Справа № 560/2129/21
08 лютого 2022 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В., розглянувши адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області до фізичної особи- ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів,
До суду надійшла заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.06.2021 у справі №560/2129/21.
Заява мотивована тим, що заявник є особою з інвалідністю ІІІ групи, на даний час не працює, перебуває на обліку як безробітний у Славутському міськрайонному центрі зайнятості, тому не має можливості виконати рішення суду. Має намір працювати за кордоном, заробити кошти для погашення заборгованості.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.02.2022 заяву призначено до розгляду на 08.02.2022.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце проведення слухання, повідомлені належним чином.
До суду надійшли пояснення від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, в яких зазначає, що заперечує проти відстрочення виконання рішення суду, оскільки заявник не надав жодних доказів того, що внаслідок відстрочення зможе виконати рішення суду, а виїзд боржника за кордон є наявністю загрози невиконання рішення суду. Просить відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду, розгляд заяви про відстрочення виконання проводити без його участі.
Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, суд зазначає наступне.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.06.2021 у справі №560/2129/21, яке набрало законної сили, вирішено позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів - задовольнити. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області капіталізовані платежі в сумі 442959,78 грн.
Відповідно до частини 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Приписами частини 4 статті 378 КАС України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається судом. Підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим судом способом.
При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України, ця норма не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому положення КАС України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.
Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 90 КАС України. Відповідно до вказаної статті суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.
Разом з тим, у цьому випадку відповідно до вимог частини 1 статті 77 КАС України обов'язок щодо доказування, покладено на особу, що звертається з відповідною заявою про відстрочення виконання судового рішення.
Також відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що заявника не надано до заяви про відстрочення виконання судового рішення належних та достатніх доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про неможливість виконання рішення суду чи суттєве ускладнення його виконання.
При цьому, суд критично оцінює посилання заявника на можливість працевлаштування за кордоном, оскільки ця обставина є припущенням заявника.
У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях по справах "Іммобільяре Саффі проти Італії", "Горнсбі проти Греції", "Жовнер проти України", "Бурдов проти Росії", "Ясіун'єне проти Литви", "Руйану проти Румунії" наголошує на тому, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а тому, інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.
З огляду на викладене в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду від 23.06.2021 у справі №560/2129/21 необхідно відмовити за відсутності підстав для відстрочення його виконання та доказів на їх підтвердження.
Керуючись статтями 248, 256, 378 КАС України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.06.2021 у справі №560/2129/21 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя В.В. Матущак