Державну митну службу України має бути покладено обов'язок щодо поновлення позивача на посаді.
При цьому Верховний Суд у постановах від 28.02.2019 у справі № 817/860/16, від 24 лютого 2021 року по справі № 160/9760/19 та від 28 вересня 2021 року по справі № 825/3682/14 висловив правову позицію, згідно якої коли поновити позивача на посаді, з якої його звільнили і якої (формально) вже немає, неможливо, то належним способом захисту порушеного права може бути поновлення на посаді, аналогічній тій, з якої її звільнили, і яка існує на дату поновлення.
Спосіб захисту порушеного права безпосередньо повинен бути пов'язаний з подальшою можливістю виконати судове рішення і є ефективним тоді, коли може забезпечити поновлення порушеного права.
Як наслідок, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Держмитслужби поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника Вінницької митниці Міндоходів з 13.05.2015.
Щодо визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
Згідно абз.2 ст.235 КЗпП України при винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з пунктом 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з п.10 Порядку №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
12 грудня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1213, якою внесено зміни до постанови Уряду від 08 лютого 1995 року № 100, зокрема, виключено пункт 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати.
Отже, коефіцієнт коригування підвищення під час розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід застосовувати по 11 грудня 2020 року.
Згідно наданої Вінницькою митницею Державної митної служби України довідки від 09.09.2021, позивачу у січні 2015 року нараховано 6188,01 грн., відпрацьовано 19 днів; у лютому 2015 року нараховано 5711,80 грн., відпрацьовано 18 днів.
Середньоденний заробіток становить: (6188,01+5711,80)/37=321,62 грн.
Середній заробіток загалом складає:
- з 13.03.15 по 30.11.15 - 321,62 грн. * 180 днів = 57891,60 грн.;
- з 01.12.2015 по 30.04.2016 - 321,62 грн. *1,25 ( коефіцієнт коригування внаслідок збільшення посадового окладу) = 402,03 грн. * 106 днів = 42615,18 грн.;
- з 01.05.16 по 31.12.16 - 402,03 грн. * 1,65 ( коефіцієнт коригування внаслідок збільшення посадового окладу) =663,35 грн. *168 днів = 111442,8 грн.;
- з 01.01.17 по 31.12.17 - 663,35 грн. *1,1 ( коефіцієнт коригування внаслідок збільшення посадового окладу) = 729,69 грн. *249 днів =181692,81 грн.;
- з 01.01.18 по 31.12.18 - 729,69 грн. * 1,44 ( коефіцієнт коригування внаслідок збільшення посадового окладу) = 1050,75 грн. *250 днів = 262687,5 грн.;
- з 01.01.19 по 31.12.19 - 1050,75 грн. * 1,08 ( коефіцієнт коригування внаслідок збільшення посадового окладу) = 1134,81 грн. *250 днів = 283702,50 грн.;
- з 01.01.20 по 11.12.20 - 1134,81 грн. * 1,09 ( коефіцієнт коригування внаслідок збільшення посадового окладу) = 1236,94 грн. *238 днів = 294391,72 грн.;
- з 12.12.20 по 09.02.22 - 1134,81 грн. *290 днів = 358712,6 грн.
Отже, середній заробіток за період вимушеного прогулу складає 1593136,71 грн. Зазначена сума підлягає стягненню з Державної митної служби України на користь позивача з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
Суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року по справі №826/7051/15 викладено правову позицію, згідно якої добросовісна реалізація позивачем його процесуальних прав на подання клопотань про зупинення та поновлення провадження в справі, не покладає на нього тягар вини за розгляд справи більше одного року у розумінні частини другої статті 235 КЗпП України. Норми чинного законодавства не виключають період зупинення провадження в справі з періоду, за який має бути сплачений середній заробіток час вимушеного прогулу. Отже, доводи відповідачів у частині необхідності обмеження періоду виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу строком в один рік є необґрунтованими.
При цьому суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку зменшується на суму податків і зборів.
Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2019 року по справі №826/6583/14, від 18 квітня 2019 року по справі №812/2/16 та від 8 липня 2019 року по справі №809/4462/15.
Відрахування податків і обов'язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки.
Згідно з п.2-3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, рішення суду про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 6432,33 грн. (відповідно до довідки Вінницької митниці Державної митної служби України від 09.09.2021) підлягає негайному виконанню.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Вінницької митниці, Вінницької митниці ДФС, Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство юстиції України про визнання протиправними, скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 12.03.2015 №158 "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Визнати протиправним та скасувати наказ Вінницької митниці ДФС від 16.03.2015 №90-о "Про звільнення та розрахунок".
Зобов'язати Державну митну службу України поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника Вінницької митниці Міндоходів з 13.05.2015.
Стягнути з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.03.2015 по 09.02.2022 включно у розмірі 1593136 (один мільйон п'ятсот дев'яносто три тисячі сто тридцять шість) грн 71 коп.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення оплати за час вимушеного прогулу в межах виплати за один місяць в розмірі 6432 (шість тисяч чотириста тридцять дві) грн 33 коп. допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 11 лютого 2022 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Державна митна служба України (вул.Дегтярівська, будинок 11Г,Київ 119,04119 , код ЄДРПОУ - 431159232) Вінницька митниця (вулиця Лебединського, будинок 17,Вінниця,Вінницька область,21034 , код ЄДРПОУ - 43997544) Вінницька митниця ДФС (21034, м.Вінниця, вул. Лебединського, 17 Державна фіскальна служба України (04655, м.Київ 53,Львівська площа, 8
Третя особа:Міністерство юстиції України (вул.Городецького,13, Київ 1, 01001 , код ЄДРПОУ - 00015622)
Головуючий суддя А.М. Ковальчук А.І. Петричкович О.К. Ковальчук