Єдиний унікальний номер справи 333/165/19
Номер провадження 6/333/101/22
Іменем України
07 лютого 2022 року місто Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Стоматова Е.Г., за участю секретаря судового засідання Артеменко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, матеріали за поданням старшого державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) Гринь Яни Анатоліївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу відносно ОСОБА_1 , -
04 лютого 2022 року старший державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) Курпіль О.В. звернулась до суду з вказаним поданням, відповідно до якого просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса за виконавчим документом та зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 до виконання зобов'язань, покладених на неї виконавчим листом № 333/165/19 від 13 лютого 2020 виданим Комунарським районним судом м. Запоріжжя за виконавчим провадження № 61325134.
В обґрунтування заявленого подання старший державний виконавець посилається на те, що на на виконанні Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) знаходиться виконавче провадження 61325134 з виконання виконавчий лист № 333/165/19 виданий 13.02.2020 про «Усунути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,перешкоди у спілкуванні з неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановити спосіб участі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_1 , у вихованні з неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,шляхом надання побачень з дочкою першої та третьої суботи кожного місяця з 16 год.00 хв. до 17 год.00 хв. в присутності матері ОСОБА_1 .»
За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
21 лютого 2020 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України “Про виконавче провадження” (далі - Закон), виконавцем 21.02.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.
Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п'ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".
Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запити (адреса вказана у запиті, дата номер запиту) майно належне боржнику на праві власності відсутнє/у разі наявності вказати.
Виконавцем (дата виклику) на адресу боржника надсилались виклики (копії додаються) щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_1 на виклики не з'явився, про причини неявки не повідомив виконавця.
На протязі тривалого часу виконання рішення суду являється неможливим. Боржник до відділу не з'являється та про причини неявки державному виконавцю не повідомляє.
25 лютого 2020 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою боржника, а саме: АДРЕСА_2 та встановлено, що дома нікого не було, двері ніхто не відчинив. Сусіди по майданчику двері також не відчинили. Сусідка з третього поверху п'яти поверхового будинку, яка назвати своє прізвище відмовилася, повідомила, що ОСОБА_1 дійсно проживає за вищезазначеною адресою разом із дітьми, та зараз вона перебуває у декретній відпустці та підробляє неофіційно. Боржнику залишено постанову про відкриття виконавчого провадження
25 лютого 2020 року державним виконавцем направлено виклик боржнику з'явитись на адресу відділу.
23 березня 2020 року зателефонувавши за вказаним номером телефона у заяві стягувача ОСОБА_2 у телефонному режимі встановлено наступне: зі слів ОСОБА_2 - його колишня дружина ОСОБА_1 не виконує рішення суду, вона перешкоджає у побаченні з дочкою, а саме на телефонні дзвінки не відповідає, двері коли ОСОБА_2 приходить на побачення до дитини не відчиняє.
23 березня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 у зв'язку з невиконанням рішення суду, на боржника накладається штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у розмірі 1700 грн.
02 квітня 2020 року державним виконавцем направлено вимогу боржнику про виконання рішення суду.
01 червня 2020 року повторно направлено вимогу боржнику про виконання рішення суду.
03 грудня 2021 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою боржника, а саме: АДРЕСА_2 та встановлено, що дома нікого не було, двері ніхто не відчинив. Сусіди по майданчику двері також не відчинили. Боржнику залишено вимогу в якій зазначено з'явитись на адресу відділу.
06 грудня 2021 року зателефонувавши за вказаним номером телефона у заяві стягувача ОСОБА_2 у телефонному режимі встановлено наступне: зі слів ОСОБА_2 - його колишня дружина ОСОБА_1 не виконує рішення суду, все ще перешкоджає у побаченні з дочкою, а сама на телефонні дзвінки не відповідає, двері коли ОСОБА_2 приходить на побачення до дитини не відчиняє.
06 грудня 2021 року державним виконавцем направлено боржнику вимогу в якій зазначено з'явитись до відділу для встановлення графіку побачення батька з дитиною.
06 грудня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 у зв'язку з невиконанням рішення суду, на боржника накладається штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян,в подвійному розмірі, що становить 3400 грн.
