П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 540/3392/21
Категорія:12010200 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.
Місце ухвалення: м. Херсон
Дата складання повного тексту: 16.09.2021 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у справі ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Херсонській області про:
- визнання протиправною бездіяльність ГУПФ України в Херсонській області, яка полягає у невиплаті пенсії ОСОБА_1 за період з 26 грудня 2015 року по 31 березня 2019 року;
- зобов'язання ГУПФ України в Херсонській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість пенсії за віком за період з 26 грудня 2015 року по 31 березня 2019 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що вона є внутрішньо переміщеною особою, виїхала з тимчасово окупованої території (район проведення антитерористичних операцій) до АДРЕСА_1 , де проживає до теперішнього часу. Пенсія позивачці, за попереднім місцем проживання, була виплачена по 26 грудня 2015 року.
У період з 26 грудня 2015 року по 31 березня 2019 року позивач не отримувала пенсію, тому звернулася до ГУПФ України в Херсонській області з заявою щодо виплати пенсії за період з 26 грудня 2015 року по 31 березня 2019 року.
26 лютого 2021 року ГУПФ України в Херсонській області листом №1137-584/К-02/8-2100/21 повідомило позивача, що п.1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 05 листопада 2014 року №637 (далі - Постанова №637) визначено, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На сьогодні зазначений порядок не прийнято.
До теперішнього часу, ГУПФ України в Херсонській області не прийняло жодного рішення стосовно відновлення, або відмови у відновленні виплати пенсії ОСОБА_1 за вищевказаний період. Тому позивач вважає, що дії відповідача є протиправними, незаконними та такими, що порушують її права та інтереси, як внутрішньо переміщеної особи.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що з 01 січня 2019 року позивач перебуває на обліку в ГУПФ України в Херсонській області, як особа переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції згідно із довідкою від 27 грудня 2018 року №6507-5000004451, та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Із урахуванням вимог ст. 46 Закону №1058-IV та дати звернення із заявою щодо поновлення виплати пенсії, як внутрішньо переміщеній особі, позивачеві нараховані пенсійні кошти за період з 26 грудня 2015 року по 31 березня 2019 року, що підтверджується довідкою про нараховану суму заборгованості. На сьогодні виплата пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюється з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №788 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", яка набрала чинності 21 серпня 2019 року. Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 липня 2014 року визначено, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На сьогодні зазначений порядок не прийнято. Повноваження Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм, визначаються ст. 23 Бюджетного кодексу України, а саме: будь які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Виплата суми, яка перевищує бюджетні призначення на поточний рік, може бути здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Таким чином Головне управління Фонду, здійснюючи пенсійні виплати позивачу, діє на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ГУПФ України в Херсонській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 26 грудня 2015 року по 31 березня 2019 року.
Зобов'язано ГУПФ України в Херсонській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість пенсії за віком за період з 26 грудня 2015 року по 31 березня 2019 року.
В апеляційній скарзі ГУПФ України в Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги:
- жодного рішення про припинення виплати пенсії за спірний період, ГУПФ України в Херсонській області не приймалось, факт вини відповідача стосовно невиплати позивачу пенсії відсутній, оскільки ГУПФ України в Херсонській області не здійснювало протиправних дій та не допускало протиправної бездіяльності по відношенню до позивача;
- суд першої інстанції не врахував доводи ГУПФ України в Херсонській області, щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу вказується, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до норм чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Херсонській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:
ОСОБА_1 є пенсіонеркою за віком, проживала на тимчасово окупованій території (район проведення антитерористичних операцій) за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27 грудня 2018 року №6507-5000004451
27 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Генічеського сервісного центру Пенсійного фонду України в Херсонській області з заявою про запит пенсійної справи з Приморського р-ну Запорізької області.
28 грудня 2018 року ГУПФ України в Херсонській області направлено запит до УПФ України в Приморському районі Запорізької області щодо надання пенсійної справи ОСОБА_1 у зв'язку з переїздом до міста Генічеськ Херсонської області.
З 01 січня 2019 року позивач перебуває на обліку в ГУПФ України в Херсонській області, як особа переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції згідно із довідкою від 27 грудня 2018 року №6507- 5000004451, та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. Із квітня 2019 року пенсія нараховується та виплачується в поточному режимі.
Із рішення ГУПФ України в Херсонській області від 25 січня 2019 року №92320013232945 слідує, що ОСОБА_1 перерахована пенсія за віком.
Відповідно до довідки ГУПФ України в Херсонській області про розмір призначеної та виплаченої пенсії ОСОБА_1 за період 26 грудня 2015 року - 31 березня 2019 року: розмір призначеної пенсії - 157 141,85 грн., розмір виплаченої пенсії - 0,00 грн., розмір заборгованості - 157 141,85 грн.
