П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 лютого 2022 р. Категорія 112010200м.ОдесаСправа № 540/2940/20
Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.
час і місце ухвалення: 16:32, м. Херсон
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Семенюка Г.В.
суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.
при секретаріВишневській А.В.
за участю сторін:
представник позивачаСеменова М.В. (адвокат;ордер)
представник ПФУБускас К.Б. (довіреність)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року по справі за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про перегляд рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року за нововиявленими обставинами по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що йому припинено виплату пенсії з 01.04.2020 року. З відповіді від 19.06.2020 року вбачається, що відповідачем окремого рішення про припинення нарахування позивачу пенсії з 01.04.2020 року не приймалося.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонської області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонської області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 квітня 2020 року. Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення пенсії за один місяць.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області було залишено без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року без змін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області звернулося до суду із заявою про перегляд рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 року у справі № 540/2940/20 за нововиявленими обставинами, мотивуючи тим, що 16.06.2021 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшла пенсійна справа № 197336 ОСОБА_1 , яка направлялась листом № 2100- 0301-10/14729 від 23.04.2020 року, а також виплатна пенсійна справа № 197336 створена ГУ - УПФР по м. Севастополю. За матеріалами виплатної пенсійної справи № 197336 створеної ГУ У ПФР по м. Севастополю вбачається, що пенсія ОСОБА_1 виплачена по травень місяць 2021 року включно, що підтверджується супровідним листом від Центру ПФР по призначенню пенсії м. Севастополі.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про перегляд рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 року у справі № 540/2940/20 задоволено. Скасовано рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 року у справі № 540/2940/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Ухвалено нове рішення у справі, яким відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволені заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами суд першої інстанції, не врахував, що обставини на які посилається відповідач, як на нововиявлені, були йому відомі станом на час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції та знайшли своє відображення у відповідних рішеннях судів, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, апелянт вказує, що з відповіді пенсійного органу вбачається, що відповідач окремого рішення про припинення нарахування пенсії позивачу з 01.04.2020 року не приймав, у зв'язку із чим дії відповідача щодо припинення виплати пенсії є протиправними.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Судом першої інстанції встановлено, що з 01.12.2019 року ОСОБА_1 перебував на обліку в Бериславському сервісному центрі Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області як одержувач пенсії за віком.
14.05.2020 року адвокат Семенова М.В. звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з метою з'ясування обставин нарахування пенсії позивачу.
27.05.2020 року листом Головного управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області № 2110-0201-8/20316 було повідомлено про те, що ОСОБА_1 на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонської області як одержувач пенсії не перебуває.
10.06.2020 року адвокат Семенова М В. звернулася до відповідача з адвокатським запитом № 10/06/02-2020аз.
19.06.2020 року відповідачем було надано відповідь на адвокатський запит від 10.06.2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 перебував на обліку в Бериславському сервісному центрі Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області як одержувач пенсії за віком з 01.12.2019 по 31.03.2020. З 01.04.2020 року ОСОБА_1 на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області не перебуває. На підставі запиту Державної установи - відділення Пенсійного фонду Російської Федерації по Красноярському краю від 17.02.2020 № 10.4 - 2604 щодо направлення на їхню адресу пенсійної справи гр. ОСОБА_1 та з урахуванням вимог статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплату пенсії гр. ОСОБА_1 . Бериславським сервісним центром припинено з 01.04.2020 року.
16.06.2021 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшла пенсійна справа № 197336 ОСОБА_1 , яка направлялась листом № 2100- 0301-10/14729 від 23.04.2020 року, а також виплатна пенсійна справа № 197336 створена ГУ-УПФР по м. Севастополю.
З матеріалів виплатної пенсійної справи № 197336, створеної ГУ-УПФР по м. Севастополю вбачається, що 03 лютого 2020 року із заявою про призначення пенсії та з заявою про запит пенсійної справи ОСОБА_1 звернулась ОСОБА_2 на підставі довіреності від 12.12.2019 року № 82 АА1553907, виданої нотаріусом Красноперекопського міського нотаріального округу Райциною Наталією Леонідівною, строк дії довіреності до 12 грудня 2024 року.
До заяви про призначення пенсії, ОСОБА_2 надала паспорт громадянина Росії ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , виданого ФМС 900-002 від 26.05.2014 року.
На підставі запиту Державної установи - відділення Пенсійного фонду Російської Федерації по Краснодарському краю від 17.02.2020 року № 10.4 - 2604, виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням вимог статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.04.2020 переведено до Пенсійного фонду Російської Федерації по Краснодарському краю.
Задовольняючи заяву про перегляд рішення за ново виявленими обставинами суд першої інстанції зазначив, що судом встановлено, що з 01.04.2020 року виплата пенсії ОСОБА_1 продовжується в іншій країні - у відділенні Пенсійного фонду Російської Федерації по Краснодарському краю.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду не погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Положеннями статті 361 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами (ч.1 ст.362 КАС України).