02 лютого 2022 року державним виконавцем направлено боржнику вимогу в якій зазначено з'явитись до відділу для встановлення графіку побачення батька з дитиною.
02 лютого 2022 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою боржника, а саме: АДРЕСА_2 та встановлено, що дома нікого не було, двері ніхто не відчинив. Сусіди по майданчику, що відчинили двері, назвати свої данні ПІБ відмовилися, проте зазначили, що боржник ОСОБА_1 останнім часом за даною адресою не проживає.
Враховуючи викладене, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.
Отже, боржником рішення виконано не було, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаних заходів примусового виконання.
Згідно положень ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Державний виконавець в судове засідання не з'явилась, викликався належним чином, причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши доводи подання, перевіривши матеріали справи, вважає, що у задоволенні подання слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлені наступні фактичні обставини.
На примусовому виконанні у державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження № 61325134 з примусового виконання виконавчого листа № 333/165/19 від 13 лютого 2020 виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя про усунення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,перешкоди у спілкуванні з неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановити спосіб участі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_1 , у вихованні з неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,шляхом надання побачень з дочкою першої та третьої суботи кожного місяця з 16 год.00 хв. до 17 год.00 хв. в присутності матері ОСОБА_1 .»
За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно статті 1 «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Усунути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,перешкоди у спілкуванні з неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановити спосіб участі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_1 , у вихованні з неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,шляхом надання побачень з дочкою першої та третьої суботи кожного місяця з 16 год.00 хв. до 17 год.00 хв. в присутності матері ОСОБА_1 .»
21.02.2020 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. /а.с. 40 в.п./.
Відповідно ч. 1. ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно супровідних листів № 16259/11-18.3-34 від 21 лютого 2020 року копію постанови про відкриття виконавчого провадження було направлено боржнику, однак дані про її отримання боржником у доданих до подання матеріалах відсутні.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
25 лютого 2020 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою боржника, а саме: АДРЕСА_2 та встановлено, що дома нікого не було, двері ніхто не відчинив. Сусіди по майданчику двері також не відчинили. Сусідка з третього поверху п'яти поверхового будинку, яка назвати своє прізвище відмовилася, повідомила, що ОСОБА_1 дійсно проживає за вищезазначеною адресою разом із дітьми, та зараз вона перебуває у декретній відпустці та підробляє неофіційно. Боржнику залишено постанову про відкриття виконавчого провадження. /а.с.26 в.п./
23 березня 2020 року зателефонувавши за вказаним номером телефона у заяві стягувача ОСОБА_2 у телефонному режимі встановлено наступне: зі слів ОСОБА_2 - його колишня дружина ОСОБА_1 не виконує рішення суду, вона перешкоджає у побаченні з дочкою, а саме на телефонні дзвінки не відповідає, двері коли ОСОБА_2 приходить на побачення до дитини не відчиняє. /а.с.24 в.п./
23 березня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 у зв'язку з невиконанням рішення суду, на боржника накладається штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у розмірі 1700 грн. /а.с. 22-23 в.п./
02 квітня 2020 року державним виконавцем направлено вимогу боржнику про виконання рішення суду. /а.с.19-20 в.п./
01 червня 2020 року повторно направлено вимогу боржнику про виконання рішення суду. /а.с.17-18 в.п./
03 грудня 2021 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою боржника, а саме: АДРЕСА_2 та встановлено, що дома нікого не було, двері ніхто не відчинив. Сусіди по майданчику двері також не відчинили. Боржнику залишено вимогу в якій зазначено з'явитись на адресу відділу. /а.с.9 в.п./
06 грудня 2021 року зателефонувавши за вказаним номером телефона у заяві стягувача ОСОБА_2 у телефонному режимі встановлено наступне: зі слів ОСОБА_2 - його колишня дружина ОСОБА_1 не виконує рішення суду, все ще перешкоджає у побаченні з дочкою, а сама на телефонні дзвінки не відповідає, двері коли ОСОБА_2 приходить на побачення до дитини не відчиняє. /а.с.13 в.п./
06 грудня 2021 року державним виконавцем направлено боржнику вимогу в якій зазначено з'явитись до відділу для встановлення графіку побачення батька з дитиною. /а.с.14-15 в.п./
06 грудня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 у зв'язку з невиконанням рішення суду, на боржника накладається штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян,в подвійному розмірі, що становить 3400 грн. /а.с.10-11 в.п./
02 лютого 2022 року державним виконавцем направлено боржнику вимогу в якій зазначено з'явитись до відділу для встановлення графіку побачення батька з дитиною. /а.с.7-8 в.п./
02 лютого 2022 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою боржника, а саме: АДРЕСА_2 та встановлено, що дома нікого не було, двері ніхто не відчинив. Сусіди по майданчику, що відчинили двері, назвати свої данні ПІБ відмовилися, проте зазначили, що боржник ОСОБА_1 останнім часом за даною адресою не проживає. /а.с.5 в.п./
З наданих суду матеріалів виконавчого провадження не можливо встановити чи було старшим державним виконавцем направлено запити до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону, до Міністерства внутрішніх справ щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, чи боржник отримує дохід, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, до УДМС України чи боржниця була документована паспортом громадянина України для виїзду.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв'язання спорів у цій сфері визначаються Законом України від 21 січня 1994 року № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (далі - Закон № 3857-XII).
