Справа № 620/7060/21 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є.
20 січня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо встановлення обмеження (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) на виплату загальної суми перерахованої з 01.04.2019 йому пенсії у розмірі 18539,42 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області виплатити йому перераховану основну пенсію з 01.04.2019 з урахуванням призначеного основного розміру пенсії (з надбавками) з 74% грошового забезпечення у розмірі 18539,42 грн., без обмеження максимального розміру пенсії (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність), з урахуванням раніше виплачених сум та в подальшому виплачувати призначений йому основний розмір пенсії (з надбавками) з 74% грошового забезпечення у розмірі 18539,42 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час перерахунку пенсії відповідач протиправно обмежив розмір його пенсії максимальним розміром, який не перевищує 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 після її перерахунку з 01.04.2019 з обмеженням максимального розміру.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.04.2019 виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12.10.2020 № ФЧ57461, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначена апеляційна скарга обґрунтована тим, що на даний час встановлено законодавче обмеження розміру пенсії максимальним розміром, що підтверджується відповідною судовою практикою.
На думку апелянта, пенсійні виплати, передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в тому числі й ті, розмір яких було встановлено на виконання судових рішень, здійснюється у розмірах, передбачених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 07 липня 2011 року № 3668-VI та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що норма щодо обмеження максимального розміру пенсій військовослужбовців була визнана неконституційною, тому на даний час відсутні будь-які підстави для виплати пенсії не у повному обсязі.
Крім того, позивач просив врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові №400/2085/19 від 16.12.2021 при прийнятті рішення по даній справі.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, отримує пенсію за вислугу років у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та перебуває на обліку у Головного управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Так, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.01.2021 у справі №620/5577/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12.10.2020 № ФЧ57461 про грошове забезпечення станом на 05.03.2019. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області здійснити перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення, на підставі довідки Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12.10.2020 № ФЧ57461 про грошове забезпечення станом на 05.03.2019 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. В решті позову відмовлено.
На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.01.2021 у справі №620/5577/20 пенсійним фондом проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019, що підтверджено копією протоколу.
При цьому, загальний розмір пенсії з надбавками внаслідок перерахунку склав 18539,41 грн, а до виплати визначено лише - 17690 грн.
Як наслідок, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо виплати пенсії з 01.04.2019 без обмеження її максимального розміру.
Листом Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 12.05.2021 №5877-5860/К-02/8-2500/21 повідомило про відсутність підстав для виплати йому пенсії з 01.04.2019 без обмеження її максимального розміру.
Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, відтак пенсійний орган, відмовляючи позивачу у виплаті перерахованої на підставі довідки Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12.10.2020 № ФЧ57461 пенсії без обмеження її максимальним розміром, діяв всупереч приписам Конституції України та Закону №2262-ХІІ.
Як наслідок, з метою ефективного захисту прав позивача, суд попередньої інстанції дійшов до висновку про необхідність визнання протиправними дій відповідача щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 після її перерахунку з 01.04.2019 з обмеженням максимального розміру, а також зобов'язати відповідача здійснити з 01.04.2019 виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Втім, у задоволенні позовних вимог щодо виплати у подальшому перерахованої пенсії судом першої інстанції було відмовлено, з огляду на їх передчасність.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
У силу вимог статті 13 вказаного Закону (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 07 липня 2011 року № 3668-VI відповідно до Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення, внесено зміни до Закону №2262-ХІІ у частині другої статті 13 цифри « 90» замінено цифрами « 80».
У подальшому, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII, який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70».
При цьому, ст. 13 Закону № 2262-ХІІ застосовується при призначенні пенсій, натомість перерахунок пенсій врегульовано статтею 63 Закону №2262-ХІІ.
Так, згідно статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відтак, стаття 63 Закону №2262-ХІІ визначає як обов'язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.
Так, порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», у якій Кабінет Міністрів України визначив, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.
У подальшому, 24.02.2018 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018 (далі - Постанова №103).
У той же час, Постанова Кабінету Міністрів України №45 і Постанова Кабінету Міністрів України №103 не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
У даному випадку, процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.
Відтак, при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. При цьому, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у зразковій справі у рішенні від 04.02.2019 (справа №240/5401/18) та підтриманою Великою Палатою Верховного Суду постановою від 16 жовтня 2019 року (справа 11-198заі19).
Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
З огляду на вказане, позивач має право на виплату з 01.04.2019 пенсії на підставі довідки Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12.10.2020 № ФЧ57461, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення.
Щодо позовних вимог щодо обмеження позивачу максимального розміру пенсії при перерахунку пенсії, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною сьомою статті 43 Закону №2262-ХІІ в редакції Закону від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», із змінами, внесеними згідно із Законами України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частину сьому статті 43, а тому внесені у подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності 01.01.2017) зміни до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17 та від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.
У цьому контексті колегія суддів зауважує, що буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що протягом 2018, 2019 років стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Відтак пенсійним органом до пенсії позивача було протиправно застосовано обмеження максимальним розміром, виходячи з десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі № 300/633/19.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо проведення виплати пенсії позивачу після її перерахунку з 01.04.2019 з обмеженням максимального розміру.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук