Справа № 640/11544/21 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В.
18 січня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б. Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 03.11.2021) у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва першої інстанції з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 04.03.2021 № 133 «Про застосування до працівника управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення» щодо застосування до поліцейського роти № 7 батальйону № 2 полку №1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 22.03.2021 № 265 о/с «Про особовий склад» щодо звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0000979), поліцейського роти № 7 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України зі служби в поліції;
- поновити старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського роти № 7 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 22.03.2021;
- стягнути з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 100 000, 00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2021 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 04.03.2021 № 133 «Про застосування до працівника УПП у місті Києві ДПП дисциплінарного стягнення» щодо застосування до поліцейського роти № 7 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правового берега) Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 22.03.2021 № 265 о/с «Про особовий склад» щодо звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0000979), поліцейського роти № 7 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правового берега) Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України зі служби в поліції; поновлено старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського роти № 7 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 23.03.2021; стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.03.2021 по 15.07.2021 в сумі 29 668, 86 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
20.07.2021 на адресу суду першої інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просив ухвалити додаткове судове рішення щодо судових витрат, а саме стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 85 000, 00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2021 у задоволені заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2021, а справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду щодо вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2021 у задоволені заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у заяву про стягнення судових витрат задовольнити у повному обсязі.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 18.01.2022 року.
В судове засідання сторони не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, у зв'язку із чим, судом апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, відмовляючи у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, в частині стягнення витрат на правову допомогу суд першої інстанції виходив з того, що до такої заяви не надано належних доказів, що такі витрати позивачем понесено.
Зокрема зазначено, що до матеріалів справи не надано додаткової угоди, обов'язковість укладення якої встановлено умовами договору про надання правової допомоги. Крім того, вказується, що надана копія квитанції до прибуткового касового ордеру не є належним доказом сплати позивачем вказаної суми.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За змістом частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, висловленої у постанові від 15 травня 2018 року по справі №821/1594/17, належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу, по якій таку допомогу надано.
В підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи додано копію договору № 02/03/21-01 про надання адвокатом правової допомоги укладеного між позивачем та адвокатом Соколоською О.В., копію акту прийому передачі наданих послуг від 03.02.2021 до договору про надання правової допомоги та копію квитанції до прибуткового ордеру № 25 від 16.07.2021 ро про сплату ОСОБА_1 на користь адвоката 85 000,00 грн.
При цьому, безпідставними є висновки суду першої інстанції, що надано позивачем копія квитанції до прибуткового ордеру не є належним доказом оплати послуг за договором про надання правової допомоги.
Більш того, відповідно до постанов Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20), від 5 березня 2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа № 520/12065/19), постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року (справа № 922/445/19), у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відтак, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення зави про розподіл судових витрат є безпідставними.
Поряд із цим, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Дослідивши матеріали справи та вказані вимоги представника позивача щодо стягнення на користь позивача судових витрат, а саме: витрат на професійну правову допомогу в розмірі 85000,00 грн, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається із змісту договору № 02/03/21-01 про надання адвокатом правової допомоги укладеного між позивачем та адвокатом Соколоською О.В. сторонами погоджено, що адвокатом надаються послуги з надання правової допомоги, захисту клієнта у справах про адміністративне правопорушення, адміністративних справах, позивачем, правопорушником або відповідачем в яких є клієнт, у тому числі у справах про адміністративні правопорушення.
Також умовами вказаного договору встановлено, що правова допомога, яка надається згідно цього договору надається за плату. Гонорар адвоката визначається додатковою угодою до цього договору.
Відповідно до змісту доводів апеляційної скарги, додаткову угоду до вказаного договору сторонами не укладалось, натомість обсяг наданих послуг та їх вартість підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 16.07.2021 року.
Як зазначено вище, приписами КАС України, в разі задоволення позовних вимог, передбачено стягнення понесених позивачем витрат з відповідача, у тому числі витрат на професійну правову допомогу.
При цьому, визначальною ознакою є понесення таких витрат саме в рамках даного адміністративного позову.
Із змісту договору про надання правової допомоги вбачається, що такий укладено між позивачем та адвокатом Соколоською О.В. не на представництво інтересів позивача в рамках справи № 640/11544/21, а щодо усіх можливих ситуацій де клієнту знадобиться правова допомога фахівця.
Дослідивши матеріали справи, а також наданий представником акт наданих послуг колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що не усі вказані в акті послуги стосуються надання правової допомоги в рамках даного позову.
Відповідно до змісту вказаного акта, адвокатом здійснювалась підготовка та подання адвокатських запитів щодо отримання документів та інформації в інтересах клієнта від Управління патрульної поліції міста Києва та від КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» (п. 3 акта).
Дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в матеріалах даної адміністративної справи відсутні, як вказані адвокатські запити так і відповіді на них.
Також, пунктами 4 та 7 вказаного акту надання-приймання послуг значиться надання таких щодо ознайомлення з матеріалами справи, а також підготовки розрахунків ціни позову.
