Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему Справа № 640/1800/20 Головуючий у 1 інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
31 січня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Грибан І.О.
Лічевецького І.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 09.08.2019 О/р №262840001978 про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 01.03.2019.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 , оформленої листом від 13.08.2019 № 182668/03. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пільгової пенсії за віком за Списком № 2 від 28.03.2019 за вх. № 3013, з урахуванням висновків суду, наведених в мотивувальній частині рішення. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що у зв'язку із неможливістю проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки про підтвердження стажу роботи на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
31 грудня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року продовжено строк розгляду справи за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - на 15 (п'ятнадцять) днів.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зареєстровано за № 3013).
Крім того, до вказаної заяви ОСОБА_1 , на підтвердження наявності необхідного стажу, було додано, серед інших, наступні документи: копія трудової книжки; довідка про заробітну плату за період страхового стажу з 1995 по 2000 роки № 247 від 08.11.2018, видана Приватним акціонерним товариством «Краплинка»; довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за період з 12.11.1985 по 31.07.2009 № 245 від 08.11.2018, видана Приватним акціонерним товариством «Краплинка»;
Листом від 13 серпня 2019 року № 182668/03 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві відмовлено у прийнятті вказаних довідок та призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за Списком № 2. Зазначено, що Управлінням було зроблено запит для проведення перевірки обґрунтованості виданих Приватним акціонерним товариством «Краплинка» довідок, проте, перевірка проведена не була, оскільки, вказана організація знаходиться в стані ліквідації.
Не погоджуючись з даною відмовою, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальний Закон, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсії мають право громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
В силу ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Наказом міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 р. затверджено Порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Згідно з п. 3 Порядку № 838, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 р.
Постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. У подальшому, згадані списки затверджувались постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.94, №36 від 16.01.2003, № 461 від 24.06.2016.
До переліку списку № 2 (в усіх перелічених нормативно-правових актах), віднесений акумуляторник.
Згідно з наявною у матеріалах справи довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 245 від 08.11.2018, виданої Приватним акціонерним товариством «Краплинка», ОСОБА_1 за період з 12.11.1985 по 31.07.2009 працював акумуляторником, виконував роботу, пов'язану з обслуговуванням акумуляторів і акумуляторних батарей.
Таким чином, посада, яку протягом спірного періоду займав позивач, включена до Списку №2, що дає право на пільгову пенсію.
Як вбачається з матеріалів справ, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 13.08.2019 № 182668/03 відмовило у прийнятті вказаних довідок та призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком № 2. Зазначено, що Управлінням було зроблено запит для проведення перевірки обґрунтованості виданих Приватним акціонерним товариством «Краплинка» довідок, проте, перевірка проведена не була, оскільки, вказана організація знаходиться в стані ліквідації.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.
У частині першій статті 48 Кодексу законів про працю України також зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Крім того, за правилами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики N259/34/5 від 08.06.2001 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Відповідно до п. 3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Як свідчать матеріали справи, аналогічні відомості щодо роботи ОСОБА_1 на посаді акумуляторником відображені у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 245 від 08.11.2018, виданої Приватним акціонерним товариством «Краплинка», містяться і в копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 01.08.1985, наявної в матеріалах справи.
Водночас, відповідно до ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 4.2 постанови Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 р. «Про затвердження подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також, в необхідних випадках, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Також, відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Доводи апелянта щодо знаходження Приватного акціонерного товариства «Краплинка» в стані ліквідації, що унеможливлює здійснення перевірки наданих позивачем уточнюючих довідок для призначення пільгових пенсій на підставі пункту 4.2 Порядку № 383 для підтвердження атестації робочого місця, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, саме Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві має право на перевірку обґрунтованості видачі вказаних документів. До того ж, відповідачем жодним чином не доведено факт необґрунтованості вказаних довідок.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що знаходження юридичної особи в стані ліквідації жодним чином не може бути перешкодою для призначення особі пільгової пенсії у тому випадку, якщо пенсійному органу необхідно здійснити перевірку наданих позивачем документів безпосередньо на такому підприємстві, установі або організації.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про неправомірність відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Грибан І.О.
Лічевецький І.О.