Справа № 640/3619/21 Суддя першої інстанції: Гарник К.Ю.
19 січня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
при секретарі - Закревській І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ол Стил» на проголошене о 13 годині 47 хвилин додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року, повний текст якого складено 05 липня 2021 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ол Стил» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень і зобов'язання вчинити дії, -
У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ол Стил» (далі - Позивач, ТОВ «Ол Стил») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України (далі - Відповідач-1, ДПС України), Головного управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач-2, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 17.12.2020 №2244562/41538904 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №5 від 03.11.2020;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №5 від 03.11.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою його фактичного подання;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 31.12.2020 №2285984/41538904 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №13 від 02.12.2020;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №13 від 02.12.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою його фактичного подання.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2021 позов задоволено повністю.
У квітні 2021 року ТОВ «Ол Стил» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення на користь ТОВ «Ол Стил» понесених судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 22 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.
Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2021 відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не доведено співмірності витраченого часу із наданими послугами, будь-яких дій, окрім заяв про усунення недоліків позовної заяви, адвокатом не подавалося, інших процесуальних дій не вчинялося, а відтак з огляду на незначну складність цієї справи витрати на професійну правничу допомогу присудженню на користь ТОВ «Ол Стил» не підлягають.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким вимоги заяви задовольнити. Свою позицію обґрунтовує тим, що жодних заперечень з боку Відповідача про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу з відповідними доказами не заявлялося, а відтак зважаючи на підтвердження їх понесення належними і допустимими доказами, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в їх присудженні.
Після усунення визначених в ухвалі від 11.08.2021 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.11.2021.
У зв'язку із задоволенням заяв попереднього складу суду про самовідвід ухвалою від 20.12.2021 справу прийнято до провадження і призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.01.2022.
Відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшло.
У судовому засіданні представник Позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю.
Представник Відповідача-1 наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач-2, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, згідно копії договору про надання правової допомоги від 25.01.2021 (далі - договір; т. 1 а.с. 206-208), укладеного між ТОВ «Ол Стил» (клієнт) та адвокатом Велікановим Костянтином Сергійовичем (адвокат), останній зобов'язався:
- здійснити аналіз наданих клієнтом документів та надати усну консультацію щодо правомірності рішень комісії ДПС від 17 грудня 2020 року №2244562/41538904 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №5 від 03 листопада 2020 року та від 31 грудня 2020 року №2285984/41538904 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №13 від 02 грудня 2020 року;
- підготувати та подати позовну заяву до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправними та скасування рішень комісії ДПС від 17 грудня 2020 року №2244562/41538904 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №5 від 03 листопада 2020 року та від 31 грудня 2020 року №2285984/41538904 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №13 від 02 грудня 2020 року і зобов'язати ДПС України зареєструвати розрахунок коригування №5 від 03 листопада 2020 року та розрахунок коригування №13 від 02 грудня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- готувати та подавати інші заяви по суті справи та з процесуальних питань у випадках, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та іншими законодавчими актами України;
- здійснити представництво і захист інтересів клієнта в Окружному адміністративному суді міста Києва (підпункт 2.1.1. пункту 2 розділу 2 договору).
У відповідності до пункту 4.1. розділу 4 договору згідно умов цього договору клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 22 000,00 грн шляхом перерахування коштів на його розрахунковий рахунок протягом п'яти календарних днів з дати підписання цього договору.
Згідно копії рахунку №1 від 29.01.2021 адвокат виставив Позивачу рахунок на суму 22 000,00 грн з зазначенням найменування послуги: «надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 25 січня 2021 року», який сплачено ТОВ «Ол Стил» 29.01.2021, що підтверджується платіжним дорученням №258 від 29.01.2021 та випискою з банківського рахунку адвоката (т. 1 а.с. 211, 212, 214).
Із змісту копії акта №1 приймання-передачі наданої правової допомоги від 27.04.2021 (т. 1 а.с. 215-216) вбачається, що адвокат надав клієнту наступну правову допомогу: здійснив аналіз документів за переліком, надав усну консультацію щодо правомірності рішень комісії ДПС, підготовив та подав до Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву.