Натомість, матеріали справи не мстять доказів ознайомлення представника позивача з матеріалами даної адміністративної справи, також в матеріалах справи відсутній розрахунок ціни позову та сум, що підлягають компенсації на користь позивача.
Крім того, пунктом 1 вказаного акту встановлено, що в рамках договору про надання правової допомоги клієнту надавались усні та письмові консультації з питань судових перспектив щодо публічно правових спорів з Департаментом патрульної поліції Національної поліції України.
Поряд із цим, враховуючи загальний характер договору про надання правової допомоги, а також те, що акт приймання-передачі складено саме щодо виконання умов договору, без посилань на даний адміністративний спір, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що надані адвокатом послуги стосувались даного адміністративного спору.
При цьому, враховуючи відсутність деталізації щодо затраченого часу на надання консультацій в рамках даного спору визначити вартість послуг не вбачається можливим.
Підсумовуючи викладене, акт про приймання передачу наданих послуг не підтверджує надання адвокатом таких послуг саме в рамках даного адміністративного спору на загальну суму 37 000,00 грн, а саме : п. 1 - 15 000,00грн; п. 3 - 5 000,00; п. 4 - 10 000,00грн; п. 7 - 7 000,00грн.
Вирішуючи питання відповідності критерію співмірності заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу їх фактичному обсягу, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, відмовляючи у задоволенні заяви про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу судом першої інстанції, окрім іншого, зроблено висновки щодо неспівмірності розміру гонорару, визначений стороною та його адвокатом.
Такі висновки судом зроблено з аналізу про доходи позивача за період роботи з 01 вересня 2020 року по 31 березня 2021 року.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що отриманий позивачем дохід жодним чином не свідчить про співмірність чи неспівмірність заявлених до стягнення витрат на правову допомогу із складністю справи та обсягу наданих послуг.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Матеріали справи містять доводи відповідача щодо стягнення судових витрат, де зокрема вказується на неспівмірність та необґрунтованість заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16).
Оцінивши усі необхідні аспекти: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що винагорода за послуги адвоката підлягає зменшенню.
Як вбачається з акту приймання-передачі наданих послуг від 03 червня 2021 року № 1, в рамках даної адміністративної справи адвокатом надано наступні послуги:
- складання та подання позовної заяви про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди (вартість послуги 30 000,00 грн);
- підготовка та подання до Окружного адміністративного суду міста Києва заяви про усунення недоліків в інтересах Клієнта у справі №640/11544/21 (вартість послуги 8 000,00 грн);
- підготовка та подання до Окружного адміністративного суду міста Києва заяви про надання додаткових доказів та пояснень у справі №640/11544/21 (вартість послуги 10 000,00 грн).
З матеріалів справи вбачається, що недоліки позовної заяви полягали, зокрема, у ненаданні: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу від 04 березня 2021 року № 133; надання власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; надання належним чином засвідчених копій письмових доказів («копія», «згідно з оригіналом», підпис, прізвище, дата такого засвідчення).
Колегія суддів зазначає, що така процесуальна дія, як усунення недоліків позовної заяви, це фактично виправленням помилок допущених адвокатом при поданні позовної заяви до суду, за складання якої в акті приймання-передачі вказано окрему плату.
Суд зазначає, що стягнення з відповідача 8 000,00 грн за усунення помилок допущених адвокатом при поданні позовної заяви не відповідає критеріям розумності.
Також суперечить критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, вартість підготовки та подання до Окружного адміністративного суду міста Києва заяви про надання додаткових доказів та пояснень у справі.
Зокрема, актом надання-приймання послуг встановлено, що вартість послуг адвоката з складання такого клопотання становить 10 000,00 грн.
Колегією суддів оглянуто вказане клопотання, у даному випадку мова йде про долучення до матеріалів справи копії постанови Київського апеляційного суду від 23.04.2021 року у справі № 761/38105/20 (т.1 а.с. 143-144).
Складання такого клопотання не потребує значних затрат часу та високих професійних навичок адвоката, як фахівця у галузі права, а тому заявлена вартість є значно завищеною.
Загалом, надаючи оцінку співмірності заявленої до стягнення суми понесених витрат із критеріями, встановленими ч. 5 ст. 134 КАС України, колегія суддів враховує, що дана справа є справою незначної складності, позовна заява фактично складена на 9 аркушах, предметом оскарження є звільнення позивача із займаної посади за порушення Дисциплінарного статуту, розгляд справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, задоволення позовних вимог було частковим, а стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу склало 29 668, 86 грн.
За наведених обставин, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, колегія суддів приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача в розмірі 5 000,00 грн.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції, щодо відмови у стягненні з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, підлягає скасуванню та прийняттю нового рішення, згідно з яким вимогу про розподіл судових витрат слід задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3; код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5 000,00 гривень (п'ять тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 18.01.2022)