Справа № 640/10063/20 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.
18 січня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.
Грибан І.О.,
при секретарі судового засідання Почепі В.В.,
за участю учасників судового процесу:
від позивача (апелянта): не прибув
від відповідача 1: Полець Д.М.
від відповідача 2: Борисевич Д.В.
від третьої особи: Іщенко Р.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної податкової служби України, за участі третьої особи Міністерства фінансів України про визнання протиправними та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (надалі - відповідач 1), Державної податкової служби України (надалі - відповідач 2), за участі третьої особи Міністерства фінансів України (надалі - третя особа), у якому просив суд визнати протиправними та скасування Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.04.2020 року №452-р та поновлення позивача на посаді Голови Державної податкової служби України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2021 року позовну заяву позивача залишено без розгляду.
В свою чергу, суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, керувався тим, що з метою дотримання розумних строків розгляду адміністративної справи та уникнення затягування судового розгляду, а також з метою дотримання прав всіх учасників судового процесу, суд вважає за необхідне, у зв'язку з повторною неявкою належним чином повідомленого позивача в судове засідання, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі, залишити позов без розгляду.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2021 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було належним чином повідомлено позивача про розгляд справи. Крім того, позивач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення представника позивача надсилання повісток на електронну адресу.
Представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебування останнього у іншому судовому засіданні.
Відповідності до ч. 1 ст. 309 КАС України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Оскільки представником позивача не заявлено клопотання про продовження розгляду апеляційної скарги та враховуючи вимоги ч. 1 ст. 309 КАС України, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні представники відповідачів та третя особа, заперечували проти задоволення апеляційної скарги та зазначили, що ухвала суду першої інстанції прийнята у відповідності до вимог законодавства та надали письмові відзиви на апеляційну скаргу (відповідач 2 та третя особа).
Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає зазначити наступне.
За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною третьою цієї ж статті Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі (пункти 1-4).
Згідно з положеннями статті 8, частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 1 пунктів 2, 3 частини 3 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи мають право, в тому числі: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
За правилами частин першої, другої статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, до яких, частина перша статті 42 та частина перша статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України відносить, зокрема, сторін, якими є позивач і відповідач.
Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється, за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу (пункт 2 частини третьої статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України).
За загальним правилом, встановленим частинами, 1, 2 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку відсутності у адресата офіційної електронної адреси повістка вручається під розписку. Особа, яка вручає повістку, зобов'язана повернути до адміністративного суду розписку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи.
Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Якщо для розгляду окремих категорій справ, заяв або клопотань учасників справи цим Кодексом встановлено строк розгляду менше десяти днів, повістка має бути вручена у строк, достатній для прибуття особи до суду для участі в судовому засіданні. Вручення повістки представнику учасника справи вважається також врученням повістки і цій особі (абзаци перший, другий частини третьої, частина десята статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як визначено змістом частин 1, 4 статті 129 Кодексу адміністративного судочинства України за письмовою заявою учасника судового процесу, який не має офіційної електронної адреси, текст повістки надсилається йому судом електронною поштою, факсимільним повідомленням, телефонограмою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв'язку на відповідну адресу електронної пошти, номер факсу, телефаксу, телефону, зазначені у відповідній письмовій заяві. При цьому, у випадку, якщо направлення повістки здійснюється судом з використанням засобів мобільного зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, повістка вважається врученою з моменту її доставки учаснику судового процесу.
Частинами 1 - 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначене статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України).
Аналіз вищевикладених норм процесуального права дає підстави для висновку, що за загальним правилом розгляд справи у суді першої інстанції повинен відбуватись у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, до яких належить й позивач, про місце, дату і час такого засідання шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами.
Повістка повинна бути вручена усім учасникам справи під розписку не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання або, у передбачених процесуальним законом випадках, у строк, достатній для прибуття особи до суду для участі в судовому засіданні.
Колегія суддів враховує, що відповідно до процесуального закону вручення повістки представнику учасника справи, у тому числі позивача, вважається також врученням повістки і цій особі.
Проте, відповідно до висновку щодо застосування норм права, викладеного Верховним Судом у постанові від 21.05.2020 року по справі N 826/13041/15, передумовою для розгляду справи судом є належне сповіщення всіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи (у сукупності), якщо така справа відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України повинна розглядатись з їх повідомленням. Належність означає інформування учасників справи у спосіб та за формою, передбаченою процесуальним законодавством. Крім того, законодавцем встановлено виключний перелік випадків, за наявності яких суд першої інстанції має право ухвалити рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Вищенаведені приписи процесуального закону з урахуванням висновків Верховного Суду щодо їх застосування, дають колегії суддів підстави для висновку, що участь у справі представника не скасовує обов'язку суду належним чином повідомити всіх учасників справи у сукупності, зокрема, й особу, інтереси якої він представляє, про дату, час і місце розгляду справи і не може на цій підставі позбавляти її права на цю інформацію, якщо у матеріалах справи містяться усі необхідні дані й відсутні об'єктивні перешкоди для здійснення такого повідомлення.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, що після закриття підготовчого засідання в даній справі, судом першої інстанції призначався розгляд даної справи по суті в наступні дати 23.09.2020, 04.11.2020, 23.12.2020, 03.02.2021, 17.03.2021, 19.05.2021, 16.06.2021, 18.08.2021 та 06.10.2021 р.
Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що повістки складено про виклик позивача у судове засідання, проте в матеріалах справи відсутні докази направлення даних повісток на адресу саме позивача, а не представника позивача.
Крім того, частиною 2 статті 129 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.
Як вбачається з матеріалів справи, що в матеріалах справи міститься повідомлення представника позивача адвоката Літвінова Р.О., про призначене засідання на 18.08.2021 року та на 06.10.2021 рок - в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують належне повідомлення учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду, згідно вимог ч. 2 ст. 129 КАСУ.
Колегія суддів підкреслює, що загальним правилом, закріпленим у статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий виклик або судове повідомлення учасників справи здійснюється, за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами.
Проте, у оскаржуваних судових рішеннях відсутнє посилання на наявність у матеріалах цієї справи відповідного письмового підтвердження про отримання представником позивача (позивача) судових повісток на електронну адресу.
З аналізу матеріалів справи колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повинен був відкласти розгляд справи, як того вимагає пункт 1 частини 2 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, однак відповідних дій не вчинив і ухвалив судове рішення про залишення позовної заяви без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що позбавило права позивача та/або його представника, які не були належним чином повідомлені про час розгляду цієї справи, бути присутніми у судовому засіданні, унеможливило реалізацію ними своїх прав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а також призвело до порушення принципів (засад) рівності та змагальності сторін.
Отже, в даному випадку судом першої інстанції передчасно прийнято ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направлення но новий розгляд.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 грудня 2021 року по справі справа N 824/518/17-а та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Статтею 320 КАС України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасування, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 205, 242, 246, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2021 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан
Повний текст постанови складено 24 січня 2022 року.