Даним Законом встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасового обмеження громадян України у праві виїзду за кордон.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Згідно з пунктом п'ятим частини першої статті 6 Закону № 3857-XII громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.
Як випливає з аналізу наведених положень закону підставою обмеження особи у праві виїзду за межі України є не лише наявність невиконаних зобов'язань, покладених на фізичну особу судовим рішенням, а винна поведінка боржника, яка полягає в ухиленні останнього від виконання таких зобов'язань.
Таким чином, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у Листі від 01.02.2013 року, "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону N 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV (що кореспондується із п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ), позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Такі права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
За змістом п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Із змісту цього пункту вбачається, що ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Проте особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Відповідно до положення частини 2 статті 12 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Отже, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Згідно ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Аналізуючи наведені норми законодавства, суд вважає, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Відповідно до статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Аналізуючи положення статті 441 ЦПК України у взаємозв'язку з положеннями статті 6 Закону № 3857-XII та положеннями Закону № 1404-VIII, слід дійти висновку, що підставою для встановлення особі тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є встановлення судом, який розглядає подання державного виконавця, факту умисного ухилення боржника від виконання своїх майнових зобов'язань перед стягувачем. Тобто, якщо боржник, який має можливість, свідомо ухиляється від покладеного на нього судом обов'язку.
Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
При цьому, державним виконавцем не зазначено і не надано жодного доказу на підтвердження того факту, що обмеження ОСОБА_1 у виїзді за кордон позитивно вплине на виконання боржником зобов'язань по сплаті коштів за рішеннями суду.
Будь-яких доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов'язань, та доказів, які б свідчили про те, що боржник саме таким чином ухиляється від виконання судового рішення виконавцем суду не надано.
Державним виконавцем не надано вагомих підстав для задоволення подання та обмеження боржника у праві виїзду за кордон, оскільки право на вільне пересування гарантоване Конституцією України.
Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому, згідно ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Отже, в даному випадку відсутні підстави вважати про пропорційність меті застосування такого заходу, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Крім цього відсутні докази на підтвердження обізнаності боржника про відкриття виконавчого провадження, підтвердження отримання ним постанов, викликів до державного виконавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З аналізу приписів ст. 76 ЦПК України у системному зв'язку зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що на державного виконавця покладено обов'язок надання доказів стосовно наявності навмисного чи іншого свідомого ухилення боржника від виконання обов'язків за рішенням суду, та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши надані належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи приходить до висновку, що наведені державним виконавцем обставини у сукупності об'єктивно не свідчать про факт ухилення боржника від виконання вимоги, що є підставою для відмови у задоволенні подання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 124, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст. 18, 28 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 1, 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст.ст. 12, 76, 81, 259, 263-265, 268, 353, 441 ЦПК України, суд -
У задоволенні подання старшого державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) Гринь Яни Анатоліївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу відносно ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 07 лютого 2022 року.
Суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя Е.Г. Стоматов