Справа № 640/17493/21 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.
18 січня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.
Грибан І.О.,
при секретарі судового засідання Почепі В.В.,
за участю учасників судового процесу:
від позивача (апелянта): Конюхов Є.А.
від відповідача: Бугаєнко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Реіз-ЛТД» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Реіз-ЛТД» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, зобов'язання вчинити, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Реіз-ЛТД" із позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 04.11.2020 №56/Ж10/26-15-07-01-01 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8 940 379,00 (вісім мільйонів дев'ятсот сорок тисяч триста сімдесят дев'ять) грн.; податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 04.11.2020 №59/Ж 10/26-15-07-01-01 про зменшення розміру від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за липень 2020 року на суму 2 053 744,00 (два мільйони п'ятдесят три тисячі сімсот сорок чотири) грн.; податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 04.11.2020 №62/Ж 10/26-15-07-01-01 про застосування штрафних санкцій в сумі 1 020 (одна тисяча двадцять) грн., зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити дані податкового обліку ТОВ "КОМПАНІЯ РЕІЗ-ЛТД" (код ЄДРПОУ 37567321) в інформаційних базах, що неправомірно відкориговані на підставі Акту перевірки від 08.10.2020 №68/26-15-07-01- 02/37567321.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року позовну заяву позивача залишено без розгляду.
В свою чергу, суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, керувався тим, що позивач дізнався про порушення своїх прав 10.11.2020 року, а з даним позовом звернувся тільки 23.06.2021 року, тобто з пропуском загального строку на звернення до суду, то слід застосувати наслідки, передбачені ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було належним чином перевірено ту обставину, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку не оскаржувалися, а тому правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду по справі №500/2486/19 від 26.11.2020 не підлягають застосуванню в даному випадку. При зверненні до суду, останній керувався нормами п. 56.18 ст.56 Податкового кодексу України, яка є спеціальною у даній категорії правовідносин, у зв'язку з чим, останнім подано дану позовну заяву в межах строку на звернення до суду. Крім того, представник позивача зазначив, що на той час Білоконь не була уповноважена на отримання вхідної кореспонденції.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з підстав зазначених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та зазначає, що ухвала суду прийнята у відповідності до вимог законодавства та з урахуванням судової практики.
Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає зазначити наступне.
Так, частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов'язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 КАС України вказує на те, строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов'язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.
Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов'язань або інші рішення) об'єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.
Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб'єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов'язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв'язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.
Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов'язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.
Конституційний Суд України рішенням від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб'єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).
Отже, з прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Таких висновків дійшов Верховний суд у постанові від 11 жовтня 2019 року по справі № 640/20468/18, здійснивши системне тлумачення норм права, які регулюють питання обчислення строку звернення до суду в податкових спорах, висловивши правову позицію про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки.
Верховний Суд у вказаній постанові за результатом комплексного аналізу правового регулювання також зазначив, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору.
Також, Верховний Суд зробив висновок, що пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено лише спеціальний строк у податкових правовідносинах (строк давності), протягом якого у платника податків за загальним правилом існує право ініціювати в суді спір щодо правомірності податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.
Водночас, правового висновку про те, що пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено процесуальний строк звернення до суду, а так само і про те, що він становить 1095 днів, постанова Верховного Суду не містить.
При цьому, зміна підходів щодо питання тривалості строку звернення до суду в податкових спорах після використання процедури адміністративного оскарження відбулася саме з ухваленням Верховним Судом постанови від 11 жовтня 2019 року по справі № 640/20468/18. Водночас предметом спору у справі № 640/20468/18 було рішення контролюючого органу, яке не пов'язане з визначенням грошових зобов'язань.
Тому у розвиток наведеного правозастосування, з урахуванням змін, що відбулися в суспільних відносинах, а також практичних результатів існування тривалий час судової практики, відповідно до якої процесуальний строк звернення до суду в податкових спорах становить 1095 днів, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року справа № 500/2486/19 змінив попередні підходи до застосування норм права, які регулюють питання строку звернення до суду в податкових правовідносинах. Зазначивши, що помилковим твердження позивача про те, що як за загальним правилом, так і у разі попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду становить 1095 днів відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 ПК України, оскільки ця норма права не встановлює процесуальних строків, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 ПК України. Також ця норма закріплює обмеження на позасудовий порядок оскарження відповідних рішень податкового органу, у разі їх оскарження в судовому порядку, та визначає зміну правового стану грошового зобов'язання на неузгоджене.
Водночас пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.
Так, з урахуванням висновків наведеного Верховний Суд у складі судової палати у постанові від 26 листопада 2020 року по справі № 500/2486/19 відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 року по справі № 2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і сформулювати наступний правовий висновок.
Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Суд першої інстанції зазначив, що у постанові від 26 листопада 2020 року справа № 500/2486/19, Верховний Суд зазначив, що під час вирішення тотожних спорів повинні враховуватися наведені висновки щодо застосування норм права незалежно від того, чи перераховані всі постанови Верховного Суду, в яких викладено правову позицію, від якої відступила судова палата у справі справа № 500/2486/19.
Отже, різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов'язань або інші рішення) об'єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження при застосуванні адміністративного оскарження.
Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що позивачем в адміністративному порядку не були оскаржені податкові повідомлення-рішення, а отже застосування в даному випадку постанову Верховного Суду від 26 листопада 2020 року по справі № 500/2486/19 - є безпідставним, оскільки предмет спору є різним в даній справі та у вищезазначеній постанові.
Щодо посилання апелянта, що Білоконь не був уповноважений на отримання поштової кореспонденції від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Реіз-ЛТД", колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно п. 90 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" №270 від 05.03.2009 р. (надалі - Правила) адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку. Довіреність на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом може бути посвідчена нотаріально, посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання. Після пред'явлення оригіналу довіреності її копія залишається в об'єкті поштового зв'язку.
Відповідно до п. 96 Правил реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об'єкті поштового зв'язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об'єкті поштового зв'язку.
Суд першої інстанції зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що Білоконь отримувала всю кореспонденцію, надіслану відповідачем, а саме: направлення на проведення перевірки, наказ про проведення позапланової виїзної перевірки, акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про отримання рекомендованих поштових відправленнях «Білоконь», оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що у даної особи була в наявності довіреність на отримання поштової кореспонденції Товариства.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на деяких рекомендованих поштових відправленнях взагалі не можливо встановити точне прізвище особи, яка отримувала поштову кореспонденцію та відсутня інформація про наявність довіреності.
З аналізу матеріалів справи колегія суддів доходить висновку, що в даному випадку судом першої інстанції було передчасно зроблено висновок про пропуск строку звернення до суду з даним позовом позивача, оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем своєчасно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та відсутні докази оскарження в адміністративному порядку даних рішень до контролюючого органу.
Отже, в даному випадку ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, підлягає скасуванню, а справа направлення для продовження розгляду.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду по справі N 200/6721/20-а та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Статтею 320 КАС України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасування, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 205, 242, 246, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Реіз-ЛТД»- задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан
Повний текст постанови складено 24 січня 2022 року.