Так, звертаючись з даною заявою про перегляд рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року пенсійний орган зазначив, що 16.06.2021 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшла пенсійна справа № 197336 ОСОБА_1 , яка направлялась листом № 2100- 0301-10/14729 від 23.04.2020 року, а також виплатна пенсійна справа № 197336 створена ГУ - УПФР по м. Севастополю. За матеріалами виплатної пенсійної справи № 197336 створеної ГУ У ПФР по м. Севастополю вбачається, що пенсія ОСОБА_1 виплачена по травень місяць 2021 року включно, що підтверджується супровідним листом від Центру ПФР по призначенню пенсії м. Севастополі.
Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
Таким чином, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору.
Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Отже, під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.
Нововиявлені обставини це юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
При цьому, слід зауважити, що такі обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показами свідків тощо.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Істотність обставини означає те, що в разі, коли б суд мав можливість урахувати цю обставину при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення. Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за умови добросовісного ставлення до справи, тоді така підстава для перегляду судового акта відсутня.
Таким чином, істотні для справи обставини це ті, що становлять сутність справи та мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, могли вплинути на рішення суду, що набрало законної сили, існували під час розгляду адміністративної справи, але не були і не могли бути відомі ні особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, ні адміністративному суду.
Отже, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, тому першочерговим обов'язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 12 серпня 2021 року у справі № 814/2015/17.
Перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження.
На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, свою заяву про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами позивач обґрунтовував тим, що, на його думку, є підстави, передбачені ст. 361 КАС України, тобто істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Однак обставини, на які посилається заявник у своїй заяві не є нововиявленими в розумінні статті 361 КАС України. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду, при цьому особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що у неї не було можливості представити цей доказ під час судового розгляду справи до винесення судового рішення, а також те, що цей доказ має суттєве значення.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 802/2196/17-а, а також у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 826/15038/17, від 22 лютого 2021 року у справі № 420/3785/19 та від 10 березня 2021 року у справі № 826/15267/17.
Разом з тим, як зазначає сам відповідач пенсійна справа № 197336 ОСОБА_1 , а також виплатна пенсійна справа № 197336 створена ГУ - УПФР по м. Севастополю надійшли до пенсійного органу 16.06.2021 року, а постанова П'ятим апеляційним адміністративним судом була прийнята - 22 червня 2021 року, тобто на момент перегляду рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року у суді апеляційної інстанції та винесення рішення по справі, пенсійна справа знаходилась у відповідача, про що останній не повідомив суд.
Отже, в даному випадку заявник знав про наявність пенсійної справи на яку посилається як на нововиявлену обставину та яка на момент винесення постанови П'ятим апеляційним адміністративним судом знаходилась в пенсійному органі.
За нормами статей 1 та 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до рішень Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та від 06 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У пункті 33 рішення у справі "Христов проти України" (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04, пункт 42).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі "Желтяков проти України", заява №4994/04, пункт 43).
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про перегляд рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року за нововиявленими обставинами.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було неправильно застосовано норми матеріального права, а відтак, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Представником ОСОБА_1 - Семеновою М.В. було надано заяву про компенсацію судових витрат, у якій остання просила стягнути витрати на професійну правничу допомогу у Херсонському окружному адміністративному суді та у П'ятому апеляційному адміністративному суді у розмірі 12000 грн. та 1261,20 грн. судовий збір.
Так, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу положень ст.134 КАС України слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 2040/5858/18.
Так, представником позивача до суду першої інстанції була надана Додаткова угода № 3 до договору № 07/02/01-2020-У про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 3.1 вказаної додаткової угоди гонорар визначається наступним чином: у фіксованому розмірі 6000 грн. за підготовку адвокатського запиту, підготовку та подання документів, захист прав та інтересів у Херсонському окружному суді, та у розмірі 6000 грн. за захист прав та інтересів у П'ятому апеляційному адміністративному суді.
Гонорар визначений в п 3.1 Додаткової угоди № 3 сплачується клієнтом протягом трьох банківських днів з дати надання клієнту рахунку.
Представником позивача до суду було надано рахунок-фактуру № Б-02136 від 25.09.2021 року, платіжне доручення №73932824 від 29 вересня 2021 року на суму 6000 грн., розрахунок суми судових витрат, рахунок-фактуру № Б-02142 від 19.11.2021 року, платіжне доручення № 79471383 від 19 листопада 2021 року на суму 6000 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні від 08.02.2022 року заперечувала проти задоволення заяви про компенсацію судових витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Таким чином, дослідивши матеріали справи, а також додані до заяви документи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду заявником документів, їх значення для спору, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи; виконаними представником роботами (наданими послугами); обсягом наданих послуг та виконаних робіт. Колегія суддів вважає підтвердженими витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року по справі № 540/2940/20, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволені заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про перегляд рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 року у справі № 540/2940/20 за нововиявленими обставинами, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонської області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн. та судовий збір в сумі 1261,20 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст Постанови складено - 09 лютого 2022 року.
суддя-доповідач Семенюк Г.В.
судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.