П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 540/6520/21
Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити півні дії,-
В жовтні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунку пенсій №1 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 04.06.2021 року №965230193741 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Господарського суду Херсонської області від 27.04.2020 року №01.01-16/9414/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 52% суддівської винагороди працюючого судді;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 19.02.2020 року у розмірі 90% суддівської винагороди, зазначеної у довідці Господарського суду Херсонської області від 27.04.2020 року №01.01-16/9414/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 року №540/237/21 відповідачем 04.06.2021 року здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Херсонської області від 27.04.2020 року №01.01-16/9414/20. Вказує, що під час перерахунку пенсійним органом протиправно змінено стаж позивача та зменшено відсоток грошового утримання з 90% до 52% суддівської винагороди, що вплинуло на розмір щомісячного довічного грошового утримання.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 року позов задоволено частково наступним чином:
- визнано протиправним та скасовано рішення відділу перерахунку пенсій №1 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 04.06.2021 року №965230193741 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки господарського суду Херсонської області від 27.04.2020 року №01.01-16/9414/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 52% суддівської винагороди працюючого судді;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 19.02.2020 року у розмірі 80% суддівської винагороди, зазначеної у довідці господарського суду Херсонської області від 27.04.2020 року №01.01-16/9414/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум;
- в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є суддею у відставці та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та з 01.01.2011 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Трудовий стаж позивача складається з таких періодів:
- з 15.05.1973 року по 12.05.1975 року - служба в збройних силах СРСР;
- з 01.09.1975 року по 01.07.1979 року навчання у Волгоградській вищій слідчій школі;
- з 29.08.1979 року по 02.10.1989 року - робота на посадах слідчого в слідчому відділенні Дніпровського відділення УВС Херсонського облвиконкому, слідчій частині відділу УВС Херсонського облвиконкому, слідчій частині відділу УВС Херсонського облвиконкому, слідчому відділенні Комсомольського РВВС м. Херсона;
- з 03.10.1989 року по 25.01.1994 року - суддя Комсомольського районного суду м.Херсона;
- з 26.01.1994 року по 14.12.2001 року - суддя Херсонського обласного суду;
- з 14.12.2001 року по 11.02.2005 року - суддя Апеляційного суду Херсонської області;
- з 14.02.2005 року по 31.12.2010 року - суддя господарського суду Херсонської області.
Постановою Верховної Ради України від 02.12.2010 року №2762-VІ «Про звільнення суддів» позивача звільнено з посади судді Господарського суду Херсонської області у відставку відповідно до пункту дев'ятого частини п'ятої статті 126 Конституції України (254к/96-ВР) у зв'язку з поданням заяви про відставку.
З 01.01.2011 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 року у справі №540/237/21 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі довідки Господарського суду Херсонської області від 27.04.2020 року №01.01-16/9414/20; визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань перерахунку пенсій № 16 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №6076/03-16 від 22.07.2020 року про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати з більшої заробітної плати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року на підставі довідки Господарського суду Херсонської області від 27.04.2020 року №01.01-16/9414/20; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідки господарського суду Херсонської області від 27.04.2020 року №01.01-16/9414/20, починаючи з 19.02.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 року у справі №540/237/21 відповідачем 04.06.2021 року здійснено перерахунок довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці, на підставі довідки Господарського суду Херсонської області від 27.04.2020 року № 01.01-16/9414/20, починаючи з 19.02.2020 року.
Вказаний перерахунок здійснено з урахуванням 52% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та стажу судді 21 рік 3 місяці 23 дні, про що прийнято рішення від 04.06.2021 року №965230193741.
Не погоджуючись з визначеним відповідачем відсотком від суддівської винагороди судді для обрахунку його довічного грошового утримання, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Отже, спірним питанням у даному спорі є розмір відсотка від суддівської винагороди працюючого судді, який повинен застосовуватися при обрахунку довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що по-перше - до стажу роботи позивача, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, крім періодів роботи на посадах судді Комсомольського районного суду м.Херсона, судді Херсонського обласного суду, судді Апеляційного суду Херсонської області, судді господарського суду Херсонської області, також необхідно зараховувати періоди служби в Радянській армії з 15.05.1973 року по 12.05.1975 року тривалістю 01 рік 11 місяців 27 днів; половину строку навчання на денному факультеті Волгоградської вищої слідчої школи з 01.09.1975 року по 01.07.1979 року тривалістю 01 рік 11 місяців та весь період роботи позивача на посадах слідчого, що загалом складає повних 35 років; по-друге - визначення довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці необхідно здійснювати виключно на підставі нового Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, який набрав чинності 30.09.2016 року із розрахунку: 20 років стажу - 50% та додатково за 15 років стажу ще 30%, що загалом складає 80% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Стосовно періодів трудової діяльності позивача, які повинні враховуватися для обрахунку довічного грошового утримання позивача.