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 132, 134, 252 КАС України, ст. ст. 1, 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також позиції Верховного Суду у справі №820/479/18, прийшов до висновку про необґрунтованість поданої заяви з огляду на непідтвердження належними і допустимими доказами їх розміру з підстав малозначності і нескладного характеру цієї справи.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17.
Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що обов'язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що Позивачем протягом встановленого процесуальним законом строку було надано документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу (т. 1 а.с. 206-217).
Судова колегія, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.01.2021 у справі № 120/3929/19-а.
Матеріали справи свідчать, що Відповідач-1 до суду першої інстанції подавав клопотання, в якому заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу з підстав незначної складності цієї справи та можливості представляти інтереси ТОВ «Ол Стил» безпосередньо керівником підприємства, необґрунтованістю, нерозумністю та явним завищенням розміру понесених витрат, а також відсутності вартості кожної з наданих послуг, що позбавляє можливості встановити їх співмірність щодо кожної з них.
Перевіряючи висновки суду першої інстанції про неспівмірність та завищення витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави (п. 1); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 2); представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 6).
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Матеріали справи свідчать, що адвокат і клієнт домовилися, що гонорар в сумі 22 000,00 грн підлягає сплаті протягом п'яти днів з дати підписання договору, а до складу адвокатських послуг включаються ті, що зафіксовані у пп. 2.1.1 договору. При цьому, аналіз змісту матеріалів справи не свідчить про те, що всі з передбачених підпунктом 2.1.1 договору послуги ТОВ «Ол Стил» надавалися. До того ж, як вірно підкреслено судом першої інстанції, послуги у вигляді аналізу документів (пп. 1.1 акту від 27.04.2021 №1), а також надання усної консультації щодо правомірності рішень комісії ДПС (пп. 1.2 акту від 27.04.2021 №1) є невід'ємною частиною підготовки позовної заяви.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано підкреслив, що позовна заява ТОВ «Ол Стил» надійшла на адресу суду 15.02.2021 та ухвалою суду від 16.02.2021 була залишена без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 КАС України. Лише на виконання вимог ухвали суду від 16.02.2021 представником Позивача було надано суду належним чином оформлену позовну заяву у відповідності до вимог процесуального закону. Будь-яких інших дій, окрім подання заяв на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, представником ТОВ «Ол Стил» до суду першої інстанції не подавалося. До того ж, колегія суддів звертає увагу, що наявна у матеріалах справи позовна заява взагалі не підписана (т. 1 а.с. 16), що викликає обґрунтований сумнів у реальній підготовці адвокатом позовної заяви (до моменту отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху) взагалі.
У постанові від 03.11.2021 у справі № 320/5284/19 Верховний Суд підкреслив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Таким чином, враховуючи категорію складності цієї справи (малозначна), наявність усталеної судової практики щодо спірних правовідносин, неможливість встановлення обсягу фактично і реально наданих адвокатом Позивачу послуг, очевидне, у розрізі спірних правовідносин та фактичних обставин цієї справи, завищення розміру гонорару пропорційно до предмету і суті спору, а також зважаючи на подання Відповідачем-1 заперечення щодо співмірності та обґрунтованості заявлених витрат, колегія суддів приходить до висновку про правильність позиції суду першої інстанції про те, що у межах спірних правовідносин відсутні підстави вважати неминучими понесені ТОВ «Ол Стил» витрати на професійну правничу допомогу.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, попри те, що відповідачами у цій справі є два суб'єкта владних повноважень, ТОВ «Ол Стил» наполягає на присудженні виключно з ГУ ДПС у м. Києві витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000,00 грн у повному обсязі, що суперечить принципу розподілу судових витрат, закріплених у статті 139 КАС України.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 134, 139, 242-244, 250, 252, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ол Стил» - залишити без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді Н.П. Бужак
М.І. Кобаль
Повний текст постанови складено 19 січня 2022 року.