Справа № 320/3889/19 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.
20 січня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХФК «Біокон» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ХФК «Біокон» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 №0002334404.
Позов обґрунтовано тим, що податковий орган при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення дійшов помилкового висновку про порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних, оскільки штрафні санкції, передбачені ст. 120-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), не застосовуються у разі порушення граничного строку реєстрації податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю) та складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996) від 22.03.2019 № 0002334404.
В апеляційній скарзі, Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що зазначення у податковій накладній причини - складена податкова накладна на постачання неплатнику податків не звільняє від обов'язку дотримання строків реєстрації такої накладної.
Відтак, на думку апелянта, лише сукупність таких двох умов як складення податкової накладної яка не надається отримувачу та за наслідками операцій, звільнених від оподаткування або за нульовою ставкою є лише підставою для ненарахування штрафних санкцій.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що перелік операцій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою визначено статтею 195 Податкового кодексу України, а перелік операцій, звільнених від оподаткування - статтею 197 Податкового кодексу України.
З огляду на вказане, позивач вважає, що податкова накладна, складена на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, не визначена серед податкових накладних, що не надаються утримувачу (покупцю), у той час податкова накладна виписана щодо операцій, як звільнені від оподаткування податком на додану вартість, не надається покупцю, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
До того ж, апелянт просить здійснити заміну відповідача з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної податкової служби» від 21 серпня 2019 року № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до Наказу ДПС України «Про початок діяльності Державної податкової служби України» від 28 серпня 2019 року №36 розпочато виконання ДПС України функцій і повноважень ДФС України, що припиняється.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби (далі - Постанова № 893) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком (у тому числі Офіс великих платників податків ДПС).
Згідно з наказом Державної податкової служби України від 30 вересня 2020 року № 529 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби утворені як відокремлені підрозділи Державної податкової служби України територіальні органи згідно з переліком (додаток до цього наказу), серед яких є Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
У свою чергу, Наказом Державної податкової служби України від 24 грудня 2020 року № 755 Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій розпочато з 01 січня 2021 року здійснення територіальними органами ДПС своїх повноважень.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Офіс великих платників податків ДПС перебуває з 22 жовтня 2020 року в стані припинення за рішенням засновників.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 вересня 2020 року зареєстровано Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП 44082145).
Згідно Положення про Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 р. №643 Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків є правонаступником майна, прав та обов'язків Офісу великих платників податків ДПС у відповідних сферах діяльності.
Таким чином, зазначене свідчить про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, тобто про перехід до нього, як контролюючого органу, з 01 січня 2021 року повноважень та функцій Офіс великих платників податків ДПС у сфері реалізації державної податкової політики.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ХФК «Біокон» ідентифікаційний код 21672519 зареєстроване як юридична особа 23.04.1997, основним видом діяльності за КВЕД, зокрема: складське господарство (основний); виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів; вантажний автомобільний транспорт; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; інша професійна, наукова та технічна діяльність.
Під час провадження своєї господарської діяльності позивачем було виписано наступні податкові накладні: від 03.01.2017 № 4 на суму 50 663,01 грн; від 03.01.2017 № 6 на суму 536 613,36 грн; від 03.01.2017 № 9 на суму 474 980,37 грн; від 03.01.2017 № 10 на суму 124 696,22 грн; від 03.01.2017 № 11 на суму 86 600,83 грн; від 03.01.2017 № 14 на суму 29 904,84 грн; від 03.01.2017 № 15 на суму 8 221,48 грн; від 04.01.2017 № 17 на суму 2 497 481,67 грн; від 06.01.2017 № 23 на суму 57 508,96 грн; від 06.01.2017 № 30 на суму 242 323,59 грн; від 06.01.2017 № 31 на суму 121 109,49 грн; від 06.01.2017 № 32 на суму 261 141,41 грн; від 10.01.2017 № 34 на суму 159 878,71 грн; від 10.01.2017 № 35 на суму 37 321,85 грн; від 10.01.2017 № 52 на суму 287 067,11 грн; від 10.01.2017 № 53 на суму 47 043,44 грн; від 17.02.2017 № 58 на суму 5 946,06 грн; від 25.04.2017 № 252 на суму 101 907,39 грн; від 18.04.2017 № 253 на суму 162 288,50 грн.
При цьому, при складанні податкових накладних, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» позивачем проставлена помітка «X» та зазначено тип причини: 02 - складена на постачання неплатнику податку.
26 лютого 2019 року посадовими особами Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України проведено камеральну перевірку щодо своєчасності реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «ХФК «Біокон»» (Акт від 26.02.2019 № 401/28-10-44-04/21672519), за наслідками проведення якої встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України.
На підставі зазначеного акту відповідачем направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 № 00023344004, яким встановлено порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених ст. 201, та згідно зі ст. 120-1 ПК України: за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 117 363,02 грн застосовано штраф в розмірі 10% у сумі 11 736,31 грн; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 838 058,22 грн застосовано штраф в розмірі 20% у сумі 167 617,04 грн, загальна сума штрафу становить 179 353,35 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вказані податкові накладні не можуть бути віднесені до податкових накладних, порушення граничних термінів реєстрації яких відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України є підставою для накладення штрафу.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1 статті 201 ПК України).
Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
З системного аналізу зазначених норм права вбачається, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними, при цьому це право платник має незалежно від часу внесення платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних до Реєстру.
Відповідно до пункту 111.2 статті 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Так, пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.
Виходячи зі змісту наведених норм ПК України, порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН є податковим правопорушенням, за яке законом передбачена фінансова відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій.
При цьому, слід звернути увагу на правовий висновок Верховного Суду щодо застосування п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, викладений у постанові від 13 серпня 2019 року у справі № 2040/7988/18, в якій Суд аналізував можливість накладення штрафу в разі порушення строків реєстрації податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю) з інших підстав, ніж їх складення за операціями, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
Верховний Суд зазначив, що до 01 січня 2017 року штрафні санкції застосовувалися за порушення термінів реєстрації податкових накладних виключно тих, які підлягали наданню покупцям - платникам податку на додану вартість.
З 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», яким були внесені зміни, зокрема, і до статті 120-1 Податкового кодексу України, яка після змін передбачала, що штрафи не застосовуються виключно щодо «податкової накладної, що не видається одержувачеві (покупцеві), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: звільнених від оподаткування або оподатковуваних за нульовою ставкою».
З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку, що статтею 120-1.1 статті 120 ПК України, з урахуванням внесених змін Законом № 1797-VIII визначено виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, і такі виключення стосуються реєстрації двох видів податкових накладних: 1) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.
Тобто, для застосування виключень і звільнення від відповідальності обов'язковою умовою є звільнення операції від оподаткування або її оподаткування за нульовою ставкою.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до Акту перевірки спірні податкові накладні були зареєстровані на операції, звільнені від оподаткування та останні не надавались отримувачу (покупцю), а також в них зазначено, що вони складені на постачання неплатнику податків.
Так, Порядок заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 (далі - Порядок №1307), визначає перелік податкових накладних, які не надаються отримувачу (покупцю).
У відповідності до п. 8 Порядку №1307 при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10 - 15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини:
01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);
02 - Складена на постачання неплатнику податку;
03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;
04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;
05 - Складена у зв'язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;
06 - Складена у зв'язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;
07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;
08 - Складена на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість;
09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;
10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов'язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;
11 - Складена за щоденними підсумками операцій;
12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);
13 - Складена у зв'язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;
14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;
15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.
У інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються).
Отже, положеннями Порядку №1307 визначено детальний перелік податкових накладних, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю). Цей перелік включає в себе не тільки податкові накладні, складені на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування ПДВ та операції, які звільнені від оподаткування ПДВ, але й інші групи операцій, здійснення яких обумовлює ненадання податкових накладних продавцю.
Згідно п. 16 Порядку №1307 до графи 8 податкових накладних вноситься код ставки податку на додану вартість, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, що постачаються.
При цьому, у графі 8 зазначається код ставки: 20 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою; 7 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за ставкою 7 відсотків; 901 - у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 902 - у разі здійснення операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 903 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.
Отже, положеннями Порядку №1307 визначено детальний перелік податкових накладних, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю). Цей перелік включає в себе не тільки податкові накладні, складені на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування ПДВ та операції, які звільнені від оподаткування ПДВ, але й інші групи операцій, здійснення яких обумовлює ненадання податкових накладних продавцю.
Встановлені обставини у цій справі свідчать про те, що фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу тлумачення положень статті 120-1 Податкового кодексу України, якою, зокрема, визначено види податкових накладних, несвоєчасність реєстрації яких не створює підстав для застосування штрафних санкцій.
Як вже зазначалось, за загальними правилами наведеної вище норми п. 201.10 статті 201 ПК України продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
При цьому, із встановленого в п. 120-1.1 та п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України до переліку податкових накладних, які не надаються отримувачу (покупцю), про що ставиться відповідна відмітка у податковій накладній, віднесено лише податкову накладну, складену на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування.
Інші норми податкового законодавства, зокрема, ПК України, не відносять податкову накладну, складену на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою, до податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 816/1488/17.
Слід зазначити, що спірні податкові накладні у верхній лівій частині у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» містять тип причини « 02», що не виключає оподаткування операцій за такими накладними податком на додану вартість.
Так, у графі 8 таких податкових накладних зазначено код ставки: 20 - здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою, тому колегія суддів приходить до висновку, що такі податкові накладні складені на операції з постачання товарів/послуг, які оподатковуються за основною ставкою, так як об'єктом постачання виступали товари/послуги, які від оподаткування не звільнені та оподаткуванню за нульовою ставкою не підлягали, відтак позивач в силу положень пункту 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України не звільнений від відповідальності за порушення граничного строку реєстрації таких податкових накладних.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 640/11322/19.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що визначені пунктом 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України виключення не підпадають під правовідносини, в межах яких до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням було застосовано штрафні санкції, так як податкові накладні, з приводу яких було складено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, виписані на постачання товарів/послуг, які від оподаткування не звільнені та оподаткуванню за нульовою ставкою не підлягали.
Таким чином, підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22.03.2019 №0002334404 - відсутні.
Відтак, доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції.
У силу вимог частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Замінити відповідача у справі - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на його правонаступника - Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків.
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ХФК «Біокон» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук