П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 522/932/22
Головуючий в 1 інстанції: Бондар В.Я.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І. О.,
суддів - Бітова А. І., Шеметенко Л. П.
за участі секретаря - Скоріної Т. С.
апелянта - ОСОБА_1 ;
представників позивача - Білоконь Н. О., Саркісяна А. Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 (за матеріалами справи проходить як громадянин Російської Федерації ОСОБА_3 ) на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2022 року у справі за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 (за матеріалами справи проходить як громадянин Російської Федерації ОСОБА_3 ) про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України
Короткий зміст позовних вимог.
13 січня 2022 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області) звернувся до суду першої інстанції з позовом до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 в якому просило продовжити на шість місяців строк його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, а саме: до 13.07.2022.
Обґрунтовуючи наведені вимоги, ГУ ДМС України в Одеській області указувало на закінченні, встановленого попереднім рішенням суду, шестимісячного строку затримання відповідача та відповідно і на закінченні терміну його знаходження в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Орган державної міграційної служби наполягав на доцільності продовженні строку затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , покликаючись на неможливість його ідентифікації, адже, у останнього, відсутні документи, які дають право на перетин державного кордону. Станом на момент подання позову не отримано інформації з країни громадянської належності відповідача, тобто дипломатичної установи, а також відсутні документи, що дозволяють завершити процедуру ідентифікації та перетнути державний кордон України.
Поряд з цим, позивач зазначив, що за проведеними заходами з ідентифікації особи з'ясувалося, що протягом 17 липня - 01 грудня 2021 року іноземець видавав себе за іншу особу, повідомляючи, що він є громадянином Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Однак, після 01 грудня 2021 року було встановлено, що дана особа є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За таких обставин, як зазначає ГУ ДМС України в Одеській області, виникла необхідність в четвертий раз звернутися до Надзвичайного і Повноважного Посла Російської Федерації в Україні із запитом щодо підтвердження або спростування факту належності даної особи до громадян Російської Федерації, надання сприяння в ідентифікації, а у разі підтвердження факту належності до громадян Російської Федерації - документування свідоцтвом на повернення до Батьківщини.
Станом, на момент подання позову, жодної відповіді на запити до міграційного органу не надходило.
Також позивач зазначив, що від сторонньої особи отримано паспортний документ серії НОМЕР_1 (строк дії 25.09.2020 - 25.09.2025), на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який потребує додаткового часу на перевірку фактів щодо належності особи до громадянства Російської Федерації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2022 року позов ГУ ДМС України в Одеській області задоволено та допущено негайне виконання ухваленого рішення.
Суд продовжив строк затримання особи, яка представляється громадянином Російської Федерації на установчі дані ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців до 13.07.2022, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що наявні, визначені в ч.13 ст.289 КАС України наступні підстави, для продовження строку затримання відповідача в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства:
1) відсутність співпраці з боку іноземця під час процедури його ідентифікації;
2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
На переконання суду першої інстанції, на даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідача, у зв'язку з відсутністю інформації щодо підтвердження факту його належності до громадянства Російської Федерації та неможливості бути документованим сертифікатом на повернення в країну походження.
Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, покликаючись, в апеляційній скарзі, на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Скаржник наголошував на двох ключових підставах для задоволення його апеляції.
Перша, з 24.11.2021 у міграційного органу знаходиться його паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 25 вересня 2020 року органом МВС №0161 та дійсний до 25 вересня 2025 року на ім'я громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Друга, відсутнє рішення ГУ ДМС України в Одеській області про примусове повернення до країни громадянської належності, а також відсутнє судове рішення щодо примусового видворення за межі території України, що також виключає можливість продовження строку затримання для забезпечення процедури примусового видворення, яка фактично щодо відповідача не здійснюється.
Від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про необґрунтованість її вимог та про залишення її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Обґрунтування відзиву зводиться до відтворення позиції суду першої інстанції.
Апелянт у судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи, викладені в апеляції та просив її задовольнити.
Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечили та просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи.
17 липня 2021 року, під час проведення оперативно-профілактичних заходів з виявлення нелегальних мігрантів, працівниками Управління міграційної поліції ГУНП в Одеській області було виявлено та доставлено до ГУ ДМС України в Одеській області особу, яка назвалася громадянином Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В ході перевірки законності перебування на території України ОСОБА_3 було встановлено, що він прибув в Україну у 2014 році легально через КПП «Бориспіль».
Постановою ГУ ДМС України в Одеській області від 17 липня 2021 року серії ПН МОД № 005318 ОСОБА_3 , на підставі протоколу про адміністративне правопорушення ПР МОД № 005259, притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 203 КУпАП (порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн.
17 липня 2021 року ГУ ДМС України в Одеській області прийняло рішення про поміщення громадянина Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України для встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення про примусове повернення щодо відповідача ГУ ДМС України в Одеській області не приймало.
Далі, 19.07.2021 ГУ ДМС України в Одеській області звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з позовами про примусове видворення за межі території України громадянина Російської Федерації ОСОБА_3 та про його затримання, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, строком на 6 місяців до 19.01.2022 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.07.2021 (справа №522/13410/21) затримано громадянина Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, строком на 6 місяців до 19.01.2022 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Згідно акта приймання-передачі іноземця або особи без громадянства від 17.07.2021 ОСОБА_3 було поміщено до Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.
17.07.2021 ГУ Державної міграційної служби України в Одеській області звернулось до Надзвичайного і Повноваженого Посла Російської Федерації в Україні з запитом за вих. № 5100.5.7.1-8288/51.3-21 щодо підтвердження або спростування факту належності особи до громадянства Російської Федерації, надання сприяння в ідентифікації, а у разі підтвердження факту належності до громадян Російської Федерації - документування свідоцтвом на повернення до Батьківщини, без сплати консульського збору, стосовно особи, яка назвалась громадянином Російської Федерації ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
28.07.2021 Приморський районний суд м. Одеси ухвалив рішення, яким відмовив ГУ ДМС України в Одеській області в задоволенні позову про примусове видворення громадянина Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підставою для відмови в позові слугувало те, що орган міграційної служби не приймав рішення про примусове повернення громадянина Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому б зазначив строк, протягом якого він повинен виїхати з території України.
Дане рішення Приморського районного суду м. Одеси набрало законної сили 29.09.2021, на підставі постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду.
04.08.2021 ГУ ДМС України в Одеській області повторно звернулось до Надзвичайного і Повноваженого Посла Російської Федерації в Україні з запитом за вих. №5100.5.7-9318/51.3-21 щодо підтвердження або спростування факту належності особи до громадянства Російської Федерації, надання сприяння в ідентифікації, а у разі підтвердження факту належності до громадян Російської Федерації - документування свідоцтвом на повернення до Батьківщини, без сплати консульського збору, стосовно особи, яка назвалась громадянином Російської Федерації ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Того ж дня, ГУ ДМС України в Одеській області за вих. № 5100.5.7/23729-21 звернулось з запитом до адміністрації Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства (далі - Миколаївський ПТПІ), які незаконно перебувають в Україні про прискорення ідентифікації відповідача шляхом заповнення заяви-анкети для оформлення сертифікату на повернення.
05.08.2021 Миколаївський ПТПІ повідомив, що особа відмовилась від надання будь яких про себе відомостей та заповнення анкетних даних для проведення процедури ідентифікації.
29.09.2021 ГУ ДМС України в Одеській області за вих. № 5100.5.7-12160/51.1-21 в третій раз звернулось до Надзвичайного і Повноваженого Посла Російської Федерації в Україні з запитом щодо підтвердження або спростування факту належності особи до громадян Російської Федерації, надання сприяння в ідентифікації, а у разі підтвердження факту належності до громадян Російської Федерації - документування свідоцтвом на повернення до Батьківщини, без сплати консульського збору, стосовно особи, яка назвалась громадянином Російської Федерації ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Окрім цього, ГУ Державної міграційної служби України в Одеській області звернулось до начальника ГУНП в Одеській області з листом за вих. №5100.5.7/3484-21 від 28.10.2021 про надання інформації по кримінальному провадженню за №12021162510000895 від 17.07.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 КК України та допомоги у ідентифікації та документуванні особи, який назвався громадянином Російської Федерації ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
12.11.2021 ГУ ДМС України в Одеській області за вих. № 5100.1-14480/51.3-21 від звернулось до Департаменту захисту національної державності СБУ із запитом щодо надання допомоги в ідентифікації та документуванні особи, який назвався громадянином Російської Федерації ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
07.12.2021 ГУ ДМС України в Одеській області за вих. № 5100.5.7-15808/51.3-21 повторно звернулось до начальника ГУНП в Одеській області із запитом щодо надання інформації по кримінальному провадженні за №12021162510000895 від 17.07.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 КК України та допомоги у ідентифікації та документуванні особи, який назвався громадянином Російської Федерації ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
03.11.2021 службові особи органу міграційної служби провели опитування відповідача на предмет встановлення додаткових відомостей, що дозволять встановити його особу для заходів, пов'язаних із процедурою ідентифікації, документування та видворення з території України.
За інформацією отриманою з його, останній підтвердив раніше вказані установчі дані - ОСОБА_3 , зазначивши, що потрапив на територію України в 2016-2017 роках.
Проте такі дані не підтверджується наявними інформаційними масивами ДМС (перевірки проведені через ЄІАС УМП та системи ДПС під умовною назвою «Аркан»).
У ході повторного опитування, відповідач назвався громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З його слів стало відомо про номер належного йому паспортного документу серії НОМЕР_1 (строк дії 25.09.2020 - 25.09.2025), на підставі якого він перетинав державний кордон України.
Зазначені пояснення ОСОБА_1 дозволили позивачу встановити контакт із особою, на яку посилався затриманий іноземець та отримати копію вказаного паспортного документу.
Обставини того, що іноземець видавав себе за іншу особу, повідомляючи, що він громадянин Російської Федерації ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , змусило ГУ ДМС України в Одеській області за вих. № 5100.5.7-247/51.3-22 від 10.01.2022 у четвертий раз звернулось до Надзвичайного і Повноваженого Посла Російської Федерації в Україні з запитом, до якого надана копія паспорту, щодо підтвердження або спростування факту належності до громадянства Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , надання сприяння в ідентифікації, а у разі підтвердження факту належності до громадян Російської Федерації - документування свідоцтвом на повернення до Батьківщини, без сплати консульського збору.
Станом на 13.01.2022 жодної відповіді на запити з вищевказаних установ до ГУ ДМС України в Одеській області не надходило.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України №3773-VI від 22 вересня 2011 року «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI).
Частина 1 статті 30 Закону №3773-VI, встановлює, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Відповідно до частини першої статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, на підставі заяви поданої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом до іноземця або особи без громадянства суд може застосувати такий захід як затримання з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Частина одинадцята статті 289 КАС України передбачає, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Частини дванадцята та тринадцята статті 289 КАС України встановлюють, що про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:
1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;
2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Юридичний аналіз конструкцій даних норм щодо вирішення питання затримання іноземця або особи без громадянства стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, дає колегії суддів право дійти висновку, що за наявності певних перелічених у цих нормах умов, існує правова можливість здійснити таке затримання як з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, так і лише для забезпечення видворення за межі території України, як досягнення самостійної мети без необхідності ідентифікації. Але в будь-якому випадку повинна існувати така умова як примусове видворення.
Якщо ж відсутнє примусове видворення особи, то затримувати особу та відповідно продовжувати строк її тримання в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні забороняється.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28.07.2021 відмовлено ГУ ДМС України в Одеській області в задоволенні позову про примусове видворення громадянина Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він же громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що відсутнє рішення про його примусове повернення до країни громадянської належності.
З огляду на викладене, навіть за умови ідентифікації громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , примусово його видворити не є можливим, оскільки відсутнє відповідне судове рішення з цього приводу.
Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи (такими обставинами є відсутність рішення про примусове видворення відповідача), та помилково визнав, що відповідач, за умови його ідентифікації, підлягатиме примусовому видворенню.
Слід також погодитись з доводом апеляційної скарги, що громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ідентифіковано. Дані обставини підтверджуються його паспортним документом серії НОМЕР_1, виданого 25 вересня 2020 року органом МВС №0161 та дійсного до 25 вересня 2025 року.
Про наявність даного документу зазначає також і ГУ ДМС України в Одеській області.
Зазначені обставини додатково свідчать про відсутність підстав для подальшого тримання відповідача в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Відповідно до п. 30 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
Зокрема, відповідно до п «f» частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім як відповідно до процедури, встановленої законом, у випадку законного арешту або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Разом з тим, у п. 103 Рішення Європейського суду з прав людини від 17 квітня 2014 року «Справа «Анатолій Руденко проти України», стало остаточним 17 липня 2014 року (№50264/08) вказано, що тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що він є виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі заходи, було розглянуто і визнано недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, що можуть вимагати того тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідність позбавлення волі національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин (див. для застосування цих принципів у контексті підпункту "e" пункту 1 статті 5 Конвенції рішення у справах «Вітольд Літва проти Польщі», заява №26629/95, п. 78, ЄСПЛ 2000-III, та «Станєв проти Болгарії» [ВП], заява № 36760/06, п. 143, ЄСПЛ 2012).
Суд наголошує, що відповідно до пункту 1 статті 5 Конвенції мається на увазі фізична свобода особи, і мета цього положення полягає в недопущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків стосовно права на свободу, яке гарантує пункт 1 статті 5, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті цього положення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не перевірив чи було втручання у свободу особи, з боку державної влади, згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки.
З огляду на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, відповідно до статті 317 КАС України, є підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ГУ ДМС України в Одеській області.
Керуючись ст. ст. 195, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 (за матеріалами справи проходить як громадянин Російської Федерації ОСОБА_3 ) - задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2022 року - скасувати.
Ухвалити у справі за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 (за матеріалами справи проходить як громадянин Російської Федерації ОСОБА_3 ) про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя А. І. Бітов
суддя Л. П. Шеметенко