Відповідно до ч.1 ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (надалі - Закон №1402-VIII) до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Пунктом 34 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
У ч.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-XII (надалі - Закон №2862-XII) зазначено: «… До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. …».
Наведені положення Законів №1402-VIII та №2862-XII підтверджують право позивача на включення до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, періодів роботи позивача на посадах слідчого з 29.08.1979 року по 02.10.1989 р., що також вірно встановлено судом першої інстанції.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч.1 ст.25 Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 08.06.1995 року №1к/95-ВР Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення.
Пунктом 1 Розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України визначено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
Як зазначено у ч.3 ст.106 Конституції України, Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Згідно ч.1 ст.117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
У ст.1 Указу Президента України від 10.07.1995 року за №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (втратила чинність 20.03.2008 року) зазначено: «… 1. Установити, що: …; до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби; …».
Відповідно до абз.2 п.3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (втратила чинність 01.12.2012 року) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
На підставі наведених вище законодавчих положень суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано до стажу роботи позивача як судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період службу в Радянській армії з 15.05.1973 року по 12.05.1975 року тривалістю 01 рік 11 місяців 27 днів та половина строку навчання на денному факультеті Волгоградської вищої слідчої школи з 01.09.1975 року по 01.07.1979 року тривалістю 01 рік 11 місяців.
Таким чином, нормативно підтверджується позиція позивача, яка також підтримана і судом першої інстанції, про те що його стаж, який повинен враховуватися для обрахунку його довічного грошового утримання судді у відставці сумарно складає повних 35 років, якій, крім роботи на посадах судді Комсомольського районного суду м. Херсона, судді Херсонського обласного суду, судді Апеляційного суду Херсонської області, судді господарського суду Херсонської області з 03.10.1989 року по 31.12.2010 року, також включає в себе служби в Радянській армії з 15.05.1973 року по 12.05.1975 року, половину строку навчання на денному факультеті Волгоградської вищої слідчої школи з 01.09.1975 року по 01.07.1979 року тривалістю 01 рік 11 місяців та весь період роботи позивача на посадах слідчого з 29.08.1979 року по 02.10.1989 року.
Стосовно визначення відсотку від суддівської винагороди працюючого судді, для обрахунку довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Приписами ч.1 ст.142 Закону №1402-VІІІ визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ч.2 ст.142 Закону №1402-VIІІ).
Відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами 4 та 5 статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
За змістом ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI.
Відповідно до п.23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI .
Законом України від 16.10.2019 року №193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування, який набрав чинності 07.11.2019 року, виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.
Відповідно до п.24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.6 ст.126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абз.4 пп.3.1 п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року №10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абз.5, 6 пп.2.2 п.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013).
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 року у справі №2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Конституційний Суд України визнав неконституційним увесь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону №2453-VI.
Слід зазначити, що маючи повних 35 років суддівського стажу, позивач згідно частини 3 статті 141 Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (надалі - Закон №2453-VI) отримував щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Саме вказаними положеннями Закону №2453-VI позивач обґрунтовував свою позицію щодо обрахунку його довічного грошового утримання, виходячи з 90% від суддівської винагороди працюючого судді.
Колегія суддів звертає увагу, що за Законом від 07.07.2010 року №2453-VI грошове утримання судді обраховувалось з 15 мінімальних заробітних плат з підвищуючими коефіцієнтами для суддів апеляційної та касаційної інстанції (з урахування пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 року №11-р/2018).
На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями ст.142 Закону №1402-VIII, частиною 4 якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Як вже було зазначено вище, чинним Законом №1402-VIII визначені інші вихідні дані для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме:
- щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII);
- базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (з підвищуючими коефіцієнтами для суддів апеляційної та касаційної інстанції) (ч.3, 4 ст.135 Закону №1402-VIII).
Таким чином, оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII.
Враховуючи, що стаж позивача, який повинен враховуватися для обрахунку його довічного грошового утримання судді у відставці сумарно складає повних 35 років, то щомісячне довічне грошове утримання позивача має розраховуватися, виходячи з 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що також вірно встановлено судом першої інстанції.
При цьому колегія суддів зауважує, що визначення відсотку розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на підставі норм Закону №1402-VIII не призводить до порушення ст.22 Конституції України, оскільки розмір довічного грошового утримання, на який має право позивач згідно норм Закону №1402-VIII, не є меншим ніж той, який був забезпечений позивачу на підставі положень Закону від 07.07.2010 року №2453-VI.
Слід також враховувати, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного ч.3 ст.141 Закону №2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом №1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.
Така правова позиція відображена у Постановах Верховного Суду від 24.09.2021 року у справі №620/5437/20, від 29.09.2021 року у справі №160/9739/20, від 11.10.2021 року у справі №160/10640/20, від 22.10.2021 року у справі №300/530/21.
Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив вірне по суті рішення про задоволення позовних вимог з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і підставі для його зміни чи скасування відсутні.
Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.