П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 лютого 2022 р.м. ОдесаСправа № 540/4297/21
Головуючий в І інстанції: Попов В.Ф.
Дата та місце ухвалення рішення: 23.10.2021 р.
м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді - доповідача -Шеметенко Л.П.
судді -Шевчук О.А.
судді -Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2021 ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати пенсії з жовтня 2016 року; зобов'язати поновити нарахування та виплату пенсії та виплатити заборгованість за період, починаючи з жовтня 2016 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що вона набула право на отримання пенсії, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , виданим Пенсійним фондом України та перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, де і отримувала пенсію. Позивач зазначила, що у зв'язку з проведенням АТО та набранням законної сили постановою КМУ від 07.11.2014 року № 595, у населеному пункті, де вона мешкала, було припинено здійснення повноважень відповідним органом Пенсійного фонду України, а також зупинені до повернення окупованої території під контроль органів державної влади видатки з Державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. У зв'язку з викладеним, у 2015 році позивач звернулась до відповідача із заявою про взяття на облік та нарахування пенсії, однак у жовтні 2016 року без наявності на те, на думку позивача, правових підстав відповідач припинив нарахування та виплату їй пенсії, чим порушив її право на пенсійне забезпечення. Позивач вказує на те, що про підстави припинення виплати пенсії вона повідомлена не була.
На підставі викладеного, позивач просила задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 23.10.2021 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати рішення суду та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що позивач перебувала на обліку в управлінні ПФУ в Генічеському районі Херсонській області як внутрішньо переміщена особа з 22.12.2015 року по 30.09.2016 року та отримувала пенсію за віком.
Апелянт зазначає, що згідно п. 1 постанови КМУ від 05.11.2014 року № 637, призначення та продовження виплати пенсій за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Таким чином, однією з умов призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку управління соціального захисту населення за місцем перебування, що підтверджується відповідною довідкою.
Згідно п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365, соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі, зокрема, скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
Апелянт звернув увагу на те, що довідка від 22.10.2015 року № 6507001667 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що стала підставою для взяття ОСОБА_1 на облік в пенсійному органі, припинила свою дійсність 22.04.2016 року, іншої довідки позивачем не надано, що свідчить про відсутність підстав для виплати пенсії позивачеві після закінчення строку дії довідки.
Крім того, згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації від 16.09.2021 року № 1584, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 06.04.2018 року відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону № 1706 скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.10.2015 року № 6507001667, про що внесені відомості до Єдиної Web-орієнтовної інформаційної технології форсування сегменту «Обліку ВПО».
Апелянт вважає, що припиняючи виплату пенсії позивачу після закінчення строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.10.2015 року, Управління керувалось положеннями чинних нормативно-правових актів. На думку апелянта, в даному випадку відсутні підстави для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , та відповідно, і підстави для задоволення позовних вимог.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, з 01.02.1992 року позивачу призначено пенсію за віком.
З 22.12.2015 року по 30.09.2016 року позивач перебувала на обліку в Головному управлінні ПФУ в Херсонській області (в управлінні у Генічеському районі Херсонської області) та отримувала пенсію на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.10.2015 року №6507001667, виданої УСЗН Генічеської районної державної адміністрації. Дата закінчення дії наведеної вище довідки 22.04.2016 року.
За інформацією, наданою управлінням соціального захисту населення Генічеської районної адміністрації від 16.09.2021 № 1584, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06 квітня 2018 року відповідно до п. 5 частини першої ст. 12 Закону № 1706 (подала завідомо недостовірні відомості) скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22 жовтня 2015 року № 6507001667, про що внесені відомості до Єдиної Web-орієнтованої інформаційної технології формування сегменту Обліку ВПО.
Судом встановлено, що у зв'язку із закінченням строку дії довідки, її скасуванням та неподанням позивачем нової довідки про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи виплату пенсії припинено з жовтня 2016 року.
Вважаючи протиправним припинення виплати пенсії, позивач звернулась до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб закріплені Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», відповідно до ч. 1 ст. 1 якого внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Верховний Суд у постанові від 24 листопада 2021 року у справі №286/2295/17 звертав увагу на те, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У зазначеному рішенні Конституційного Суду України та відповідній практиці Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Зі змісту статті 46 Конституції України слідує, що право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону № 1058-IV, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Крім того, відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.
З відзиву на позовну заяву, поданого відповідачем, судом встановлено, що Головне управління ПФУ в Херсонській області припинило з 2016 року виплату пенсії позивачеві у зв'язку із закінченням строку дії довідки про взяття ОСОБА_1 на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.10.2015 року № 6507001667. Крім того, відповідач посилався на отриманням інформації про скасування 06.04.2018 року довідки про взяття на облік позивача як внутрішньо переміщеної особи, що свідчить, на його думку, про відсутність підстав для поновлення виплати пенсії позивачеві.
Слід зазначити, що згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України.
Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
За приписами пункту 71 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
В свою чергу, суд першої інстанції вірно зазначив, що аналіз положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» свідчить про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.
Проте Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає таку підставу припинення або зупинення пенсійних виплат як закінчення дії довідки внутрішньо переміщеної особи, або скасування дії такої довідки.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності дій відповідача щодо зупинення позивачу виплати пенсії.
Доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року залишити - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 10.02.2022 р.
Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: О.А. Шевчук
Суддя: І.О. Турецька