З метою отримання заборгованості із пенсії за період з 26 грудня 2015 року по 31 березня 2019 року позивач звернулась до відповідача.
Листом від 26 лютого 2021 року №1137-584/К-02/8-2100/21 ГУПФ України в Херсонській області повідомило позивачу наступне: "…статтею 46 Закону передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. З урахуванням норм ст. 46 Закону Вам нараховані пенсійні кошти за період з 26 грудня 2015 року по 31 березня 2019 року. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На сьогодні зазначений порядок не прийнято …".
Не погодившись із відмовою, позивачка звернулась до суду.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що виплату пенсії позивачу припинено з 26 грудня 2015 року не ГУПФ України в Херсонській області, а тому в даному випадку відповідачем не було допущено бездіяльності щодо припинення нарахування пенсії позивачу з 26 грудня 2015 року.
Проте, суд першої інстанції відмітив, що взявши на облік позивача, відповідач повинен був виплатити пенсію за період з 26 грудня 2015 року по 31 березня 2019 року. Не вчинивши дій щодо виплати позивачу заборгованості по пенсії з 26 грудня 2015 року по 31 березня 2019 року, відповідач допустив бездіяльність, яка триває до теперішнього часу, оскільки невиплата заборгованості по пенсії суперечить вимогам Закону №1058-IV.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. 46 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст.ст. 44, 46 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п.4.12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, ст.ст. 2, 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", п.1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 05 листопада 2014 року №637, які регулюють спірні правовідносини.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно ст.ст. 44, 46 Закону №1058-VI заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно ч.1 ст. 47 Закону №1058-VI пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4.12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень ст. 33 Конституції України, ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Згідно ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 05 листопада 2014 року №637 (в редакції, яка діє на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Постанова №637) встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509.
За правилами п.4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365 (далі - Порядок №365), соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
ОСОБА_1 реалізувала своє право щодо вибору постійного місця проживання, перемістившись до м. Генічеськ, де зареєструвалась за новою адресою у встановленому Законом порядку.
Отже, виплата належної позивачу пенсії має бути здійснена управлінням за його заявою на загальних підставах у порядку, встановленому Законом №1058-VI, за місцем його реєстрації, що відповідачем не заперечується.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було нараховано ОСОБА_1 пенсію за період з грудня 2015 року по березень 2019 року у сумі 157 141,85 грн.
Згідно матеріалів справи, зокрема, листа ГУПФ України в Херсонській області №1137-584/К-02/8-2100/21 від 26 лютого 2021 року не здійснюючи виплату на користь ОСОБА_1 нарахованого пенсійного забезпечення, відповідач посилається на положення Постанови №637, а саме відсутність окремого порядку, визначеного Урядом, та відсутність фінансування задля забезпечення цих виплат.
Крім того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що інших підстав відмови у виплаті заборгованості за період з 26 грудня 2015 року по 31 березня 2019 року лист не містить.
Тобто, обставини на які посилається апелянт не були зазначені у відповіді ГУПФ України в Херсонській області від 26 лютого 2021 року.
Так, відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, в даному випадку не можуть братися до уваги посилання відповідача під час судового розгляду справи на підстави для відмови у виплаті заборгованості за період з 26 грудня 2015 року по 31 березня 2019 року, які не були зазначені у листі ГУПФ України в Херсонській області №1137-584/К-02/8-2100/21 від 26 лютого 2021 року.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право позивача на пенсію гарантується Конституцією України на рівні громадян, що проживають на території України.
Положення норм конституційного законодавства та закону щодо загальнообов'язкового державного пенсійного страхування передбачають як гарантії особи на соціальне забезпечення так і порядок нарахування, у тому виплати пенсійного забезпечення.
Обсяг чинних правових норм дають ГУПФ України в Херсонській області достатні функції для реалізації права позивача на виплату пенсії та не ставлять право особи на пенсію у залежність від фінансових ресурсів Державного бюджету.
Щодо посилань апеляційної скарги про порушення строків звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
З урахуванням вищевказаних норм Закону №1058-IV (ч.1 ст.46) нараховані суми пенсії виплачуються без обмеження будь-яким строком.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач не отримувала від пенсійного органу жодного рішення про припинення виплати пенсії, з якого можливо встановити підстави такого припинення, тоді як ГУПФ України в Херсонській області не надано жодних доказів прийняття відповідного рішення та доказів вручення позивачу рішення про невиплату пенсії.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що позивач звернулась до суду в межах процесуальних строків передбачених чинним законодавством.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 09 лютого 2022 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.